Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Размещение производительных сил и региональная экономика: Уч. пособ. (На укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

171

—

забезпечення належного рівня техніки безпеки, охорони праці, меди-

ко-санітарного обслуговування шахтарів та енергетиків, захист довкілля;

—

поліпшення платіжної дисципліни між учасниками оптового ринку

електроенергетики, забезпечення прозорості взаєморозрахунків;

—

опрацювання комплексної програми (на 2003—2008 р. р.) реструкту-

ризації теплових електростанцій, адаптації їхнього обладнання до роботи

на низькоякісному вугіллі, запровадження в тепловій енергетиці новітніх

технологій, які забезпечили б у перспективі її функціонування за рахунок

вітчизняної бази;

-добудова компенсаційних потужностей на Рівненській

Хмельницькій

АЕС та регуляційних потужностей на Ташлицькій та Дністровській ГАЕС;

—

реалізація програми модернізації та підвищення безпеки експлуа-

тації енергоблоків атомних електростанцій з урахуванням міжнародних зо-

бов'язань України;

—

створення ядерно-паливного циклу;

—

завершення протягом 2003—2004 р. р. процесу приватизації облас-

них енергопостачальних компаній;

—

залучення іноземних інвестицій у паливно-енергетичну галузь, зок-

рема, через механізми Закону „Про розподіл продукції";

—

прийняття законопроектів щодо економічного стимулювання ефек-

тивного використання енергоресурсів, впровадження сучасних енергое-

фективних технологій та обладнання (зокрема, змін до Закону України

„Про енергозбереження");

—

законодавче врегулювання механізмів самофінансування енергозбе-

рігальних заходів у бюджетній та житлово-комунальній сферах;

—

законодавче врегулювання обліку паливно-енергетичних ресурсів

(розробка та ухвалення Закону України „Про облік паливно-енергетич-

них ресурсів");

—

розроблення та ухвалення державної програми зменшення спожи-

вання природного газу;

— розроблення програми поетапного припинення функціонування

енергоємних низькорентабельних виробництв.

Завдання державної політики:

• подальша адаптація енергетичного законодавства України до зако-

нодавства Європейського Союзу;

• модернізація та оновлення газотранспортної системи;

• удосконалення механізмів технічного та технологічного оновлення

підприємств галузей паливно-енергетичного комплексу;

• удосконалення державного регулювання діяльності природних мо-

нополій в енергетичній сфері;

• проведення реструктуризації вугледобувних підприємств;

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Паапушенко П.П.

• диверсифікація зовнішніхджерел постачання енергоносіїв, збільшен-

ня власного видобутку та виробництва енергоносіїв;

• забезпечення в повному обсязі розрахунків за спожиті енергоносії

виключно у грошовій формі;

• підвищення інвестиційної привабливості підприємств паливно-енер-

гетичного комплексу, та зняття напруги, що склалася на енергоринку.

Створення умов для розвитку в Україні ефективного паливно-енерге-

тичного комплексу, стабільне нарощування об'ємів забезпечення націо-

нальної економіки за рахунок власних енергоресурсів потребує вжиття

таких заходів:

У вугільній промисловості:

• застосувати принципово нові системи управління державною влас-

ністю на основі залучення ефективного менеджменту (на конкурсних

засадах);

• провести приватизацію інвестиційно привабливих шахт (розрізів)

або передачі їх вуправління з принципово новими підходами щодо розв'я-

зання соціальних проблем підприємств вугільної галузі;

• завершити розпочате будівництво нових шахт (розрізів) з високим

ступенем готовності, реконструкції та технічного переоснащення діючих

вугледобувних та вуглепереробних підприємств;

• продовжити бюджетну підтримку вугільної промисловості, в першу

чергу для збереження потужностей діючих вугільних підприємств.

В електроенергетиці:

• продовжити вживання заходів для залучення інвестицій у розвиток

електроенергетики;

• врегулювати проблему заборгованості в паливно-енергетичному ком-

плексі;

• затвердити умови проведення конкурсів з продажу пакетів акцій 9

енергопостачальних компаній;

• усунути перехресне субсидування одних споживачів електроенергії

за рахунок інших;

• продовжити добудову компенсуючих потужностей на Рівненській і

Хмельницькій АЕС та регулюючих потужностей на Ташлицькій та

Дністровській ГАЕС;

• забезпечити реалізацію програм модернізації та підвищити безпеку

експлуатації енергоблоків атомних електростанцій з урахуванням міжна-

родних зобов'язань України;

• продовжити створення ядерно-паливного циклу.

У нафтогазодобувній галузі:

• активізувати процес залучення вітчизняних і іноземних інвестицій у

розробку існуючих та в освоєння нових родовищ нафти і газу;

172

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

• нарощувати видобуток нафти і газу через нарощення обсягів розві-

дувального та експлуатаційного буріння;

• посилити вимоги до неплатників за використаний природний газ;

вжити організаційні заходи щодо диверсифікації джерел постачання

нафти та газу в Україну.

173

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

Розділ 5

Металургійний комплекс України

5Л.

Значення і структура металургійного комплексу

Металургія входить до складу великого міжгалузевого комплексу з ви-

робництва конструкційних матеріалів, який включає випуск продукції чор-

ної та кольорової металургії (рис. 11). Чорні та кольорові метали - це одні

з основних конструкційних матеріалів для виготовлення машин, механізмів

та різних споруд. Вони використовуються в усіх без винятку галузях на-

родного господарства.

Галузі металургійного комплексу є основою розвитку машинобудуван-

ня,

металообробки і будівництва. Продукція галузей металургії в експорті

займає перше місце (3/4 українського металу іде на експорт).

Металургійний комплекс складається з чорної та кольорової металургії

(рис.

12).

Чорна металургія є однією з найважливіших галузей, яка визначає еко-

номічний потенціал країни і зумовлює розвиток усієї промисловості, транс-

порту і сільського господарства. У розташуванні підприємств чорної мета-

лургії важливу роль відіграють сировина і паливо, на які припадає близько

85-90%

витрат. Чорній металургії велика матеріаломісткість та висока кон-

центрація виробництва.

В Україні для розвитку галузей чорної металургії склалися сприятливі

умови: близьке розміщення родовищ коксівного вугілля, залізної

марган-

цевої руд, високоякісних вапняків; густа мережа залізничних і шосейних

шляхів; близькість джерела водопостачання, забезпеченість трудовими

ресурсами, виробничі потужності металургійних заводів.

Складовою частиною металургійного комплексу є видобування неруд-

ної сировини: флюсів і вогнетривких глин. Високоякісні флюсові вапняки

та доломіти добувають у Донецькій (Докучаївське, Первомайське, Ново-

троїцьке, Комсомольське родовища), Кримута Дніпропетровській (побли-

174

Розміщення продуктивних

сил ти

регіональна економіка

зу Кривого Рога) областях. Вогнетривкі глини добувають в Донецькій об-

ласті (Часів Яр).

Чорна металургія

Кольорова

металургія

Хімічна

промисловість

Лісова

промисловість

Виробництво

будівельних

матеріалів

5 1

Рис.

11.

Міжгалузевий комплекс із виробництва конструкційних матеріалів.

Металургійний комплекс

Комплекс

виробництв чорної

металургії

Комплекс

виробництв

кольорової металургії

Рис.

12.

Склад металургійного комплексу.

175

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

176

Виділяють такі техніко-економічні особливості металургійного ви-

робництва:

- тяжіння до джерел палива і сировини;

- трудомісткість;

- можливість комбінування;

- високий рівень концентрації виробництва;

- електромісткість;

- матеріаломісткість;

- екологічні забруднювачі.

Технічні зрушення, пов'язані з використанням низьковідсоткових руд,

скорочення витрат вугілля на коксування і зменшення використання кок-

су в доменному виробництві зумовили економічну доцільність розташу-

вання чорної металургії поблизу рудних, а особливо на перетині баз руд

коксівного вугілля і районами збуту металу.

5.2.

Особливості сучасного розвитку та розміщення

чорної металургії

Комплекс галузей чорної металургії впливає на розвиток усіх галузей

господарства країни як найголовніший споживач палива, електроенергії,

води. Чорна металургія охоплює видобування, збагачення та спікання в

агломерат залізних, марганцевих і хромітових руд; виплавку чавуну, сталі

та прокатне виробництво, вторинну переробку чорних металів і коксуван-

ня вугілля, виробництво металевих труб.

Чорна металургія з повним технічним циклом поєднує всі види основ-

ного виробництва (виготовлення чавуну, сталі, прокату).

Крім підприємств повного циклу, є такі, що спеціалізуються на вип-

лавці чавуну і сталі або тільки сталі й прокату. Підприємства, які не мають

чавунного виробництва, належать до переробної металургії і використо-

вують переважно ресурси металевого брухту. Особливе місце займають

підприємства, що виробляють феросплави (сплави заліза з легованими

металами). Виділяється так звана „мала металургія", орієнтована на ви-

нятково великі машинобудівні центри, що спеціалізуються на мета-

лургійній продукції, тобто виплавці сталі та прокату.

Основою розвитку чорної металургії є залізорудна промисловість, що

базується на розробці родовищ залізної руди, які різняться за умовами ут-

ворення (метаморфічні, осадові), залягання (промислові запаси, глибина

розташування залізовміщуючих порід), якісними показниками, насампе-

ред,

за вмістом чистого заліза в руді (від

—32

% до 64-67 %). У сучасному

світі за цими показниками виділяють кілька основних залізорудних регі-

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

онів,

зокрема Австралію, Росію, Бразилію, США, Канаду, Індію, ПАР та

країни Західної Європи (Швеція, Німеччина, Франція, Великобританія).

Основним залізорудним басейном України є Криворізький (прогнозо-

вані запаси 19 млрд т). Різниться якістю руди. Так, якщо 50—60 % від усієї

руди становлять залізні руди

—

це багаті руди, а якщо 25—30 %

—

це бідні

руди і потребують збагачення на гірничозбагачувальних комбінатах. Зба-

гачена залізна руда перетворюється на концентрат із вмістом заліза майже

62 % і надходить на агломераційні фабрики, а з них у домни. Залізну руду

добувають відкритим і шахтним способом.

Наступний осередок видобутку залізних руд

—

Керченський залізоруд-

ний басейн, де руди осадового походження, вміст заліза невеликий (30-40

%).

Ці руди мають природні домішки благородних металів: ванадію, маг-

нію.

До Комиш-Бурунського залізорудного комбінату належать кар'єри для

видобутку залізної руди, збагачувальна та агломераційна фабрики і до-

поміжні підприємства. Основними споживачами керченських залізних руд

є металургійні заводи Маріуполя.

Кременчуцький залізорудний басейн - руди за якістю гірші, ніж кри-

ворізькі. На базі цього басейну споруджено Дніпровський гірничозбага-

чувальний комбінат (рис. 13).

Відправка агломерату на металургійні підприємства

— *

Агломерація - процес спікання „залізного борошна" з

вапняка - утворення агломерату

Виокремлення заліза від руди механічним

способом - утворення концентрату

Подрібнення залізної руди

Рис. 13. Технологічний процес гірничозбагачувального комбінату.

Білозерський залізорудний басейн різниться рудою високої якості (до

70 %) і є найперспективнішим.

12 — 5-1993 / 77

Хвесик М.А.,

Горбач

Л.М., Пастушенко П.П.

Усі залізорудні басейни країни характеризуються сприятливим еконо-

міко-географічним положенням та хорошими умовами для освоєння про-

гнозованих запасів залізних руд.

Марганцеворудною базою чорної металургії є Придніпровський басейн.

Продукція марганцеворудної промисловості використовується не тільки у

чорній металургії (виготовлення чавуну, феромарганцевих сплавів і ста-

лей),

а й надходить у кольорову металургію для виготовлення електродів,

радіоелектронної апаратури, кераміки, скла тощо. У процесі виплавки ча-

вуну марганець зв'язує сірку, переводячи її в шлак і запобігає окисленню

заліза. У сталеплавильному виробництві марганець застосовують як легу-

ючу домішку для підвищення якості сталі, зокрема для надання їй міцності.

Основними родовищами марганцевих руд є: Нікопольське, Токмацьке, Інгу-

лецько-Дніпровське, де руди дуже якісні.

У складі металургійного комплексу країни важливе місце належить кок-

сохімічному виробництву. Коксохімія забезпечує основне виробництво ви-

сокоякісним технологічним паливом, насамперед кам'яновугільним кок-

сом, для виробництва чорних металів. Здебільшого кокс отримується штуч-

ним шляхом. Коксування

—

це хімічна переробка (нагрівання без доступу

повітря) високоякісних сортів природного вугілля й антрациту. Побічні

продукти коксування (коксівні гази, феноли, смоли тощо) як цінну сиро-

вину використовує хімічна промисловість. Кокс використовується яктех-

нічне паливо для виплавки чавуну, а коксівний газ як висококалорійне

паливо для металургійних агрегатів і сировина для хімічної промисловості.

Найвища концентрація коксокомбінатів у Донецькій області, найба-

гатшій на коксівне вугілля; другим районом коксохімічної промисловості

є Придніпров'я.

Важливе місце у сировинній ланці чорної металургії займає видобуток

і збагачення легуючих елементів, що використовуються для виплавки ча-

вуну та сталі та нерудних матеріалів - флюсів, різноманітних вогнетривів

тощо.

Легуючі матеріали використовуються як домішки для підвищення

якості чавуну та сталі. Здебільшого легуючі матеріали пов'язуються з руда-

ми кольорових та рідкісних металів (хром, титан, нікель, вольфрам, ванадій,

молібден), хоча марганцеві руди також є легуючим матеріалом.

Флюси використовуються для переведення порожньої породи, що ут-

ворюється під час плавлення руди (у доменному виробництві чавуну) у

легкоплавку форму, завдяки чому значно прискорюється сам процес плав-

ки й утворюються шлаки, які періодично вилучаються з доменних печей.

Тобто флюси використовуються для виплавки металу

вилучення шкідли-

вих сполук із залізної руди. Доменні шлаки використовуються для шляхо-

вого виробництва, для виготовлення шлакового цементу, теплоізоляцій-

178

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

них матеріалів. Залежно від особливостей основної сировини

—

залізної

руди, використовують флюсові вапняки, флюорит, кварцові піски. Висо-

коякісні флюсові вапняки і доломіти видобувають у Донецькій, Дніпро-

петровській областях та Автономній Республіці Крим.

Вогнетривкі матеріали є основою виробництва вогнетривкої цегли,

будівництвадомн, плавильних печей, ковшів та іншого металургійного ус-

таткування, що має бути стійким до дії високих температур. Великі заводи

вогнетривких глин розміщені у Донбасі та Придніпров'ї. Вогнетривкі гли-

ни видобувають у Часів'ярському, Новорайському і Веселинівському ро-

довищах Донецької області. Україна багата на запаси каоліну, найбільші

родовища якого знаходяться у Дніпропетровській, Вінницькій, Донецькій

та Черкаській областях.

Особливостями чорної металургії, що вирізняють її з інших галузей є:

- висока матеріаломісткість та енергомісткість виробництва;

- чорна металургія переробляє величезну кількість сировинних ре-

сурсів, насамперед залізорудної сировини (більша частина покладів заліз-

них руд зосереджена в Криворізькому басейні, де розташовані 8 із 12

підприємств із видобування та переробки залізорудної сировини та знахо-

диться практично вся інфраструктура гірничого виробництва);

- чорна металургія залежить від експорту продукції, оскільки спожи-

вання металу зменшується через згортання будівництва, машинобудуван-

ня,

військово-промислового комплексу;

- підприємства розміщенні переважно у двох регіонах—Донбасі та При-

дніпров'ї

—

близько до родовищ палива, залізних руд, марганцю та джерела

водопостачання

—

Дніпра, де вони є, як правило, ще й містоутворюючими.

Характер і масштаби виробництва визначають особливості розміщен-

ня підприємств галузі (рис. 14).

Так, металургійні комбінати повного циклу

чавуноливарні підприєм-

ства орієнтуються на джерела сировини і палива, а тому розміщені в ос-

новних вугільних і залізорудних регіонах держави - у Донбасі та При-

дніпров'ї. Найбільші комбінати повного циклу знаходяться у Донецьку,

Макіївці, Краматорську, Маріуполі, Алчевську, Стаханові, Запоріжжі,

Дніпропетровську та ін.

Наприклад, у Маріуполі розміщений один із найкрупніших заводів

повного циклу на Україні „Азовсталь" — сучасне високотехнологічне

підприємство, яке випускає чавун, сталь, прокат, а як побічний продукт

переробки фосфорних руд Керченського басейну

—

мінеральні фосфатні

добрива. "Азовсталь"

—

майже монополіст із виробництва рельсового про-

кату

—

майже 10 % експортується за кордон. Підприємство входить до де-

сятки найбільших металургійних підприємств СНД, а за обсягом вироб-

ництва сталі посідає

-е місце в світі.

12*

179

Хвесчк М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

Райони чорної металургії

Донецько-Макіївський

вузол

Єнакіївський вузол

Алчевсько-Алмазянський

вузол

Заводи Маріуполя,

родовища Керченського

басейну

Металургійний

завод у Керчі

Рис. 14. Розміщення металургійного комплексу в Україні.

ВАТ „Запоріжсталь" виготовило за роки свого існування понад 186 млн

тчавуну, 199 млн т сталі, 162 млн т прокату. Продукція заводу експортується

у 60 країн світу

Сталеплавильні підприємства орієнтуються на центри виробництва

чавуну, концентрації великої кількості металобрухту, що зосереджуються

180