Грідчіна М.В.Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика)

Подождите немного. Документ загружается.

151

як доведено практикою, викликає недовіру акціонерів і може призве-

сти до зниження ціни акцій. Тому розрахунки, що відповідають за-

лишковій дивідендній політиці, фірми використовують найчастіше

як орієнтовні з метою визначення можливих варіантів виплат диві-

дендів у перспективі, але не застосовують залишковий принцип у

кожному конкретному році.

Корпорації здійснюють залишкову дивідендну політику час від

часу, коли мають дуже привабливі інвестиційні можливості. В основ-

ному ж вони віддають перевагу стабільній дивідендній політиці.

Розрізняють такі типи дивідендної політики:

• постійних виплат, тобто коли АТ платить дивіденди, що дорів-

нюють постійному відсотку його прибутку;

• регулярних дивідендів, що полягає у виплаті регулярних стій-

ких дивідендів;

• поступового збільшення дивідендів;

• екстрадивіденду, коли АТ поділяють дивіденд на дві частини:

регулярний дивіденд і екстрадивіденд, який виплачується за

сприятливих обставин;

• виплата дивідендів акціями.

На практиці багато зарубіжних компаній схиляються до диві-

дендної політики, яку можна назвати компромісною. Мається на

увазі компроміс між фінансуванням інвестицій, задоволенням очіку-

вань акціонерів щодо поточних виплат доходів і стабільністю струк-

тури капіталу. Компромісна дивідендна політика спрямована на до-

сягнення таких цілей, як реалізація інвестиційних можливостей ком-

панії (намагання профінансувати проекти з позитивним значенням

NPV); підтримка оптимального співвідношення між боргом і акці-

онерним капіталом, а також запланованого рівня дивідендних вип-

лат; уникнення скорочення суми дивідендів і необхідності випускати

нові акції.

Вирішуючи питання про дивіденди, менеджери піклуються про

забезпечення акціонерів “справедливим” рівнем дивідендів. Біль-

шість менеджерів свідомо або несвідомо притримуються довгостро-

кового планового коефіцієнта дивідендних виплат. Але якщо б вони

просто використовували запланований коефіцієнт виплати щодо

прибутку кожного року, то розмір дивідендів суттєво змінювався б

з року в рік. Тому менеджери намагаються вирівняти коливання ди-

відендних виплат, лише частково наближаючись до запланованого

коефіцієнта виплат.

152

Стабільність дивідендних виплат можна забезпечити, виплачую-

чи регулярні й додаткові дивіденди. Встановлюються регулярні ди-

віденди як відносно невелика частка постійного прибутку, щоб їх

було легко підтримувати. За періоди, в яких спостерігається збіль-

шення прибутку, сплачуються додаткові дивіденди (екстрадиві-

денди).

Іноді компанії звертаються до такої форми, як виплата дивідендів

акціями. Акціонери отримують додатковий пакет акцій, а прибуток

залишається в компанії; при цьому статутний фонд збільшується на

суму дивідендів, сплачених акціями. Оскільки збільшується кількість

акцій в обігу, прибуток на кожну акцію зменшується, теоретично

ринкова ціна акцій також має знизитися. Практично це залежить від

розміру дивідендів, що сплачуються акціями. Невеликі дивіденди у

формі акцій — до 20 % (коли кількість акцій в обігу зростає не більш

як на 20 %) — практично не впливають на ціну акції. Це вигідно

акціонерам; якщо вони хочуть отримати готівку, вони продадуть

акції та компенсують несплату дивідендів грошима. Дивіденди у

формі акцій в розмірі понад 20 або 25 % називаються великим диві-

дендом; на таку ситуацію ринок може відреагувати зниженням рин-

кової ціни акції внаслідок збільшення кількості акцій компанії в

обігу.

Причини, що спонукають компанії сплачувати дивіденди акція-

ми: нестача готівки, коли настає час сплачувати дивіденди; необхід-

ність реінвестування прибутку для розвитку компанії; бажання змі-

нити структуру джерел капіталу; заохотити премією в формі акцій

менеджерів, що успішно працюють.

Періодичність виплати дивідендів (щорічно, щоквартально, раз

на півроку) регулюється законодавством конкретної країни. У За-

коні України “Про господарські товариства” [2] передбачено, що ди-

віденди виплачуються щорічно за результатами роботи АТ. Меха-

нізм виплати дивідендів законодавчо не регламентується, тому ук-

раїнські АТ, які сплачують дивіденди, діють на власний розсуд.

У світовій практиці процедура виплати дивідендів чітко опрацьова-

на, хронологічно вона складається з таких етапів:

день об’яви дивіденду;

день продажу акцій без дивіденду;

день реєстрації;

день виплати.

153

У США, наприклад, застосовується така стандартна процедура

виплати дивідендів:

1) день об’яви дивіденду — 15 січня рада директорів приймає рі-

шення про виплату 16 лютого дивіденду в розмірі 1,5 дол. на

акцію всім зареєстрованим на 30 січня власникам акцій;

2) день початку продажу акцій без дивіденду — 26 січня (за 4 ро-

бочих дні до дати реєстрації). Якщо придбати акцію до цього

дня, то покупець матиме право на дивіденд; якщо в цей день

або пізніше — дивіденд отримує попередній власник акції;

3) день реєстрації — 30 січня, корпорація готує список акціонерів,

тобто зареєстрованих власників акцій;

4) день виплати — 16 лютого; в цей день дивідендні чеки відсила-

ються зареєстрованим акціонерам.

Зупинимося на особливостях дивідендної політики українських

ВАТ. Нині в Україні переважає тенденція до невиплати дивідендів

взагалі або сплати мінімальних дивідендів за залишковим принци-

пом. Більшість вітчизняних ВАТ взагалі не розробляє довгостро-

кової дивідендної політики. Це зумовлено насамперед такими чин-

никами: збитковою або низькорентабельною діяльністю багатьох

ВАТ; необхідністю спрямовувати весь прибуток на поповнення

обігових коштів і фінансування капіталовкладень; особливостями

організації ВАТ у процесі приватизації на базі державних підпри-

ємств.

Виплата дивідендів залежить не тільки від наявності та розміру

прибутку АТ, а й від бажання власників контрольного пакета акцій

прийняти рішення про виплату дивідендів. Аналіз свідчить, що на-

віть за наявності прибутку, достатнього для нарахування дивідендів,

власники контрольного пакета акцій українських АТ можуть прий-

мати рішення про відмову від нарахування дивідендів з таких

причин:

• прагнення реінвестувати прибуток, максимально використати

внутрішні можливості для подальшого розвитку підприємства;

• небажання власників контрольного пакета ділити прибуток

з іншими акціонерами.

Остання причина дуже вагома, адже українські ВАТ, утворені

на базі державних підприємств, мають особливий склад акціонерів:

частково це працівники ВАТ, але багато акцій розпорошено між ве-

ликою кількістю дрібних “сторонніх” акціонерів (що отримали акції

за приватизаційні майнові сертифікати). Акціонери, що працюють

154

у ВАТ, фактично і приймають рішення про розподіл прибутку, ос-

кільки дрібні “сторонні” акціонери або не відвідують загальні збори

акціонерів, або передають право голосу за дорученням правлінню

товариства.

Акціонери — працівники ВАТ не зацікавлені ділити прибуток зі

“сторонніми”, адже вони мають можливість отримати більше кош-

тів, якщо АТ спрямує чистий прибуток не в дивідендний фонд, а у

фонд матеріального заохочення. Крім того, акціонери — працівники

ВАТ можуть бути зацікавлені більше в утриманні об’єктів соціальної

сфери (оскільки вони користуються ними), ніж у підвищенні диві-

дендів. Хоча продаж і передання органам місцевого самоврядування

об’єктів соціального, культурного і побутового призначення триває,

але багато ВАТ продовжують фінансувати за рахунок чистого при-

бутку витрати на утримання житлових будинків, гуртожитків, баз

відпочинку та інших об’єктів.

В Україні чимало АТ якщо й виплачує дивіденди, то їх ставка

значно менша від банківського відсотка. На сплату дивідендів АТ

переважно виділяють 1–5 % чистого прибутку, а часто взагалі не на-

раховують дивідендів. Такий підхід до дивідендної політики підси-

люється відсутністю повноцінного фондового ринку, який, з одного

боку, є джерелом залучення додаткового капіталу для корпорацій, а

з іншого — через зміни ринкової ціни акцій змушує менеджерів кор-

порацій поважно ставитися до акціонерів, виділяти їм “справедли-

ву” частку прибутку АТ.

Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ

1. Сутність теорій структури капіталу, розроблених Ф. Модільяні та

М. Міллером, Г. Дональдсоном, С. Майєрсом.

2. Чому менеджери фірми зацікавлені у зниженні WASS (середньо-

зваженої вартості капіталу)?

3. Як проявляється ефект фінансового важеля?

4. Як визначається рівень фінансового важеля і що він показує?

5. У чому проявляється дія операційного важеля?

6. Який показник одночасно визначає вплив фінансового і опера-

ційного важелів на EPS (дохід на акцію)?

155

7. Які існують теорії дивідендної політики і як практично менедже-

ри підходять до визначення дивідендної політики корпорації?

8. Як інвестиційні можливості компанії впливають на дивідендну

політику?

9. Чому більшість зарубіжних компаній схильні до компромісної

дивідендної політики? У чому проявляється цей компроміс?

10. Яку дивідендну політику здійснює більшість українських АТ?

156

Ðîçä³ë 6. ÑÒÐÀÒÅÃ²×ÍÅ ² ÏÎÒÎ×ÍÅ

Ô²ÍÀÍÑÎÂÅ ÏËÀÍÓÂÀÍÍß

Â ÊÎÐÏÎÐÀÖ²¯

6.1. Ñòðàòåã³÷í³ íàïðÿìêè ðîçâèòêó

³ îáºêòè ïëàíóâàííÿ

Ô³íàíñîâå ïëàíóâàííÿ ïîëÿãàº ó ïðîãíîçóâàíí³ ô³íàíñîâèõ ïîêàç-

íèê³â ³ ñêëàäàíí³ ôîðì ô³íàíñîâèõ ïëàí³â, ùî â³äáèâàþòü âçàºìîçâÿ-

çîê ³ ïåâí³ ïðîïîðö³¿ ì³æ öèìè ïîêàçíèêàìè.

Ô³íàíñîâå ïëàíóâàííÿ ÿê íåâ³ää³ëüíà ÷àñòèíà çàãàëüíî¿ ñèñòåìè

ïëàíóâàííÿ ô³íàíñîâî-ãîñïîäàðñüêî¿ ä³ÿëüíîñò³ êîðïîðàö³¿ ïîä³-

ëÿºòüñÿ íà äîâãî- (ñòðàòåã³÷íå) ³ êîðîòêîñòðîêîâå (ïîòî÷íå).

Ôóíêö³¿ ñòðàòåã³÷íîãî ïëàíóâàííÿ:

• âèçíà÷àº ïåðñïåêòèâí³ íàïðÿìêè ðîçâèòêó êîðïîðàö³¿, îñíîâí³

âèäè ¿¿ ä³ÿëüíîñò³, óìîæëèâëþº îáºäíàòè â ºäèíó ñèñòåìó ÷î-

òèðè íàéâàæëèâ³øèõ îáºêòè ïëàíóâàííÿ  îáñÿãè ðåàë³çàö³¿

ïðîäóêö³¿, ô³íàíñîâ³ ðåñóðñè, âèðîáíèöòâî ³ ïîòðåáè â çàêó-

ï³âëÿõ;

• ôîðìóº äëÿ êîìïàí³¿ çàãàëîì, à òàêîæ äëÿ êîæíîãî ñòðóêòóð-

íîãî ï³äðîçä³ëó êîíêðåòí³ ö³ë³, ùî óçãîäæóþòüñÿ ç êîðïîðàòèâ-

íîþ ñòðàòåã³ºþ;

• ñòèìóëþº ìåíåäæåð³â äî ãëèáøî¿ îö³íêè ñèëüíèõ ³ ñëàáêèõ ñòî-

ð³í ô³ðìè;

• ñòâîðþº îñíîâó äëÿ ðàö³îíàëüíîãî ðîçïîä³ëó îáìåæåíèõ

åêîíîì³÷íèõ ðåñóðñ³â.

Äîâãîñòðîêîâ³ ô³íàíñîâ³ ïëàíè, ùî º ñêëàäîâîþ ñòðàòåã³÷íîãî

ïëàíóâàííÿ, óçãîäæóþòüñÿ ³ç çàãàëüíîþ ñòðàòåã³ºþ åêîíîì³÷íîãî

ðîçâèòêó êîðïîðàö³¿. Òåðì³í äîâãîñòðîêîâ³ñòü îçíà÷àº, ùî ïå-

ð³îä òðèâàº á³ëüøå ðîêó. Çàçâè÷àé öå ïëàíóâàííÿ ðîçðàõîâàíå íà

25 (³íîä³ á³ëüøå) ðîê³â. Çà öåé ÷àñ êîðïîðàö³ÿ ïëàíóº äîñÿãòè ïåâ-

157

íèõ äîâãîñòðîêîâèõ ö³ëåé, âèáðàâøè â³äïîâ³äíó ñòðàòåã³þ ðîçâèòêó.

Äîâãîñòðîêîâ³ ö³ë³  öå êîíêðåòí³ ðåçóëüòàòè ó â³äïîâ³äíèõ ê³ëü-

ê³ñíèõ ïîêàçíèêàõ, ÿêèõ ìàº äîñÿãòè êîìïàí³ÿ. Íàïðèêëàä, çá³ëüøè-

òè ÷èñòèé ïðèáóòîê íà ³íâåñòîâàíèé êàï³òàë íà 15% çà 3 ðîêè;

çá³ëüøèòè ñóìó ïðèáóòêó íà 3 ìëí ãð. îä. çà 4 ðîêè; çá³ëüøèòè îáñÿã

ðåàë³çàö³¿ ïðîäóêö³¿ À íà 500 òèñ. øò. çà 4 ðîêè; çíèçèòè âèòðàòè

íà âèðîáíèöòâî îäèíèö³ ïðîäóêö³¿ Â íà 5% çà 2 ðîêè òîùî.

Ï³äâèùåííÿ êóðñó àêö³é òà ïðèáóòêó ³ ðàí³øå äîì³íóâàëî ÿê äîâ-

ãîñòðîêîâà ìåòà àìåðèêàíñüêèõ êîðïîðàö³é, à íèí³ öÿ òåíäåíö³ÿ ïî-

øèðèëàñÿ; óñ³ ð³øåííÿ ó âåëèêèõ êîðïîðàö³ÿõ ïðèéìàþòüñÿ âèõîäÿ-

÷è ç òîãî, ÿê öå âïëèíå íà êóðñ àêö³é; îòðèìàííÿ ïðèáóòêó íåãàéíî

ñòàº ºäèíîþ ìåòîþ. Òàê, äîâãîñòðîêîâà ìåòà ã³ãàíòñüêî¿ àìå-

ðèêàíñüêî¿ êîðïîðàö³¿ General Electric ôîðìóëþºòüñÿ òàê: çàáåç-

ïå÷èòè àãðåñèâíå ï³äâèùåííÿ ïðèáóòêó íà àêö³îíåðíèé êàï³òàë,

ïîñ³ñòè â ãàëóç³ ïåðøå àáî äðóãå ì³ñöå.

Â Óêðà¿í³ ïðèéíÿòòÿ ð³øåííÿ ïðî ï³äâèùåííÿ êóðñó àêö³é ³ ïðè-

áóòêó ÿê ºäèíî¿ ìåòè êîìïàí³¿ íåìîæëèâå ³ ïåðåä÷àñíå, îñê³ëüêè

ð³âåíü ðîçâèòêó åêîíîì³êè êðà¿íè ùå íå â³äïîâ³äàº íàâ³òü ð³âíþ

ªâðîïè ñåðåäèíè 90-õ ðîê³â ÕÕ ñò. Àìåðèêàíñüêà ìîäåëü ðîçðàõîâà-

íà íà ä³ÿëüí³ñòü êîìïàí³é ó ñó÷àñíèõ óìîâàõ ãëîáàëüíîãî ô³íàíñîâî-

ãî ðèíêó, íà ÿêîìó ïîñòñîö³àë³ñòè÷í³ êðà¿íè ïî÷óâàþòüñÿ íåâïåâíå-

íî. Âîíè íàâ³òü ïîòåðïàþòü â³ä æîðñòêîñò³ òà àãðåñèâíîñò³ òðàíñ-

íàö³îíàëüíèõ êîðïîðàö³é, ³íòåðåñè ÿêèõ ìîæóòü íå ñï³âïàäàòè ç

³íòåðåñàìè êîíêðåòíî¿ äåðæàâè ³ ¿¿ ãðîìàäÿí.

²ñíóº 12 ãîëîâíèõ íàïðÿìê³â, íà ÿêèõ áàçóºòüñÿ ôîðìóâàííÿ

ñòðàòåã³¿ åêîíîì³÷íîãî ðîçâèòêó êîðïîðàö³¿. ¯õ ïåðåë³ê, çì³ñò, à òà-

êîæ õàðàêòåðèñòèêà ç ïîãëÿäó ïîòðåáè ó ô³íàíñóâàíí³ (îáñÿã êàï³òà-

ëîâêëàäåíü) òà ñòóïåíÿ ô³íàíñîâîãî ðèçèêó íàâåäåíî â òàáë. 6.1. Âå-

ëèê³ êîðïîðàö³¿, ÿê ïðàâèëî, ôîðìóþòü íà îñíîâ³ ïîºäíàííÿ ê³ëüêîõ

íàïðÿìê³â âëàñíó ñêëàäíó ñòðàòåã³þ ðîçâèòêó íà ïåâíèé ïåð³îä ÷àñó.

Ïîºäíàííÿ ê³ëüêîõ íàïðÿìê³â ðîçâèòêó îäíî÷àñíî íåîáõ³äíå â

áàãàòîïðîô³ëüíèõ êîìïàí³ÿõ, ùîá â³äîáðàçèòè îñîáëèâîñò³ âèä³â âè-

ðîáíè÷î-ãîñïîäàðñüêî¿ ä³ÿëüíîñò³, ÿêó çä³éñíþþòü ð³çí³ ï³äðîçä³ëè.

Íàâ³òü êîìïàí³¿, ÿê³ ìàþòü îäèí âèä îñíîâíî¿ ä³ÿëüíîñò³, ÷àñòî êîì-

ïîíóþòü íà îñíîâ³ çàçíà÷åíèõ â òàáë. 6.1 áàçîâèõ ³çîëüîâàíèõ ï³ä-

õîä³â ñêëàäí³øó ³ áàãàòîãðàíí³øó ñòðàòåã³þ. Íàïðèêëàä, ñêîðî÷åííÿ

âèäàòê³â ³ ïðîäàæ îêðåìèõ äîïîì³æíèõ îáºêò³â ìîæå ïîºäíóâàòèñÿ

ç ðîçâèòêîì ðèíêó ³ ïðîäóêö³¿.

158

Òàáëèöÿ 6.1

Áàçîâ³ øëÿõè ðîçâèòêó êîðïîðàö³¿

Áàçîâèé

øëÿõ

ðîçâèòêó

êîðïî-

ðàö³¿

Õàðàêòåðí³ îçíàêè

Õàðàêòåðèñòèêà

âàðòîñò³

òà ðèçèêîâàíîñò³

Îáñÿã

êàï³òàëî-

âêëàäåíü

Ñòóï³íü

ô³íàíñîâîãî

ðèçèêó

23 45

1 Êîíöåíò-

ðàö³ÿ

çóñèëü

íà ïîòî÷-

íîìó

á³çíåñ³

Çá³ëüøåííÿ îáñÿã³â âèðîáíèöò-

âà ò³º¿ ñàìî¿ ïðîäóêö³¿ (âèêîíàí-

íÿ ðîá³ò, íàäàííÿ ïîñëóã)

³ çàêð³ïëåííÿ çà ñîáîþ òîãî

ñàìîãî ðèíêó çáóòó. Çàáåçïå÷óº

ïîâ³ëüí³ òåìïè ðîçâèòêó ³ ï³ä-

âèùåííÿ ðåíòàáåëüíîñò³

Ì³í³ìóì

äîäàòêîâèõ

ô³íàíñîâèõ

ðåñóðñ³â

Ì³í³ìàëü-

íèé

2 Ðîçøè-

ðåííÿ

ðèíêó

Ðîçøèðåííÿ ðèíêó çáóòó ò³º¿ æ

ïðîäóêö³¿ (âèêîíàííÿ ðîá³ò,

íàäàííÿ ïîñëóã àáî ç íåâåëè-

êîþ ìîäèô³êàö³ºþ) çà ðàõóíîê

ìàðêåòèíãîâèõ çàõîä³â

(çá³ëüøåííÿ êàíàë³â ðîçïîä³ëó,

çì³íà çì³ñòó ðåêëàìè ³ çàñîá³â

ñïðèÿííÿ ïðîäàæó). Çàáåçïå÷óº

ïîì³ðí³ òåìïè ðîçâèòêó

³ ï³äâèùåííÿ ðåíòàáåëüíîñò³

Ïîì³ðí³

³íâåñòèö³¿

Ïîì³ðíèé

3 Îíîâ-

ëåííÿ

ïðîäóêö³¿

Ñóòòºâà ìîäèô³êàö³ÿ ïðîäóêö³¿

àáî ñòâîðåííÿ íîâèõ ìîäåëåé.

Çàáåçïå÷óº ïîì³ðí³ òåìïè

ðîçâèòêó ³ ï³äâèùåííÿ ðåíòà-

áåëüíîñò³

Òå ñàìå Òå ñàìå

4 ²ííîâàö³ÿ Óïðîâàäæåííÿ îðèã³íàëüíèõ,

íîâ³òí³õ ³äåé, ñòâîðåííÿ ïðîäóê-

ö³¿ ç ÿê³ñíî íîâèìè õàðàêòåðèñ-

òèêàìè. Çàáåçïå÷óº çíà÷íå

ï³äâèùåííÿ ðåíòàáåëüíîñò³

(ìîæëèâ³ñòü îòðèìàííÿ íàäïðè-

áóòêó) ó ðàç³ óñï³õó àáî âåëèê³

çáèòêè (³ìîâ³ðí³ñòü áàíêðóò-

ñòâà) ó âèïàäêó ïðîâàëó

Çíà÷í³

êàï³òàëî-

âêëàäåííÿ,

òðèâàëèé

òåðì³í

îêóïíîñò³

Âèñîêèé

ï/ï

159

Ïðîäîâæåííÿ òàáë. 6.1

23 45

5 Ãîðèçîí-

òàëüíà

³íòåãðà-

ö³ÿ 

ñòðàòåã³ÿ

ïîãëèíàí-

íÿ êîíêó-

ðåíò³â

Çðîñòàííÿ ô³ðìè çà ðàõóíîê

îáºäíàííÿ (àáî ïðèäáàííÿ)

ç ï³äïðèºìñòâàìè, ùî âèïóñêà-

þòü òàêó æ (àáî ïîä³áíó)

ïðîäóêö³þ. Çàáåçïå÷óº âèñîê³

òåìïè ðîçâèòêó, ïîì³ðíå àáî

âèñîêå ï³äâèùåííÿ ðåíòàáåëü-

íîñò³

Ïîì³ðí³

³íâåñòèö³¿

Ïîì³ðíèé

6 Âåðòè-

êàëüíà

³íòåãðàö³ÿ

Âñòàíîâëåííÿ êîíòðîëþ (àáî

ïðèäáàííÿ) íàä ïîñåðåäíèêàìè:

ì³æ ô³ðìîþ òà ê³íöåâèì

ñïîæèâà÷åì  ïðîãðåñèâíà

³íòåãðàö³ÿ; íàä ïîñåðåäíèêàìè

(àáî âèðîáíèêàìè),

ùî ïîñòà÷àþòü ñèðîâèíó

(ìàòåð³àëè)  ðåãðåñèâíà

³íòåãðàö³ÿ. Çàáåçïå÷óº ïîì³ðí³

òåìïè ðîçâèòêó ³ ï³äâèùåííÿ

ðåíòàáåëüíîñò³

Òå ñàìå Òå ñàìå

7 Ñï³ëüíå

ï³äïðèºì-

ñòâî

Îáºäíàííÿ ç ³íîçåìíèì êàï³òà-

ëîì. Íà îñíîâ³ ñï³ëüíîãî ïðàâà

âëàñíîñò³ íå äàº çìîãó çàëó÷èòè

íà âèã³äíèõ óìîâàõ íåîáõ³äí³

ðåñóðñè (òðóäîâ³, ìàòåð³àëüí³,

ô³íàíñîâ³). Çàáåçïå÷óº âèñîê³

òåìïè ðîçâèòêó ³ ï³äâèùåííÿ

ðåíòàáåëüíîñò³

Çàëåæèòü

â³ä êîíê-

ðåòíîãî

ïðîåêòó

Çàëåæèòü

â³ä

êîíêðåò-

íîãî

ïðîåêòó

8 Êîíöåíò-

ðè÷íà

äèâåðñè-

ô³êàö³ÿ

Ðîçøèðåííÿ ä³ÿëüíîñò³

çà ðàõóíîê ïðèäáàííÿ

ï³äïðèºìñòâ, ùî âèðîáëÿþòü

³íøó ïðîäóêö³þ, àëå ç âèñîêîþ

ñóì³ñí³ñòþ ç ïîòî÷íèì á³çíåñîì.

Ïðèäáàííÿ ï³äïðèºìñòâ,

ïðîäóêö³¿, ðèíê³â çáóòó, òåõíî-

ëîã³¿ ÿêèõ ïîä³áí³ äî âëàñíèõ,

àëå íå ³äåíòè÷í³ ¿ì

Âåëèê³

³íâåñòèö³¿

Çìåíøåí-

íÿ ô³íàí-

ñîâîãî

ðèçèêó

160

9 Êîíãëî-

ìåðàòíà

äèâåðñè-

ô³êàö³ÿ

Ðîçøèðåííÿ ä³ÿëüíîñò³ çà ðàõó-

íîê ïðèäáàííÿ âèñîêîïðèáóòêî-

âèõ ï³äïðèºìñòâ íåçàëåæíî â³ä

âèäó ¿õ ä³ÿëüíîñò³. Ñèíåðã³÷íèé

åôåêò â³ä çëèòòÿ  ñóòòºâå

ï³äâèùåííÿ ðåíòàáåëüíîñò³

Âåëèê³

³íâåñòèö³¿

Ñóòòºâå

çìåíøåííÿ

ô³íàíñîâî-

ãî ðèçèêó

Çàê³í÷åííÿ òàáë. 6.1

10 Çìåíøåí-

íÿ âèòðàò

ßêùî ô³ðìà ïåðåæèâàº ïåð³îä

çíèæåííÿ äîõîä³â, âèêîðèñòîâó-

þòüñÿ ð³çíîìàí³òí³ çàõîäè ùîäî

çìåíøåííÿ âèòðàò, ùîá ô³ðìà

çìîãëà ïîäîëàòè íåãàòèâí³

òåíäåíö³¿ òà âèæèòè. Ñïîñòåð³-

ãàºòüñÿ çíèæåííÿ òåìï³â ðîçâèò-

êó òà ðåíòàáåëüíîñò³

Ñêîðî÷åííÿ

(àáî çàìî-

ðîæóâàííÿ)

³íâåñòèö³é

Çìåíøåí-

íÿ ðèçèêó

áàíêðóò-

ñòâà

11 ×àñòêî-

âèé

ðîçïðî-

äàæ

ßêùî ñòðàòåã³ÿ ñêîðî÷åííÿ

âèòðàò íå áóëà åôåêòèâíîþ,

ìîæå áóòè ïðèéíÿòå ð³øåííÿ

ïðîäàòè îêðåì³ êîìïîíåíòè

ñïðàâè, ùî ìàþòü âèñîêó

ðèíêîâó âàðò³ñòü ³ öèì ïîë³ï-

øèòè ô³íàíñîâå ñòàíîâèùå

ô³ðìè. Ñïîñòåð³ãàºòüñÿ çíèæåí-

íÿ òåìï³â ðîçâèòêó ³ ðåíòàáåëü-

íîñò³

×àñòêîâå

ïîâåðíåííÿ

ïîïåðåäí³õ

êàï³òàëî-

âêëàäåíü

Çìåíøåí-

íÿ ðèçèêó

ô³íàíñî-

âèõ âòðàò

12 Ë³êâ³äà-

ö³ÿ

Ïðîäàæ êîìïàí³¿ îêðåìèìè

÷àñòèíàìè çà ïëàíîì ç òèì,

ùîá ë³êâ³äóâàòè ¿¿ ç íàéìåíøè-

ìè âòðàòàìè äëÿ àêö³îíåð³â.

Çä³éñíþºòüñÿ òîä³, êîëè ïåðåä-

áà÷àºòüñÿ áàíêðóòñòâî êîì-

ïàí³¿. Ïëàíîâà ë³êâ³äàö³ÿ ìîæå

çàáåçïå÷èòè âèã³äíèé ïðîäàæ

ìàéíà. Ðåçóëüòàò  çãîðòàííÿ

ä³ÿëüíîñò³

Òå ñàìå Çìåíøåí-

íÿ ðèçèêó

âòðàò äëÿ

àêö³îíåð³â

23 451