Касьянов М.А., Ревенко Ю.П. та ін. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

123

Розв’язок

2.1. Визначаємо еквівалентну кількість речовини за первинною хма-

рою, т:

QKKKKQ

75311е

де К

– коефіцієнт, що залежить від умов збереження СДОР додаток 1

[27], К

= 0,18;

– коефіцієнт відношення граничної токсодози хлору до граничної

дози іншого СДОР, додаток 3 [27], К

= 1;

– коефіцієнт, що враховує ступінь вертикальної стійкості повітря,

рис. 4.1, К

= 0,23;

– коефіцієнт, що враховував вплив температури повітря, додаток 1

[27], К

= 1;

Q – кількість викинутої (розлитої) при аварії речовини, т.

8302012301180

75311

,,,QKKKKQ

т.

2.2. Визначаємо час випару хлору:

742

KKK

де Т – час випару, год;

h – товщина шару СДОР, м. Товщина шару рідини для СДОР, що ро-

злилася вільно на поверхні, що підстилає, приймається рівною 0,05 м

по всій площі розливу. При розливах з ємностей, що мають піддон

(обвалування), h = Н - 0,2, де Н – висота обвалування (піддона), м;

d – питома вага СДОР. т/м, за додатком 1 [27], d = 1,553 т/м

;

– за додатком 1 [27]. К

=0,052;

– за додатком 3 [27], К

= 1.67;

– за додатком 1 [27], К

= 1;

3,5

11,670,052

1,5530,3

KKK

742

год.

Час випару СДОР із площі розливу визначає тривалість його вража-

ючої дії.

124

2.3. Визначаємо еквівалентну кількість речовини за вторинною хма-

рою, т:

KKKKKKK1Q

76543212е

де К

– коефіцієнт, що залежить від часу, що пройшов після початку аварії:

TNприT

TNприN

8,0

де N – час від початку аварії (на який проводиться прогноз), год;

Т – час випару, год; К

= N

0,8

= 1

0,8

=1.

При Т < 1 год, К

приймається для 1 години,

7,0

553,13,0

1123,067,11052,018,01Q

8,0

2е

т.

2.4. Визначаємо глибину зараження первинною хмарою, за [27]:

МЗ

МЗМК

МЗ1

ГГ

де

МЗ

– найближче мінімальне табличне значення еквівалентної кіль-

кості речовини до

визначається за додатком 4 [27];

МК

– найближче максимальне табличне значення еквівалентної кі-

лькості речовини до

визначається за додатком 4 [27];

мн

- глибина зони можливого зараження при

визначається за

додатком 4 [27];

мк

– глибина зони можливого зараження при

визначається за

додатком 4 [27].

Тоді:

95,1)5,083,0(

5,01

)53,117,2(

53,1Г

; км.

2.5. Визначаємо глибину зони зараження вторинною хмарою [27]:

МЗ2е

МЗМК

МЗ2

ГГ

125

78,15,07,0

5,01

53,117,2

53,1Г

км.

2.6. Знаходимо повну глибину зони зараження:

Г5,0ГГ

де

- найбільший;

- найменший з розмірів Г

і Г

Тоді: Г =1,95+0,5 1,78 =2,84 км.

2.7. Визначаємо час формування зони хімічного зараження:

де Г – глибина зони зараження, км;

V – швидкість переносу хмари зараженого повітря, км/год, за

табл. 4.2. V = 18 км/год.

Тоді:

16,0

84,2

(год) 10 (хв)

2.8. Визначаємо площу зони можливого зараження первинною (вто-

ринною) хмарою СДОР:

1072,8S

де – кутовий розмір зони можливого зараження, град. за табл. 4.3.

=45°.

16,34584,21072,8S

км

2.9. В обраному масштабі наносимо на карту (схему) зону можливого

зараження.

Для даних умов зона зараження являє собою сектор у 45°. Умовним

знаком позначається зруйнована ємність зі СДОР і в напрямку вітру відк-

ладається вісь сліду хмари зараженого повітря. Від осі сліду відкладають-

ся границі секторів в обидва боки по 22,5°. Потім радіусом, рівним глиби-

ні зараження Г, границі сектора з'єднуються. Умовний знак ємності зі

СДОР і границі сектора позначаються синім кольором, зона зараження і

знак ємності фарбуються жовтим кольором.

126

Рис. 4.2. Схема зони хімічного зараження при аварії на об'єкті

2.10. Визначаємо можливі втрати виробничого персоналу з урахуван-

ням забезпеченості протигазами й умовами перебування людей, табл. 4.4.

Р=9%.

2.11. Визначаємо можливі втрати з урахуванням забезпеченості про-

тигазами, умовами перебування людей і їх кількістю в зоні хімічного за-

раження:

де

– кількість виробничого персоналу, що опинились в зоні хімічно-

го зараження

= 1000 осіб.

Тоді:

100

1000N

осіб.

Можливі втрати становлять 90 осіб, з них:

ураження легкого ступеня 25% - 23 осооби;

середнього і важкого ступеня 40% -36 осіб.;

зі смертельним результатом 35% - 31 особа.

Примітка: число виробничого персоналу, що опинились в зоні хіміч-

ного зараження, визначається обстановкою: які структурні підрозділи ви-

явилися в зоні хімічного зараження і кількістю працюючих на них робіт-

ників та службовців. Для даного прикладу приймаємо число працюючих у

зоні хімічного зараження

ХЗ

=1000 осіб через те, що зона хімічного за-

раження накрила 50% площі об'єкта (рис. 4.2).

2.12. Висновок. У результаті аварії на ХНО виникає складна обстано-

вка:

через 1 год 50% території об'єкта опиниться в осередку хімічного

ураження з тривалістю вражаючої дії 5,3 год;

127

можливі втрати виробничого персоналу становитимуть 90 осіб.

2.13. Основні заходи захисту виробничого персоналу:

оповіщення виробничого персоналу про аварію і можливе заражен-

ня хлором;

використання промислових протигазів за сигналом оповіщення;

зупинка виробництва й укриття робітників та службовців у схови-

щах з режимом ізоляції на час вражаючої дії СДОР- 5,3 год;

надання медичної допомоги ураженим;

проведення санітарної обробки виробничого персоналу, дегазація

цехів, структурних підрозділів, території техніки і транспорту

Таблиця 4.1

Швидкість вітру,

м/с

Ніч

Ранок

День

Вечір

Ясно

Мінлива хмар-

ність

Суцільна хмар-

ність

Ясно

Мінлива хмар-

ність

Суцільна хмар-

ність

Ясно

Мінлива хмар-

ність

Суцільна хмар-

ність

Ясно

Мінлива хмар-

ність

Суцільна хмар-

ність

Ін

Із

Із (ін)

Із

К (Із)

Із

2–3,9

Ін

Із

Із (ін)

Із

Із (ін)

Із

ПРИМІТКИ: 1. Позначення: Ін – інверсія, Із – ізотермія, К – конвекція, букви в

дужках – сніжний покрив.

2. Під терміном «ранок» розуміється період часу протягом

2-х годин після сходу сонця. Період від сходу до заходу сонця за винятком 2-х

ранкових годин – день, а період від заходу до сходу сонця за винятком 2-х вечірніх

годин – ніч.

3. Швидкість вітру і ступінь вертикальної стійкості повітря приймається в

розрахунках на момент аварії.

4. К

-коефіцієнт, що враховує ступінь вертикальної стійкості повітря прий-

мається рівним для інверсії – 1, для ізотермії – 0,23, для конвекції – 0,08.

Таблиця 4.2

Швидкість переносу переднього фронту хмари зараженого повітря

в залежності від швидкості вітру

Швидкість

вітру м/с

Швидкість

переносу,

км/год

Інверсія

Ізотермія

Конвекція

128

Таблиця 4.3

Кутові розміри зони можливого зараження СДОР

у залежності від швидкості вітру

U, м/с

< 0,5

0,6 -1

1,1-2

, град

360

180

Таблиця 4.4

Можливі втрати робітників, службовців і населення від СДОР

в осередку ураження, Р, %

Умови перебу-

вання людей

Без проти-

газів

Забезпеченість людей протигазами, %

100

На відкритій

місцевості

90-100

У найпрості-

ших укриттях,

будинках

ПРИМІТКА. Орієнтована структура втрат людей в осередку ураження стано-

витиме: легкого ступеня – 25%, середнього і важкого ступеня (з виходом з ладу не

менш ніж на 2–3 тижні та тих хто потребує госпіталізації) – 40%, зі смертельним

результатом – 35%.

Порядок нанесення зон зараження на топографічні карти і схеми

Схема можливого зараження хмарою СДОР на картах-схемах обмежена

окружністю, півколом або сектором, що має кутові розміри (табл.4.3) і радіус, що

дорівнює глибині зараження Г. Центри окружності, півкола або сектора збігаються

з джерелом зараження. На топографічних картах і схемах зона зараження має та-

кий вигляд:

а) при швидкості вітру < 0,5 м. зона зараження має вигляд окружності

Радіус окружності дорівнює r = Г

φ=360 .

Радіус сектора дорівнює r = Г,

φ=90 при швидкості вітру від 1,1 до 2 м/с.

б) при швидкості вітру від 0,6 до 1 м/с зона зараження має вигляд півкола;

Радіус окружності дорівнює r = Г

φ=180

Бісектриса півкола збігається з віссю сліду хмари за

напрямком вітру

Бісектриса сектора збігається з віссю сліду хмари й орієнтована за напрям-

ком вітру. Ємність СДОР, зона зараження, а також вид і кількість СДОР, час і день

аварії наносяться на карту (схему) синім кольором. Поле умовного знака СДОР і

зона зараження фарбуються жовтим кольором.

129

Запитання для самоконтролю засвоєння знань

1. Що розуміється під оцінкою хімічної обстановки?

2. Що включає оцінка хімічної обстановки на об'єктах, що мають СДОР?

3. Як оцінюється хімічна обстановка при аварії на ХНО з виливом СДОР?

4. Що таке інверсія?

5. Що таке конвекція?

6. Що таке ізотермія?

7. Що містить у собі оцінка хімічної обстановки?

8. Від чого залежать можливі втрати населення при впливі отруйних і сильно-

діючих отруйних речовин?

9. Як класифікуються об'єкти за рівнем хімічної небезпеки?

10. На об'єкті відбулася аварія з руйнуванням необвалованої ємності із сірковод-

нем (Q = 50 т). Місцевість відкрита, швидкість вітру – 5 м/с, інверсія. Визначити час

підходу зараженого повітря до населеного пункту, розташованого за напрямком вітру в

10 км від об'єкта.

Рекомендована література

[5, с. 105-110; 7, с. 161-165; 16, с. 178-184; 27, с. 14-17, с. 19]

130

5. ОЦІНКА СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОНГ ДО ВПЛИВУ УДАРНОЇ

ХВИЛІ, ЗЕМЛЕТРУСУ Й УРАГАНУ

План

1. Сутність стійкості роботи об'єкта в НС.

2. Оцінка стійкості роботи механоскладального цеху до впливу удар-

ної хвилі.

3. Оцінка стійкості роботи механоскладального цеху до впливу зем-

летрусу.

4. Оцінка стійкості роботи механоскладального цеху до впливу ура-

гану.

1. Сутність стійкості роботи об'єкта в НС

В останні роки все частіше надходять повідомлення з різних країн

світу про аварії і катастрофи, а також стихійні лиха, що приводять до руй-

нувань, вибухів, пожеж, загибелі людей.

Надзвичайно зросли засоби і можливості ліквідації наслідків аварій

(катастроф) і стихійних лих, їхнє прогнозування і попередження. З іншого

боку, також надзвичайно зросли масштаби аварій і катастроф унаслідок

величезної концентрації енергії окремих енергетичних комплексів, підви-

щених швидкостей руху й інших явищ.

При виникненні аварії (катастрофи) при стихійних лихах кількість

енергії, що виділяється, часто перевищує потужність сучасних ядерних

вибухів. Тому в сучасних умовах дуже важливим фактором є прогнозу-

вання масштабів ураження об'єктів у НС мирного і воєнного часу, викори-

стання заходів захисту, підвищення стійкості об'єктів до впливу стихійних

лих, великих аварій і катастроф, а також до впливу сучасних засобів ура-

ження (СЗУ). Підвищення стійкості ОНГ досягається завчасним прове-

денням комплексу інженерно-технічних заходів, спрямованих на макси-

мальне зниження впливу усіх вражаючих факторів СЗУ, а також від нас-

лідків аварій (катастроф) і стихійних лих. Усе це дає можливість зберегти

людські ресурси, будинки, спорудження, устаткування й ін. матеріальні

цінності і дозволить випускати продукцію в екстремальних ситуаціях.

Студентам як майбутнім фахівцям необхідно знати ці заходи і уміло

впроваджувати їх.

Забезпечення стійкості роботи об'єкта народного господарства в умо-

вах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу є одним з основних

завдань ЦО.

131

Під стійкістю роботи промислового об'єкта розуміють здатність його

в НС випускати продукцію в запланованому обсязі і номенклатурі, а у ви-

падку аварії (ушкодження) здатність відновлювати виробництво в мініма-

льно короткий термін. Під стійкістю роботи об'єктів розуміють їх здат-

ність виконувати свої функції в НС.

На стійкість функціонування об'єкта народного господарства в НС

мирного і воєнного часу впливають такі фактори:

надійність захисту робітників, службовців від наслідків стихійних

лих, аварій (катастроф), а також впливу первинних і вторинних вражаю-

чих факторів СЗУ;

здатність інженерно-технічного комплексу об'єкта протистояти де-

якою мірою цим впливам;

надійність системи постачання об'єкта всім необхідним для виробни-

цтва продукції (сировиною, паливом, електроенергією, газом, водою й ін.);

стійкість і безперервність управління виробництвом і ЦО;

підготовленість об'єкта до ведення РіІНР по відновленню поруше-

ного виробництва.

Перераховані фактори визначають основні вимоги до стійкості функ-

ціонування ОНГ в умовах НС і шляхи її підвищення.

Шляхами підвищення стійкості роботи об'єктів у НС мирного і воєн-

ного часу на сьогодні є:

забезпечення надійності захисту робітників та службовців при сти-

хійних лихах, великих аваріях і катастрофах, а також при застосуванні

супротивником сучасних засобів ураження (СЗУ);

захист основних виробничих фондів від впливу стихійних лих, ве-

ликих аварій і катастроф, а також від вражаючих факторів СЗУ;

забезпечення стійкості постачання всім необхідним для випуску за-

планованої на воєнний час продукції;

підготовка до відновлення порушеного виробництва;

підвищення надійності й оперативності управління виробництвом і

ЦО.

Захист населення при стихійних лихах, великих аваріях і катастро-

фах, а також від вражаючих факторів сучасних засобів ураження досяга-

ється трьома основними способами:

укриттям людей у захисних спорудженнях (сховищах, ПРУ і най-

простіших укриттях);

проведенням розосередження робітників та службовців і евакуацією

їхніх родин;

використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ).

Укриття в захисних спорудженнях – найбільш ефективний спосіб за-

хисту виробничого персоналу працюючих змін. Захисні спорудження по-

132

винні будуватися на кожному об'єкті завчасно відповідно до вимог будіве-

льних норм і правил (БН і П).

Захист робітників та службовців об'єкта і членів їхніх родин досяга-

ється розосередженням і евакуацією їх із зон можливих сильних руйну-

вань і розміщення поза зонами дії ударної хвилі при вибуху ємностей з

газо-повітряною сумішшю, при повенях і землетрусах, а також від впливу

ударної хвилі, світлового випромінювання і проникаючої радіації ядерно-

го вибуху.

Захист від радіоактивного ураження людей у випадку радіоактивного

зараження місцевості досягається розміщенням у ПРУ.

Використання засобів індивідуального захисту забезпечує захист лю-

дей при перебуванні поза сховищами на місцевості, зараженій радіоактив-

ними речовинами, отруйними речовинами і СДОР, а також бактеріальни-

ми засобами.

Таким чином, надійно захистити виробничий персонал об'єкта від

стихійних лих, великих аварій, катастроф, а також від сучасних засобів

ураження можна тільки при поєднанні всіх трьох основних способів захи-

сту з урахуванням конкретної обстановки. Варто також підкреслити, що

найважливішою умовою захисту людей є навчання їх правилам дії за сиг-

налами оповіщення ЦО, застосуванню способів і засобів захисту, наданню

самодопомоги і взаємодопомоги.

Захист засобів виробництва полягає в підвищенні опірності будинків,

споруджень і конструкцій об'єкта до впливу стихійних лих, великих ава-

рій, катастроф, а також до впливу вражаючих факторів СЗУ, у захисті

устаткування, засобів зв'язку й ін. засобів, що є матеріальною основою

виробничого процесу.

Забезпечення стійкості постачання підприємств

Для виробництва продукції необхідні електроенергія, вода, паливо,

сировина й ін. матеріально-технічні засоби. Забезпечення підприємства

цими ресурсами багато в чому визначає можливість нормального їхнього

функціонування в НС мирного і воєнного часу. Стійкість постачання дося-

гається проведенням заходів, що сприяють підвищенню захисту комуна-

льно-енергетичних мереж, транспортних комунікацій і джерел постачання,

необхідних запасів палива, сировини, напівфабрикатів, комплектуючих

виробів і т.п.

Підготовка до відновлення порушеного виробництва

Забезпечити абсолютний захист від впливу аварій, катастроф, стихій-

них лих, а також вражаючих факторів СЗУ практично неможливо. Тому

завдання зводиться до того, щоб у випадку слабких і середніх руйнувань

на об'єкті можна було відновити виробництво і випуск необхідної продук-

ції в мінімальний термін.