Дубасенюк О.А. Професійна педагогічна освіта: інноваційні технології та методики

Подождите немного. Документ загружается.

521

мусить проявляти емоційно-ціннісне ставлення не лише до конкретних

результатів своїх вчинків чи дій, а й до їх намірів, спонук (наприклад, ви-

хованець констатує: Я радий, що виконав дану вправу). Тут логічний на-

голос робиться на своєму ―Я‖. Такого роду оцінку мусить здійснювати й

учитель, підтримуючи будь-яку спробу учня проявити своє соціально-

моральне ―Я‖.

З метою активізації процесу самопізнання, побудови старшокласни-

ками самопроекції у майбутнє можна використати ряд психологічних

вправ, запропонованих В. І. Гарбузовим [5].

 Класний колектив як умова успішного прийняття старшокла-

сником ціннісних орієнтацій навчальної діяльності. Спираючись на ку-

льтурно-історичну концепцію розвитку особистості, ціннісні орієнтації

можна вважати умовою, що веде до ціннісно-орієнтаційної єдності груп

людей. Особистість визначається мірою присвоєння суспільного досвіду

у формі системи цінностей, з одного боку, і мірою віддачі суспільству,

посильним внеском у скарбницю матеріальних і духовних цінностей – з

іншого. Особистість більш значуща тоді, коли в своїх різних якостях і

видах діяльності відображає тенденції суспільного прогресу, коли її дія-

льність має неповторний характер. Особистість не може бути повнопра-

вною людською істотою поза колективом чи групою.

Ще у свій час В. Бехтерєв писав: “Особистість є істотою соціальною в

справжньому смислі слова, повторюючи не свої особливості, а спільні

для всіх погляди, виконуючи загальні для всіх звичаї, виявляючи в пев-

них випадках спільні для всіх дії… Людина в суспільстві безумовно під-

порядкована суспільним вимогам” [15].

А. С. Макаренко розглядав створення колективу як першу мету ви-

ховання, яка повинна забезпечити формування середовища, в якому ві-

дбувається соціалізація особистості. Кожен член колективу, потрапляю-

чи в ситуацію відповідальної залежності, обирає рішення з погляду осо-

бистісної значущості й суспільної цінності.

Тому важливим є стиль життя класного колективу:

- він має бути інтелігентним, тобто культурно-духовним;

- він має бути наповненим взаємоповагою один одного, тобто ко-

жен його член має право бути таким, яким є, але із врахуванням інте-

ресів оточуючих;

- панівними у ньому мають бути спільні погляди, інтереси, уподо-

бання. І якщо ми говоримо про ціннісні орієнтації навчальної діяльнос-

ті, то вони мають усвідомлюватись усім класним колективом.

Специфіка колективних дій полягає в тому, що колектив діє й проявляє

себе як ціле. Домінанти колективу стають домінантами і його членів.

522

 Сім‘я відіграє провідну роль у формуванні усвідомленої сис-

теми ціннісних орієнтацій навчальної діяльності старшокласника (на

жаль, як показало опитування, тільки у 30% сімей обговорюються цінно-

сті навчальної діяльності старшокласників). Адже, вона виступає тим

безпосереднім первинним оточенням, завдяки якому дитина входить у

систему соціальних зв‘язків, засвоює ті чи інші норми поведінки, ті чи

інші цінності.

Вплив сім‘ї на усвідомлення ціннісних орієнтацій навчальної діяль-

ності надзвичайно великий і сила батьківського впливу у правильності

власних відношень до навколишньої дійсності, зокрема і до навчальної

діяльності дитини.

Без допомоги родини школа не може забезпечити високих результа-

тів. Порівняно з іншими соціальними інститутами, родина впливає на

дитину кожного дня і має необмежені можливості в сприянні усвідом-

ленню старшокласниками системи ціннісних орієнтацій навчальної дія-

льності.

Сім‘я здатна донести до свідомості дитини (старшокласника) цін-

ність навчальної діяльності, демонструючи ті суспільні цінності, які во-

на може привласнити в процесі навчальної діяльності: національна сві-

домість, любов до Вітчизни, до самобутності свого народу, віри в його

духовну силу і можливості [6, с. 107-109], патріотизм, мужність, відпові-

дальність принциповість, чесність, доброта, чутливість та інше, а голов-

не і особливо значиме в даному віковому періоді – професійне визна-

чення.

Питанням взаємодії сім‘ї та школи в процесі формування особистос-

ті дитини займалися І. Бех, А. Бойко, О. Вишневський, Л. Гордін,

І. Звєрєв, І. Зязюн, Л. Коваль, І. Кон, І. Левшин, В. Москаленко (розробка

теоретичних основ створення цілісного виховного процесу),

О. Сухомлинська, В. Постовой, О. Богданова, Г. Костюк, С. Максименко,

М. Стельмахович, М. Шилова, Т. Десятов, М. Фіцула, А. Мудрик,

Г. Сорока, М. Данилевич, Н. Дереклєєва (аналіз проблем виховання,

принципи взаємодії соціальних інститутів, фактори й умови вихован-

ня). Важливі аспекти взаємодії представлені в дослідженнях

В. Хайруліної, В. Бочарової, Б. Вольфова, В. Кузя, Л. Новикової,

В. Семенова, С. Марченко, О. Семеног, К. Журби, В. Козел.

Для успішної взаємодії школи та сім‘ї в формуванні усвідомлених

ціннісних орієнтацій навчальної діяльності важливо, щоб батьки вміли

аналізувати діяльність і поведінку своїх дітей, проявляли інтерес до

спеціальних педагогічних і психологічних знань, прагнули удосконали-

ти свою взаємодію з вчителями та розширити сферу їх сумісної діяльно-

сті й спілкування.

523

З цією метою можна застосовувати різні форми взаємодії з батьками:

збагачення їх знаннями з педагогіки та психології; вміле використання

фактів із життя класу, школи, що вимагають аналізу, допомагають розк-

рити об‘єктивні та суб‘єктивні чинники формування ціннісних орієнта-

цій навчальної діяльності в дітей; встановлення більш тісних контактів з

вчителями та іншими батьками на основі певних принципів:

- Принцип активності. Батьки і вчителі активно включаються у

спілкування на основі взаємної потреби та інтересу до спільної праці.

Доцільно таке спілкування проводити у вигляді тренінгів. Зацікавле-

ність учасників тренінгу забезпечує атмосферу довіри, відкритості ду-

мок, що допомагає на закінчення зустрічі скласти програму виходу сім‘ї

з кризової ситуації, яка є водночас спільною для всіх і індивідуальною

для кожної окремої родини. Тренінги допомагають батькам оволодіти

нестандартними методами виховання. Зустрічі доцільно диференціюва-

ти, наприклад, за типом сімейних стосунків: конфліктні, у яких взагалі

не до дітей; зовні благополучні, але у їх виховному просторі немає спра-

вжніх духовних цінностей, емоційний зв'язок поколінь часто відсутній,

діти при цьому втрачають почуття внутрішнього зв‘язку зі своєю роди-

ною; неблагополучні: грубість, аморальна поведінка.

- Принцип творчого спілкування батьків, яке не тільки збагачує

їх інформаційне поле, а й дає змогу розглянути власні виховні проблеми

з різних позицій: дебати, рольові ігри, групові консультації, листування,

проведення тестування батьків та учнів на одну й ту саму тему, відкриті

конференції, творчі конкурси, презентації кращого родинного досвіду.

- Принцип системності й послідовності контактної взаємодії кла-

сного керівника та родин, що проходить, як зазначає Л. Назаренко, кі-

лька стадій:

Пошук контактів – учитель і батьки відчувають інтерес один до

одного й водночас почуття настороженості в тому, чи буде досягнуто

взаєморозуміння;

Пошук спільної теми – з‘ясування умов сімейного виховання, запи-

тів батьків, інтереси дитини;

Вироблення спільних вимог до виховання – вчитель підкреслює

роль мотиваційного поля сімейного виховання, пропонує конкретну пе-

дагогічну допомогу;

Зміцнення співдружності з метою досягнення спільної мети – про-

гнозування можливих варіантів взаємовідносин учителя та батьків; не

виключені суперечки щодо педагогічних зауважень, що відкриває спра-

вжню позицію родини;

524

Реалізація індивідуального підходу – вчитель акцентує увагу на по-

зитивних моментах сімейного виховання, пропонує власні міри впливу

на підлітка, спираючись на раніше запропоновані з боку батьків;

Удосконалення родинно-шкільного партнерства – вироблення

конкретного плану цілеспрямованого виховного впливу на особистість

учня, розподіл прийнятих і узгоджених ролей, реалізація єдиної педаго-

гічної мети. Вчителеві важливо навчитися не здійснювати прямий тиск

на батьків, а моделювати ситуації, які збуджують батьківську ініціативу,

активність.

- Принцип пріоритету довіри, особистого прикладу педагога:

педагогічний такт, щира повага до батьків, делікатність, стриманість;

доброзичливий тон, увага тільки на позитивних рисах в особистості під-

літка.

- Принцип просвітницької роботи випереджального характеру,

що супроводжується виробленням спільної програми дій, опрацюван-

ням рекомендацій, організацією індивідуальних консультацій, групових

тренінгів за темами, запропонованими батьками.

- Принцип толерантності та емпатії.

- Принцип ресурсного підходу: орієнтація на те, що в родинно-

шкільному виховному просторі перебуває підліток з його можливостями

та бажаннями, потребами та мотивами, радощами, тривогами, успіхами

та невдачами. Не можна орієнтуватися на кінцевий результат за станда-

ртним зразком, бо щодо процесу розвитку та саморозвитку особистості

таких зразків не може бути [11].

На цих принципах має будуватися взаємодія батьків, учителів та

учнів.

 Учитель – ведуча ланка в сприйнятті та усвідомленні стар-

шокласниками системи ціннісних орієнтацій навчальної діяльності.

Старшокласники, перед якими незадовго відкриються двері в

самостійне доросле майбутнє, мають сприйняти всю значущість

навчальної діяльності, активно включаючись в яку ввони здобувають

певну систему життєво необхідних цінностей, які становлять основу

ціннісних орієнтацій самої діяльності. Допомогти старшокласникам

усвідомити систему ціннісних орієнтацій їх навчальної діяльності може

вчитель-майстер, який сам:

- повинен мати стійкі ціннісні орієнтації, бо їх відсутність одразу

помічають учні.

525

- має бути авторитетом для учня; а для цього немало-небагато пот-

рібно стати співучасником діяльності учня, його партнером, ментором,

фасилітатором;

- повинен постійно на основі вивчення та аналізу поведінки учня

враховувати вже сформовані його уявлення про ціннісні орієнтації на-

вчальної діяльності, вносити, при потребі, ненав‘язливо корекцію в цю

систему, допомогти учневі сформувати позитивне ставлення до навча-

льної діяльності як сукупності її ціннісних орієнтацій.

Учитель, плануючи дії, спрямовані на прийняття ціннісних орієн-

тацій навчальної діяльності, повинен передбачати такі дії старшоклас-

ника, які б сприяли емоційному ставленню старшокласника до навча-

льної діяльності як цінності в процесі його власних дій, вчинків, у про-

цесі самовираження: пропозиція оцінити себе, тобто пережити радість

за свою конкретну дію, та повага старшокласника з боку вчителя за цю

дію. Будь-яке досягнення учня має поціновуватись і аналізуватись з пог-

ляду тих цінностей, які проявилися при цьому.

Виховна система педагога має охоплювати важливу в розвивальному

плані здатність людини змінюватися під впливом того, як її сприймають

інші. Тому вчитель у спілкуванні із старшокласниками заздалегідь має

спланувати ті ціннісні орієнтації, які мають розвиватися в них у процесі

навчальної діяльності. Суб‘єктивний смисл формуючих ціннісних оріє-

нтацій підвищують роз‘яснення у вербальній, письмовій, символічній

формах того, що являє собою людина як володар даних цінностей, ово-

лодіти якими допомагає навчальна діяльність.

Учитель має заглибитись у внутрішній світ дитини, уважно вивчити

її прагнення, умови життя, її особливості. Вчитель має пам‘ятати, що

учень на нього дивиться не тільки через призму професійної діяльності,

але й через його (вчителя) систему цінностей. Учень спостерігає, оцінює,

копіює. Будь-яка професія потребує того, щоб людина дивилася на світ

―реалістично‖, бачила його таким, яким він є. Професія вчителя – виня-

ток. Він мусить бачити світ, яким він стане внаслідок його зусиль. Це

ідеалізм професії вчителя. Відповідь на питання як формувати усвідом-

лену систему ціннісних орієнтацій навчальної діяльності проста: пря-

муй чесно туди, куди хочеш привести учнів. ―Дитяча душа дуже чутли-

ва до гармонії між тим, що вчитель говорить, і тим, що робить‖ [3,

c. 483].

Учитель сам повинен чітко усвідомлювати ціннісні орієнтації влас-

ної педагогічної діяльності. Ціннісні орієнтації педагогічної діяльності

526

можна об‘єднати у сім груп, які охоплюють такі напрямки діяльності

вчителя:

 комунікаційну діяльність;

 діагностичну діяльність;

 прогностичну діяльність;

 організаційно-методичну діяльність;

 конструктивну діяльність;

 дослідницьку діяльність;

 суспільну діяльність [24].

Відповідно до рівня усвідомлення ціннісних орієнтацій педагогічної ді-

яльності, визнання їх особистими цінностями серед учителів можна ви-

ділити дві групи:

 ті, що мають розмиті особистісні цінності;

 ті, що мають чіткі особистісні цінності (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика вчителів залежно від визнання ціннісних орієнтацій

педагогічної діяльності

Розмиті особистісні цінності

Чіткі особистісні цінності

Не здатний до рефлексії власних цінностей

Часто піддає сумніву свої цінності

Ігнорує все, що розходиться з його ціннос-

тями

Змінює цінності під впливом накопиченого

досвіду

Формально ставиться до ціннісних проблем

Серйозно ставиться до питання про цінності

Непослідовний

Послідовний

Не висловлює своїх поглядів

Оголошує свої погляди для обговорення, го-

товий до дискусії

Не завжди слова сходяться з ділом

Діє відповідно до декларованих цінностей

Життєва позиція пасивна

Активний у житті

Не бажає займати тверду позицію

Твердо стоїть на своєму

Уникає відповідальності за свої цінності

Готовий до відповідальності за свої цінності

[24]

―Професійний обов‘язок учителя – бачити насамперед особистість

конкретної дитини, якомога точніше визначати її пізнавальні здібності,

а потім обирати відповідний засіб впливу‖ [17, с. 99]. Реалізувати цей

вплив на учня, у тому числі сприяти усвідомленню ціннісних орієнтацій

навчальної діяльності, можливо при організації учнівської активної на-

вчальної діяльності.

Професіоналізм педагогічних кадрів у сучасних умовах характери-

зується вибухом нових ідей, концепцій, теорій і підходів. Має рацію

професор Торонського університету М. Фуллан, який сказав: ―Учитель –

це той, хто думає про зміни й інновації як про своє життя‖. Сучасний

вчитель – це носій освітніх і суспільних змін [10]. Слова великого Івана

527

Франка ―Школа – учителем стоїть‖ є досить слушними для освіти сього-

дення, а В. Сухомлинського: ―Педагогічна ідея – це повітря, в якому

розправляє крила педагогічна творчість‖, – мають стати девізом

педагогів сучасності. Ріст професійної майстерності вчителя залежить, в

першу чергу, від організації методичної роботи у навчальному закладі.

Саме тому є доцільною реалізація методичного проекту ―Педагогічне

забезпечення формування ціннісних орієнтацій навчальної діяльності

учнів‖, успішно апробованого у Новогуйвинській гімназії Житомирсь-

кого району Житомирської області. Мета цього проекту: сприяння

підвищенню рівня професійної підготовки вчителя щодо проблеми

формування ціннісних орієнтацій навчальної діяльності учнів; сприян-

ня формуванню у вчителів навичок науково-дослідницької роботи, роз-

витку їх творчих здібностей, евристичного мислення, зацікавленості в

оволодінні інноваційними педагогічними технологіями; сприяння ство-

ренню умов для ефективного науково-методичного супроводу

експериментальної діяльності вчителів гімназії щодо формування

ціннісних орієнтацій навчальної діяльності учнів; об‘єднання вчителів

навколо реалізації проблеми формування ціннісних орієнтацій

навчальної діяльності учнів. Стратегія проекту: створення й експери-

ментальна перевірка моделі процесу едукації, яка сприятиме форму-

ванню ціннісних орієнтацій навчальної діяльності учнів. Тип проекту:

дослідницько-пошуково-еспериментальний – діяльність вчителів спря-

мована на розв‘язання проблеми формування ціннісних орієнтацій

навчальної діяльності учнів. Проект за своєю структурою наближений

до наукового дослідження: постановка проблеми; планування пошуко-

во-дослідницьких дій; збирання інформації; її аналіз та узагальнення;

проведення експерименту; підготовка та оформлення результатів про-

екту; публічна презентація результату; рефлексія, висновки.

Таким чином, висока ефективність усвідомлення старшокласника-

ми системи ціннісних орієнтацій їх навчальної діяльності, на нашу дум-

ку, буде забезпечена, якщо:

- у змісті навчальних предметів буде акцентована увага на суспіль-

но-значущі цінності, значимість яких полягає у забезпеченні самореалі-

зації особистості;

- між учителем та учнем, між школою та сім‘єю співробітництво ба-

зуватиметься на гуманістичних засадах, на основі взаємоповаги та взає-

мовизнання;

528

- навчальна діяльність буде багатогранною: пізнавальною, твор-

чою, комунікативною, перетворювальною тощо, а насамперед, актив-

ною і особистісно-значущою [25, c. 19].

Література

1. Адаменко О. В. Українська педагогічна наука в другій половині ХХ століття :

монографія / О. В. Адаменко. – Луганськ : Альма-матер, 2005. – 704 с.

2. Ващенко Г. Виховний ідеал / Г. Ващенко. – Полтава : Полтавський вісник. –

1994. – 191 с.

3. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки : посіб.

для студ. вищ. навч. закл. / О. Вишневський – Дрогобич : Вид-во ―Коло‖, 2006. – 604

с.

4. Вишневський О. Характер як предмет педагогіки / О. Вишневський // Рідна

школа. – 2000. – №3. – С. 3-9.

5. Гарбузов В. И. Практическая психотерапия, или как вернуть ребѐнку и под-

ростку уверенность в себе, истинное достоинство и здоровье / В. И. Гарбузов . – Спб.,

1994. – 160 с.

6. Давыдов В. В. Виды обобщения в обучении: логико-психологические про-

блемы построения учебных предметов / В. В. Давыдов .– М.: Педагогика, 1972. – 423

с.

7. Зазуліна Л. В. Сучасні педагогічні технології та їх впровадження в практику

роботи Л. В. Зазуліна . – Хмельницький, 1997. – 187 с.

8. Закон України ―Про загальну середню освіту‖. – Нормативно-правове забез-

печення освіти : у 4 ч. – Х. : Основа, 2004. – Ч. 1. – С. 59–86.

9. Мадзігон В. М. Пріоритетні напрями педагогічних досліджень

/ В. М. Мадзігон, М. І. Бурда // Педагогіка і психологія. – 1998. – № 3. – С. 78–90.

10. Маяковський Й. Ефективність інновацій в освіті / Й. Матковський

// Директор школи. – 2006. – № 27–28. – С. 4–12.

11. Назаренко Л. Шляхи розвитку взаємодії сім‘ї та школи / Л. Назаренко

// Шлях освіти. - 2005. – №1. – С. 33–37.

12. Паламарчук В. Ф. Технеінтелектус (технологія інтелектуальної

діяльності учнів) : посіб. для вчит. / В. Ф. Паламарчук – К. : АПН України, 1999. – 92

с.

13. Паламарчук В. Ф. Школа учит мыслить / В. Ф. Паламарчук. – М. : Про-

свещение, 1987. – 208 с.

14. Паламарчук В. Ф. Від творчої особистості – до нових технологій навчан-

ня / В. Ф. Паламарчук, С. В. Рудаковська // Рідна школа. – 1998. – № 2. – С. 52–62.

15. Радул В. В. Соціально-педагогічна зрілість / В. В. Радул. – Кіровоград :

Імекс ЛТД, 2002. – 248 с.

16. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологи / С. Л. Рубинштейн. – СПб. :

Питер Ком, 1998. – 688 с.

17. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи : підруч. для студ. пед.

фак. / О. Я. Савченко. – К. : Абрис, 1997. – 415 с.

18. Савченко О. Я. Зміст шкільної освіти на рубежі століть / О. Я. Савченко

// Шлях освіти. – 2000. – № 3. – С. 2–6.

529

19. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину

/ В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : у 5-ти т. – К. : Рад. школа, 1976. – Т. 2. –

С. 149–416.

20. Фурман А. В. Методологічний аналіз системи розвивального навчання /

А. В. Фурман // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 1. – С. 7–21.

21. Фурман А. В. Вступ до методології проблемного навчання

/ А. В. Фурман. – К.–Донецьк : Ровесник, 1993. – 80 с.

22. Фурман А. В. Методологічна модель школи розвитку / А. В. Фурман

// Рідна школа. – 1994. – №6. – С. 19–25.

23. Фурман А. В. Проблемні ситуації в навчанні : кн. для вчит.

/ А. В. Фурман – К. : Рад. шк., 1991. – 191 с.

24. Ціннісні орієнтації освітнього простору. – [Електронний ресурс]

25. Ягупов В. Дидактичні поняття: ―навчальний процес‖ чи ―процес на-

вчання‖? / В. Ягупов // Рідна школа. – 2000. – № 2. – С.16–19.

26. Ярошенко О. Г. Педагогічні основи групової навчальної діяльності

школярів (на матеріалі вивчення хімії) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. д-

ра пед. наук / О. Г. Ярошенко . – К., 1998. – 33 с.

530

О. Л. Башманівський

ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ УМІНЬ

СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

ПРЕДМЕТІВ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОГО ЦИКЛУ

На сучасному етапі розвитку освіти актуальним є виховання люди-

ни інтелектуальної, здатної орієнтуватися в нових умовах, у потоці ін-

формації, готової до творчого пошуку. Тому під час навчання школярів

у школі необхідно закласти основи формування інтелектуальних умінь.

Засвоєння знань з опорою на інтелектуальні вміння робить їх такими,

які легко й надовго запам‘ятовуються, завдяки чому у школярів заклада-

ється міцний фундамент для творчої діяльності.

Оволодіння інтелектуальними вміннями значною мірою сприяє під-

вищенню продуктивності праці школярів. Це дає можливість удосконалю-

вати знання й уміння, сприяє посиленню мотивації, визначення цілей, во-

льових якостей, самооцінки. Формуючи інтелектуальні вміння, ми форму-

ємо в школярів науковий світогляд.

Формування інтелектуальних умінь у навчальному процесі є одним із

найраціональніших способів підвищення ефективності навчання, наяв-

ність інтелектуальних умінь і навичок дає змогу виконувати розумову ро-

боту ефективно й у коротший термін.

Дедалі очевиднішим стає той факт, що не сама сума знань, а синтез

знань, творчих умінь стає головним показником всебічно розвиненої

особистості, активній життєвій позиції якої властиві нове ставлення до

дійсності та високий рівень відповідальності за свою діяльність.

Досліджуючи методичний комплекс, а саме управління процесом

формування інтелектуальних умінь старшокласників проаналізуємо те-

оретичні аспекти експериментальної роботи та практичну реалізацію

моделі формування інтелектуальних умінь старшокласників. Ми виді-

лили три етапи дидактичного процесу формування інтелектуальних

умінь відповідно до визначених блоків та рівнів їх формування: І етап –

формування продуктивно-стереотипних умінь, ІІ етап – формування

реконструктивно-варіативних умінь, ІІІ етап – формування творчо-

рефлексивних умінь. На основі цього відбувалося впровадження у на-

вчальний процес факультативного курсу ,,Формування інтелектуальних

умінь старшокласників у процесі вивчення предметів мовно-

літературного циклу‖, який є практичною реалізацією розробленої на-

ми моделі на матеріалі української мови та літератури, російської мови

та зарубіжної літератури.

„Факультативний курс – навчальний матеріал певного обсягу і

структурно завершеного змісту, що факультативно вивчається протягом