19
економічні моделі дають змогу виявити і проаналізувати особливості
функціонування ринкового економічного об’єкту.
Серед різноманітних національних моделей ринкових економік
вирізняють: американську, скандинавську, саксонську, японську,
південнокорейську.
Американська модель – це ліберальна ринкова модель, про яку
заговорили у 90-х роках, коли лідерство в економічному зростанні перейшло
до США. Темпи росту ВНП тут у 1992-1999
рр. складали в середньому 3,9%
в рік (5,2% у 2000 р.), тоді як в ЄС – 22% [МЭиМО. – 2002. - №1. – С.4].
Ця модель будується на системі сприяння усякому заохочуванню
підприємницької активності, збагаченню найбільш активної частини
населення, на стимулюванні розвитку нової техніки і технології, найбільш
перспективних і ефективних виробництв. Господарське зростання в цей
період було забезпечене також радикальною
зміною структури економіки за
рахунок стрімкого розширення інформаційного і комунального секторів ( з
3,4 до 6,8% ВНП), підвищенням внутрішнього попиту (у середньому на 5,3 %
щорічно), що перевищує динаміку ВНП, і гігантським притоком інвестицій.
Малозабезпеченим громадянам створюється прийнятний рівень життя за
рахунок часткових пільг і допомог. Забезпечується високий рівень соціальної
диференціації. Цю модель характеризують високий
рівень продуктивності
праці і масової орієнтації на досягнення особистого успіху. Вплив держави
спрямований на підтримку стабільної кон’юнктури і економічної рівноваги.
Серед всіх інших моделей вона вважається найефективнішою.
Скандинавська модель (Швеція, Норвегія, Фінляндія) -
колективістсько-універсалістська модель соціально-економічного розвитку
на основі приватної власності і ринку. Вона відрізняється від багатьох
інших
моделей сильною цілеспрямованою, більш відкритою і стійкою соціальною
політикою. В основі її лежить концепція функціональної соціалізації
економіки, яка передбачає використання результатів
приватнокапіталістичного підприємництва й економічного зростання на