Коваленко Д.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

211

Тема 9. Фінансові посередники грошового ринку

а) інвестиційні компанії;

б) фінансові компанії;

в) кредитні спілки;

г) страхові компанії;

д) ломбарди.

14. Страховий платіж — це:

а) плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести

страховикові згідно з договором;

б) ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визна-

чений період страхування;

в) грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до

умов договору страхування при настанні страхового випадку;

г) грошова сума, яка виплачується страховиком за умови майно-

вого страхування і страхування відповідальності при настанні стра-

хового випадку.

15. Діяльність щодо направлення мобілізованих коштів у по-

зички фізичним і юридичним особам для придбання товарів здій-

снюють:

а) лізингові компанії;

б) фінансові компанії;

в) факторингові компанії;

г) інвестиційні фірми;

д) ломбарди.

Задачі

Задача № 1

Менеджер фірми «Х» має намір продати продукцію в кредит,

надавши змогу покупцям розплачуватися через два місяці. Але для

того щоб розплатитися за рахунками, фірмі «Х» доведеться взяти

кредит у кредитній спілці. Кредитна спілка надає фірмі «Х» креди-

ти з 12%-ою номінальною складною ставкою із щомісячним ком-

паудингом. Менеджер фірми «Х» має намір покласти виплати за

номінальною ставкою на своїх покупців, що в результаті повинно

212

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

повністю покрити фінансові витрати фірми «Х». Яким повинно бути

значення цієї номінальної ставки?

Задача № 2

Визначте номінальну теперішню вартість грошових коштів за та-

кими даними: початкова сума розміщення становить 5 000 грн; реаль-

на річна відсоткова ставка дисконтування вартості грошових коштів

становить 40%; річний темп інфляції прогнозується на рівні 16%; пе-

ріодом розміщення грошових коштів передбачаються 3 роки, інтер-

валом дисконтування вартості – 1 рік.

Задача № 3

Клієнт банку бажає отримати 1000 грн 1 січня 2012 р. Банк про-

водить 17%-ий компаундинг щорічно за простою ставкою. Яку суму

слід покласти на рахунок 1 січня 2009 р., з тим, щоб 1 січня 1999 р.

отримати 1000 грн?

213

Тема 9. Фінансові посередники грошового ринку

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 12.07.2000 р.

2. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та кор-

поративні інвестиційні фонди)» від 2001 р.

3. Закон України «Про кредитні спілки» від 2001 р.

4. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 2004 р.

5. Декрет КМУ «Про страхування» який було прийнято в 1993 р.

6. Закон України «Про страхування» від 1996 р.

7. Закон України Про внесення змін до закону України «Про страхуван-

ня» від 2001 р.

8. Гетьман В. Банківська система України: діяльність і проблеми // Бан-

ківська справа. — 1995. — № 1.

9. Гроші та кредит / Авт. кол. під кер. М. І. Савлука. — К.: Либідь, 2006. —

598 с.

10. Корнєєв В. Еволюція і перспективи фінансового ринку в Україні //

Економіка України. — 200 7. — № 9. — С. 21–29.

11. Леоненко П. М., Юхименко П. І., Ільєнко А. А. та ін. Теорія фінансів:

Нав ч. посібник / За ред. О. Д. Василика — М.: Центр навчальної літератури,

2005 р. — 480 с.

12. Мороз. А. М. Чи достатньо в економіці України платіжних засобів? //

Вісник НБУ. — 1996. — № 3.

13. Савелко Т. Теоретичні аспекти ринку банківських послуг України //

Економіка України. — 2007. — № 8. — С.27–32.

14. Славянюк Р. А. Кооперативні кредитні установи у фінансовому забез-

печенні розвитку фінансового бізнесу // Фінанси України. — 2006. — № 2. —

С. 96–105.

15. Фінанси: курс для фінансистів: Навч. посібник / За ред. В. І. Оспіще-

ва. — К.: Знання, 2008. — 567 с.

16. Фінансові послуги // Всеукраїнський аналітичний журнал // Підсум-

ки діяльності ринків небанківських фінансових послуг України. — 2008. —

№ 3. — С. 20–35.

17. Швайка М. А. Банківська система України: шляхи реформування і під-

вищення ефективності. — К.: Парламентське вид-во, 2007. — 196 с.

18. Ющенко В. А. Банківська система України у ринковій економіці //

Економіка України. — 1994. — № 3.

214

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

Тема 10. ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ

10.1. Загальна характеристика центральних банків.

10.2. Функції центральних банків.

10.3. Національний банк України та його функції.

10.4. Валютна політика та роль НБУ в її реалізації.

10.1. Загальна характеристика центральних банків

Головною ланкою банківської та кредитної системи будь-якої

держави є центральний банк.

Центральний банк — це емісійно касовий центр країни (державна

установа), що здійснює нагляд за банківською системою і несе відпо-

відальність за проведення монетарної політики в державі з метою за-

безпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки.

Центральні банки в їх сучасному вигляді існують порівняно не-

давно. На ранніх стадіях розвитку капіталізму чіткого розмежову-

вання між центральними (емісійними) та комерційними банками не

було. Комерційні банки активно вдавались до випуску банкнот з ме-

тою залучення капіталу. У міру розвитку кредитної системи проходив

процес централізації банківської емісії в деяких великих комерційних

банках. Підсумком цього процесу стало закріплення за одним з банків

монопольного права на випуск банкнот. Спочатку такий банк нази-

вався емісійним, або національним, а в подальшому — центральним,

що відповідало його зверхньому положенню в кредитній системі.

Перший національний банк — шведський «Ріксбанк» — був за-

снований у 1668 р. на межі переходу від феодалізму до капіталізму. В

1694 р. був заснований Банк Англії. Але ці банки не володіли правом

на емісію грошових знаків і їх функції відрізнялись від функцій су-

часних центральних банків. Так, Банк Англії спочатку повинен був

фінансувати торгівлю та промисловість, а Банк Нідерландів — вну-

трішню та зовнішню торгівлю. Центральні банки в їхньому сучасно-

му вигляді виникли в XIX ст. Тепер практично в усіх країнах світу

існують центральні банки, але між ними є вагомі відмінності, зумов-

лені особливостями політичного та фінансово-економічного розвит-

ку країн.

215

Тема 10. Центральні банки

Серед різних функцій центральних банків потрібно виділити

основні, без яких неможливе виконання головної мети центрального

банку, — збереження стабільності національної грошової одиниці, про-

фесійному нагляді та координації діяльності банківської системи; та

додаткові, що відповідають рішенню цього завдання.

Центральні банки самостійно розробляють і впроваджують кон-

кретні заходи щодо реалізації пріоритетів грошово-кредитної полі-

тики, визначених урядом, беруть безпосередньо участь у формуванні

пропозиції грошей, щоб ефективно здійснювати урядові програми і

стимулювати економічну кон’юнктуру в країні.

Центральні банки мають особливий правовий статус, обумовле-

ний тим, що вони поєднують у собі окремі риси банківської устано-

ви і державного органу управління. Центральні банки здійснюють

банківські операції, що приносять дохід (кредитування комерційних

банків, операції з іноземною валютою, операції з цінними паперами),

але метою проведення цих операцій не є проведення прибутку.

Центральний банк нашої країни — Національний банк Украї-

ни — за своїми функціями принципово не відрізняється від цен-

тральних банків інших країн. Він підзвітний Верховній раді України,

а тому незалежний від Уряду, але активно співпрацює з ним.

Зростаючі масштаби сучасної економічної діяльності, усклад-

нення характеру внутрішніх та зовнішніх господарських зв’язків

суб’єктів господарювання створюють об’єктивні економічні пере-

думови посилення ролі держави в регулюванні суспільного вироб-

ництва. Основні завдання економічної політики держави в умовах

ринкової економіки зумовлені існуючими рівнями інфляції та безро-

біття, досягненням певних темпів економічного зростання і рівнова-

ги платіжного балансу. Успішність досягнення таких цілей значною

мірою залежить від ефективності роботи кредитно-фінансової сис-

теми країни, ключова ланка якої — центральний банк. Він є голо-

вним органом державного регулювання макроекономічних процесів

за допомогою монетарних важелів. Відповідно до монетарних цілей

центральний банк проводить державну валютну політику, осно-

вними критеріями визначення якої є рівень розвитку валютного

ринку, валютний курс і пов’язана з ним стабільність національних

грошей. За таких обставин валютно-курсова політика як одна з го-

ловних форм регулювання зовнішньоекономічних відносин набуває

216

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

ключового значення в практичній реалізації державного впливу на

перебіг усіх господарських процесів з метою реалізації стратегії еко-

номічного розвитку і розбудови ефективно функціонуючого ринко-

вого механізму.

Валютно-фінансові відносини є складовою економіки окре-

мих країн та світового співтовариства в цілому. Тісні економічні

зв’язки між країнами мають як негативний, так і позитивний вплив

на стан світової та національної валютних систем. Саме механізми

валютного регулювання забезпечують стабільність валютних від-

носин в окремій державі й у світі, захищають національні валютні

системи від негативного впливу зовнішніх та внутрішніх факторів,

стимулюють розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, сприяють

вирішенню економічних проблем держави. Перехід до відкритої

ринковоорієнтованої економіки, що здійснюється в Україні в ме-

жах економічної реформи, розширення зовнішньоекономічної ді-

яльності, спрямованої на поглиблення світогосподарських зв’язків,

зумовили необхідність глибокого, всебічного обґрунтування тих

принципових змін, що відбуваються в процесах валютного регулю-

вання в умовах переходу від адміністративно-командної до ринко-

вої економіки.

Основною метою грошово-кредитної та валютної політики, як

правило, є стабільний рівень цін та стабільність грошової одиниці.

Цінову стабільність у якості кінцевої мети грошово-кредитної по-

літики обирають, насамперед, економічно розвинуті країни, зокрема

це стосується країн, де центральні банки таргетують інфляцію. Пер-

шими про цінову стабільність подбали влади Нової Зеландії (1990

р.) та Канади (1991 р.), згодом до них приєднались Велика Британія,

Фінляндія, Швеція, Австралія та Іспанія. У європейській системі цен-

тральних банків влада кожної країни обрала первинною метою своєї

політики цінову стабільність. В Японії у 1998 р. законодавство про

центральний банк було переглянуто, у результаті чого цінова стабіль-

ність була визначена як принцип валютного та грошово-кредитного

регулювання (табл. 10.1).

У законах про центральний банк країн, що розвиваються, та країн

з перехідною економікою кінцевою метою зазначено “внутрішня та

зовнішня стабільність національної грошової одиниці» — низька ін-

фляція та стійкий валютний курс.

217

Тема 10. Центральні банки

Таблиця 10.1

Кінцеві цілі діяльності центральних банків країн «Великої сімки»

Грошова влада Цілі грошово-кредитної політики

ФРС США

Ефективне сприяння цілям максимальної зайнятості, стій-

ких цін та помірних довгострокових відсоткових ставок

Банк Канади

Сприяння результатам економічної діяльності та поліп-

шенню стандарту життя канадців шляхом збереження

низької, стійкої та передбачуваної інфляції

Банк Англії

1. Грошова стабільність (цінова стабільність та довіра до

національної валюти).

2. Фінансова стабільність (виявлення та скорочення за-

гроз фінансової системи в цілому)

Банк Франції

Забезпечення цінової стабільності (згідно з Маастрихтсь-

кою угодою в межах єврозони)

Німецький

Бундесбанк

Забезпечення цінової стабільності (згідно з Маастрихтсь-

кою угодою в межах єврозони)

Банк Італії

Забезпечення цінової стабільності (згідно з Маастрихтсь-

кою угодою в межах єврозони)

Банк Японії

1. Емісія банкнот, а також валютне та грошово-кредитне

регулювання.

2. Забезпечення безперебійних розрахунків між банками

та іншими фінансовими інститутами, сприяння впорядко-

ваному функціонуванню фінансової системи

Україна не є винятком — ст. 99 Конституції України встановле-

но особливий конституційно-правовий статус Національного банку

України, а його основною функцією названо забезпечення стабільності

грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 6 Закону «Про Національний банк України»,

на виконання своєї основної функції Національний банк сприяє до-

триманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх

повноважень, — цінової стабільності. Це пояснюється дією у сфері за-

безпечення цінової стабільності чинників, які перебувають поза ме-

жа ми монетарної політики НБУ і до яких належать: адміністративне

регулювання цін з боку уряду, практика монопольного ціноутворен-

ня, незавершеність структурних реформ, низька потужність фондо-

вого ринку, зовнішні та внутрішні цінові шоки.

218

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

10.2. Функції центральних банків

Основні функції, що здійснюються всіма без винятку централь-

ними банками, поділяються на регулювальні, контрольні та обслуго-

вувальні.

До регулювальних функцій відносять:

управління сукупним грошовим оборотом; —

регулювання грошово-кредитної сфери; —

регулювання попиту та пропозиції на кредит. —

Під контрольними функціями розуміють:

здійснення контролю за функціонуванням кредитно-банківсь- —

кої системи;

проведення валютного контролю. —

Обслуговувальні функції здійснюються при:

організації платіжно-розрахункових відносин комерційних —

банків;

кредитуванні банківських установ та уряду; —

виконані центральним банком ролі фінансового агента уряду. —

А тепер розглянемо ці функції більш детально.

Регулювальна функція, яка притаманна всім без винятку цен-

тральним банкам, включає розробку та проведення грошово-кредитної

політики, яка, в свою чергу, включає в себе:

визначення напрямів розвитку грошово-кредитної політики; —

вибір основних інструментів грошово-кредитної політики; —

створення та впровадження статистичної бази даних по гро- —

шовій масі, кредитах та заощадженнях;

проведення аналізу і досліджень з проблем економіки та —

грошово-кредитної сфери даної країни або інших держав, які

створюють основу грошово-кредитної політики;

складання грошових програм та контроль за їхнім виконанням. —

Не менш важливою регулювальною функцією центрального бан-

ку є регулювання попиту та пропозиції на кредит та іноземну валюту,

що здійснюється за допомогою проведення інтервенцій на грошовому

та валютному ринках. З метою кредитної експансії центральні бан-

ки застосовують заходи щодо зниження рівня ліквідності кредитно-

банківських інститутів, а при кредитній експансії застосовують про-

тилежні дії. Аналогічне значення мають валютні інтервенції.

219

Тема 10. Центральні банки

Контроль за функціонуванням кредитно-банківської системи —

одна з основних функцій центральною банку, яка зумовлена необхід-

ністю підтримати стабільність цієї системи, оскільки довіра до наці-

ональної грошової одиниці допускає наявність стійких та ефективно

працюючих кредитно-банківських інститутів.

Не менш важливою контрольною функцією центрального банку

є здійснення валютного контролю та валютного регулювання.

Забезпечення безперебійного функціонування системи готівкових

та безготівкових розрахунків — одна з обслуговувальних функцій

центрального банку.

Першочергово діяльність центрального банку в цій сфері обмеж-

увалась випуском в обіг паперово-грошових знаків. Грошова емісія і

зараз є основою діяльності всіх центральних банків. У подальшому

в міру розвитку безготівкових розрахунків центральний банк почав

виступати в ролі організатора і учасника платіжно-розрахункових

відносин.

За допомогою кредитування уряду центральні банки здійснюють

фінансування державного боргу та дефіциту державного бюджету.

Це особливо широко використовується в країнах, що розвиваються,

де позики центрального банку уряду становлять значну частину їхніх

активів. І навпаки, розвинуті держави уникають подібної практики.

У зв’язку з цим така функція відноситься не до основних, а до до-

даткових.

Ще одна обслуговувальна функція центрального банку — здій-

снення ним ролі фінансового агента уряду, тобто ведення урядових

рахунків та управління активами різних урядових відомств. У деяких

країнах, наприклад у США, центральні банки здійснюють цю функ-

цію разом з комерційними банками. В інших державах, наприклад в

Італії, центральний банк є практично бухгалтером урядових установ.

Додаткові функції центрального банку не пов’язані безпосеред-

ньо з його головним завданням (збереження стабільності національ-

ної грошової одиниці), але сприяють його реалізації. До цих функцій

відносять: керування державним боргом, проведення аналітичних

розслідувань та ведення статистичної бази даних, виготовлення бан-

кнот тощо.

Функції проведення аналітичних та статистичних досліджень

за своїм характером можуть бути досить неоднаковими та нерівно-

220

Модуль 2. Кредит у ринковій економіці та посередники грошового ринку

значними в центральних банках різних країн. Аналіз у сфері грошово-

кредитної та валютної політики в основному ґрунтується на даних

платіжних балансів. У деяких країнах (Бельгії, Німеччині, Франції,

Нідерландах, Японії) це зумовлено делегуванням центральному бан-

ку функції збору та аналізу такого роду даних.

Завдання всіх центральних банків — випуск в обіг банкнот та за-

безпечення їхньої циркуляції на території країни. При цьому лише

деякі центральні банки (Італії, Великобританії, Бельгії, Іспанії) ма-

ють спеціальні структурні підрозділи по випуску банкнот.

Таким чином, центральні банки — це органи державного регу-

лювання економіки, яким надано монопольне право випуску бан-

кнот, регулювання грошового обігу, кредиту, валютного курсу,

зберігання золотовалютних резервів. Центральний банк є «банком

банків», фінансовим агентом уряду при обслуговуванні державного

бюджету.

10.3. Національний банк України та його функції

В Україні центральним банком є Національний банк України

(НБУ). Він являє собою перший рівень банківської системи. НБУ

створений згідно із Законом України «Про банки і банківську діяль-

ність» і діє на підставі Закону «Про Національний банк України». Як

центральний банк, НБУ виконує такі основні функції:

емісія грошей та організація їхнього обігу; —

є кредитором останньої інстанції для комерційних банків; —

організація розрахунків між банками; —

обслуговування державного боргу країни; —

проведення операцій на ринку державних цінних паперів та —

валютному ринку;

видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банків- —

ських операцій та операцій з іноземною валютою;

контроль за діяльністю комерційних банків. —

Він виконує традиційні функції, характерні для центрального

банку держави: є емісійним і розрахунковим центром держави, «бан-

ком банків» і банкіром уряду. Він здійснює регулювання і контроль

за кредитно-фінансовою системою країни в цілому (рис. 10.1).