Гурч Л.М. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

• важка загальноекономічна ситуація і соціальна напру-

женість в усіх верствах суспільства не сприяють просуван-

ню у вітчизняному бізнесі логістичних ідей, принципово

нових для більшості українських підприємців, менеджерів,

інженерно-технічних працівників. Інфляція, високий рі-

вень монополізму в найважливіших галузях, фінансова

криза і неплатежі, стрімке зменшення обсягів виробництва

та зниження рівня життя населення, тривалі негативна рес-

труктуризація економіки і згортання інвестицій — ось дале-

ко не повна характеристика соціально-економічних умов в

Україні, що негативно відбивається на розвитку логістики;

• тривалий час у вітчизняній економіці недооцінювалася роль

сфери обігу (постачання та збуту продукції), яка на Заході

займає ключову позицію в логістиці. Історично в Україні

розвиток сфери обігу набагато відставав від виробничої сфе-

ри, особливо щодо організації збуту товарів і послуг. Сфера

обігу характеризувалась уповільненим просуванням товарів

від виробників до споживачів, високим рівнем незадоволено-

го попиту, низькою надійністю і недостатнім рівнем якості

обслуговування споживачів. Сфера обігу завжди фінансу-

валася за залишковим принципом, у керівного управлінсь-

кого персоналу склався стійкий психологічний стереотип

недооцінки ролі сфери обігу в економіці.

Україна нині значно відстає навіть від середньосвітового рів-

ня розвитку інфраструктури економіки (передусім у сфері обігу

продукції). Зокрема, існують такі основні негативні моменти:

• нераціональний розвиток торговельних структур — відсут-

ність продуманої стратегії розвитку систем дистрибуції то-

варів у промисловості та торгівлі, недостатня кількість ве-

ликих і середніх оптових організованих товарних ринків;

• низький рівень розвитку сучасних інформаційних систем

електронних мереж, систем зв’язку та телекомунікацій;

• відстала транспортна інфраструктура, недостатня кількість

та низький технічний рівень вантажних терміналів;

• відсутність практично на всіх видах транспорту сучасних

транспортних засобів, що відповідають світовим стандар-

там, високий ступінь фізичного та морального зносу рухо-

мого складу транспорту;

• низький рівень розвитку виробничо-технічної бази склад-

ського господарства, нестача сучасного технологічного об-

ладнання з вантажопереробки продукції, низький рівень

механізації і автоматизації складських робіт;

• неефективний розвиток промисловості з виробництва сучас-

ної тари і упаковки та ін.

Зазначені фактори та негативні моменти значною мірою галь-

мують впровадження логістичної концепції в українську еконо-

міку, а їх подолання неможливе в короткий термін. Разом з тим

на початку 90-х років ХХ ст., тобто на початковому етапі пере-

ходу до ринкових відносин, в Україні були певні передумови для

розвитку логістичних ідей у різних галузях економіки. Розгля-

немо деякі з них.

Економічні. У цей час на передній план висувається пошук

можливостей скорочення виробничих витрат і витрат обігу як

для збільшення прибутку фірми, так і для якнайповнішого задо-

волення інтересів споживача, надання йому комплексу послуг.

Таким чином, якщо в умовах розвитку ринкових відносин при-

нцип “розрахунок — вигода — споживач” перебуває в центрі ува-

ги, то потенціал логістики забезпечує втілення цього прин ципу.

Логістика має великий потенціал економічної ефективності.

Економічний ефект логістики виявляється у високому рівні ор-

ганізації виробництва і як наслідок в економії матеріальних та

грошових ресурсів. Величина ефекту, у свою чергу, залежить від

масштабів поширення логістики.

Організаційно-економічні. Разом з процесами дроблення гос-

подарських структур, що відбуваються в українській економіці,

автономізації нових структурних утворень, децентралізації

управління розвиваються процеси кооперації та інтеграції гос-

подарської діяльності. У перехідній економіці, що передбачає

наявність різних форм власності, дедалі більшого значення на-

бувають інтеграційні форми управління і тенденція до координа-

ції, що особливо характерно для логістичних процесів взаємодії

підприємств-виробників, споживачів, посередників, складського

господарства і транспорту.

Виробничо-технічна база в Україні складалася в різних га-

лузях виробництва і сфері обігу, призначення якої полягало в

управлінні матеріальними потоками, а нині є прерогативою ло-

гістики. У галузях промислового виробництва управління ма-

теріальними та іншими потоками стосується внутрішньовироб-

ничої системи організації роботи технологічного (промислового)

транспорту та складського господарства, гнучких автоматизова-

них виробництв та роботизованих комплексів, систем автомати-

зації проектування (САПР). Відомі приклади ефективного вико-

ристання у промисловості вітчизняних мікрологістичних систем

типу РИТМ, КСОРТ, САПР, систем оптимального оперативно-

виробничого планування, контролю та управління запасами ма-

теріальних ресурсів, подібних до зарубіжних систем планування

потреб/ресурсів КАNВАN та ін.

Виробничо-технічна база сфери обігу та інфраструктура вітчиз-

няної економіки, що пов’язана з управлінням багатоасортиментни-

ми матеріальними потоками, складається з різних технологічних

об’єктів державних централізованих, галузевих, територіальних

і відомчих систем постачання та збуту продукції, тобто колишніх

структур Держзбуту, Держбуду, Держагропрому та Держкомна-

фтопродукту. Разом з тим незважаючи на скасування в 1993 р.

усіх форм державного забезпечення і централізованого розподілу

матеріальних ресурсів на території України залишились і функ-

ціонують вже в ринкових структурах об’єкти могутньої складської

системи і товаропровідних мереж, великі автоматизовані транс-

портно-складські комплекси, транспортні вузли і вантажні термі-

нали, контейнерні пункти, підприємства різних видів транспорту

і зв’язку, обчислювальні та інформаційно-диспетчерські центри,

об’єкти оптової, роздрібної торгівлі та ін.

Таким чином, розглянуті об’єктивні передумови становлять

початкові передумови поширення логістичної концепції у сферах

виробництва та обігу продукції в економіці України. Звісно, при

цьому потребує розвитку і вдосконалення виробнича, технічна

та технологічна база логістики в різних галузях економіки, ма-

ють бути створені логістичні товаропровідні структури, мікро- та

макрологістичні системи різних рівнів. Україні не потрібно пов-

торювати довгий історичний шлях, який пройшла логістика в

зарубіжних країнах. Використовуючи накопичений зарубіжний

досвід і вітчизняний науково-практичний потенціал, необхідно

прискореними темпами впроваджувати сучасні логістичні підхо-

ди та системи в ринково орієнтованих структурах вітчизняного

бізнесу. Особливо це стосується системи товароруху.

Товарорух є однією зі складових організації торговельного

процесу та розподілу товарів. Товарорух — це комплексна сис-

тема заходів доведення товарів від виробника до торговельних

організацій у кількості та асортименті, що можуть забезпечити

попит населення. Під цією системою розуміється також сукуп-

ність її учасників та виконувані ними функціональні процеси.

Система товароруху охоплює діяльність оптової та роздрібної

торгівлі, апарату збуту промисловості, що виробляє товари на-

родного попиту, а також збут агропромислових та сільськогоспо-

дарських підприємств. Ця система має також підсистеми. До ос-

новних належать різні торговельні підприємства та організації,

що визначають потребу в обсязі та структурі товарів для торго-

вельної мережі. Інші підсистеми — оптові підприємства, апарат

збуту промисловості, агропромислові та сільськогосподарські

підприємства — призначені для пошуку торговельних ресурсів.

Усі підсистеми повинні бути тісно взаємопов’язані договірними

відносинами та взаємним контролем за виконаннями зобов’язань

щодо поставок товарів.

Без чіткого функціонування системи товароруху неможливо за-

безпечити торговельну мережу відповідно до попиту населення.

У сучасних умовах постає багато проблем щодо транспорту-

вання, забезпеченості товарними ресурсами і ефективності това-

роруху. Це спричинюється великими витратами на транспортне

забезпечення розподілу товарів, що у 2–3 рази перевищують рі-

вень витрат у розвинених країнах світу. Такий стан пояснюється

недоліками як транспорту, так і помилками в управлінні товара-

ми, і це, у свою чергу, є основою глибоко закладених загальних

помилок, притаманних вітчизняній економіці, помилок, успад-

кованих від командної системи планової економіки.

Велике значення для актуальності застосування логістики

має державна підтримка процесів товароруху. Використання

різних методів державного управління для регулювання цих

процесів адекватне логістичним підходам. Вони можуть ефек-

тивно використовуватися не тільки на підприємствах і в органі-

заціях — учасницях процесу товароруху, а й у діяльності різних

органів влади.

Запровадження логістичних підходів в управлінні товаро-

рухом набуває дедалі більшої актуальності на сучасному етапі

розвитку економіки України. Це пов’язано з інтенсифікацією

та розширенням товарно-грошових відносин, з динамічним роз-

витком горизонтальних господарських зв’язків між підприємс-

твами та організаціями сумісних галузей, у тому числі виробни-

чої інфраструктури. Збільшились можливості для поліпшення

їх взаємодії на основі розширення господарської самостійності

та ініціативи посередницьких структур і транспортних підпри-

ємств, розвитку і поліпшення їх договірних відносин, взаємного

економічного стимулювання.

Розвиток та ефективність товароруху необхідні для поліпшення

товарно-транспортних зв’язків України з іншими країнами світу.

У комплексі можливостей раціоналізації необхідно враховувати

також розвиток товаропотоків як між різними регіонами країн, що

входять у СНД, так і з іншими країнами світу. При цьому досяг-

нення логістики найбільшою мірою можуть застосовуватися для

підвищення ефективності міждержавних товаропотоків (рис. 1.1).

Рис. 1.1

1.2. Передумови та тенденції розвитку логістики

Логістику необхідно розглядати як загальну прикладну на-

уку. Наприклад, у математиці існує кілька прикладних напрям-

ків, що реалізовують завдання в певних сферах економіки, тех-

Управління

Діяльність у сфері логістики

Комерційна діяльність

транспортним

господарством

запасами

складським

господарством

кадрами

ніки або господарювання. Маркетинг, маючи у своєму арсеналі

фундаментальні, теоретичні та методологічні дослідження, так

само займається практичними розробками. Отже, і логістика,

розробляючи загальні засади та методи, формує індивідуальні

програми і стандарти для кожного конкретного випадку. Таким

чином, логістика як наука використовується у виробництві, пе-

реміщенні, розподілі та споживанні товарів. При цьому головне

її завдання — забезпечувати споживачів необхідною продукцією

з мінімальними витратами.

На наш погляд, основними передумовами розвитку логісти-

ки як науки та напрямку господарської діяльності є такі пере-

думови, як розвиток конкуренції, енергетична криза та мож-

ливість використання логістики, зумовленої досягненнями

НТП (рис. 1.2).

Рис. 1.2

Передумови розвитку логістики

Розвиток конкуренції

в 60-х роках ХХ ст.

Енергетична криза

в 70-х роках ХХ ст.

Можливість

використання

логістики зумовлена

досягненнями НТП

Посилення боротьби

за споживача

Пошук методів

підвищення

економічності перевезень

Пошук

резервів

зниження

собівартості

продукції

Необхідність

підвищення

надійності

поставок та

якості товарів

Створення нових засобів

праці для роботи

з матеріальними

та інформаційними

потоками

Використання логістичного підходу

забезпечує:

гарантовані терміни поставки;

відсутність браку;

можливість дрібнооптових поставок

Комп’ютеризація

управління

логістичними

процесами

Розглянемо основні тенденції розвитку логістики [93, с. 5–6].

1. Швидке збільшення витрат на перевезення.

Традиційні методи розподілу виявились дорогими, особливо

зважаючи на підвищення цін на електроносії та інфляцію. Ви-

щий рівень управління передбачає розгляд сумісних з переве-

зенням аспектів логістики (виробництво, постачання, розподіл,

фінанси).

2. Досягнення межі ефективності виробництва.

Дедалі важче знижувати виробничі витрати, тому з виробниц-

тва знято всі “вершки”. При цьому логістика все ще залишається

мало вивченою, не апробованою галуззю.

3. Фундаментальні зміни у філософії запасів.

У роздрібних продавців зосереджується приблизно полови-

на запасів готової продукції. Інша половина належить оптовим

продавцям та виробникам. Методи управління запасами призна-

чені для зменшення загального обсягу запасів і співвідношення

підтримуючого запасу до 10% у роздрібних продавців та 90% у

дистриб’юторів і виробників.

4. Створення продуктових ліній.

Це безпосередній результат дії концепції маркетингу (пропо-

зиція споживачу продукції, яку він бажає).

5. Комп’ютерні технології.

Логістичне управління пов’язане з великою кількістю даних

(місце знаходження, розмір запасу, центри розподілу, витрати

на перевезення).

6. Збільшення використання комп’ютерів постачальниками.

Це дає змогу систематично вивчати якість обслуговування різ-

них постачальників. На основі такого аналізу можна доволі точ-

но визначити рівні обслуговування постачальників. Результати

аналізу змушують підприємства обмірковувати їх системи роз-

поділу.

Слід звернути увагу на еволюцію логістики (рис. 1.3) за кордо-

ном, яка розглядається як розвиток теорії і практики управління

матеріалами, інформаційними та фінансовими потоками, тобто

комплексу обігу матеріалів та продукції [130, с. 11].

Прогнозування попиту

Закупівлі

Пакувальна індустрія

Вантажопереробка

Складування

Військова логістика

Планування розподілу

Управління

замовленнями

Транспортування

Управління запасами

у збуті

Обслуговування

споживача

Планування потреб

Виробниче планування

Управління запасами

на виробництві

Технологічне

транспортування

Рис. 1.3

Детальніше найпоширеніші концепції розглянемо в темі 2.

1.3. Визначення логістики

Розглянувши еволюцію логістичної концепції, доходимо вис-

новку, що і власне визначення, і об’єкти дослідження логістики

змінювались та уточнювались у міру розвитку ринкових відно-

син. Проте основним об’єктом дослідження управління і оптимі-

1920–1950 рр.

(фрагментаризація)

1960 р.

(становлення)

Матеріальний

менеджмент

Фізичний

розподіл

Виробничий

(операційний)

менеджмент

1970 р.

(розвиток)

Бізнес-

логістика

Маркетинг

Всебічне

управління

якістю

Інформаційні

комп’ютерні

технології

Інтегрована

логістика

Мікропроце-

сорна комер-

ціалізація

Промислова

логістика

Гнучкі виробничі

системи та технології

Інтегрована

дистрибуція

1980–1990 рр.

(інтеграція)

зації в логістиці завжди залишався матеріальний потік. Згодом

до сфери інтересів логістики додались інформаційні та фінансові

потоки, що супроводжують матеріальний потік, а нещодавно

(близько десятиліття тому) на Заході дедалі активніше почали

застосовувати принципи логістики до потоку послуг (сервісу).

На жаль, у науковій літературі не існує єдиного визначення

поняття “логістика”. Лише у вітчизняних літературних джере-

лах їх налічується понад три десятки (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Визначення логістики у вітчизняній літературі

Тлумачення поняття “логістика”

Літературне

джерело

Логістика — це гармонізація інтересів учасників процесу пере-

міщення продукції, форма оптимізації ринкових зв’язків, тобто

вдосконалення управління матеріальними і пов’язаними з ними

інформаційними та фінансовими потоками на шляху від первин-

ного джерела сировини до кінцевого споживача готової продук-

ції, на основі системного підходу й економічних компромісів для

отримання синергічного ефекту

[21, с. 31]

Логістика — це мистецтво управління потоком матеріалів і продук-

тів від зовнішнього джерела до споживача

[52, с. 18]

Логістика — новий науковий напрямок, учення про планування,

управління і спостереження (відстеження) під час переміщення

матеріальних та інформаційних потоків у виробничих і енерге-

тичних системах

[27, с. 14]

Логістика — це наукове вчення про планування, управління і

контроль потоків матеріалів, енергії та інформації в окремих ви-

дах підприємництва

[8, с. 27]

Логістика — наука про планування, контроль і управління

транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і

нематеріальними операціями, що здійснюються у процесі дове-

дення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внут-

рішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабри-

катів, доведення готової продукції до споживача відповідно до

інтересів і вимог останнього, а також передання, зберігання та

опрацювання відповідної інформації

[70, с. 15]

Логістика — наука про планування і оптимізацію матеріальних

потоків, потоків послуг і пов’язаних з ними інформаційних і фі-

нансових потоків у певній мікро-, мезо-, макроекономічній сис-

темі для досягнення поставленої мети

[130, с. 49]

Закінчення табл. 1.1

З позицій бізнесу логістика — це інтегральний інструмент ме-

неджменту, такий що сприяє досягненню стратегічних, так-

тичних або оперативних цілей організації бізнесу за рахунок

ефективного з точки зору зниження загальних витрат та забез-

печення вимог кінцевих споживачів до якості продуктів та пос-

луг управління матеріальними та(або) сервісними потоками, а

також пов’язаними з ним (супутними) потоками інформації і

фінансових засобів

[130, с. 49]

1.4. Зв’язок логістики з іншими дисциплінами

За логістичного підходу об’єктом управління є наскрізний

матеріальний потік. При цьому відособленість підприємств —

ланок матеріалопровідного ланцюга — значною мірою перебо-

рюється з метою узгодженого управління різними матеріальними

потоками. Потрібний вантаж починає надходити в потрібне міс-

це у встановлений час у необхідній кількості та належної якості.

Просування матеріального потоку ланцюгом починає здійснюва-

тися з мінімальними витратами.

На мікрорівні ланцюг, яким послідовно рухається деякий ма-

теріальний потік, найчастіше складається з різних служб одного

підприємства. При традиційному підході вдосконалення наскріз-

ного матеріального потоку всередині підприємства, як правило,

не має пріоритетного значення для жодного з підрозділів. Показ-

ники матеріального потоку на виході з підприємства, так само

як і в першому прикладі, мають випадкове значення і далекі від

оптимальних.

При логістичному підході на підприємстві створюється і одер-

жує відповідні права служба, пріоритетне завдання якої полягає

в управлінні наскрізними матеріальними потоками, тобто таки-

ми, що надходять ззовні, просуваються складами служби поста-

чання, виробничими цехами, складами готової продукції і потім

надходять до споживача. У результаті показники матеріального

потоку на виході з підприємства стають керованими.

Загалом принципова відмінність логістичного підходу до уп-

равління матеріальними потоками від традиційного полягає у

виокремленні єдиної функції управління колись розрізненими