Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 6

250

Технологія виробництва свинини

за рік. Помірне використання кнурів сприяє підтриманню їх нор-

мального фізіологічного стану, доброго апетиту та високої статевої

активності.

6.7.5. Годівля холостих та поросних свиноматок

Багатоплідність свиней є важливою біологічною особливістю цьо-

го виду тварин. Розрізняють два поняття: плодючість і багатоплід-

ність. Під плодючістю розуміють життєву продуктивність свиномат-

ки, тобто кількість поросят, одержаних за її продуктивне життя

(80 – 100 голів), а багатоплідність — це кількість поросят, отрима-

них від свиноматки за один опорос (10 – 14 голів). Відомі випадки,

коли за один опорос у свиноматок народжувалося до 20 – 30 поросят.

Багатоплідність буває потенційною, яка характеризується загальною

кількістю виділених за одну овуляцію яйцеклітин (до 20 – 25 шт.),

здатних до запліднення, і фактичною — за кількістю народжених

поросят за один опорос (10 – 12 голів). Тобто із загальної кількості

утворених організмом яйцеклітин гине 50 %.

Іншим, не менш важливим показником продуктивності свинома-

ток, є великоплідність, тобто жива маса поросяти при народженні.

В середньому вона становить 1,2 – 1,4 кг, хоча коливання досить

значні — від 0,5 до 2,0 кг. Слід зазначити, що дрібні поросята, як і

перерозвинені, не бажані для виробництва, оскільки перші значно

слабші й частіше гинуть, а останні — травмуються під час родів,

особливо за відсутності у свиноматки в період поросності активного

моціону.

Одержання багатоплідних і вирівняних опоросів (10 – 12 голів),

добре розвиненого й життєздатного молодняку (жива маса поросяти

при народження 1,2 – 1,5 кг) значною мірою залежить від організа-

ції годівлі свиноматок під час підготовки до парування чи осіменін-

ня та протягом усього періоду поросності.

Як зазначалося, під час овуляції виділяється значно більше яй-

цеклітин, ніж народжується поросят. Так, у молодих свиноматок ве-

ликої білої породи в середньому дозріває 15,7 яйцеклітини (від 9 до

22), у дорослих 20 (від 12 до 25). Однак уже через 48 год після ову-

ляції частина їх (до 6,2 %) гине.

На 45-й день внутрішньоутробного розвитку гине до 21,7, 90-й —

до 29,8 % зародків. До опоросу загибель останніх досягає 39,8 % по-

тенційної їх кількості. Отже, у молодих свиноматок народжується в

середньому близько 9,4 поросяти проти 15,7 можливих, у дорос-

лих — 11,5 замість 20.

Життєздатність яйцеклітин і зигот значною мірою залежить від

повноцінності годівлі та стану організму свиноматок після відлу-

чення поросят і в період підготовки до парування (осіменіння).

Розділ 6

251

Технологія виробництва свинини

У худих та надмірно вгодованих свиноматок у період овуляції

виділяється незначна кількість яйцеклітин. Крім того, більшість із

них містить недостатню кількість поживних речовин, необхідних

для нормального обміну й перебігу фізіологічних процесів дроблен-

ня зигот від запліднення до закріплення їх на слизовій оболонці

рогів матки. В цей період свиноматки не потребують надходження

великої кількості поживних речовин для розвитку зародків, але ра-

ціон їх повинен бути біологічно повноцінним. Жива маса зародка на

45-й день розвитку становить у середньому 25 г, а за наявності

15 зародків загальна ембріональна маса у свиноматок становитиме

лише 375 г.

Після 45-го дня внутрішньоутробного розвитку процес органоге-

незу у зародків в основному закінчується і починається інтенсивний

ріст всіх органів за масою та об’ємом. Маса одного плоду на 90-й

день розвитку вже становить у середньому 606, а до народження

досягає 1000 – 1500 г. Тому потреба в поживних речовинах у свино-

маток у другу половину поросності значно зростає.

З метою запобігання ожирінню свиноматкам у період підготовки

до парування і в першу половину поросності частково обмежують

даванку енергетичних кормів. Однак годівля має бути збалан-

сованою, щоб забезпечити високу біологічну повноцінність яйцеклі-

тин. Для підвищення запліднюваності свиноматкам у період підго-

товки до парування кілька днів згодовують високоенергетичні раці-

они з введенням пшениці, кукурудзи, кормового жиру тощо.

Важливим критерієм повноцінності годівлі свиноматок є приріст

живої маси за період поросності. За оптимальних умов годівлі й

утримання за 114 днів поросності до дворічного віку вони збільшу-

ють живу масу на 50 – 55, а в старшому віці — на 35 – 40 кг. Поло-

вина приросту припадає на накопичення резервних речовин тіла

свиноматки (жири, білки, мінеральні речовини та ін.), а решта

пов’язана із збільшенням маси плодів, вим’я, статевих органів.

Годують свиноматок за нормами з урахуванням періоду підгото-

вки до парування чи осіменіння (за 3 – 14 днів), стану поросності

(перші 84, останні 30 днів), живої маси, віку, а також вгодованості.

Холостим свиноматкам згодовують корми з розрахунку на 100 кг

живої маси 1,5 – 1,8 к. од.; поросним у перші 84 дні — 1,2, а в остан-

ні 30 днів — 1,5 – 1,7 к. од.

 У раціоні холостих і поросних свиноматок на 1 кг сухої речовини

має припадати: кормових одиниць — 1,05, протеїну сирого —

140 г, перетравного — 105, лізину — 6,0, метіоніну + цистину — 3,6,

сирої клітковини — 140, солі кухонної — 5,8, кальцію — 8,7, фосфо-

ру — 7,2, натрію — 1,2, хлору — 1,5 г, заліза — 81 мг, міді — 17, ци-

нку — 87, марганцю — 47, кобальту — 1,7, йоду — 0,35, каротину —

11,6 мг.

Розділ 6

252

Технологія виробництва свинини

Тваринам із низькою або надмірною вгодованістю норми регу-

люють із розрахунку на кожні 100 г середньодобового приросту

± 0,4 к. од., або ± 4,4 МДж обмінної енергії. Для забезпечення нор-

мального росту й розвитку поросних свиноматок до дворічного віку

незалежно від їхньої живої маси рекомендується годувати за нор-

мами дорослих тварин живого масою 181 – 200 кг.

Раціони для годівлі свиноматок у період підготовки до паруван-

ня чи осіменіння і поросності складають з урахуванням потреби в

поживних речовинах та їх структури (табл. 6.13).

6.13. Структура кормових раціонів для поросних свиноматок,

% за поживністю

Період

Тип годівлі Група кормів

зимовий літній

Концентратно- Концентровані 55 – 60 65 – 75

коренеплідний Коренеплоди та комбісилос 40 – 35 —

(зона Лісостепу) Трав’яне борошно 5 —

Зелені та баштанні — 35 – 25

Концентратно- Концентровані 50 – 60 65 – 75

картопляний Картопля та комбісилос 35 – 25 15 – 10

(зона Полісся) Коренеплоди 5 —

Трав’яне борошно 10 —

Зелені та баштанні 20 – 15

Концентратний Концентровані 75 80

(зона Степу) Комбісилос та коренеплоди 20 —

Трав’яне борошно 5 —

Зелені та баштанні — 20

 До складу концентратної частини мають входити: ячмінь —

40 – 45 %, кукурудза — 10 – 15, пшениця — 15 – 18, зернобобові (го-

рох, соя, люпин) — 5 – 6, шрот (соняшниковий, соєвий, льоновий,

бавовняний та ін.) — 2 – 3, кормові дріжджі — 2 – 3 %, мінеральні

добавки та премікс. У першу половину поросності з метою запобі-

гання можливому ожирінню рівень концкормів знижують на

10 – 15 %, але збільшують частку зелених, соковитих та інших

об’ємистих кормів.

Взимку в раціони свиноматок обов’язково вводять трав’яне бо-

рошно, комбінований силос, буряки та інші соковиті корми. У період

годівлі холостих та поросних свиноматок стежать за якістю кормів,

особливо за ураженістю грибними мікроорганізмами. Годують по-

росних свиноматок двічі на добу, напувають без обмежень.

У приміщеннях, де утримують холостих та поросних свиноматок,

підтримують такі оптимальні зоогігієнічні параметри: температура

повітря — 10 – 16 °С, відносна вологість — 70 – 75 %; вміст: вугле-

кислого газу — 0,3 %, аміаку — не більше ніж 0,026 %, швидкість

руху повітря — 0,2 – 0,3 м/с.

Розділ 6

253

Технологія виробництва свинини

6.7.6. Годівля підсисних свиноматок

Організація годівлі свиноматок під час лактації повинна сприя-

ти підвищенню молочності, збереженню приплоду й вирощуванню

міцних поросят від народження до відлучення з тим, щоб жива маса

поросяти в 60-денному віці досягала 18 – 20 кг.

У цей період організм свиноматки функціонує із значно більшим

фізіологічним навантаженням порівняно з періодом поросності. За

60 днів лактації свиноматка в середньому виділяє 300 кг молока, в

якому міститься: сухих речовин — близько 53,5 кг, білка — 16, жи-

ру — 21, молочного цукру — 14, мінеральних речовин — 2,5 кг, а

також вітаміни та інші біологічно активні речовини.

Молоко протягом лактації утворюється нерівномірно. Найбільше

його виділяється у другій та третій декадах молочного періоду (в се-

редньому 22 % усієї кількості), після чого інтенсивність продуку-

вання поступово знижується. За перші 30 днів лактації виділяється

близько 60 % молока. У другому місяці цього періоду продуктив-

ність свиноматки знижується і поросята споживають значно меншу

кількість материнського молока, що може призвести до затримання

їхнього росту й розвитку. Тому для забезпечення поросят поживни-

ми речовинами в повному обсязі з раннього віку їх привчають до

поїдання різноманітних кормів.

У перші дні лактації свиноматки виділяють молозиво, спожи-

вання якого поросятами в перші години життя має винятково вели-

ке значення. Навіть невеликі його порції, що потрапляють у трав-

ний канал, активізують функції травних органів, зміцнюють зага-

льний стан організму, виробляють пасивний імунітет і запобігають

хворобам. Поросята стають активними, добре масажують молочну

залозу й ссуть свиноматку.

Упродовж перших двох діб для молозива характерний високий

уміст поживних речовин: сухої речовини — 24 %, білка — 11,5, жи-

ру — 7,5, вуглеводів — 4,5 та 0,75 % мінеральних речовин; 1 кг мо-

лозива містить 1510 ккал (6,32 МДж) валової хімічної енергії, необ-

хідної поросятам у перші години життя. В молоці свиноматок пожив-

них речовин значно менше і вміст їх протягом лактації змінюється

несуттєво. Хімічний його склад такий: сухої речовини — 18,7 %, біл-

ка — 5,7, жиру — 7,2, молочного цукру — 4,9, золи — 0,8 %, а кало-

рійність 1 кг становить 1212 ккал (5,07 МДж).

Проте молоко й молозиво свиноматки відрізняються між собою

насамперед за складом та якістю білка. В перших порціях молозива

понад 55 % усього білка припадає на глобуліни, переважно гама-

глобуліни, кількість яких у молоці незначна. Тобто вміст глобулінів

у молозиві вже через 12 год знижується в 3 рази. Водночас у поросят

за цей період майже вдвічі знижується засвоюваність імунних тіл у

травному каналі. Тому раннє споживання молозива (не пізніше від

Розділ 6

254

Технологія виробництва свинини

1,5 – 2 год після народження) надійно захищає новонароджених від

різних інфекційних та простудних захворювань. Тварини, у яких

молозиво з’являється перед опоросом, за материнськими якостями

ціняться значно вище і їх обов’язково залишають у стаді.

Під час лактації у свиноматок спостерігають значно інтенсивні-

ший обмін речовин, ніж в інші фізіологічні періоди. Так, тепло-

продукція на 1 кг живої маси тіла за добу становить 40,8 ккал

(0,17 МДж), що порівняно з періодом поросності вище на 66,2 %. Ко-

ефіцієнт корисної дії корму у лактуючих свиноматок достатньо ви-

сокий і досягає 33,6 %.

Потреба підсисних свиноматок у поживних речовинах залежить

від живої маси, віку, кількості поросят у гнізді, рівня молочності та

строку відлучення молодняку (26, 35 – 45, 60 днів). На 100 кг живої

маси їм необхідно згодовувати 1,5 к. од. та додатково 0,33 – 0,38 к.

од. на кожне порося, що становить 2,8 кг в перерахунку на суху ре-

човину за наявності 10 поросят.

 У 1 кг сухої речовини раціону для підсисної свиноматки має

бути: кормових одиниць — 1,30; обмінної енергії — 14,4 МДж; сиро-

го протеїну — 186 або перетравного — 145 г; лізину — 8,0 г; метіо-

ніну + цистину — 4,8, сирої клітковини — 70, кухонної солі — 5,8,

кальцію — 9,3, фосфору — 7,6, натрію — 1,4, хлору — 2,0 г; мікро-

елементів: заліза — 116 мг, міді — 17, цинку — 87, марганцю — 47,

кобальту — 1,7, йоду — 0,35 мг; каротину — 11,6 мг.

Успішне вирощування поросят, особливо в перший період їх

життя, значною мірою залежить від молочності свиноматок.

Для підвищення молочності в раціони для свиноматок вводять

молокогінні корми, а потребу в енергії та протеїні забезпечують за

рахунок інших різноманітних кормів з урахуванням природно-

кліматичних зон (табл. 6.14).

 Концентратну частину повинні становити зернові злаки й зерно-

бобові культури, а також корми тваринного походження, мінеральні

добавки орієнтовно в таких кількостях, % за масою: ячмінь — 25 – 30,

кукурудза — 15 – 20, пшениця — 15 – 20, овес — 10 – 15, зернобобо-

ві (горох, соя, люпин) — 5 – 6, шрот (соняшниковий, соєвий та ін.) —

3 – 4, кормові дріжджі — 3 – 5, рибне, м’ясо-кісткове і кісткове бо-

рошно — 2 – 3, трав’яне борошно (або сінне) — 4 – 5, кухонна сіль —

0,5, мінеральні добавки (крейда, фосфати та ін.) — 2 – 3, премікс —

0,5 – 1.

До раціонів підсисних свиноматок взимку обов’язково вводять со-

ковиті корми (буряки, морква), комбінований силос, трав’яне борош-

но бобових трав, а влітку — зелені та баштанні культури зеленого

конвеєра. Молокогінними кормами для них є: збиране молоко, си-

роватка, зелені бобові трави, кормові буряки, морква, баштанні

культури.

Розділ 6

255

Технологія виробництва свинини

6.14. Структура раціонів для підсисних свиноматок,

% за поживністю

Період

Тип годівлі Група кормів

зимовий літній

Концентратно- Концентровані 65 75

коренеплідний Коренеплоди та комбісилос 25 —

(зона Лісостепу) Трав’яне борошно 5 —

Збиране молоко 5 5

Зелені та баштанні 20

Концентратно- Концентровані 65 75

картопляний Картопля та комбісилос 20 10

(зона Полісся) Коренеплоди 5 —

Трав’яне борошно 5 —

Збиране молоко 5 5

Зелені та баштанні 10

Концентратний Концентровані 75 80

(зона Степу) Комбісилос та коренеплоди 15 —

Трав’яне борошно 5 —

Збиране молоко 5 5

Зелені та баштанні — 15

Режим годівлі свиноматок у період лактації залежить від прий-

нятої технології виробництва, стану організму після опоросу, строку

відлучення поросят, а також від індивідуальних особливостей. На

фермах спеціалізованих господарств свиноматок годують двічі на

добу зволоженими кормосумішами, напувають досхочу.

Особливість годівлі підсисних свиноматок полягає в тому, що че-

рез 4 – 6 год після опоросу їм випоюють рідку суміш із пшеничних

висівок, ячмінної чи вівсяної дерті, замішаних на теплій воді або

збираному молоці. Протягом двох днів після опоросу свиноматкам

згодовують 50 % даванки і лише на 6 – 8-й день їх переводять на

повний раціон, поступово додаючи соковиті, грубі, а в літній

період — зелені і баштанні корми. Комбінований силос до раціону

вводять поступово і дуже обережно, ретельно стежачи за станом мо-

лочних залоз та поведінкою поросят, щоб запобігти захворювання

свиноматок на мастит, а поросят уберегти від шлунково-кишкових

розладів.

Для зменшення впливу стресових ситуацій і запобігання захво-

рюванню на мастит рекомендують такий режим годівлі свиноматок

у разі відлучення поросят у 60-денному віці. За добу до нього з раці-

ону виводять усі молокогінні корми, даванку зменшують на 50 %,

увечері не дають води. В день відлучення зранку свиноматок не го-

дують і лише ввечері їм дають половину раціону та води. На другий

день відлучення свиноматок переводять на раціон холостих, групу-

ючи їх у кормові групи по 2 – 3 голови з урахуванням стану вгодо-

ваності та молочності. Непридатних для відтворення вибраковують,

Розділ 6

256

Технологія виробництва свинини

а тваринам з низькою вгодованістю норму годівлі збільшують на

0,4 к. од., або 4,4 МДж обмінної енергії з розрахунку на 100 г серед-

ньодобового приросту. Утримують підсисних свиноматок в індивіду-

альних станках із організацією активного моціону.

6.8. Відгодівля свиней

Відгодівля свиней є заключним процесом виробництва свинини.

Від раціональної його організації значною мірою залежать інтен-

сивність ведення і рентабельність свинарства. Основна мета відго-

дівлі — одержання від тварин максимального приросту живої маси

в найкоротші строки з найменшими витратами кормів на одиницю

продукції.

Для різних видів відгодівлі характерні свої особливості, пов’язані

з такими чинниками, як вік тварин, стать, породні якості, будова

тіла, поживна цінність кормів, склад раціону, способи підготовки

кормів й утримання свиней у різні періоди росту, мікроклімат у

приміщеннях, маса свиней при зніманні з відгодівлі та ін. Ін-

тенсивність росту свиней визначають величиною середньодобових

приростів і кількістю днів, необхідних для досягнення живої маси

100 кг. Існує три види відгодівлі: м’ясна, беконна та до жирних кон-

дицій.

6.8.1. М’ясна відгодівля

Для виробництва м’ясної свинини на відгодівлю ставлять нор-

мально розвинених поросят різних порід (чистопородних, помісних

або гідридних) у 3 – 4-місячному віці за досягнення 30 – 40 кг і за-

кінчують через 4 – 4,5 міс. Відгодівлю організовують у два періоди:

перший (підготовчий) триває від 3- до 5,5-місячного, другий (заключ-

ний) — від 5,5- до 8-місячного віку. За перший період відгодівлі під-

свинки досягають живої маси 60 кг за середньодобових приростів

500 г та витрати кормів 4,2 – 4,5 к. од на 1 кг приросту, за другий —

120 – 130 кг за середньодобових приростів 600 – 700 г і витрати кор-

мів 5,0 – 5,5 к. од. на 1 кг приросту.

У разі м’ясної відгодівлі використовують різноманітні корми, які

є в господарстві. За відсутності спеціальних комбікормів згодовують

кормосуміші та застосовують змішаний тип годівлі, вводячи до ра-

ціону свиней концентровані, соковиті і грубі корми та відходи тех-

нічних виробництв (табл. 6.15). Найпоширенішими типами годівлі є

концентратний, концентратно-картопляний, концентратно-корене-

плідний, концентратно-силосний та відгодівля з використанням

харчових відходів.

Розділ 6

257

Технологія виробництва свинини

6.15. Орієнтовні суміші концентрованих кормів для м’ясної відгодівлі

молодняку, % за масою

Варіант кормових сумішей

Корми

1 2 3 4 5 6 7

Кукурудза 46 44 33 33 30 43 32

Ячмінь 25 15 14 5 4 14 4

Овес 6 6 5

Горох 14 20 24 26 26 — —

Люпин — — — 22 29

Висівки 9 16 24 23 23 16 23

Шрот соняшниковий 6 5 5 7 7 5 7

Рибне борошно — — — — 4 — —

У 1 кг суміші міститься:

кормових одиниць 1,23 1,17 1,12 1,11 1,09 1,15 1,07

перетравного протеїну, г 116 127 135 143 160 138 157

Картопля багата на вуглеводи, але містить мало протеїну, міне-

ральних речовин і вітамінів. Тому до раціону відгодівельних сви-

ней необхідно вводити горох, макуху, збиране молоко, рибне, кіст-

кове та трав’яне борошно з бобових культур, а в літній період —

зелену масу.

У разі згодовування молодняку впродовж тривалого періоду цук-

рових буряків до їхнього раціону додають білково-мінерально-

вітамінні добавки, оскільки цукрові буряки характеризуються низь-

ким умістом протеїну, кальцію, фосфору та вітамінів.

Годують повноцінними раціонами. Для підсвинків живою масою

40 – 70 кг і середньодобовими приростами 650 г з розрахунку на

100 кг живої маси необхідно давати 4,8 к. од. із концентрацією енер-

гії не менше ніж 1,2 к. од. у 1 кг сухої речовини, для тварин живою

масою 71 – 120 кг — відповідно 4,2 та 1,28.

Особливу увагу приділяють наявності перетравного протеїну, но-

рма якого 115 – 120 г на 1 к. од. на початку та 90 – 110 г у кінці від-

годівлі. Протеїн має бути повноцінним, особливо за такими не-

замінними амінокислотами, як лізин, метіонін, цистин. У сухій ре-

човині раціону для молодняку живою масою 40 – 70 кг лізину має

бути 0,7 – 0,73, метіоніну + цистину 0,42 – 0,44 %, а для тварин жи-

вою масою 71 – 120 кг відповідно 0,6 – 0,65 та 0,36 – 0,4 %.

Великого значення у відгодівлі свиней надають нормуванню за

мінеральними речовинами і вітамінами. У перший період відгодівлі

в раціоні повинно бути: кальцію — 0,84, фосфору — 0,7 %, а в дру-

гий — відповідно 0,81 і 0,67 %. Потребу свиней щодо натрію та хло-

ру забезпечують додаванням кухонної солі — 0,58 % до сухої речо-

вини.

Для збалансування раціонів за амінокислотами та мінеральни-

ми речовинами свиням згодовують корми тваринного походження

(збиране молоко, сироватку, сколотини, м’ясне, м’ясо-кісткове та

Розділ 6

258

Технологія виробництва свинини

рибне борошно), а також використовують білково-мінерально-віта-

мінні добавки, які дають можливість збалансувати раціон і за основ-

ними вітамінами.

6.8.2. Беконна відгодівля

Це особливий вид відгодівлі молодняку, за якого одержують

м’ясо високої якості. Беконом називають молоду свинину, виготов-

лену у вигляді половинок розробленої туші без голови, хребта, ло-

патки, нижніх ділянок кінцівок і особливим способом просолену та

прокопчену.

Для беконної відгодівлі відбирають підсвинків живою масою 25 –

30 кг у 3-місячному віці білої масті, на середніх за висотою кінців-

ках, без ушкоджень шкіри, з довгим рівним тулубом, легкими лопат-

ками, відносно невеликою головою, широкими і добре розвиненими

окостами. Таким вимогам найбільше відповідає молодняк породи

ландрас, великої білої, естонської беконної, полтавської м’ясної,

української м’ясної та їх помісей.

Тварин на бекон відгодовують у два періоди. Перший триває від

2,5- до 5 – 5,5-місячного віку за середньодобових приростів 450 – 500 г,

другий — від 5 – 5,5- до 7,5 – 8-місячного віку за середньодобових

приростів не нижче від 600 г і досягнення живої маси молодняку

95 – 105 кг.

Високоякісний бекон приємний на смак, блідо-рожевого кольо-

ру, з добре вираженою мармуровістю, сала рівномірно розподілене

по поверхні туші, білого кольору, щільне. На спині і поперековій

ділянці товщина сала має бути від 15 до 35 мм без шкіри, маса ту-

ші — не менше ніж 53 і не більш як 72 кг, на грудинці — мінімум

два-три шари м’яса, довжина беконної півтуші — не менше ніж

75 см.

Бекон високої якості отримують тільки за згодовування раціонів,

збалансованих за всіма поживними речовинами, особливо за проте-

їном. На початку відгодівлі його кількість на 1 к. од. має становити

120 – 140, у кінці — 90 – 100 г. При цьому краще використовувати

спеціальні комбікорми. Відгодівлю можна здійснювати і на концен-

тратно-картопляних та концентратно-коренеплідних раціонах, у

складі яких концкорми становлять 60 – 70 %.

До кормів, що поліпшують якість бекону в другий період відго-

дівлі, відносять ячмінь, горох, жито (до 30 – 40 % за поживністю),

просо, люпин, вику, збиране молоко, бідне на жир рибне борошно,

зелені та соковиті корми; які погіршують — м’ясне борошно, макуху,

рибні відходи, мелясу, висівки, овес, сою та кукурудзу у випадках,

коли вони становлять більше ніж 35 % за поживністю. Останні зго-

довують в обмеженій кількості або повністю виводять з раціону за

місяць до завершення відгодівлі.

Розділ 6

259

Технологія виробництва свинини

Для отримання бекону відгодованих свиней обробляють у шкурі

з використанням таких технологічних процесів, як обшпарювання і

обпалювання в спеціальних печах за температури 900 – 1000 °С

протягом 30 с. Із бекону виготовляють високоякісні продукти — ко-

рейку, грудинку, різні сорти окостів, рулети тощо.

6.8.3. Відгодівля до жирних кондицій

Основна її мета — за короткий строк отримати велику кількість

сала, внутрішнього жиру, а також м’яса. Для такої відгодівлі вико-

ристовують вибракуваних старих і малопродуктивних свиноматок

та кнурів, а також перевірюваних свиноматок і молодняк. Кнурів

перед відгодівлею каструють.

Тварин комплектують у кормові групи по 20 – 25 голів у станку з

урахуванням живої маси, віку та статі. В разі збільшення кількості

свиней у групах понад 100 голів середньодобові прирости та оплата

корму знижуються на 17 і 33 % відповідно.

Тривалість відгодівлі до жирних кондицій — 60 – 90 днів. За цей

період жива маса свиней збільшується на 50 – 60 %, товщина сала в

дорослих становить не менше ніж 70, у тих, що ростуть, — понад

40 мм за середньодобових приростів 800 – 1000 г і витрати кормів на

1 кг приросту 6,5 – 8,5 к. од. Вихід сала досягає 60 %, забійний ви-

хід — 80 – 85 % проти 70 – 75 % в разі м’ясної та беконної відгоді-

вель. Перевірюваних свиноматок відгодовують до 160 – 180, молод-

няк — більш як 150 кг.

Оскільки в перший період відгодівлі (30 – 45 днів) свині харак-

теризуються підвищеним апетитом, у раціонах переважають в осно-

вному дешеві об’ємисті корми. В кінці відгодівлі кількість останніх

зменшують, а концентрованих — збільшують.

 Свиням у разі відгодівлі до жирних кондицій на 100 кг живої

маси згодовують: кормових одиниць — 3,8; перетравного протеїну

на 1 к. од. дорослим — 70, молодим — 80 г; кальцію — 0,8 %,

фосфору — 0,67, кухонної солі — 5,8 від сухої речовини; кароти-

ну — 3,7 мг на 1 кг сухої речовини. Якщо свиней утримують у за-

критих приміщеннях, то нормують і вітамін В із розрахунку

0,19 тис. МО.

Серед основних кормів, які використовують, — кукурудза, зерно-

ві відходи, зелені корми, картопля, коренеплоди, жом, харчові від-

ходи та ін. В останній місяць відгодівлі до раціону свиней вводять

картоплю, ячмінь, горох, просо, які сприяють підвищенню якості

м’яса та сала. Сою, гречку, рибу, рибне борошно, кукурудзу, макуху

як такі, що погіршують якість сала, в кінці відгодівлі з раціону ви-

ключають.