58. Якщо є найближчий спадкоємець, без якого неможливо обійтися, то він, певна річ, розуміє,
що не може бути мови про придбання спадкових речей за допомогою давності pro herede.
59. Крім того, можна, свідомо володіючи чужою річчю, придбавати таку шляхом давності та за
іншихи підстав, а саме: якщо особа передала комусь в mancipium річ фідуціарним чином або
поступилася нею перед магістратом, то вона ж може, якщо володіла тою ж річчю, придбавати цю річ
назад шляхом давнішнього володіння, зрозуміло, річного, хоча б це була нерухомість. Цей вид
давності називається usureceptio.
60. Fiducia укладається або із заставоприймачем, або з другом, щоб закладена річ тим була
більше забезпечена; якщо ми скоюємо фідуціарну операцію з другом, то, в усякому раз, і usureceptio
має місце; якщо ж з довірителем, то usureceptio допускається тільки після сплати боргу; до сплати
боргу usureceptio можливий тільки в тому випадку, якщо довіритель не передав цієї речі боржнику
ані в наймання, ані у прекарне володіння; в останньому випадку виходить вигідна давність.
61. Так само, якщо державна казна продає річ, їй закладену, і якщо власнику вдалося оволодіти
нею, то usureceptio можлива. Але в цьому випадку нерухома власність знов отримується за
допомогою дворічного строку, що звичайно називається зворотним придбанням володіння
задавністю на підставі предіатури; особа, що купує від імені римського народу (або казни),
називається praediator.
62. Іноді трапляється, що власник речі не може відчужувати її і, навпаки, невласник має владу
відчужувати річ.
63. Насправді, за Юлієвим законом, забороняється чоловіку відчужувати посаг, нерухоме майно
всупереч волі дружини, хоча воно є його власністю на підставі того, що манциповане йому як посаг,
або передано йому перед магістратом або ж придбане за допомогою давності; але дехто
сумнівається в тому, чи відноситься цей закон тільки до італійських нерухомих маєтностей, або
також до провінційних нерухомих ділянок.
64. З іншого боку, агнат як опікун особи, що є не сповна розуму, може, згідно із Законом XII
таблиць, відчужувати майно божевільного. Так само може відчужувати за цивільним правом
повірений, який управляв усіма справами відсутнього; далі, довіритель може відчужувати за
договором застави, хоча закладена річ не його власність. Але це відбувається тому, що відчуження
закладеної речі скоюється ніби за бажанням заставника, який при укладенні договору умовився, що
довіритель може продати закладений предмет, якщо ця особа своєчасно не буде задоволена.
65. Отже, з того, що нами сказано, виявляється, що одні предмети ми отримуємо у власність за
природним правом, наприклад, предмети, що відчужуються за допомогою простої передачі, інші – за
цивільним правом (манципація, переуступка перед магістратом, давність). І все це способи
придбання, властиві праву римських громадян.
66. І не тільки те, що стає нашою власністю шляхом передачі, належить нам за природним
правом, а також і те, що ми придбали шляхом заволодіння, оскільки ці речі були без господаря, як,
наприклад, ті, які захоплюються на землі (дикі звірі), в морі (риби) або в повітряному просторі
(птахи).
67. І якщо ми зловимо дикого звіра або птаха, або рибу, то спіймана нами тварина доти
визнається нашою, поки ми тримаємо її в нашій владі. Коли ж вона втече з-під нашого нагляду і стане
знов вільною, то знову ж таки робиться власністю першого, хто її схопить, оскільки вона перестала
нам належати. Природної свободи тварина, мабуть, досягає тоді, коли вона або зникне у нас із виду,
або, хоча і залишається у нас перед очима, переслідування її є важким.
68. Що ж до тих тварин, які мають звичку відлітати і знову прилітати, наприклад, голуби і
бджоли, і так само олені, які звичайно йдуть в ліси і повертаються, прийняте наступне правило: якщо
тварини ці втрачають схильність до повернення, то разом з тим перестають бути нашими і стають
власністю того, хто заволодів ними; схильність же до повернення зникає у них, мабуть, тоді, коли
вони залишають звичку повертатися.
69. За природним правом нам належить також і те, що ми захоплюємо у ворогів.
70. Але і те, що додається нам «за допомогою наносу», стає нашою власністю через дію того ж
права; при цьому за допомогою наносу додається, очевидно, те, що річка додає до нашого поля мало-
помалу, так що ми не в змозі визначити, скільки додається в кожну хвилину: ось про це-то і
виражаються звичайно, що, мабуть, воно додається «за допомогою наносу», оскільки додається до
того потроху те, що непомітне для наших очей.
71. Таким чином, якщо річка відірве будь-яку частину прибережної землі від твоєї ділянки і
принесе її до моєї землі, то ця відірвана частина залишається твоєю.