Дубасенюк О.А. Професійна педагогічна освіта: інноваційні технології та методики

Подождите немного. Документ загружается.

371

думки. Перший ряд навчає другий, а третій – четвертий. Після цього

перший навчає четвертий, а другий – третій. Дії повторюються.

Під час проведення лекційних та семінарських занять спецкур-

су особливе місце займають вербальні методи. До них відносяться розпо-

відь, пояснення, бесіда.

Бесіда – метод словесного обговорення матеріалу, що вивчається.

Викладач має уважно стежити за відповідями студентів, за їх повнотою,

правильністю, обґрунтованістю. Коли відповідь є помилковою, доціль-

но ставити запитання типу: „Хто має іншу думку щодо розв'язання цієї

проблеми?" або „Хто має бажання доповнити?". Тільки після цього ви-

кладач повинен констатувати правильну відповідь, якщо вона обґрун-

тована, повна, і навпаки – сам давати правильну відповідь, коли вона

помилкова або неповна. Ефективність бесіди залежить від уміння пе-

дагога керувати її ходом, уважно стежити за часом, ставити основні та

додаткові запитання, уважно слухати відповіді студентів. Формуванню

навичок творчого мислення сприяє метод сократівської бесіди. Вона

здійснюється шляхом постановки перед студентами певних запитань у

чіткій логічній послідовності. Викладач формує запитання так, щоб

вони давали не готові відповіді, а на основі аналізу певних явищ і

фактів формували власні погляди та знання.

Пояснення — словесне тлумачення понять, явищ, найскладні-

ший вид розповіді. Метод пояснення переважно використовується під

час викладання нового матеріалу, а також у процесі закріплення. Успіх

пояснення залежить від його доказовості, логіки викладу, добору аргу-

ментації. Вагоме значення мають чіткість мовлення, темп, образність

мови.

Розповідь – послідовне розкриття змісту навчального матеріалу.

Розповідь повинна відповідати певним вимогам: забезпечити виховну

спрямованість навчання, оперувати тільки достовірними і перевірени-

ми наукою фактами; спиратися на доступну кількість прикладів і фак-

тів; будуватися за планом; передбачати зрозумілість основної думки та

головних моментів; містити висновки та узагальнення.

Дискусія – дієвий метод обговорення питання, що вивчається. Во-

на передбачає колективне обговорення якоїсь суперечливої проблеми,

під час якої пізнається істина. Викладачу варто керуватися такими

рекомендаціями: хибні відповіді необхідно трактувати з повагою і при-

язню, не допускаючи насмішок і жартів з боку інших її учасників. Під

час дискусії має панувати атмосфера творчості, щирості, невимушенос-

ті, принциповості. Необхідно вчити поважати опонента, відстоювати

свої аргументи і поважати інших.

372

Як відомо, студенти з побаченого запам'ятовують 40 %, з почутого

– 20 %, а з одночасно побаченого і почутого – 80 %. Тому доцільно за-

стосовувати наочні методи. Серед наочних методів найчастіше застосо-

вується метод показу. Показ – навчальний метод, який є сукупністю

прийомів, дій, і засобів, за допомогою яких створюється наочний образ

предмета. Загальновідомі два види показу: ілюстрування і демон-

страція. Значення ілюстрування полягає в тому, що ілюстрації яскра-

віше увиразнюють думку педагога: плакати, схеми, таблиці, малюнки

на дошці. Демонстрування характеризується рухливістю засобу пока-

зу: навчальний кінофільм чи його фрагменти, навчальна телепереда-

ча. Метод ілюстрування і демонстрування вимагає суворого дотриман-

ня ряду технічних прийомів і правил. Наприклад, об'єкт, що демон-

струється, має розміщуватися так, щоб він був доступний усім, під час

демонстрування не можна затуляти таблиці своїм корпусом.

Самостійна робота студентів. Суть методу в самостійному вико-

нанні завдань студентом з метою повторення і глибшого засвоєння ма-

теріалу, який вивчається. Самостійна робота студентів полягає у виго-

товленні таблиць, схем, діаграм; виконанні творчих робіт, написанні

наукових статей; засвоєнні нового матеріалу; виконанні усних завдань;

підготовці доповідей, рефератів.

Як зазначають дослідники, біля 40% коефіцієнта корисної дії спеці-

алісти отримують під час спілкування на різних конференціях, семіна-

рах. Тому ми пропонуємо застосовувати метод круглого столу під час

розгляду теми: "Досвід розвинутих країн світу в організації навчання і

виховання обдарованих учнів". Суть цього методу полягає в тому, що

студенти заздалегідь готують доповіді, реферати, виступи. На занятті

вони заслуховуються, після чого починається їх обговорення, аналіз, ко-

ментування, обмін думками. Щоб створити сприятливі умови для акти-

вної участі всіх студентів у цьому процесі, викладачу слід дотримувати-

ся рекомендацій, які стосуються проведення дискусії. Також можна за-

стосовувати технічні засоби, матеріали з періодичної преси, схеми, наочні

приклади тощо.

Під час реалізації спецкурсу ми пропонуємо застосовувати метод

гри. За ігровою методикою можна виділити: предметні, сюжетні, рольо-

ві, ділові, імітаційні ігри та гру-драматизації. Ефективним, на наш пог-

ляд, буде використання імітаційних ігор та рольових. Імітаційні – іміту-

ють події, конкретну діяльність учнів, учителів, а рольові ігри сприяють

відпрацюванню тактики поведінки, дій, виконання функцій та обов'яз-

ків конкретної особистості. Для проведення гри з використанням ролі

розробляється модель ситуації, розподіляються ролі. Доцільним є засто-

сування методу аналізу конкретної ситуації, що сприяє оволодінню

373

професійними знаннями шляхом самостійного вирішення проблеми.

Група студентів, перед якою ставиться ситуація, повинна запропонувати

якомога більше ідей щодо її розв'язання.

Нами було використано низку методик, запропонованих

І. Гарвасюк, для проведення семінару-практикуму "Робота з обдарова-

ними дітьми. Проблеми та способи їх вирішення". Наведемо деякі прик-

лади [2, с. 18-19].

Активізація діяльності учасників за допомогою гри "Акваріум".

Ведучий: Зараз ви по колу, за годинниковою стрілкою, передаючи

мікрофон, дасте коротеньку відповідь на запитання: "Як можна виявляти

обдарованість?" (Відповіді слід записувати у вигляді променів. На основі

записаного робиться висновок).

Потрібно пам'ятати, що виявлення здібностей обдарованих дітей

приносить користь не лише їм, а й усьому суспільству. Чим раніше почи-

нається розвиток юних обдарувань, тим краще, адже талант може й не ви-

явитися, якщо під час виховання та навчання не буде створено умов для

його розвитку.

"Мозковий штурм"

Учасникам пропонують дати відповіді на запитання:

— Які умови потрібно створити для роботи з обдарованими дітьми?

— Які типові умови створено в закладах нового типу?

(Учасники подають ідеї, їх записують на дошці.)

Висновок:

— Чи достатні умови створено для роботи з обдарованими дітьми?

— Що потрібно для роботи з обдарованими дітьми?

Робота в групах

Важливим моментом у роботі з обдарованими учнями є розробка

форм та методів роботи з ними. І зараз, під час вправи, разом з'ясуємо, яки-

ми формами та методами ми керуємося, організовуючи навчальну та вихо-

вну роботу з обдарованими дітьми, і які з них, на вашу думку, дають хороші

результати.

Завдання. Учасникам пропонують вибрати смужку певного кольору й

об'єднатися в групи (по 4 особи). У групах варто обговорити питання: "Які

форми і методи роботи ви використовуєте в роботі з обдарованими дітьми?",

"Що, на вашу думку, є найефективнішим і дає хороші результати?" (Визна-

чити 1, 2, 3,... місце за важливістю). Час на обговорення в групах – 5 хв. Ви-

брати доповідача. Результати згрупувати.

Висновок: які форми та методи використовують учасники в навчально-

виховному процесі? Що є найефективнішим у роботі?

374

Рольова гра: Аналіз ситуацій

Розгляньмо обдарованість як проблему з різних позицій за допомогою

рольової гри.

Ситуація 1.

Дитина, навчаючись у гімназії, виявила артистичні здібності (співає,

декламує вірші). Через часті виступи як у гімназії, так і на різних конкур-

сах у дитини знизилися успіхи у навчанні, та ще в її характері з'явилися

зверхність, байдужість до життя гімназії. Постало питання про те, що дів-

чинка не відповідає правилам "Статуту гімназії". (Обговорення пробле-

ми.)

Ролі грають: директор, завучі, вчителі, класний керівник дівчинки, ба-

тьки, однокласники, дівчинка.

Завдання: вибрати пелюстку квітки, на якій із зворотного боку написано

роль, згрупуватися відповідно до кольорів пелюстки (тобто ролей), і розг-

лянути: цю проблему кожному зі своєї позиції, зважити всі "за" і "проти". Від

групи вибрати одного доповідача. На обговорення в групі відводять 3 хв.

(Учасники вибирають ролі.)

Ситуація 2.

Оксана дуже добре вчилася, була старанною, активною, допитливою

ученицею, всім цікавилася. Кожен учитель помічав у дівчинки здібності ві-

дповідно до свого профілю уроку і пропонував їй їх розвивати (гуртки, се-

кції, пізніше олімпіади, захисти робіт з математики, історії, літератури).

Через свою старанність, відповідальність дівчинка "розривалася", намага-

лася встигати всюди. У старших класах Оксана вибрала певний профіль для

свого розвитку, але часто чула від учителів: "Ми тебе готували...", "Ми на тебе

сподівалися..."

Ролі грають: директор, завучі, вчителі, класний керівник дівчинки,

батьки, однокласники, дівчинка.

Завдання: вибрати пелюстку квітки, на якій із зворотного боку написано

роль, згрупуватися відповідно до кольорів пелюстки — тобто ролей, і розгляну-

ти цю проблему кожному зі своєї позиції, зважити всі "за" і "проти". Від групи

вибрати одного доповідача. На обговорення в групі відводять 3 хв. (Учас-

ники вибирають ролі.)

Вправа "Відкритий мікрофон"

Учасникам пропонують дати відповідь на запитання: "Яка ваша роль

у роботі з обдарованими дітьми". (Учасники, передаючи мікрофон по ко-

лу, відповідають на запитання) [2].

У реалізації спецкурсу можливі інші методи і форми його прове-

дення. Усе залежить від творчості та бажання викладача і студентів.

Проте викладач має пам'ятати, що тільки правильний вибір і застосу-

вання методів навчання можуть забезпечити високий рівень знань сту-

375

дентів і виховати в них потребу в систематичній свідомій, творчій, на-

вчальній праці.

Контрольно-оцінний компонент технології.

Методи контролю сприяють виявленню рівня реальних досягнень у

навчанні, з'ясуванню недоліків цього процесу і шляхів їх подолання

внесенню до нього необхідних коректив. До нього відносяться метод ус-

ного контролю, який здійснюється шляхом індивідуального і фронталь-

ного опитування; метод письмового контролю, метод тестового контро-

лю, в основі якого лежать тести – спеціальні завдання, виконання (чи

невиконання) яких свідчить про наявність (відсутність) у студентів пе-

вних знань. Цікавим методом контролю є метод інтелектуальної розмин-

ки. Цей метод можна застосовувати з метою приведення студентів в ак-

тивний „стартовий" стан за допомогою актуалізації їхніх знань, обміну

думками, опрацювання загальної позиції та формування мотивації до

навчально-пізнавальної діяльності. Водночас викладач має можли-

вість з'ясувати рівень підготовленості студентів до розв'язання пев-

них теоретичних та практичних проблем та набуття знань. Інтелек-

туальна розминка проводиться у швидкому темпі у формі експрес-

опитування: викладач звертається до студентів із запитаннями, на

які вони повинні дати коротку, але конкретну і змістовну відповідь. На

проведення цього дидактичного заходу відводиться 10-15 хвилин. Ро-

зминка може передувати практично будь-яким груповим заняттям.

Для визначення схильності майбутнього вчителя до роботи з інте-

лектуально обдарованими дітьми студентам пропонуються спеціально

розроблені опитувальники. Майбутні вчителі оцінюють себе, відповіда-

ючи на запитання такого характеру:

 Чи відчуваєте ви бажання зайнятися вивченням особливостей не-

ординарних особистостей? а) так, це мене приваблює; б) ні, мене це не

приваблює; в) все залежить від затребуваності таких людей у суспільстві.

 Вам часто доводиться займатися пошуком нових методів розвитку

здібностей дітей? Чи відчуваєте ви задоволення при цьому? а) так;

б) задовольняюся лише тим, що є; в) ні, тому що вважаю слабкою систе-

му стимулювання.

 Чи вважаєте ви, що сучасні форми й методи роботи з обдарова-

ними дітьми можуть бути поліпшені? а) так; б) ні, вони і так досить гар-

ні; в) так, у деяких випадках, але при сучасному стані школи — не дуже.

 Чи впевнені ви, що самі можете брати участь у роботі з обдарова-

ними дітьми? а) так, у більшості випадків; б) ні; в) так, у деяких випад-

ках.

Обробка результатів дозволяє виявити недоліки у підготовці студен-

тів до відповідної роботи.

376

49 і більше балів. Маєте велику схильність до роботи з обдарованими

дітьми. У вас є для цього потенційні можливості. Ви здатні стимулювати

творчу активність, підтримувати різні види творчої діяльності учнів.

Від 24 до 48 балів. У вас є схильності до роботи з обдарованими діть-

ми, але вони вимагають розвитку ресурсів і активного саморегулювання

в інтелектуальному процесі. Вам необхідний правильний вибір об'єкта

спрямованості творчого інтересу учнів.

25 і менше балів. Схильностей до роботи з обдарованими дітьми, зви-

чайно, обмаль. Більшою мірою ви самі не проявляєте до цього "особли-

вої запопадливості". Але при відповідній мобілізації духовних сил, віри в

себе, кропіткій роботі зможете досягти багато чого у вирішенні цієї про-

блеми.

Література

1. Антонова О. Є. Обдарованість: досвід історичного та порівняльного аналізу:

монографія / О. Є. Антонова. – Житомир : Житомир. держ. ун-т, 2005. – 456 с.

2. Гарвасюк І. Семінар-практикум / І. Гарвасюк // Завуч. – 2006. – № 4 (262). –

С. 18–19.

3. Гільбух Ю. З. Внимание: одаренные дети / Ю. З. Гільбух. – М. : Знание, 1991.

– 80 с.

4. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии : учеб. пособ.

/ Г. К. Селевко – М. : Нар. образование, 1998. – 256 с.

5. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості : підруч. / С. О. Сисоєва – К. :

Міленіум, 2006. – 346 с.

377

О.С. Березюк

МЕТОДИКА ПОЕТАПНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ

МОДЕЛЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ СИТУАЦІЙ

Як показують теоретичні та експериментальні дослідження, для

функціонування складних динамічних систем пізнання необхідно

управління, яке протидіє дезорганізації системи, забезпечує здійснення

її цілей і завдань. „У найзагальнішому вигляді управління може бути ви-

значене як упорядкування системи, тобто приведення у відповідність

об‗єктивній закономірності, яка діє в даному середовищі‖ [7, с. 25].

Ми розглядаємо моделювання як засіб підготовки до спілкування.

Тоді прийоми управління процесом моделювання педагогічних ситуа-

цій повинні забезпечувати формування позитивних мотивів у педагогі-

чному спілкуванні, засвоєння теоретичних знань і відпрацювання засо-

бів практичних дій.

Потрібно також пам‗ятати, що управління діяльністю студентів

включає два основних функціональних аспекти: і н ф о р м а ц і й-

н и й , що пов‗язаний з розробкою предметного змісту діяльності студе-

нта, і о р г а н і з а ц і й н и й , спрямований на розробку форм діяльно-

сті студента.

Загальна стратегія викладача – включити студента в активну і само-

стійну творчу діяльність, поставити в позицію суб‗єкта цієї діяльності

для того, щоб він оволодів способами моделювання педагогічних ситуа-

цій, які йому пропонуються, щоб краще оволодів навичками спілкуван-

ня, комунікативними вміннями.

Враховуючи основні завдання розробленої нами методики в управ-

лінні процесом моделювання педагогічних ситуацій, як засобом підго-

товки студентів педвузу до спілкування з учнями, ми виділяємо такі ета-

пи: п і д г о т о в ч и й , т р е н у в а л ь н и й і т в о р ч и й .

На першому, п і д г о т о в ч о м у етапі, в центрі уваги повинно бути

засвоєння теоретичних та операційних знань, які лежать в основі моделю-

вання. На цьому ж етапі студенти почнуть моделювати найпростіші педа-

гогічні ситуації репродуктивного типу, тобто моделювати ситуації теоре-

тичного та експресивного блоків.

Під час подачі теоретичного матеріалу викладачеві доцільно поряд

з розв‗язуванням інформаційних завдань, використовувати прийоми,

які контролюють під час лекції рівень розуміння студентами матеріалу,

що вивчається. Тут не уникнути риторичних запитань, короткої бесіди

на початку лекції з попередньо вивченого матеріалу. Можна подати сис-

тему запитань і завдань за підручником, за навчальними посібниками і

378

додатковою літературою, підтвердити теоретичні положення ситуація-

ми, які розкривають зміст положень, понять, явищ педагогічного спілку-

вання.

Що стосується практичного боку, тобто педагогічного тренінгу, то

на І етапі доцільно увагу студентів звернути на вправи репродуктивного

типу, які спрямовані на практичне оволодіння елементами педагогічної

комунікації, що сприяють розвитку комунікативних здібностей, набут-

тю навичок управління спілкуванням.

Ми знайомимо студентів з основами техніки саморегуляції, з фор-

муванням уявлень про можливості володіти своїм самопочуттям, своїм

психічним станом під час спілкування. Це контроль своєї поведінки (ре-

гуляція м‗язового напруження, темпу дихання, мови, руху); розванта-

ження в діяльності (трудотерапія; бібліотерапія, музикотерапія) та інші.

Для формування умінь знімати фізичну та психічну напруги можна ви-

користовувати прийоми психорегуляції (В. І. Леві, Т. С. Яценко).

Ось кілька практичних прикладів.

Завдання 1. Зняття м‗язової напруги в процесі виконання елемента-

рних педагогічних дій. Увійти в уявний клас, підійти до столу (переві-

рити стислість м‗язів і зняти зайве напруження); пройтись по класу, сіс-

ти за стіл (зняти зайве напруження); писати за столом (зняти зайве на-

пруження); писати на дошці, закріпити плакати (зняти зайве напружен-

ня).

Завдання 2. Увійти в уявний клас, привернути до себе увагу без мо-

вного спілкування – засобами міміки, пантоміміки, зору.

Завдання 3. Зверніться до учня, використавши різні пристосування

(прохання, вимогу, попередження, похвалу, гумор, наказ і т.д.).

Завдання 4. Слово „так‖ („ні‖) вимовити: голосно; тихо; коротко;

протяжно; заїкаючись; твердо; здивовано; захоплено; задумливо; ніжно; з

іронією; злісно та ін.

На підготовчому етапі особлива увага приділяється аналізу та оцін-

ці даної ситуації, тобто аналітичному етапові в моделюванні педагогіч-

них ситуацій. При цьому враховуються різні рівні пізнавальної діяльно-

сті студентів, їх активність і самостійність в оволодінні педагогічним

професіоналізмом.

Тут студенти можуть моделювати ситуації-ілюстрації, тобто демон-

струвати найбільш вірогідні розв‗язки даних проблем, та ситуації-

вправи на вироблення і закріплення найпростіших навичок спілкуван-

ня.

379

Основна мета викладача при виконанні даних завдань – навчити

студентів аналізувати і аргументувати своє рішення, передбачати та

прогнозувати кінцевий результат своєї діяльності та діяльності учнів.

Наведемо кілька прикладів.

Завдання 5. На уроці алгебри у 8 класі вчитель повторює з учнями

побудову графіків квадратного тричлена і просить кожного учня на

спеціально заготовлених табличках навести приклади. Двоє учнів вико-

нують це завдання на дошці. Виявляється, що поруч з правильними

прикладами в учнів є і помилкові (у = х; у = х

). Під час обговорення ви-

правляються помилки. Тим, хто їх допустив, дають можливість перекре-

слити неправільні приклади і поруч записати правильні. У тому випад-

ку, якщо учень не в змозі це зробити сам, він зможе використати запис,

зображений на дошці.

Проаналізуйте ситуацію уроку, визначте спосіб організації роботи

учнів. Дайте йому характеристику.

Завдання 6. Один із учнів навмисне порвав підручник свого однок-

ласника. Ваші дії?

Завдання 7. Ви увійшли в клас. Дуже задоволені результатами попе-

редньої роботи. Зараз ви скажете...

Завдання 8. Проведіть в „уявному‖ класі математичний або словни-

ковий диктант.

Завдання 9. Осудіть учня за недобросовісне ставлення до виконання

домашнього завдання.

Завдання 10. Підготуйте міні-бесіду на тему: „Труд і мораль‖, ви-

значивши клас, в якому будете проводити; відберіть приклади і факти з

життя, придумайте питання, які забезпечили б активність учасників бе-

сіди, запропонувавши план-конспект для обговорення студентам групи.

Як підсумок оволодіння уміннями експресивного блоку, студентам

пропонується скласти під керівництвом викладача програми самонаві-

ювання на професійний стиль поведінки при спілкуванні з учнями. Що

стосується формування почуття природної свободи взаємовідносин і

контактності спочатку в своїй групі, в „уявному‖ класі, з поступовим пе-

ренесенням на реальний клас та учнів, то тут можна застосувати мето-

дику ігрового тренінгу, запропоновану Т. С. Яценко.

Це можуть бути завдання типу:

Завдання 11. (вправи на короткий діалог).

Учасники діляться на пари, в яких один – вчитель, другий – учень.

Ведучий дає їм теми для діалогу на 5 хвилин, потім вони обмінюються

ролями.

380

Завдання 12. На початку уроку виявилось, що всі учні не зрозуміли,

як виконати домашнє завдання. Що ви будете робити?

Завдання 13. Учень грубо відповів учителю і це вже не вперше. Дати

психологічну замальовку бесіди вчителя з учнем. Для цього необхідно

студента познайомити зі схемою психологічного контакту, допомогти

йому створити такий алгоритм замальовки:

- З якою метою я починаю бесіду?

- Чого я жду від цієї розмови?

- Як ставиться до теми бесіди мій співрозмовник?

- Чи є в нього бажання вести бесіду зі мною?

- Як я себе поведу, якщо він буде уникати теми розмови?

- Чи можлива конфліктна ситуація?

- Які шляхи виходу із конфлікту?

- До якого результату бажано прийти в процесі бесіди?

- Які перспективи розвитку взаємовідносин після бесіди?

Отже, під час першого підготовчого етапу моделювання педагогічних

ситуацій теоретичного та експресивного блоків спрямоване на орієнтацію

студентів готуватись до спілкування з учнями, на створення в них устано-

вки на володіння комунікативними вміннями, ознайомлення з методикою

моделювання найпростіших типових педагогічних ситуацій; на стимулю-

вання до оволодіння уміннями і навичками моделювання. На цьому етапі

використовуємо завдання, які мають репродуктивний характер, відбува-

ється виконання конкретних завдань викладача. Тому потрібно

пам‗ятати, що використання репродуктивних методів навчання слабо

сприяє розвитку в студентів умінь розуміти та професійно мотивувати

педагогічну доцільність своїх дій, які здійснюються спочатку в модельо-

ваних ситуаціях навчання школярів, а пізніше і в реальному спілкуванні

з учнями під час практики. Установка тільки на механічне відтворення

дій за зразком, без осмислення суті проективної, гностичної, дидактич-

ної діяльності вчителя з точки зору сучасних вимог малоефективна.

Тому моделювання педагогічних ситуацій на цьому етапі ще не

приводить до стійкого оволодіння уміннями, до творчого застосування

їх. Це завдання наступних етапів.

Другий етап – т р е н у в а л ь н и й . На цьому етапі широко засто-

совується методика ігрового тренінгу, більше уваги приділено форму-

ванню умінь соціально-перцептивного блоку (моделювання особистості

учня, його психічного стану за зовнішніми ознаками, вміння „подати

себе‖ в спілкуванні з учнями), а також уміння вербального та неверба-

льного контакту з учнями. Тобто йде подальший розвиток формування

педагогічної позиції, її основного компонента – гуманізму, соціально-

перцептивних здібностей учителя.