Донець Л.І., Романенко Н.Г. Основи підприємництва

Подождите немного. Документ загружается.

13. Які причини зумовлюють необхідність припинення

діяльності підприємства?

14. За яких умов підприємство може провести реор

ганізацію?

15. Як вирішується майнове питання після ліквідації

підприємства?

16. Кому належать контролюючі функції при ліквідації

підприємства?

Розділ 3. Механізм створення власної справи

Розділ 4

РИНОК ТА КОНКУРЕНЦІЯ У

СИСТЕМІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

4.1. Особливості та відмінності ринку

в контексті підприємницької діяльності

4.1.1. Зміст ринку як сфери бізнесу

Термін “ринкова економіка” останнім часом активно засто

совується в нашій країні для характеристики тієї моделі госпо

дарювання, до якої нас повинні привести радикальні зміни.

Ключовим елементом конструкції “ринкова економіка” ви

ступає ринок. Ринок – це складне та різнобічне явище. Рин

кові відносини дуже різняться в різних країнах за ступенем

розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, істо

ричними, соціальними та іншими ознаками.

Проте ринок має й загальні ознаки. На наявність загальних

ознак варто звернути увагу, оскільки вони повинні певною

мірою виявлятись у нашій “ринковій економіці” в міру її ста

новлення. Найбільш просте визначення ринку таке: ринок є

поєднання попиту та пропозиції. Дійсно, за відсутності попи

ту чи пропозиції про ринок говорити немає сенсу. Однак це

визначення не виявляє глибинних властивостей ринку як еко

номічного феномену, не є досить конструктивним для

підприємцяпочатківця.

Є й інше визначення ринку, що більш точно відображає йо

го роль в економічному житті. Ринок – це форма суспільного

зв’язку між людьми, яка полягає у взаємній купівлі–продажу

товарів. Це визначення дозволяє трактувати ринок як сферу

економічних відносин, а не просто як зіткнення безіменних

компонентів економіки. Отже, поперше, ринок – це сфера

відносин між суб’єктами економіки. Подруге, це лише еле

мент ринкової економіки, до якого разом з ринком входять та

кож сфери виробництва товарів, їхнього споживання та роз

поділу, програмування та регулювання економіки.

Оскільки підприємництво визначається як форма господа

рювання в умовах ринкової економіки, то слід зауважити, що

складність дослідження даного питання пов’язана з тим, що в

економічній літературі присутні різні погляди і наукові позиції

щодо визначення самого поняття “ринок” (табл. 1. 2).

Розділ 4. Ринок та конкуренція у системі підприємництва

Äæåðåëî

Àâòîð

Âèçíà÷åííÿ ðèíêó

Ñòîíåð Äæåéìñ À.Ô.,

Äîëàí Åäâ³í Ã. Âñòóï ó

á³çíåñ: Ïåð.ç àíãë. – Ê.:

ªâðîï.óí

-ò ô³í.

³íôîðì. ñèñòåì,

ìåíåäæìåíòó ³ á³çíåñó,

2000.

– 752ñ.

Ñòîíåð

Äæåéìñ À.Ô.,

Äîëàí Åäâ³í Ã

Öå ñèñòåìà çàõîä³â, çà

äîïîìîãîþ ÿêèõ ïîêóïö³ ³

ïðîäàâö³ âñòàíîâëþþòü

êîíòàêòè ³ âåäóòü ñïðàâó

(á³çíåñ)

Ñòýíëåéê Äæ.

Ýêîí

îìèêñ: Ïåð.ñ

àíãë.

– Ì.: Ðåñïóá

ëèêà,

1994.

– 447 ñ.

Ñòåíëåéê Äæ.

Öå ñòðóêòóðà, ùî äàº

ìîæëèâ³ñòü ïîêóïöÿì ³

ïðîäàâöÿì óêëàäàòè óãîäè

òàêèì ÷èíîì, ùîá ìîæíà áóëî

âñòàíîâèòè ö³íè ³ çð

îáèòè

îáì³í

Ìàðêåòèíã /Ïîä

ðåä.À.Í. Ðîìàíîâà. –

Ì.: Áàíêè è áèðæè,

ÞÍ

ÈÒÈ, 1996. –

560ñ.

Êîðëþãîâ Þ.Þ.,

Êðàñèëüíèêîâ Ñ.À.

- Öå ñïîñ³á îðãàí³çàö³¿

ñóñï³ëüíîãî âèðîáíèö

òâà,

çàñíîâàíèé íà ïðèíöèï³

â³ëüíîãî ï³äïðèºìíèöòâà é

îáì

æåíî¿ ðîë³ äåðæàâè ³ â ö³é

ñâî¿

é ÿêîñò³ êîí

ôðîíòóþ÷èé ³ç

ñïîñîáàìè îðãàí³çàö³¿, ùî

ñïèð

ºòüñÿ íà çàñòîñóâàííÿ

ìåòîä³â öåíòðàë³çîâàíîãî

ïëàíóâàííÿ é

àäì³í³ñòðàòèâíîãî

ðåãóë

þâàííÿ;

Таблиця 1.2

Підходи різних авторів до визначення ринку

При визначенні ринку ключовими категоріями є попит та

пропозиція. Наявність і обсяг попиту і пропозиції на конкрет

ний вид товару і/чи послуги обумовлює необхідність обміну

за схемою "гроші – товар – гроші". Звідси ринок можна визна

чити як систему сфокусованих на певній ціні взаємин спожи

вачів, що формують попит на конкретні види товарів і/чи по

слуг, і продавців/виробників, що забезпечують наявність про

позиції цих товарів і/чи послуг.

“Основи підприємництва”

Äæåðåëî

Àâòîð

Âèçíà÷åííÿ ðèíêó

- Öå ñïîñ³á ïîâîäæåííÿ

ãîñïîäàðþþ÷èõ ñóá'ºêò³â, ùî

âèçíà÷àº êðèòåð³¿ ïðèéíÿòèõ

íèìè ð³øåíü ³ õàðàêòåð

â³äíîñèí ì³æ ñóá'ºêòàìè

("ðèíêîâå ïîâîäæåííÿ")

Àññýëü Ã. Ìàðêåòèíã:

ïðèíöèïû è ñòðàòå-

ãèè. – Ì.: ÈÍÔÐÀ-Ì,

1999. – 804ñ.

Àññýëü Ã.

Öå ãðóïà ñïîæèâà÷³â, ÿê³

ïîòðåáóþòü îäíàêîâ³ çà ÿê³ñòþ

òîâàðè

Êîòëåð Ô. Ìàðêåòèíã

ìåíåäæìåíò. – ÑÏá:

Ïèòåð, 2000. – 752 ñ.

Êîòëåð Ô.

Öå ãðóïà ïîêóïö³â ³ ïðîäàâö³â,

ùî îáì³íþþòü îäèí ïåâíèé

âèä òîâàðó

Ôåîêòèñòîâà Å.Ì.,

Êðàñþê È.Í.

Ìàðêåòèíã: òåîðèÿ è

ïðàêòèêà. Ì.: Âûñø.

øê., 1993. – 244ñ.

Ôåîêòèñòîâà Å.Ì.,

Êðàñþê È.Í.

Öå ñóêóïí³ñòü åêîíîì³÷íèõ

â³äíîñèí ì³æ ïðîäàâöÿìè

(âèðîáíèêàìè) ³ ïîêóïöÿìè

(ñïîæèâà÷àìè) òîâàð³â

Ìàêêîíåëë Ê.Ð.,

Áðþ Ñ.Ë. Ýêîíîìèêñ:

Ïðèíöèïû, ïðîáëåìû

è ïîëèòèêà. Â 2-õ ò.:

Ïåð. ñ àíãë. Ò.1 – Ì.:

Ðåñïóáëèêà, 2002. –

399 ñ.: òàáë., ãðàô.

Ìàêêîíåëë Ê.Ð.,

Áðþ Ñ.Ë.

Öå ³íñòèòóò, ÷è ìåõàí³çì, ùî

çâîäèòü ðàçîì ïîêóïö³â

(ïðåä'ÿâíèê³â ïîïèòó) ³

ïðîäàâö³â (ïîñòà÷àëüíèê³â)

îêðåìèõ òîâàð³â ³ ïîñëóã

Таблиця 1.2

Підходи різних авторів до визначення ринку

4.1.2. Характеристика ознак ринку

Перша ознака. Сучасний ринок є ринком покупця. Що це

означає? Це такий стан ринку, за якого має місце перевищен

ня пропозиції товарів над попитом на них при фіксованій ціні.

Такий стан ринку визначає пріоритетне становище спожи

вачів продукції порівняно з продавцями, свого роду “диктат

споживачів” – на противагу “диктату виробників”, який був

характерним для радянської економіки.

Діаметральною протилежністю ринку покупця є ринок

продавця, якому властиве перевищення попиту на товар над

пропозицією при фіксованій ціні.

Для системи підприємництва характерний не ринок про

давця, а ринок покупця, бо кожний підприємець прагне до

збільшення своїх доходів, але досягти цього він може лише

створивши й реалізувавши продукцію, здатну задовольнити

запити покупців.

Друга ознака сучасного ринку – стабілізація відносин між

суб’єктами на основі інтеграції. Сучасний ринок – це арена су

перництва підприємців та інших суб’єктів економіки, кожно

му з яких має гарантуватися його суверенітет та збереження

його конкурентних прав. Це означає, що суб’єкти ділових

відносин, зберігаючи прагнення до взаємного суперництва, ра

зом з тим зацікавлені у протидії монополізації економіки. Їхня

зацікавленість пов’язується з інтеграцією економіки.

Про інтеграцію в межах ринкової економіки раніше гово

рили в основному при характеристиці міжнародних еко

номічних відносин. Яскравий тому приклад – функціонуван

ня Європейського Економічного Співтовариства.

Однак інтеграція здійснюється й на внутрішніх ринках

країн. Її проявами є державне регулювання, програмування

економіки, соціальне партнерство різних соціальних груп,

маркетингова діяльність фірм, розвиток акціонерної форми

підприємництва.

Розділ 4. Ринок та конкуренція у системі підприємництва

Наприклад, соціальне партнерство у галузі регулювання

зайнятості населення. Так, державні фонди зайнятості, за ра

хунок яких утримуються безробітні, формуються в західних

країнах за рахунок трьох джерел: внесків працівників, внесків

підприємців та відрахувань із державного бюджету. Участь і

підприємців, і найманих працівників у формуванні таких

фондів обов’язкова, хоча і для тих, і для інших ці відрахування

є прямим вирахуванням з доходів. Однак таким шляхом вони

інтегруються для вирішення загальнодержавної проблеми.

Третьою, обов’язковою ознакою ринку є його конкурентний

характер. Неминучість конкуренції між підприємцями виклика

на пріоритетом покупців над продавцями на сучасному ринку. У

своєму прагненні до задоволення запитів споживачів підприємці

реалізують власний економічний суверенітет, лише вступаючи у

взаємне суперництво, щоб привернути увагу споживачів.

Навпаки, переважання ринку продавця обертається конку

ренцією покупців за увагу продавців. Конкуренція споживачів

була типовою рисою колишньої радянської економіки.

Конкуренція охоплює також відносини між підприємцями

та споживачами. У країнах з ринковою економікою суперечки

між ними про ціни, якість товарів вирішуються на користь

споживачів.

4.2. Зміст конкуренції в системі підприємництва

4.2.1. Зміст та види конкуренції

Конкуренція і підприємництво взаємозумовлені. Чим ви

щий рівень економічної конкуренції, тим більший ступінь

підприємницької активності, і навпаки.

Подібно до обмеженості ресурсів, конкуренція є однією з

основ економічного життя. Наприклад, ви хочете продати

якусь послугу чи товар, але те саме хоче зробити і хтось інший.

А оскільки споживачі вільні купити те, що їм більше

“Основи підприємництва”

плдобається, то вам доведеться конкурувати з вашим суперни

ком за перевагу покупців. Конкуренція – це суперництво між

людьми, фірмами, організаціями, територіями, зацікавленими

в досягненні однієї й тієї мети.

Слово "конкуренція" у перекладі з латинської, означає

"зіткнення, змагання" (сосuіtentіa).

Конкуренція – це боротьба між виробниками чи постачаль

никами, підприємствами, фірмами за найбільш вигідні умови

виробництва та збуту з метою досягнення кращих результатів

своєї підприємницької діяльності.

У ринковій системі основний зміст конкуренції – боротьба за

споживача, повне задоволення його потреб. Це боротьба за част

ку на ринку, успіх якої залежить від дешевизни та якості товарів.

Конкуренція виникла одночасно з товарним вироб

ництвом, однак лише при капіталізмі вона перетворилась у го

ловний важіль ринкового регулювання суспільного вироб

ництва. У середині XIX ст. широкого розвитку набув ринок з

вільною конкуренцією, що не регулювалась державою. Такий

ринок впливав на товаровиробників виключно через механізм

попиту й пропозиції та коливання цін, постійно змушуючи

враховувати вимоги споживачів, підвищувати продуктивність

праці, розширювати виробництво, знижувати витрати.

Слід зазначити, що жорсткість, конфліктність конкурент

ної взаємодії між підприємцями зовсім не знизилась у зв’язку

з широким розгортанням інтеграційних процесів. Конку

ренція була й залишається формою взаємного суперництва – з

переможцями та переможеними – суб’єктів ринкової еко

номіки. Конкуренція обумовлюється суверенним правом кож

ного із суб’єктів ділових відносин на реалізацію свого еко

номічного потенціалу, а це неодмінно приводить до зіткнення

між ними, до досягнення поставлених підприємцями цілей за

рахунок обмеження інтересів інших ділових людей.

Предмет конкуренції – товар чи послуга, за допомогою

якого суперники прагнуть завоювати споживача і його гроші.

Розділ 4. Ринок та конкуренція у системі підприємництва

Об'єкт конкуренції – це споживач і покупець, за

прихильність якого борються на ринку протилежні сторони.

Ступінь напруженості цієї боротьби (конкуренції) визна

чається маркетинговими дослідженнями.

Конкуренція має місце на будьякому ринку: товарному,

фондовому валютному, ринку праці.

Конкуренція на ринку має свої функції:

●

виявлення чи встановлення ринкової вартості товару;

●

вирівнювання індивідуальних цін і розподіл прибут

ку в залежності від різних витрат праці;

●

регулювання перетікання ресурсів між галузями і ви

робництвами.

Визначають дві основні форми конкуренції:

●

внутрішньогалузева;

●

міжгалузева.

Внутрішньогалузева – це конкуренція між товаровиробника

ми однієї галузі, коли підприємства з більш високою, ніж серед

ня, продуктивністю праці отримують додатковий прибуток, а

технічно та організаційно відсталі, навпаки, втрачають частину

індивідуальної вартості виготовлюваних ними товарів й розорю

ються. Внутрішньогалузева конкуренція стимулює на

підприємстві розвиток науковотехнічного прогресу.

Міжгалузева – це конкуренція між підприємствами різних

галузей, яка виражається у переливанні капіталів із галузей,

що мають низьку норму прибутку, до галузей з високою част

кою прибутку. Прагнучи до більш прибуткових сфер, нові

капітали сприяють розширенню більш необхідних для

суспільства виробництв, збільшенню пропозиції найбільш не

обхідних товарів.

Розрізняють конкуренцію:

●

досконалу (вільну);

●

недосконалу.

Основні ознаки вільної (досконалої) конкуренції:

1. Необмежена кількість учасників конкуренції, абсолютно

“Основи підприємництва”

вільний доступ на ринок та вихід з нього;

2. Абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінан

сових та інших ресурсів;

3. Повна поінформованість кожного учасника конкуренції

(про попит та пропозицію, ціни, норми прибутку тощо);

4. Абсолютна однорідність однойменних товарів, що вира

жається, зокрема, у відсутності торгових марок та інших

індивідуальних характеристик якості товарів.

Наявність тієї ж торгової марки ставить продавця у

привілейоване монопольне становище, а це вже не є вільний

ринок.

Економічні наслідки конкуренції.

З одного боку:

●

освоєння передової продукції, яка раніше не вироблялася;

●

виробництво модернізованої продукції;

●

виробництво продукції високої якості;

●

збільшення виробництва при скороченні витрат.

З іншого боку:

●

анархія, кризи;

●

розподіл виробничих сил;

●

розшарування суспільства.

Ринок недосконалої конкуренції включає:

●

чисту монополію;

●

монополістичну конкуренцію;

●

олігополію.

Чиста (абсолютна) монополія.

Коли одна фірма є єдиним виробником продукту, що до то

го не має близьких замінників. Цій моделі властиві такі риси:

●

продавець є синонімом фірми, оскільки фірма – одна;

●

продукт, який реалізується, унікальний у тому ро

зумінні, що немає його близьких замінників;

●

монополіст має ринкову владу, контролює ціни, постав

ки на ринок;

●

на шляху входження у ринок монополіста встановлю

Розділ 4. Ринок та конкуренція у системі підприємництва

ються нездоланні бар’єри для конкурента – як природні,

так і штучні.

Природні монополії – це електричні та газові компанії,

підприємства водопостачання, лінії зв’язку та транспортні

підприємства. Вони діють під суворим державним контролем

або є власністю держави.

Штучні монопольні бар’єри – патенти та ліцензії, які нада

ють деяким фірмам виняткового права функціонувати на да

ному ринку.

Монополістична конкуренція – велика кількість вироб

ників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію. В умо

вах чистої конкуренції фірми виробляють стандартизовану

чи однорідну продукцію, при монополістичній – дифе

ренційовану. Це зачіпає якість продукції, завдяки чому у

споживача складаються нецінові переваги. Ця риса – голо

вна для цієї моделі ринку. Ще одна риса – відносна легкість

входження в ринок. Кожна фірма має монопольну владу над

своїм товаром, вона може змінювати ціну. У сучасних рин

кових структурах західних країн переважають саме ринки

монополістичної конкуренції.

Олігополія. Головна її особливість – невелика кількість

учасників конкуренції (в межах десяти). Класичні олігополії

утворюються 3–5 виробниками. Наприклад, автомобільна

промисловість США, де володарює “велика трійка”: “Джене

рал моторс”, “Форд”, “Крайслер”.

Виділяють також такі види конкуренції:

●

конкуренція в цінах;

●

у якості;

●

у новизні товару (послуги).

На ринку форми конкурують найчастіше з приводу ціни.

Конкуренція і ціни.

Усім відома фірма громадського харчування "Макдо

нальдз". У 2003–20004 рр. компанія "Тако Белл" розв'язала

проти конкуруючої "Макдональдз" повномасштабну цінову

“Основи підприємництва”