187
виробництво нашого національного ВВП. Внаслідок збільшення експорту
збільшуються й сукупні витрати, отже – й національний ВВП.
Зовсім протилежне спостерігається щодо імпорту, який являє собою
певну частку сукупних витрат даної країни на споживчі та інвестиційні
товари з-за кордону, і є витратами на виробництво іноземних ВВП. Отже, для
визначення вартості валового продукту,
виробленого всередині країни, у т.ч.
для вивозу за кордон, необхідно із загальної суми витрат даної країни,
зокрема на виробництво експортної продукції, відрахувати сумарну вартість
імпорту (того, що ми купуємо в інших країн).
Чистим результатом зовнішньоторговельної діяльності, від якого
залежить розмір ВВП, є чистий експорт, тобто різниця між експортом
(витратами
іноземців на ВВП даної країни) і імпортом (витратами даної
країни на іноземний ВВП). Виходячи з цього, сукупні витрати в умовах
відкритої економіки, тобто із врахуванням зовнішньої торгівлі, матимуть
таку структуру: С+І+G+NX, де, як вже нам відомо, С – сукупне споживання,
І – валові інвестиції, G – урядові видатки на товари і послуги, NX – чистий
експорт.
Рівноважний обсяг виробництва у відкритій економіці настає тоді,
коли сума сукупних витрат дорівнює національному обсягу виробництва
(доходам). Така рівноважна ситуація виникає лише тоді, коли, за інших
рівних умов, чистий експорт дорівнює нулю. Коли ж він більший або менший
нуля, ця рівновага вже порушується.
На графіку (мал. 2.4.1.) показано спочатку
рівноважний обсяг
виробництва у відкритій економіці, коли чистий експорт дорівнює нулю
(NX=0). Це означає, що сукупні витрати, як і в закритій економіці: С+І+G.
Перетин лінії цих витрат з бісектрисою у точці А
1
визначає рівноважний
ВВП, який дорівнює Q
1
.
Тепер розглянемо ситуацію, коли чистий експорт стає додатнім, тобто
експорт перевищує імпорт. За таких умов іноземні споживачі доповнюють
внутрішні сукупні витрати на виробництво національного ВВП на величину