Дипломная робота - Встановлення режимів народної демократії в Румунії, Угорщині та Болгарії в 1944-1949 рр

Подождите немного. Документ загружается.

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………..………4-7

Розділ 1 Встановлення режиму народної демократії в Румунії в 1944-1948рр.

…………….……………………………………………………...……………8-26

1.1.Державний переворот 23 серпня 1944 р. Перший та другий уряди

Костянтина Санатеску………………………………………………….………..8-10

1.2. Уряд Ніколає Радеску…………………………..………………………….10-14

1.3. Уряд Петру Гроза………………………………………………………......14-17

1.4. Парламентські вибори 1946 р. Закріплення комуністів при владі…………..

………………………………………………………………….18-24

1.5. Повалення монархії в країні та проголошення Румунської Народної

Республіки. Створення режиму народної демократії……………………..….25-26

Розділ 2 Встановлення режиму народної демократії в Угорщині в 1944-1949рр.

………..........................................................................................................…27-51

2.1. Створення уряду Угорського Національного Фронту Незалежності.

Визволення Угорщини від німецьких військ…………………………………27-33

2.2. Парламентські вибори 1945 р. Президенство Золтана Тілді (1946-1948 рр.)

……………………………………………………………………………….34-45

2.3. Парламентські вибори 1947 р. Створення Угорської партії

трудящих………………………………………………………………...………46-49

2.4. Парламентські вибори 1949 р. Проголошення Угорської Народної

Республіки……………………………………………………………………….50-51

Розділ 3 Встановлення режиму народної демократії в Болгарії в 1944-1947

рр…………………………………………………………………………………52-76

3.1.Державний переворот 9 вересня 1944 р. та прихід до влади Вітчизняного

фронту…………………………………………………………………………...52-57

3.2. Масові репресії народних судів та політична боротьба 1944-1945

рр…………………………………………………………………………………57-67

3.3. Парламентські вибори 1945 р. Проголошення Болгарської Народної

Республіки……………………………………………………………………….68-72

3.4. Парламентські вибори 1946 р. Ліквідація опозиційних сил протягом 1946-

1948 рр…………………………………………………………………………...72-75

3.5. Конституція 1947 р. Повне зосередження влади в руках БКП………….75-77

Розділ 4 Актуальні проблеми охорони праці та безпеки

життєдіяльності…………………………………………………………………78-85

Висновок…..…………………………………………………………………….86-88

Додатки……………………………………………………………..………….89-107

Список використаної літератури та джерел………………………………..108-111

ВСТУП

Актуальність даної теми на сьогоднішній день є дуже великою, оскільки

дана тема розкриває процес приходу до влади політичної сили за допомогою

ряду економічних та військових факторів котрі сприяли встановленню нею

комуністичного суспільно – економічного ладу в суспільстві.

Ситуація, що склалася, на фронті на початку літа 1944 р. (радянські війська

зайняли не лише Буковину і частину Бесарабії, але і частину Запрутської

Молдови) змусили політичні сили країни прийняти термінові заходи для

запобігання окупації усієї країни і перетворення румунської території в театр

військових дій. У цих умовах на порядку денному виникло питання про

створення блоку внутрішніх политичних сил, які виступили б проти Німеччини,

а отже, проти військового режиму маршала Антонеску. Проте цьому рішенню

перешкоджала стриманість лідерів головних політичних партій відносно

співпраці з компартією. Враховуючи, що в ході переговорів про вихід Румунії з

війни проти СРСР, західні союзники рекомендували румунським представникам

звернутися до радянського керівництва для укладення перемир'я, націонал-

ліберали і націонал-цараністи були вимушені погодитися на участь комуністів в

політичному блоці, спрямованому проти Антонеску. Створення в червні 1944 р.

Національно-демократичного блоку, до складу якого увійшли представники

лібералів, цараністів, соціал-демократів і комуністів, стало політичною основою

перевороту 23 серпня 1944 р.

Об’єктом роботи є процес становлення режиму народної демократії в

Румунії, Угорщині, та Болгарії.

Предметом є режими народної демократії в означених країнах.

Хронологічні рамкиохоплюють період 1944-1949 рр.тому – що саме в цей

період відбувається становлення режиму народної демократії в Румунії,

Угорщині та Болгарії.

Географічні межівключають тереторії Румунії, Угорщині, та Болгарії у

кордонах 1944-1949 р.р.

Метою кваліфікаційної роботи є дослідження політичної ситуації в

Румунії, Угорщині та Болгарії в 1944-1949 р.р.

Для реалізації мети поставлені такі дослідницькі завдання:

 дослідити процес консолідації політичних партій Румунії, Угорщині

та Болгарії напередодні окупації цих країн Червоною Армією та

формування ними тимчасових органів влади до перших виборів у

представницькі та законодавчі органи влади;

 прослідкувати взаємовідносини в перші повоєнні роки між СРСР з

однієї сторони та Румунією, Угорщиною і Болгарією з іншої;

 дослідитидії та заходи комуністичних партій Румунії, Угорщини та

Болгарії для узурпації влади в країні;

 дослідити головні причини приходу до влади в Румунії, Угорщині та

Болгарії комуністичних режимів у другій половині 40-х р.р. XX ст. та

роль у цьому процесі Радянського Союзу;

Огляд історіографії. При опрацюванні матеріалів з теми кваліфікаційної

роботи автор опрацював наступну літературу: Валева Е.А. (отв.ред.)“Болгария в

ХХ веке. Очерк политической истории”, Валева Е.А. “Политические процессы в

Болгарии в 1944-1948 гг.”, Волокитина Т.В. (отв.ред.) “ Советский фактор в

Восточной Европе 1944-1953 р.р. В 2-х томах документи”, Желицки Б. Й. “

Народная демократия и становление тоталитарного режима в Венгрии”,

Задорожнюк Э.Г. (отв.ред.) “Власть - общество - реформы: Центральная и Юго-

Восточная Европа. Вторая половина ХХ века”, “История Венгрии в 3 томах ”,

“История Румынии 1918-1970”, Контлер Л. “ История Венгрии. Тысячелетие в

центре Европы” Д.М.Марков (отв.ред.), “Краткая история Венгрии”

Т.М.Исламов А.И.Пушкаш В.П.Шушарин, “ Краткая история Румынии с

древнейших времён до нашых дней”, Литаврин Г.Г. “Краткая история

Болгарии”,Поп И.А. Болован И. “ История Румынии”, Нежинский Л. Н.,

Пушкаш А. И. “Борьба венгерского народа за установление и упрочнение

народно-демократического строя 1944-1948”, Ротшильд Д., Уїнгфілд Н. “

Повернення до різноманітності: Політична історія Східно – Центральної Європи

після Другої світової війни”, Т.В.Волокитина (отв.ред.) “ Народная демократия:

миф или реальность? Общественно – политические процессы в Восточной

Европе. 1944 – 1948 г.г. ”, Чорній В.П. “Історія Болгарії”.

У збірниках праць “Болгария в ХХ веке. Очерк политической истории” та

“Власть - общество - реформы: Центральная и Юго-Восточная Европа. Вторая

половина ХХ века” містяться відомості про хід політичної боротьби та

становлення режиму народної демократії в Болгарії в досліджуваний період та

тісний зв'язок з цими процесами зі сторони СРСР. У статті Валевої Е.А.

“Политические процессы в Болгарии в 1944-1948 гг.” містяться відомості про

хід репресій та судів за політичними мотивами в Болгарії в 1944-1948 рр. У

праці “Советский фактор в Восточной Европе 1944-1953 р.р. В 2-х томах

документи” міститься документальна база по відносинам Радянського Союзу з

країнами Східної Європи в період 1944-1953 р.р. У статті Желицки Б.Й.

“Народная демократия и становление тоталитарного режима в Венгрии” та

праці Нежинского Л.Н. Пушкаш А.И. Борьба венгерского народа за

установление и упрочнение народно – демократического строя 1944-1948 г.г.

містяться відомості про основні етапи розвитку та процес становлення режиму

народної демократії в Угорщині а також процес приходу комуністів до влади та

їхня боротьба з іншими політичними силами за владу. У працях Контлера Л. “

История Венгрии. Тысячелетие в центре Европы”, “История Венгрии в 3

томах”, “Краткая история Венгрии” досліджено процес формування УНФН,

подальший політичний розвиток країни, остаточне утвердження однопартійної

тоталітарної системи в Угорщині. У працях “Краткая история Румынии с

древнейших времён до наших дней” та “История Румынии Поп И.А. Болован

И.”, “История Румынии” досліджено боротьбу комуністичної партії за владу в

Румунії, процес утвердження її влади в країні та політичні репресії по

відношенню до демократичних дічів котрі намагалися протидіяти узурпації

влади комуністами, чи просто заважали досягненню цієї мети. У праці

Ротшильда“Повернення до різноманітності: Політична історія Східно –

Центральної Європи після Другої світової війни”містяться маловідомі факти з

питань активної допомоги Радянського Союзу комуністичним партіям Румунії,

Угорщини та Болгарії у їхній боротьбі за владу та деякі факти боротьби за владу

між політичними партіями в цих країнах. У праці Чорнія В.П. Історія Болгарії

містяться відомості про політичний розвиток Болгарії в 1944-1949 рр. та

становлення тоталітарної ситеми.

“Народная демократия: миф или реальность? Общественно – политические

процессы в Восточной Европе. 1944 – 1948 г.г.” досліджено становлення

режиму народної демократії в Румунії та Угорщині, дії та методи

комуністичних партій цих країн для усунення з політичної арени конкурентів та

узурпації влади, зокрема активна боротьба за дестабілізацію конкуруючих

партій, за їх розкол та влиття до складу компартій Румунії та Угорщини.

Структура роботи зумовлена метою та дослідницьким завданням і

складається з вступу, 4 розділів де 1 розділ вміщує 5 підпунктів 2 розділ вміщує

4 підпункти 3 розділ вміщує 5 підпунктів, висновків, додатків та списку

використаних джерел та літератури.

РОЗДІЛ 1. ВСТАНОВЛЕННЯ РЕЖИМУ НАРОДНОЇ ДЕМОКРАТІЇ В

РУМУНІЇ В 1944 – 1948 РР.

1.1.Державний переворот 23 серпня 1944 р. Перший та другий уряди

Костянтина Санатеску.

23 серпня 1944 р. І. Антонеску був викликаний в королівський палац, де

король зажадав від нього підписання перемир'я. Відмовившись виконати цю

вимогу, маршал Антонеску був заарештований разом з віце-головою Ради Мі-

ністрів Міхаєм Антонеску.

У ході державного перевороту 23 серпня 1944 р. до влади в Румунії

прийшов Національно - демократичний блок (НДБ), який сформував уряд

країни на чолі з генералом К.Санатеску, до складу якого разом з більшістю

військових уперше в історії Румунії ввійшли і представники Комуністичної

партії. Кабінет Санатеску діяв у напрямі створення необхідних умов для

активної участі Румунії в антигітлерівській війні і виконання положень

перемир'я.

У другій половині вересня 1944 р. компартія Румунії зажадала розпуску

НДБ. З метою створення нового партійно-політичного угрупування вона

вдалася до тимчасового союзу із соціал-демократами та “Фронтом землеробів”.

На цій платформі 12 жовтня 1944 р. організаційно оформився НДФ

(Національно – демократичний фронт), куди увійшли комуністи, соціал-

демократи, об'єднані профспілки, “Фронт землеробів”, Союз угорських

трудящих у Румунії (МАДОС) та ін. Головним своїм завданням НДФ вважав

захоплення влади. Намагаючись викликати урядову кризу та відставку уряду,

комуністи й соціал-демократи 16 жовтня заявили про свій вихід з уряду

Санатеску, ініціювали проведення демонстрацій на підтримку вимоги відставки

уряду. Водночас радянське керівництво звинувачувало румунський уряд у

небажанні здійснювати чистку державного апарату від фашистських елементів,

засуджувало його в Союзній контрольній комісії (СКК) у Румунії як злісного

порушника статей угоди про перемир'я. Король Міхай змушений був піти на

поступки. Сформований Санатеску новий уряд на третину складався з

представників НДФ.

Спираючись на підтримку патріотичних воєнізованих загонів і

командування радянських частин, румунські комуністи почали кампанію проти

уряду генерала Санатеску, висунувши ряд вимог і важких звинувачень на

адресу “традиційних партій”. На тлі подій що відбувалися, 5 грудня 1944 р., в

Бухарест прибув заступник наркома закордонних справ СРСР А.Я.

Вишинський. Під тиском з його боку король погодився на відставку другого

уряду Санатеску, зумівши, проте, сформувати кабінет, в якому не виявилося

комуністичної більшості. Цього разу глава держави добився створення уряду

під головуванням генерала Ніколає Радеску, який виявився в порівнянні зі своїм

попередником набагато твердішим прибічником конституційної демократії.

Відставка прем'єр-міністра К. Санатеску дала радянським представникам і

румунським комуністам надію на захоплення в недалекому майбутньому влади

в країні. Проте рішення короля знову доручити формування уряду генералу

Санатеску відстрочило втілення в життя цих надій, незважаючи на те що в

новому кабінеті комуністи отримали більше місць. З цієї миті питання про

Трансільванію було перетворене в справжній предмет шантажу, для усіх

ставало очевидним, що повернення цієї провінції Румунії можливе лише за

умови згоди короля на створення комуністичного уряду [22, 589-592].

Справжній коаліційний кабінет - другий уряд Санатеску - протримався

лише місяць, тому-що комуністи заперечували проти міністра внутрішніх справ

(вороже налаштованого члена національно - селянської партії) і Радянський

Союз звинуватив цей уряд в затягуванні виконання румунських зобов’язань, що

стосувалися перемир`я. Щоб дати відчути про своє незадоволення, Сталін

відклав передачу у руки Румунії управління Північною Трансільванією, коли

там виникла невелика партизанська війна між угорськими і румунськими

партизанськими загонами. Зрозумівши натяк, король Міхай замінив 6 грудня

Санатеску іншим генералом Ніколає Радеску, що, як вважалося, користувався

довірою у Москви через те, що під час війни був інтернований за свої

антинімецькі настрої. Радеску взяв у свої руки портфель міністра внутрішніх

справ (із заступником комуністом), як і прем'єрство, і замінив міністра-

комуніста, що займався питанням національних меншин, безпартійним

спеціалістом, але більше не вносив істотних політичних змін у кабінеті,

успадкованому від Санатеску [27, 132-133].

1.2. Уряд Ніколає Радеску.

Прихід в грудні 1944 р. до влади в Румунії уряду Радеску відобразив

поворот вправо в суспільних настроях. Але спроба лідерів “ історичних партій ”

закріпитися в системі влади шляхом створення

“ безпартійного уряду спеціалістів військових” породила стійку тенденцію

до консолідації політичних сил, що заявляли про прагнення до демократичного

розвитку суспільства. Це були соціал-демократи. Фронт землеробів, комуністи,

що вже об'єдналися в Національно-демократичний фронт, і деякі угрупування

НЛП і НЦП, опозиційні офіційному керівництву “ історичних партій ”.

Особливою активністю відрізнявся відомий діяч НЛП Г. Татареску, який

вже в кінці грудня 1944 р. мав контакти і з Л. Патрашкану і з молодим королем.

Він публічно сформулював свою позицію наступним чином: “..політик, який

думає зараз обійтися в Румунії без демократії, перетвориться на соломинку ”.

На такому фоні могла отримати підтримку висунена Татареску ідея досягнення

“повного співробітництва” з комуністами і соціал-демократами за допомогою

створення “уряду радикальної концентрації”, який, на його думку, залишиться

при владі приблизно чотири роки при умові довіри і підтримки з боку СРСР.

Пропонована реконструкція уряду аргументувалася Татареску

необхідністю збалансувати односторонньо прозахідний курс Маніу і Братіану.

Не виключено,, що при цьому Татареску розраховував перемкнути на себе

основні контакти з СРСР і тим самим зруйнувати монополію РКП в цьому

напрямі. Мабуть, не випадково в бесіді 12 січня 1945 р. із співробітником СКК

С. Дапгуловим Татареску настійливо підкреслював, що орієнтація на

Радянський Союз є основою його політики.

Але головне завдання затвердження влади утворюваної широкої коаліції

полягало у вирішенні внутрішніх проблем, пов'язаних, як вони вважали, з

демократизацією суспільства. Для їх вирішення Татареску визнавав необхідним

об'єднати зусилля усіх дрібних і середніх підприємців, значної частини

селянства і робітничого класу, котрий, на його думку, підтримає новий уряд,

тому що в нього буде входить НДФ. Свою участь, як і участь лівих цараністів,

він вважав гарантією того, що “демократизація країни буде проходити без

небажаних ексцесів”. Такий політичний склад блоку був прийнятний для

радикальної частини НЛП і НЦП і обумовлював їх позитивне відношення до

січневої (1945 р.) програми НДФ.

Угрупування Александреску, не розділяло позицій керівництва НЦП,

виступала за захист індивідуального селянского господарства і приватної

власності на землю. Воно пропонувало суспільству програму боротьби проти

засилля монополій, висуваючи гасла експропріації землі у великих власників,

ліквідації картелів та введення спеціального податку на надприбуток.

Незважаючи на те що в позиціях угрупувань Татареску та Александреску були

певні розбіжності (націонал-ліберали, зокрема, виступали лише за обмеження

розмірів землеволодіння, висували принцип винагороди за відчуджувану

землю), загальним було прагнення перетворити аграрну реформу і часткові