Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

360

 Потреба корму на одну голову за добу коливається від 130 до 160 г

і залежить від рівня обмінної енергії, несучості, живої маси птиці,

температури навколишнього середовища. Влітку рекомендують зго-

довувати 140, взимку — 150 г корму. При годівлі курей розсипними

комбікормами з розрахунку 155 г на одну голову за добу півнів до-

датково не підгодовують.

Заплідненість яєць при такій годівлі досягає понад 90 %, виво-

димість — 80 – 85 %. Якщо курей утримують на глибокій підстилці,

то рекомендують щоденно (орієнтовно о 14 год дня, коли основна

маса курей вже знесла яйця) в підстилку розкидати зерно вівса з

розрахунку 10 г на одну голову. Це сприяє інтенсивнішому руху

птиці, розпушенню нею підстилки, паруванню курок із півнями.

Кури батьківського стада проявляють високу продуктивність при

годівлі комбікормами, де кукурудза становить 20 – 40 %, та комбі-

кормами, в складі яких є пшениця й ячмінь. Для одержання високої

продуктивності у комбікормах для несучок повинно бути 2 – 5 % ри-

бного і 5 – 8 % люцернового борошна.

Останніми роками особливу увагу приділяють скороченню потре-

би в кормах тваринного походження в раціонах дорослих курей. Ви-

користання у годівлі несучок комбікормів, де 70 % протеїну тварин-

ного походження замінено соєвим шротом чи борошном, забезпечило

високу інтенсивність несучості (понад 60 %), зниження вартості 1 т

комбікорму, витрат кормів на 10 яєць до 2,5 кг, підвищення виводу

молодняку до 84 %. Але такі комбікорми потребують обов’язкового

збагачення вітамінами В

і В

та метіоніном відповідно до норми.

При одержанні інкубаційних яєць важливим є забезпечення ві-

тамінного живлення курей. Його рівень визначають за вмістом ві-

таміну А, каротину та вітаміну В

у жовтку яєць. Норма вітаміну В

у комбікормах для несучок становить 4 – 6 г на 1 т. Стоншення

шкаралупи й знесення безшкаралупних яєць, ожиріння та інші по-

рушення в обміні речовин є наслідком нестачі в комбікормах каль-

цію і вітаміну D

. Вона спричинює різке зниження несучості або на-

віть повне її припинення.

Значною мірою на відтворну здатність курей впливає добавка до

комбікормів вітаміну В

(25 мг/т). Його нестача знижує вивід моло-

дняку, курчата погано ростуть, у них пухнуть суглоби, спостеріга-

ється м’язова дистрофія і як наслідок цього збільшується падіж.

² Вирощування ремонтного молодняку

Утримання ремонтного молодняку. Традиційний і найпоши-

реніший спосіб вирощування ремонтного молодняку м’ясних ку-

рей — на підлозі з глибокою підстилкою. При цьому способі курочок

і півнів вирощують в одному пташнику, розділеному на 4 – 5 секцій,

по 2 – 2,5 тис. голів у кожній. В одній секції розміщують півнів, а в

361

решті — молодок і утримують до 17-тижневого віку. Молодняк різ-

них ліній вирощують окремо в секціях.

Механізовані всі виробничі процеси (кормороздавання, напуван-

ня, прибирання підстилки, обігрівання курчат, освітлення примі-

щень). Для цього використовують комплекти обладнання

КРМ-11,

КРМ-18,5, Р-10, ЦБК-12А, ЦБК-18А, до складу яких входять елект-

робрудери місцевого обігрівання курчат.

Цілорічне вирощування ремонтного молодняку розраховане на

утримання в одному приміщенні 2,5 партії бройлерів протягом ро-

ку. Профілактичну перерву між суміжними партіями (14 днів) ви-

користовують для звільнення приміщень від посліду, миття, очи-

щення, дезінфекції, монтажу чистого обладнання, закладання сві-

жої підстилки й підготовки до приймання добового молодняку на

вирощування.

Для підстилки використовують тирсу, стружку, солому, торф, со-

няшникове лушпиння та ін. Вологість її повинна бути не вище 25 %,

товщина 5 – 7 см. Перед закладанням підстилки підлогу посипають

гашеним вапном із розрахунку 0,2 – 0,3 кг/м

. У приміщенні встано-

влюють годівниці й напувалки, навколо кожного брудера — огоро-

жу, регулюють кормороздавальну лінію.

Не менш як за добу до приймання м’ясних курчат брудери опус-

кають, ставлять на ніжки, вмикають і прогрівають приміщення

до температури 26 – 28 °С. Навколо брудера на відстані 60 – 70 см

розміщують огорожу у вигляді ширмочок, які входять у комплект

обладнання. В середині огорожі біля країв брудера рівномірно по

площі ставлять п’ять лоткових і жолобкових годівниць та п’ ять ва-

куумних напувалок місткістю 3 л кожна. Перед прийманням курчат

температуру під брудером доводять до 34 – 35 °С. Молодняк, який

завезли з інкубатора у пташник на вирощування, зразу ж розміщу-

ють під брудери, але не більше 600 голів під кожний. Лоткову годі-

вницю розраховують на 60, жолобкову й напувалку — на 100 кур-

чат. Вода у напувалках має бути кімнатної температури. Для кра-

щого збереження курчат, особливо в перші дні життя, важливо, щоб

вони були напоєні й нагодовані не пізніше 8 – 10 год з моменту ви-

ведення.

До 2-тижневого віку курчат годують і напувають вручну. Огоро-

жу біля брудерів приймають у кінці першого тижня вирощування.

До цього часу кормороздавальні лінії заповнюють кормом, автона-

пувалки водою й опускають їх. Обладнання, яке використовували

до 2-тижневого віку курчат, приймають. Із 4-тижневого віку молод-

няк не потребує місцевого обігрівання, тому електробрудери відми-

кають і піднімають до стелі.

Ремонтний молодняк бройлерів розміщують у пташниках щіль-

ністю голів на 1 м

: добових, не розділених за статтю, — 14; розділе-

362

них за статтю — 9 – 17; 7-тижневих — 6 – 7; 18 – 20-тижневих — 5,5;

27-тижневих — 4,5 – 5. Фронт годівлі при використанні круглих го-

дівниць до 8-тижневого віку забезпечують 5 см, 8-тижневого —

7 – 8, із 17-тижневого і старше — 10 см; фронт напування — 1,5 – 2 см

на одну голову. Оптимальна температура для ремонтних молодок

16 – 18 °С, відносна вологість повітря в приміщенні — 60 – 70 %.

У процесі вирощування стежать за розвитком ремонтного молодня-

ку, керуючись орієнтовними нормативами живої маси. Ріст контро-

люють щотижня, зважуючи індивідуально до годівлі не менше 1 %

поголів’я. При нормальній однорідності птиці (85 – 90 %) жива маса

окремих особин не повинна відхилятися більш як на 15 % від серед-

ньої живої маси по стаду. За результатами зважування контрольної

групи встановлюють норму годівлі на наступний тиждень.

За час вирощування ремонтний молодняк відбирають і оцінюють

двічі. Перший раз племінний молодняк м’ясних курей бонітують у

6 – 7-тижневому віці. У випадку спільного вирощування курочок і

півнів розподіляють за статтю і оцінюють за загальним розвитком,

станом оперення, міцністю кінцівок, розвитком м’ясних форм, від-

сутністю вад екстер’єру. Але основною ознакою при цьому є розви-

ток гребенів і сережок. На вирощування залишають молодняк без

вад екстер’єру, у якого жива маса півнів вища за середні показники,

курочок — дорівнює або вища за середні. У цьому віці вибракову-

ють: півнів — 60, курочок — 35 %.

Вдруге молодняк бонітують у 18-тижневому віці при переведенні

в пташники дорослого стада. Основні ознаки відбору — загальний

розвиток, відповідність стандарту за живою масою, відсутність вад

екстер’єру. При цьому 10 – 15 % півнів і 10 – 12 % курочок із низь-

кою живою масою і вадами екстер’єру вибраковують.

Годівля ремонтного молодняку. Для курчат м’ясних ліній го-

дівлю нормують з урахуванням біологічних особливостей їхнього

росту й розвитку. Найінтенсивніше курчата ростуть у перші два мі-

сяці, коли їх жива маса збільшується до 1300 – 1400 г (у 36 разів).

Потім швидкість росту знижується й у наступний період до початку

несучості маса молодняку зростає не більш як у 2,5 раза.

У годівлі ремонтного молодняку використовують повнораціонні

розсипні комбікорми. За період вирощування від одного до 180 днів

склад останніх 4 рази змінюють, оскільки годівлю молодняку дифе-

ренціюють за періодами: передстартовий (1 – 5 днів), стартовий

(5 – 30), росту (31 – 90) і розвитку (91 – 180 днів). Основними інгре-

дієнтами комбікормів є кукурудза, пшениця, ячмінь, соєвий та со-

няшниковий шроти, корми тваринного походження (рибне, м’ясо-

кісткове борошно тощо), гідролізні дріжджі, трав’яне борошно. До

їхнього складу обов’язково вводять білково-вітамінно-мінеральні

премікси, за рахунок чого балансують раціон за вмістом амінокис-

лот, вітамінів і мінеральних речовин.

363

Курчатам 1 – 5-денного віку дають корми з великим вмістом лег-

коперетравних поживних речовин (сухе збиране молоко, соєвий

шрот та ін.), тому що в цей період у них дуже слабко розвинуті пере-

травна й ферментативна системи. В перші дні життя не можна зго-

довувати курчатам варені яйця, риб’ячий фарш, м’ясо-кісткове бо-

рошно, недоцільно збагачувати раціон амінокислотами, вітамінами,

мікроелементами, антибіотиками, оскільки інтенсивність метабо-

лічних процесів у їхньому організмі в цей момент забезпечується

біологічно активними речовинами за рахунок запасів тіла й жовт-

кового мішка.

Найпоживнішими повинні бути корми для стартового періоду

(5 – 30 днів), де в 100 г міститься: сирого протеїну — 20,2 %, обмінної

енергії — 1223 кДж із енергопротеїновим відношенням 145. Високу

енергетичність комбікорму забезпечують, уводячи до його складу

кукурудзу та пшеницю. Сирий протеїн і амінокислотний склад ба-

лансують макухою й шротом, а також кормами тваринного похо-

дження. У період росту (31 – 90 днів) використовують повнораціонні

комбікорми із зниженим вмістом протеїну (17 – 18 %) та енергії

(1128 кДж).

Ремонтному молодняку починають згодовувати комбікорм для

дорослих курей з 23-тижневого віку. В раціон 23-тижневих молодок

уводять 50 % комбікорму для курок-несучок м’ясних ліній, а з

24-тижневого віку їх повністю переводять на раціон несучок.

Найвідповідальніший період при вирощуванні курчат почина-

ється з 8-тижневого віку. З метою запобігання ранньому статевому

дозріванню та ожирінню молодняку застосовують обмежену годівлю

й диференційований за віком режим освітлення, як наведено нижче.

Вік птиці,

тижнів

Тривалість

світлового дня, год

Освітленість, лк

1 24 – 20 25

2 20 – 16 20

3 16 – 8 10

4 – 20 8 5

Тривалість світлового дня та інтенсивність освітлення при виро-

щуванні ремонтного молодняку встановлюють і коригують залежно

від живої маси, розвитку й стану здоров’я птиці.

На птахофабриках ремонтний молодняк вирощують у кліткових

батареях та на сітчастій підлозі. Досвід показує, що утримання в

клітках дає можливість збільшити щільність посадки птиці на 1 м

виробничої площі до 18 – 19 голів, збереження — на 5 – 6 %, витра-

ти кормів знизити на 19 – 48 %. Для цього використовують кліткові

батареї

КБУ-3, Р-15, КБН-1, БКМ-3, КБР-2, БКН-3В та ПК-8. Із ме-

тою запобігання травмам у курчат на підніжну решітку клітки в

перший тиждень вирощування розкладають цупкий папір і став-

лять у кожну клітку мікрочашкові або вакуумні напувалки. У при-

364

міщенні, обладнаному клітковими батареями, підтримують такий

самий мікроклімат, що і в пташниках при утриманні молодняку на

глибокій підстилці. Проте вирощувати курочок і півнів рекоменду-

ється при роздільному утриманні, а обмежену годівлю молодняку

застосовувати з 4 – 5-тижневого віку. Для контролю за ростом і роз-

витком щотижня в одних і тих самих клітках зважують індивіду-

ально курчат, які знаходяться на початку, в кінці і середині батареї,

а також на різних ярусах, до роздавання корму, або не раніше як

через 4 год після годівлі.

При вирощуванні ремонтного молодняку на сітчастій підлозі

щільність розміщення досягає 16 – 18 голів на 1 м

. Кращим варіан-

том є комбіноване обладнання підлоги: частину площі (60 %) на-

кривають сіткою, іншу (40 %) — підстилкою. Вирощування молод-

няку на сітчастій підлозі в поєднанні з глибокою підстилкою запобі-

гає наминам, підвищує життєздатність і вихід молодок порівняно з

вирощуванням птиці на суцільній сітчастій підлозі.

² Вирощування бройлерів

Утримання бройлерів. Традиційною технологією є вирощуван-

ня бройлерів на підлозі з глибокою підстилкою (рис. 52). Курчат

розміщують у широкогабаритних пташниках великими одновікови-

ми партіями.

Для вирощування бройлерів на підлозі використовують компле-

кти обладнання

ЦБК-12А та ЦБК-18А, внаслідок чого всі виробничі

процеси в пташниках механізовані (роздавання корму, напування,

Рис. 52. Вирощування бройлерів на глибокій підстилці

365

прибирання посліду, обігрівання птиці), а освітлення приміщень

автоматизовано. До складу обладнання входять брудери для місце-

вого обігрівання курчат.

За добу до приймання м’ясних курчат брудери опускають, став-

лять на ніжки, вмикають і прогрівають приміщення до 26 – 28 °С, а

температуру під брудером доводять до 34 – 35 °С. На вирощування

приймають тільки життєздатних, міцних курчат з м’яким животом,

заживленим пупковим кільцем, чистим анальним отвором і живою

масою не менш як 36 г. Для кращого збереження, особливо в перші

дні житті, важливо напоїти й нагодувати їх не пізніше як через

8 – 10 год із моменту виведення. Добових бройлерів на спеціальній

машині завозять прямо у приміщення пташника. Оператор при-

ймає їх і розміщує на годівницях із кормом по 500 – 600 голів під

кожний брудер, навколо якого на відстані 60 – 70 см ставлять ого-

рожу. Температуру під брудером регулюють його підніманням та

опусканням. Із 5 – 6-го дня огорожу навколо брудерів знімають і кур-

чата одержують доступ до автогодівниць та автонапувалок. На 30-й

день брудери відмикають і піднімають до стелі. Відносна вологість

повітря у приміщенні на початку вирощування повинна становити

65 – 70, в кінці — 60 – 75 %; швидкість руху повітря у холодну пору

року — 0,1 – 0,5, теплу — 0,2 – 0,6 м/с.

Починаючи з перших днів вирощування, курчата повинні мати

вільний доступ до корму і води. Спочатку їх годують з листків цуп-

кого паперу, а потім із жолобкових годівниць, напувають з вакуум-

них напувалок, які встановлюють навколо електробрудерів із роз-

рахунку одна на 120 – 140 голів. На четвертий день папір забира-

ють, а кількість жолобкових годівниць під кожним брудером збіль-

шують до шести. Починаючи від 6 – 7-го дня, їх присувають ближче

до кормороздавальних ліній або до бункерних годівниць. Курчат

поступово привчають пити з жолобкових напувалок із проточною

водою, а вакуумні на 10 – 12-й день приймають. На 15-й день, коли

курчата звикнуть до кормороздавальних ліній, забирають жолобко-

ві годівниці. До шуму кормороздавачів їх привчають з першого по

п’ятий день вирощування, вмикаючи кормороздавачі щоденно на

5 – 10 хв під час ранкової та вечірньої годівлі.

При утриманні курчат на підстилці фронт годівлі забезпечують

1 см, фронт напування — 0,5 см у перші три тижні вирощування, а з

4-го тижня — відповідно 2 і 1 см на одну голову.

Значною мірою на фізіологічний стан, конверсію корму та інтен-

сивність росту й розвиток курчат впливає склад повітря. Оптималь-

ний вміст шкідливих газів у повітрі для бройлерів такий: вуглекис-

лий газ — 0,25 % за об’ємом, аміак — 15 мг/м

, сірководень —

5 мг/м

До факторів, які дають можливість спрямовано впливати на про-

дуктивність птиці, відносять світловий режим. Найпоширенішим у

366

вирощуванні бройлерів є цілодобове освітлення пташників. Слід за-

значити, що оптимальна інтенсивність освітлення у перші два тиж-

ні — 25 лк. Після 2-тижневого віку, коли курчата підростають і адап-

туються, інтенсивність освітленості знижують до 4 – 6 лк. При виро-

щуванні бройлерів у напівтемряві їх жива маса збільшується на 10 –

12 %, а витрати корму на одиницю приросту зменшуються на 9 %.

На деяких птахофабриках при вирощуванні бройлерів від 7-тиж-

невого віку до забою використовують червоне освітлення або освіт-

люють тільки годівниці. При цьому середньодобовий приріст під-

вищується на 11 %, а витрати корму на одиницю продукції зменшу-

ються на 9 %.

Крім цілодобового освітлення, у вирощуванні бройлерів значного

поширення набуло використання режиму поперемінного освітлення

курчат. Це сприяє зростанню приросту на 4 %, виходу тушок І кате-

горії на 4 %, збереженню курчат на 3 %, зниженню витрат корму на

1 кг приросту на 10 % і витрат електроенергії на 40,5 %.

Найкращі і найстабільніші результати при вирощуванні бройле-

рів одержують, коли в перші три тижні застосовують постійне освіт-

лення (перший тиждень — 24 год, другий — 21 – 23, третій — до

18 – 20 год), а потім поперемінне: світло — темрява: тривалість од-

нієї паузи — не менше 15 хв. Останніми роками з метою економії

електроенергії при вирощуванні бройлерів приміщення обладнують

люмінесцентними лампами, а для плавного регулювання освітлено-

сті використовують тиристорні установки.

На даному етапі у практику впроваджують прогресивну техноло-

гію вирощування бройлерів на підлозі з підвищеною щільністю по-

голів’я. При цьому у перші 2 – 3 тижні щільність посадки бройлерів

при оптимальних параметрах технології може бути 35 – 45 голів, а

від 3-тижневого віку до реалізації (7 – 8 тижнів) — по 16 – 21 голови

на 1 м

. У деяких сільськогосподарських підприємствах застосову-

ють потокову технологію вирощування, коли в перші три тижні

бройлерів розміщують у пташниках при щільності 50 голів на 1 м

наступні три — 26 і в останні два-три тижні — 16,7 голови на 1 м

підлоги.

Один із інтенсивних способів вирощування молодняку сільсько-

господарської птиці на м’ясо — це утримання на сітчастій підлозі.

За такого способу підвищується збереження поголів’ я на 1,5 %, се-

редньодобовий приріст — на 9,3 %, зменшуються витрати на одини-

цю приросту порівняно з бройлерами, вирощеними на підлозі з гли-

бокою підстилкою. Крім того, у приміщеннях із сітчастою підлогою

ефективніше використовуються виробничі площі, знижуються за-

трати праці по догляду за птицею, відпадає потреба у великій кіль-

кості підстилкового матеріалу, створюються однакові мікроклімат і

освітленість у всьому приміщенні, поліпшується ветеринарно-сані-

тарний стан останніх.

367

При вирощуванні на сітчастій підлозі курчат добового віку заво-

зять у підготовлені до приймання нової партії птиці приміщення,

які знімними перегородками розподілені на секції, розраховані на

2,5 тис. голів кожна. Їх розміщують під брудерами, навколо яких

встановлюють огорожу так, щоб 2 – 3 брудери знаходилися в кожній

із секцій. На сітку підлоги всередині огорожі на 3 – 5 днів розкла-

дають цупкий папір. Через 5 – 7 діб вирощування бройлерів огорожі

навколо брудерів приймають, а на 20 – 30-й день піднімають під

стелю. Під краєм зонта в перший тиждень вирощування температу-

ру повітря підтримують на рівні 33 – 35 °С, а потім поступово дово-

дять її до 22 – 25 °С. Вологість повітря у перші чотири тижні має

бути 65 – 70 % із поступовим зниженням до 60 %. Оскільки при цій

технології вирощування бройлерів через високу щільність поголів’я

не всі курчата розміщуються під брудерами, температуру повітря у

приміщенні в перші дні підтримують на рівні 28 °С. Далі її знижу-

ють на 2 – 3 °С щотижня і доводять до 18 °С. Для локального обігрі-

вання бройлерів при вирощуванні на сітчастій підлозі можна вико-

ристовувати обігрівальні прилади типу ІКУФ і «Промінь», або у пе-

рші три тижні вирощування інфрачервоні лампи. При цьому жива

маса молодняку підвищується на 4,3 %, збереження — на 0,8, ви-

трати кормів на одиницю продукції знижуються на 3,8 %.

У випадку, коли бройлерів утримують на сітчастій підлозі без

локального обігрівання, температуру у приміщенні у перший тиж-

день забезпечують на рівні 32 – 34 °С із поступовим зниженням до

16 – 19 °С.

Технологія вирощування бройлерів у кліткових батареях дає

можливість скоротити на 8 – 10 днів строк відгодівлі, підвищити на

5 – 15 % середньодобовий приріст живої маси і на 4 – 10 % збере-

ження поголів’я, зменшити до 2,6 – 2,8 кг витрати корму на 1 кг

приросту живої маси. Застосовуючи утримання бройлерів у клітках,

за шість тижнів можна одержати молодняк із середньою живою ма-

сою 2400 г, але при умові використання сучасних високопродуктив-

них кросів.

Для вирощування бройлерів використовують кліткові батареї:

Р-15, КБМ-2, КБУ-3, КБНУ, 2Б-3, БКМ-3Д із нормою щільності пого-

лів’я у клітковій батареї, голів на 1 м

: для курочок — 37,6, півнів —

31,3, при спільному утриманні — 34,5. Приріст живої маси контро-

люють зважуванням один раз на два тижні. Для цього відбирають

не менше 50 голів птиці з кожного ярусу на початку, в середині і в

кінці однієї з середніх кліткових батарей. Одержані дані порівню-

ють із нормами для кросу, який використовують. У зв’язку з неод-

наковою інтенсивністю росту різностатевого молодняку на бройлер-

них фабриках застосовують роздільне його утримання, що дає мож-

ливість збільшити живу масу бройлерів у кінці вирощування півнів

на 6 – 7, курочок — на 10 – 11 %. Нині розроблена технологія цикліч-

368

ної годівлі, напування й освітлення приміщень, яка передбачає од-

ночасне проведення цих процесів. Після закінчення годівлі пода-

вання корму і води припиняють, а освітлення вимикають. У темряві

курчата менше рухаються, корм краще перетравлюється й засвою-

ється. Проте слід зазначити, що в перші два тижні вирощування

молодняку необхідний постійний доступ до корму, води та постійне

освітлення. Доцільніше застосовувати циклічну годівлю з 3-

тижневого віку, оскільки курчата раннього віку потребують частих і

коротких періодів годівлі, напування й освітлення. З віком їх три-

валість подовжують, але повторюють рідше, внаслідок чого курчата

довше знаходяться в темряві без корму і води, проте інтенсивність

росту не знижується.

При годівлі бройлерів рекомендують використовувати два види

комбікормів: стартові та фінішні.

 Стартовий комбікорм згодовують курчатам від добового до 4-

тижневого віку. Відповідно до рекомендацій, у 100 г цього комбіко-

рму має бути: сирого протеїну — 22 г, обмінної енергії — 1298 кДж

(310 ккал), клітковини — 4 г, кальцію — 1,0, фосфору — 0,8, нат-

рію — 0,3 г, а також незамінні амінокислоти, добавки вітамінів та

інших мікроелементів.

Корми, які згодовують курчатам у цей період вирощування, ха-

рактеризуються доброю поживністю, перетравністю (сухе збиране

молоко, кукурудза, пшениця, рибне борошно, соєвий чи соняшнико-

вий шроти). Проте, за можливістю, з раціону вилучають м’ясо-

кісткове борошно, хімічний склад якого не постійний. В комбікорм

вводять кормові дріжджі, але не більше 5 %. На рекомендується ви-

користовувати корми, які мають плівки, волокна, нерозмелене зер-

но (ячмінь, овес), недоброякісне трав’яне борошно, а також техніч-

ний жир, оскільки його добавка знижує засвоюваність комбікорму, а

в деяких випадках спричинює розлади діяльності травного каналу.

 Фінішний комбікорм починають згодовувати від 4-тижневого

віку до забою. В 100 г цього корму повинно бути обмінної енергії —

319 кДж, сирого протеїну — 19 г, сирої клітковини — 4,5, кальцію —

0,9, фосфору — 0,7, натрію — 0,3 г, визначені незамінні амінокислоти.

До складу комбікормів заключного періоду вирощування вводять

корми, які є в господарстві. При відсутності кукурудзи використо-

вують пшеницю або ячмінь у співвідношенні 1 : 1. Для збільшення

енергетичної цінності додають 3 – 4 % кормового жиру. В процесі

приготування комбікорм збагачують біологічно активними речови-

нами (вітаміни, антибіотики, ферментні препарати, антиоксиданти,

синтетичні амінокислоти, мікроелементи). Зазначені речовини до-

дають у кількості, яка передбачена нормами годівлі, а препаратами

амінокислот доводять їх до норми.

Найраціональніше для годівлі бройлерів у ранній період виро-

щування використовувати гранульовані комбікорми з розміром час-

369

точок близько 2 мм. У пташники їх завозять у кількості, яка не пе-

ревищує три–чотиридобову потребу, і згодовують досхочу. У 7 – 8-

тижневому віці, а сучасних кросів — навіть у 6-тижневому бройле-

рів відправляють у забійний цех.

9.6. Виробництво м’яса качок

Розведення качок — важливе джерело одержання пташиного

м’яса, особливо в умовах інтенсивного виробництва. Висока ефек-

тивність їх розведення ґрунтується на використанні цінних біо-

логічних особливостей птиці цього виду. Молодняк качок характе-

ризується скороспілістю і високою інтенсивністю росту. В 7-тиж-

невому віці жива маса гібридних каченят становить 3,2 – 3,4 кг, а

початкова маса за цей період зростає більш як у 60 разів при витра-

тах корму на 1 кг приросту 2,8 – 3,0 кг і середньодобових приростах

64 – 68 г.

Качки відзначаються високою життєздатністю і пристосованістю

до умов середовища. Вони зберігають достатньо високий рівень про-

дуктивності як при використанні неогороджених водоймищ, так і

клітковому утриманні. Серед сільськогосподарських тварин тільки

ця птиця здатна поїдати планктон.

Качок на м’ясо можна розводити в будь-якій кліматичній зоні

країни, застосовуючи цілорічне або сезонне вирощування. Дорослі

качки й молодняк добре пристосовуються до сучасних індустріаль-

них методів промислового виробництва. Їхнє м’ясо високопоживне і

має добрі смакові якості. Після забою качок одержують велику печін-

ку, пух, пір’я.

² Породи та кроси качок

За напрямом продуктивності породи качок розділяють на три

типи: м’ясні (пекінські, українські, чорні білогруді, московські білі),

м’ясо-яєчні (дзеркальні, хакі-кемпбел) та яєчні (індійські бігуни).

Пекінська порода виведена в Китаї понад 300 років тому і на-

була поширення майже в усіх країнах світу. У ХІХ ст. пекінських

качок завезли з Китаю до Америки, де їм приливали кров качок по-

роди ейльсбюрі. В результаті цілеспрямованої племінної роботи во-

ни стали однією з кращих м’ясних порід, для якої характерні скоро-

спілість та високі м’ясні якості. У птиці цієї породи біле з жовтувато-

кремовим відтінком оперення (рис 53). Жива маса дорослих качок

становить 3,0 – 3,6, качурів — 3,5 – 4,0 кг, несучість — 100 – 140 і

навіть 200 яєць при середній масі їх 85 г. Життєздатність молодняку

й дорослої птиці висока. Каченята при належній годівлі до 7-тижне-

вого віку досягають живої маси 3,0 кг і більше. За якістю м’яса пе-

кінські качки поступаються лише руанським та ейльсбюрі.