пов'язаних із: соціальним середовищем; змістом діяльності та умовами її
виконання; соціально-психологічними характеристиками керованого колективу,
особистістю самого керівника. Суттєвою особливістю такого підходу є те, що
стиль керівництва розглядається як результат взаємодії, спільної діяльності
керівника з колективом і не як наслідок його індивідуально-психологічних,
особистісних характеристик.
Слід також ураховувати те, що певний стиль керівництва властивий не
лише індивідуальним суб'єктам управління (директору школи, його заступнику,
завідувачу районного відділу освіти), а й груповим, тобто «управлінській
команді» освітньої установи. У такому випадку говорять не про індивідуально-
психологічні, особистісні характеристики керівника, а про соціально-
психологічні особливості тієї чи іншої управлінської команди, тобто
ініціативного, управлінського ядра будь-якої освітньої установи.
Стиль керівництва як соціально-психологічний феномен виконує важливі
адаптаційні функції у процесі здійснення керівником управлінської діяльності. З
одного боку, він адаптує керівництво до об'єктивних умов, в яких здійснюється
діяльність керівника і функціонує колектив (соціальна функція), а з іншого —
адаптує діяльність керівництва до самого керівника (психологічна функція)
[27]. Інакше кажучи, стиль керівництва сприяє подоланню суперечностей між
особливостями керівника та вимогами діяльності, яку він здійснює, тобто
впливає на забезпечення найбільш «комфортної» взаємодії керівника з самою
діяльністю, а також на успішну взаємодію діяльності з оточенням (конкретним
соціумом, освітнім колективом).
Аналізуючи зміст поняття «стиль керівництва», необхідно підкреслити,
що дане поняття є вужчим, ніж поняття «стиль управлінської діяльності», що
випливає з розглянутого вихідного положення про співвідношення управління
та керівництва. Стиль управлінської діяльності відображає найхарактернішу для
керівника систему методів, прийомів, способів здійснення управлінської
діяльності в цілому (забезпечення планування, організації та контролю;
прийняття управлінських рішень; здійснення комунікації; врахування
мотивації). І в цьому зв'язку виділяють різні стилі управління, які можуть бути
класифіковані за різноманітними критеріями.
Так, одні автори виділяють позитивні та негативні стилі: а)
бюрократичний, прогресивний, волюнтаристський; б) парадний, шумний,
діловий; в) пасивний і діловий; г) ефективний і неефективний [3J.
Інші аналізують лише вихідні стилі, які мають образну назву
(«інтелектуал», «свій хлопець», «Фігаро», «імітатор», «бульдозер») і
пропонують керівникам у процесі формування свого стилю управлінської
діяльності «відсіяти» від вихідного матеріалу все «зайве» [1].
Існує також класифікація стилів управлінської діяльності за критеріями: а)
основної спрямованості управлінської діяльності («адміністратор», «педагог»,
«лідер», «штовхан» тощо); б) цілей управлінської діяльності, завдань, які