Донець Л.І., Романенко Н.Г. Основи підприємництва

Подождите немного. Документ загружается.

При відповідях на ці й інші запитання необхідно керувати

ся не тільки економічними поняттям і здоровим глуздом, а й

знати законодавчі і нормативні акти, що регулюють порядок

віднесення відомостей до того чи іншого типу таємниці і вста

новлюють певний порядок їх захисту.

До переліку відомостей, що не можуть складати ко

мерційну таємницю, належать відносяться: установчі доку

менти організації; документи, що надають право заняття пев

ними видами підприємницької діяльності; документи про пла

тоспроможність організації; відомості про результати фінан

совогосподарської діяльності й інші відомості, необхідні для

перевірки правильності розрахунку та сплати податків й

інших обов'язкових платежів; відомості про чисельність, склад

працюючих, їх заробітну плату й умови праці, а також на

явність вільних робочих місць. Законами встановлений

обов'язок підприємців надавати інші відомості на вимоги про

курора, правоохоронних і податкових органів, органів са

непідемнадзору та ін. Але керівники фірми й інші посадові

особи (юрист) повинні при цьому чітко керуватися

відповідними правовими актами, що регулюють контрольну

(перевірну) і наглядову функції окремих федеральних ор

ганів, їхніх органів на місцях і відповідних посадових особах.

4.4.2. Формування відомостей, що складають

підприємницьку таємницю

Постановка цієї проблеми дозволяє правильно вирішити

питання про форми організації захисту таємниці, визначити

витрати на її охорону. Тому підприємцю необхідно встанови

ти основний перелік відомостей (інформації), що складають

підприємницьку таємницю, розподілити їх за категоріями

важливості в залежності від цінності для фірми, характеру і

розміру збитків, що може бути нанесений фірмі при розголо

шенні цих відомостей. Але, з іншого боку, зайві заходи для об

101

Розділ 4. Ринок та конкуренція у системі підприємництва

меження доступу до інформації можуть ускладнити

взаємовідносини фірми з господарчими партнерами, приве

дуть до невиправданих утрат. Захист інформації повинен

сприяти зростанню прибутку від діяльності фірми.

При розробці заходів захисту інформації важливо встано

вити:

●

яка інформація потребує захисту;

●

кого вона може цікавити;

●

які елементи інформації найбільш цінні;

●

який “термін життя” цих таємниць;

●

як дорого коштуватиме їх захист.

Для організації надійної системи захисту інформації слід

мати чітке уявлення про канали її витоку.

Найбільш вірогідні канали витоку інформації: персонал,

який має доступ до інформації; документи, що містять цю

інформацію; технічні засоби й системи обробки інформації;

промисловий шпіонаж.

Великі фірми самі здійснюють спеціальні заходи щодо по

передження витоку інформації. Водночас вони самі інформу

ють споживача про результати своєї діяльності, комерційні та

виробничі досягнення, але не розкривають при цьому змісту

виробничих процесів. Це сприяє зростанню довіри до них з бо

ку кредиторів, розширює ринок збуту, підвищує курс акцій на

ринку цінних паперів.

Право на комерційну таємницю диктується необхідністю

захистити підприємство від недобросовісних конкурентів,

безоплатного користування продуктами інтелектуальної

діяльності: винаходами, інноваціями, комп’ютерними програ

мами, управлінськими рішеннями.

Для формування переліку відомостей, що підлягають захи

сту, доцільно створити групу з таких фахівців: ті, хто займа

ється фінансовими питаннями, кон'юнктурою ринку і відомо

стями про конкурентів, зв'язками з іншими організаціями, які

ведуть розробку нових видів товарів, що володіють високою

102

“Основи підприємництва”

конкурентоздатністю, юриста та ін. Можна залучити до цієї ро

боти сторонніх експертів, але недоцільно розкривати їм всі кон

кретні відомості, що складають підприємницьку таємницю.

У залежності від виду здійснюваної діяльності, сфери

підприємництва, поставленої мети перелік відомостей може

змінюватися. Так, повинні мати захист такі відомості:

●

відомості технологічного характеру – конструкторська

документація, креслення, схеми; описи технологічних

випрбувань; точні дані конструкційних характеристик

створюваної продукції і характер розроблювальних тех

нологічних процесів; зведення про матеріали, з яких ви

готовлені окремі деталі; опис нових технологічних про

цесів; використовувані нові прилади, верстати, устатку

вання; рецептура створюваних продуктів тощо;

●

відомості науковотехнічного характеру  ідеї, відкриття,

винаходи; ноухау; патенти; промислові зразки; окремі

формули; нові методи організації виробництва і праці;

тематика найважливіших наукових досліджень; резуль

тати наукових досліджень; програмне забезпечення

ЕОМ та інші наукові розробки;

●

відомості ділового характеру – про укладені договори

(контракти); підготовлені до висновку договори; дані

про постачальників ресурсів і клієнтів (споживачів); ог

ляди ринку, матеріали маркетингових досліджень;

інформація про конфіденційні переговори; калькуляція

собівартості товарів, структуру і ціни, рівень запланова

ного прибутку; плани інвестицій; стратегічні плани роз

витку фірми; дані про окремі категорії персоналу фірми

та інші відомості;

●

відомості конфіденційного характеру, пов'язані з ко

мерційною діяльністю, доступ до яких обмежений

відповідно до законів; відомості про зміст винаходу, ко

рисної моделі чи промислового зразка до офіційної

інформації про них; відомості, пов'язані з професійною

103

Розділ 4. Ринок та конкуренція у системі підприємництва

діяльністю, доступ до яких обмежений відповідно до

Конституції України і законів.

Зі зміною характеру діяльності фірми перелік відомостей,

що складають підприємницьку таємницю, має змінюватися.

Даний перелік повинний бути у встановленому порядку дове

дений до співробітників. При цьому необхідно встановити

міру зацікавленості відповідальних виконавців за збереження

підприємницької таємниці, а також відповідальності при її ви

току з вини окремих працівників.

Всі підприємства (фірми, компанії) незалежно від ор

ганізаційноправової фірми і форм власності зобов'язані не

розголошувати відомості, що складають державну таємницю,

відповідно до закону "Про державну таємницю".

4.4.3. Основні елементи механізму захисту

підприємницької таємниці

У залежності від виду підприємницької діяльності,

розмірів фірми й інших критеріїв її функціонування механізм

захисту підприємницької таємниці може кардинально зміню

ватися. Звичайно, важливу роль відіграють і фінансовома

теріальні можливості, необхідні для організації захисту еко

номічної безпеки.

Як правило, для комплексного вирішення всіх питань,

пов'язаних із захистом підприємницької таємниці, на фірмі

створюється власна служба безпеки, начальник якої є заступни

ком керівника фірми. Однак окремими питаннями захисту еко

номічної безпеки можуть займатися спеціалізовані охоронні

підприємства, що виконують свої функції за договором з

фірмою. Важливе значення має підбор висококваліфікованих

фахівців служби безпеки фірми, нормативне встановлення

обов'язків співробітників і наступних функцій служби безпеки:

●

організація і забезпечення пропускного і внутрішньо

об'єктового режиму в будинках і приміщеннях,

104

“Основи підприємництва”

здійснення їхньої охорони, контроль за дотриманням

встановленого режиму на фірмі співробітниками,

відвідувачами;

●

проведення заходів щодо правового й організаційного

регулювання відносин на фірмі щодо захисту підприєм

ницької таємниці й економічної безпеки;

●

участь у розробці основних нормативних документів

(інструкцій, положень), що встановлюють порядок і

принципи захисту підприємницької таємниці;

●

участь у розробці посадових інструкцій, обов'язків

керівників підрозділів, фахівців, усіх категорій

працівників;

●

забезпечення схоронності документів, які містять відо

мості, що є комерційною таємницею, запобігання їхньо

го чи розкрадання чи передачі відомостей зацікавленим

особам іншими способами;

●

організація проведення службових розслідувань за фак

тами розголошення відомостей, що складають

підприємницьку таємницю, втрати документів та інших

порушень безпеки фірми, а також інші функції, що по

винні бути встановлені в положенні про службу безпеки,

затвердженому керівником фірми.

До складу механізму захисту підприємницької таємниці і

безпеки фірми входять наступні підсистеми: правознавство за

безпечення таємниці, організаційного захисту, здійснення

інженернотехнічного захисту, мотивація в першу чергу тих

співробітників, від поводження яких залежить витік

інформації, що складає підприємницьку таємницю; посилення

різних форм відповідальності за розголошення відомостей, що

наносять економічний збиток фірмі та ін.

Особливе значення має організація інженернотехнічного

захисту, що є сукупністю спеціальних інженернотехнічних

засобів, застосування яких забезпечує безпеку фірми, її майна,

ресурсів, а також відомостей про діяльність фірми.

105

Розділ 4. Ринок та конкуренція у системі підприємництва

Запитання для контролю засвоєння знань

1. Які підходи існують до визначення поняття «ринок»?

2. Дайте визначення ринку як сфери бізнесу.

3. Які категорії є ключовими при визначенні ринку?

4. У чому полягають особливості ринку покупця і ринку

продавця?

5. У чому полягає стабілізація відносин між суб’єктами

ринку на основі інтеграції?

6. У чому полягає конкурентний характер сучасного ринку?

7. У чому полягає зміст поняття «конкуренція»?

8. Чим обумовлена поява конкуренції на ринку?

9. Що виступає об’єктом і предметом конкуренції?

10. Які функції притаманні конкуренції на ринку?

11. Які ознаки має внутрішньогалузева конкуренція?

12. Які ознаки має міжгалузева конкуренція?

13. Які ознаки має вільна (досконала) конкуренція?

14. Які особливості притаманні ринку недосконалої кон

куренції?

15. Чим характеризується монополістична конкуренція?

16. У чому полягають економічні недоліки конкуренції?

17. Які ознаки має цінова конкуренція?

18. Які ознаки має нецінова конкуренція?

19. Чим характеризується креативний тип конкуренції?

20. Чим характеризується пристосовницький тип конку

ренції?

21. Чим характеризується забезпечувальний тип конку

ренції?

22. Які чинники впливають на розвиток конкуренції?

23. Розкрийте поняття «несумлінна конкуренція»

24. У чому полягають особливості комерційної таємниці?

25. Які відомості щодо діяльності підприємства повинні

мати захист?

26. У чому полягає механізм забезпечення комерційної

таємниці?

106

“Основи підприємництва”

Розділ 5

ПЛАНУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

5.1. Методологія планування

підприємницької діяльності

5.1.1. Зміст та види планування

Ефективність функціонування підприємства визна

чається багатьма особливостями. Це правильність визначен

ня: “що, скільки, якої якості й на яку годину виробляти про

дукцію чи надавати послуги”; з урахуванням попиту й про

позиції; вибір оптимальної технології та організації вироб

ництва, своєчасне й раціональне ресурсне забезпечення,

розмір основного й обігового капіталів, форми та методи ре

алізації продукції тощо.

Оптимальне поєднання цих факторів передбачає не

обхідність застосування відповідних форм і методів їхньої

внутрішньої погодженості. Такою формою є планування ви

робничої та господарської діяльності підприємства. В умовах

ринку, з його жорстокою конкуренцією, планування госпо

дарськовиробничої діяльності є найважливішою умовою

їхнього виживання, економічного росту та процвітання.

Планування як розділ економіки підприємства являє со

бою систему упорядкованих знань про зміст, методологію і

принципи розробки планів, організації планової роботи на

підприємствах.

Планування – одна із функцій управління підприємством.

В умовах ринкової економіки для підприємців планування є

способом забезпечення становлення і розвитку бізнесу, воно

необхідне для приведення господарської діяльності підприєм

ства у відповідність з вимогою ринку.

107

Значення планування полягає у тому, що заздалегідь

визначаються шляхи, засоби і методи реалізації обраної

стратегії діяльності підприємства. Планування стратегії на

короткий період часу називають оперативним. Воно висту

пає у вигляді тактичних планів, основна мета яких – ово

лодіння ефективним інструментом досягнення стратегічних

цілей підприємства.

План  це документ, у якому на конкретний господарський

період визначені завдання по економічному і соціальному роз

витку підприємства.

Сутність планування виявляється у тому, що:

1)воно має справу з вибором із багатьох можливих альтер

натив розвитку підприємства в майбутньому;

2)планування є безперервним процесом прийняття

рішень, у ході якого встановлюються й постійно уточню

ються у часі цілі й завдання розвитку підприємства, виз

начаються стратегія й політика щодо їх досягнення, роз

робляються детальні плани, в яких скоординовано вико

нання показників, що відображають різні сторони веден

ня економіки підприємства;

3)основним у плануванні повинен стати принцип,

відповідно до якого функціонування підприємства має

бути рентабельним;

4) через відмінності, що виходять з окремих напрямів

діяльності підприємства, планування поділяється на

стратегічне, довгострокове, короткострокове та поточне.

Планування, з одного боку, являє собою процес розробки і

наступного контролю за ходом реалізації плану створення,

розвитку і функціонування підприємства, а з іншого – процес

обробки інформації з обґрунтування майбутніх дій, визначен

ня найкращих способів досягнення стратегічних цілей.

Сутність планування складається в обґрунтуванні цілей і

способів їхнього досягнення на основі виявлення комплексу

завдань і робіт, а також визначення ефективних методів і спо

108

“Основи підприємництва”

собів, ресурсів усіх видів, необхідних для виконання цих задач

і встановлення їхньої взаємодії.

Основною метою планування служить інтеграція всіх

працівників для вирішення комплексу завдань і виконання

робіт, що забезпечують ефективне досягнення кінцевих ре

зультатів і задоволення попиту споживачів.

Об'єктом планування є взаємозалежна система планово

економічних показників, що характеризують процес вироб

ництва, розподілу і споживання товарів і ресурсів.

Отже, ринкова економіка не є вільною від плану. Ринок –

не анархія, і працювати на ньому самостійно без алгоритму

власної діяльності не можна.

Той, хто хоче вижити у непростих ринкових умовах, пови

нен знати, що ринок “любить” порядок, організованість, систе

му в роботі, він швидко руйнує ілюзії про безплановість, спон

танність і жорстоко обходиться з тими підприємцями, які не

бажають виконувати його вимоги.

Планування – важливий елемент виробничої діяльності,

складова частина успіху будьякої підприємницької структу

ри, а найпоширенішою причиною банкрутства є ніяк не неста

ча грошей, а неспроможність підприємця правильно спланува

ти свою діяльність.

Необхідність планування обумовлена низкою факторів, а

саме:

●

прагненням мінімізувати невизначеність ринкового се

редовища і її негативні наслідки;

●

масштабом, складністю і кому;

●

зростаючим значенням часу, комплексністю господарсь

ких завдань, розв'язуваних підприємством;

●

обмеженістю фінансових, матеріальнотехнічних ресурсів

і необхідністю їхнього ефективного використання;

●

необхідністю пошуку оптимального вирішення постав

лених завдань з урахуванням зовнішніх умов;

●

створенням основ контролю.

109

Розділ 5. Планування підприємницької діяльності

Планування в підприємстві може відноситися до того чи

іншого типу в залежності від ознаки, за якою воно кла

сифікується. Ознаки класифікації типів планування:

За ступенем невизначеності плани поділяють на:

●

детерміновані системи, тобто з передбачуваним резуль

татом;

●

ймовірні (стохастичні) системи, що не дають повної пе

редбачуваності результату.

За тимчасовою орієнтацією ідей планування виділяють

чотири типи планування:

●

реактивне (націлене тільки в минуле);

●

інактивне (що пристосовується тільки до сьогодення);

●

преактивне (що віддає перевагу майбутньому);

●

інтерактивне (орієнтоване на взаємодію всіх кращих

ідей планування).

За періодом часу планування плани поділяються на три

типи:

●

довгострокові (10–15 років);

●

середньострокові (3–5років);

●

короткострокові (1–2 року).

Стратегічне планування – це бачення підприємства у май

бутньому, його місця та ролі в економіці, а також основних

шляхів та засобів досягнення цього стану. Це узагальнений

план, зроблений на підставі різних прогнозів. Період такого

розгляду складає 10–15 років.

На базі стратегічного планування здійснюється довгостро"

кове планування на найближчі 3–5 років. У ньому всі прогнози

отримують своє економічне обґрунтування й уточнення з ура

хуванням тенденцій розвитку господарської ситуації на найб

лижчий час.

На основі цих планів здійснюється короткострокове пла"

нування. Його конкретним вираженням є плани розвитку з

періодом від 1 до 3 років. Їх особливістю є те, що показники

найближчого року коригуються щоквартально, а показники

другого й третього років – щопівроку або щорічно.

110

“Основи підприємництва”