Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств
Подождите немного. Документ загружается.
Для українських підприємств створені певні умови для
здійснення ЗЕД: їх організація має повідомний, а не
дозвільний характер; вони самостійно визначають свій ор
ганізаційноправовий статус, форми та методи ЗЕД, а також
формують підприємницьку стратегію, товарну, фінансову,
цінову та іншу політику. Це дає підприємствам можливість
комплексно та ефективно використовувати свої переваги та
регіону, в якому воно розташоване, а також зовнішні фактори
у вигляді інвестицій, нових технологій тощо; оперативно та з
більшою віддачею вирішувати виробничоекономічні, науко
вотехнічні та соціальні питання; одержувати додаткові пере
ваги від самостійної ЗЕД.
В той же час існує низка обставин, які негативно вплива
ють на характер та ефективність функціонування
підприємства. До них слід віднести такі:
підприємство ще дуже обмежене у своїх ринкових мож
ливостях як всередині країни, так і за кордоном;
державна підтримка підприємства деякою мірою має
декларативний характер;
різні елементи ринкової економіки України розвива
ються та формуються різними темпами та неадекватно
світовим процесам;
нормативноправове регулювання діяльності
підприємства, як правило, розвивається випереджаю
чими темпами порівняно з іншими елементами ринко
вої інфраструктури;
використання підприємцями недозволених методів
конкуренції, неправових дій;
зростання ризику банкрутства, оскільки самостійно
формує політику збутову, матеріальнотехнічного за
безпечення, валютнофінансову, цінову та товарну.
Існує багато обставин, які заважають успішній діяльності
підприємств у зарубіжних країнах і негативно впливають на її
результати. Серед основних є такі [56, с.51–55]:
151
Ðîçä³ë 5. ̳ñöå òà ðîëü ï³äïðèºìñòâà ó çîâí³øíüîåêîíîì³÷í³é ä³ÿëüíîñò³
1. Воєнні конфлікти, стихійні лиха, політичні реформи,
економічні блокади, страйки тощо.
2. Відсутність збалансованого механізму державного ре
гулювання та гнучкого управління в умовах кон’юнктури
внутрішнього та світового ринків, яка постійно змінюється. Це
обумовлено недосконалістю законодавчої бази регулювання
ЗЕД, системи кредитування та страхування промислового ек
спорту, митнотарифного та нетарифного регулювання, не
доліками системи банківського обслуговування, слабким роз
витком транспортної інфраструктури, що повинна забезпечу
вати потреби експортноімпортних перевезень.
3. Недостатність договірноправового механізму торго
вельноекономічних відносин із зарубіжними країнами,
співробітництва з міжнародними економічними організаціями
та з промислово розвинутими країнами.
4. Технічна відсталість виробництва, низька якість про
дукції, застаріла система організації управління вироб
ництвом, слабкий розвиток виробничокоопераційних
зв’язків, недостатній рівень економічних норм продукції, яка
постачається на експорт тощо.
5. Не завжди українські підприємці додержуються міжна
родних домовленостей, правил та норм торгівлі, враховують
інтереси партнерів та особливості зарубіжного законодавства.
6. Економічні обмеження та заборони з боку інших країн,
що зумовлено конкуренцією (дискримінаційні тарифи, квоти,
санкції). Вони установлюють обмеження щодо іноземних
підприємств порівняно з національними, незважаючи на до
держування принципу національного режиму. Це можуть бу
ти обмеження у сфері прямих інвестицій, які виражаються у
вимогах в одержанні дозволу на здійснення ПЗІ на їх тери
торії. Так, у деяких країнах дозвіл потрібен тільки в окремих
випадках, наприклад, переважно для вкладення в галузі, де
присутність іноземних компаній обмежена; у інших країнах
дозволи необхідні у всіх випадках, за винятком незначних
інвестицій.
152
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
У всіх країнах є галузі, де існує заборона або обмеження на
ПЗІ, наприклад, видобувна, воєнна промисловість, сфера
банківських, страхових послуг, транспорту, зв’язку тощо. До
ступ у ці галузі може бути повністю закритий для іноземних
компаній або можливий при наявності відповідного договору,
або у випадку, коли іноземні компанії виступають партнерами
національних фірм.
У деяких країнах існують галузі, де взагалі заборонено
функціонування зарубіжних підприємств (пошта, телеграф,
телефон, телерадіомовлення, транспорт, енергетика, тютюно
ва та виногорілочна промисловість).
В окремих галузях існують вимоги взаємності, які перед
бачають видавання дозволів на інвестування тільки в тому ви
падку, якщо у країні походження цих інвестицій дозволяється
аналогічна діяльність інвесторів приймаючої країни.
У деяких країнах уряд та місцеві органи влади можуть за
бороняти перехід національних підприємств під контроль іно
земних фірм, якщо це суперечить інтересам країни. Такі захо
ди існують у Німеччині, США.
У деяких країнах діють правові норми, за якими у випад
ку, коли іноземний інвестор прагне придбати у національній
компанії частку, що перевищує установлену, йому необхідно
одержати дозвіл властей. Наприклад, частка у фірмах Авст
ралії дорівнює 15%, Фінляндії — 40%.
До українських підприємств, які використовують заходи
недобросовісної конкуренції, іноземні країни можуть застосо
вувати антидемпінгові, антисубсидиційні, спеціальні
розслідування.
7. Підприємці на зарубіжних ринках можуть стикатися із
неформальними обмеженнями: багатоступінчатість процеду
ри одержання дозволу на інвестиційну діяльність; можуть ви
суватися умови щодо прийняття у частку місцевих
підприємців, використання місцевих ресурсів, розвиток поста
чання на експорт тощо; створення бюрократичних перешкод у
153
Ðîçä³ë 5. ̳ñöå òà ðîëü ï³äïðèºìñòâà ó çîâí³øíüîåêîíîì³÷í³é ä³ÿëüíîñò³
діяльності українських компаній, одержанні кредитів, держав
них замовлень тощо.
8. Недостатнє володіння українськими підприємцями
інформацією щодо економічних, організаційноправових умов
роботи на зарубіжних ринках. Вони повинні знати гарантії
прав та інтересів іноземних інвесторів за кордоном. Якщо не
володіти цією інформацією, можуть виникнути певні труд
нощі щодо використання їхнього майна з метою
підприємницької діяльності (одержання прибутку від його ви
користання, внесення в якості вкладу при організації ко
мерційних структур тощо), приватизації та ін.
5.2. Çàñòîñóâàííÿ äî ï³äïðèºìñòâ â ðåæèìó º
ñïðèÿííÿ ïðè ïðîâàäæåíí³ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íèõ
îïåðàö³é
З метою усунення обмежень, що стримують розвиток
зовнішньоекономічної діяльності, до окремих підприємствре
зидентів України застосовується режим сприяння [31].
Режим сприяння передбачає, що під час провадження ук
раїнськими підприємствами зовнішньоекономічних операцій
до них не застосовуються при митному оформленні товарів і
транспортних засобів заходи нетарифного регулювання та
інші обмеження, а також встановлюється спрощений порядок
застосування процедур митного оформлення.
Для застосування режиму сприяння ЗЕД підприємства
повинні відповідати таким критеріям оцінювання:
є зареєстрованими в Україні резидентами — платника
ми податків (податку на додану вартість, податку на
прибуток, акцизного збору);
здійснювати зовнішньоекономічну діяльність протягом
принаймні двох років, що передують моменту здійснен
ня оцінювання підприємства;
154
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
є прибутковими протягом двох років, що передують мо
менту здійснення оцінювання підприємства;
не мати простроченої заборгованості за зовнішньоеко
номічними операціями протягом двох років, що переду
ють моменту здійснення оцінки підприємства;
не мати заборгованості з податків і зборів (обов’язко
вих платежів) до бюджетів та державних цільових
фондів протягом двох років, що передують моменту
оцінювання підприємства;
не мати порушень митного, податкового, у тому числі й
валютного законодавства протягом двох років, що пере
дують моменту оцінювання підприємства;
до підприємства не застосовувалися спеціальні санкції,
передбачені статею 37 Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність”, протягом двох років,
що передують моменту оцінювання підприємства.
У разі відповідності підприємства затвердженим кри
теріям оцінювання, воно має право звернутися до Державної
митної служби з проханням про незастосування одного чи
декількох заходів нетарифного регулювання. До звернення до
дається письмове погодження Державної податкової
адміністрації, яка підтверджує відповідність підприємства за
значеним критеріям. Для отримання цього погодження
підприємство повинно надати довідку з Державної податкової
інспекції за місцем його реєстрації з інформацією щодо
відповідності критеріям оцінювання. Державна митна служба
перевіряє відповідність підприємства критеріям та після пого
дження з Міністерством економіки, видає наказ про внесення
підприємства до Переліку підприємств, до яких застосо
вується режим сприяння. За неухильним дотриманням
підприємством чинного законодавства здійснюється жорст
кий контроль.
155
Ðîçä³ë 5. ̳ñöå òà ðîëü ï³äïðèºìñòâà ó çîâí³øíüîåêîíîì³÷í³é ä³ÿëüíîñò³
5.3. Îðãàí³çàö³éíî-ôóíêö³îíàëüíà ñòðóêòóðà
ÇÅÄ ï³äïðèºìñòâà
Головною формою підприємницької діяльності є фірма —
господарче підприємство або окремий бізнесмен, що є юри
дичною особою. За видами діяльності фірми групуються та
ким чином:
1. Фірми послуг. До цієї групи входять фірми, що нада
ють транспортні, банківські, страхові, посередницькі, інфор
маційні послуги, послуги зв’язку, технічне обслуговування,
туристське забезпечення.
2. Торговельні компанії.
3. Виробничі компанії.
За формами власності і правовому положенню фірми
поділяються на такі типи:
1. Одноосібне володіння — виробництво, що належить
одній особі, яка повністю контролює підприємництво і
відповідає по його зобов’язанням.
2. Спільна власність може мати форму товариства; това
риства з обмеженою відповідальністю; акціонерного товарист
ва.
Товариство визначається як асоціація двох або більше
осіб, що беруть участь у бізнесі як співвласники на основі
партнерської угоди. Товариство не є об’єктом окремого опо
даткування; кожний партнер оголошує свою частку в прибут
ку товариства й оподатковується індивідуально.
Товариство з обмеженою відповідальністю за заборго
ваність, якщо вона є, відповідає всім своїм капіталом, а
відповідальність його членів обмежується їх часткою в основ
ному капіталі.
Акціонерне товариство — основна організаційна і правова
форма великої фірми. Корпоративна власність, виражена
акціонерним товариством, є провідною формою міжнародного
бізнесу. Капітал акціонерного товариства утворюється шля
156
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
хом об’єднання багатьох індивідуальних капіталів і грошових
доходів за рахунок випуску акцій і облігацій, за рахунок одер
жання прибутку.
3. Державні підприємства звичайно утворюються в галу
зях, що мають характер суспільної необхідності (енергетика,
оборонна промисловість, транспортні мережі, зв’язок тощо).
На відміну від приватних підприємств прибуток тут не є голо
вною метою. Управління державними підприємствами
здійснюється персоналом, призначеним урядовими органами,
на основі національного законодавства.
Організаційнофункціональна структура зовнішньоеко
номічної діяльності підприємства залежить від багатьох фак
торів (рис.5.1), серед яких [67, с.65–73]:
масштаби ЗЕД. При невеликому масштабі зовнішньое
кономічних операцій і малій номенклатурі можна не
створювати спеціальні структурні підрозділи. У рамках
діючої організаційної структури підприємства ство
рюється тимчасова група управління проектом виходу
на зовнішні ринки. Це зручний та легкий метод ор
ганізаційної перебудови, який дає керівництву мож
ливість контролювати міжнародну діяльність. При ви
ході на ринок з іншою продукцією створюється інша
група. При великих масштабах ЗЕД підприємство може
перетворюватися на міжнародне зі своїми відділення
ми, представництвами в інших країнах;
витрати, які пов’язані з виробництвом за кордоном або
з продажем продукції на зовнішніх ринках. При малому
обсязі виробництва дешевше використовувати послуги
сторонньої фірми, що займається міжнародним бізне
сом. При зростанні обсягів міжнародних операцій менш
дорогим варіантом стає ведення ЗЕД самостійно;
складність продукції. Чим складніша технологія виго
товлення продукції, тим імовірніше, що компанія ство
рить своє підприємство в іншій країні;
157
Ðîçä³ë 5. ̳ñöå òà ðîëü ï³äïðèºìñòâà ó çîâí³øíüîåêîíîì³÷í³é ä³ÿëüíîñò³
158
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ
Âíóòð³øí³
Çîâí³øí³
Ìàñøòàáè ÇÅÄ
Âèòðàòè
Ñêëàäí³ñòü
ïðîäóêö³¿
Äîñâ³ä
Êîíòðîëü
Åêîëîã³÷íà
ñâîáîäà
Êîíêóðåíö³ÿ
Ïðèñóòí³ñòü ó
êðà¿í³
Ðèçèêè
гçíîâèäè ï³äïðèºìñòâ
Çà âèäàìè
ä³ÿëüíîñò³
Çà ôîðìàìè
âëàñíîñò³
Âèðîáíè÷³ ï³äïðèºìñòâà
Òîðãîâåëüí³ ï³äïðèºìñòâà
ϳäïðèºìñòâà ïîñëóã
Îäíîîñ³áíå âîëîä³ííÿ
Ñï³ëüíà âëàñí³ñòü
Òîâàðèñòâî
Òîâàðèñòâî ç îáìåæåíîþ
â³äïîâ³äàëüí³ñòþ
Àêö³îíåðíå òîâàðèñòâî
Äåðæàâí³ ï³äïðèºìñòâà
Ôàêòîðè âïëèâó íà âèá³ð
îðãàí³çàö³éíî-ôóíêö³îíàëüîíî¿ ñòðóêòóðè
ÇÅÄ ï³äïðèºìñòâà
Рис. 5.1 Фактори, які визначають організаційнофункціональну структуру
ЗЕД підприємства
досвід. На початкових етапах виходу на міжнародні
ринки підприємства ще не мають у своєму розпоряд
женні необхідних коштів для здійснення ЗЕД за кордо
ном. Тому вони свої ресурси зосереджують насамперед
у країні базування і вибирають такі операційні форми,
що пов’язані з виконанням міжнародних операцій
зовнішніми організаціями. Із розширенням закордон
ної діяльності підприємство обслуговує міжнародні
операції вже власними силами. Починає зростати част
ка ресурсів, які розміщуються в іншій країні. Важливу
роль відіграє наявність висококваліфікованих
спеціалістів, добре знання природногеографічних, еко
номічних, політичних, національних особливостей за
кордонних ринків;
контроль над гнучкістю бізнесу, прибутками і повод
женням у конкурентному середовищі;
економічна свобода, яка включає пряме заміщення ок
ремих форм діяльності, визначення ставок податків,
розміри коштів, що репатріюються, вимоги дотримання
умов антимонопольного законодавства, висунення
умов, за яких актив, що є приватною власністю, потрап
ляє в суспільний сектор і стає доступним для інших;
конкуренція, вплив якої за кордоном можна зменшити,
якщо підприємство має дефіцитні, важковідтворювані
ресурси, вибере стратегію прискореного розширення
закордонних операцій шляхом укладення відповідних
угод з іншими фірмами або буде укладати угоди про
співробітництво щодо діяльності на конкретних ринках
з метою перешкодження виходу нових конкурентів на
ринок;
присутність у країні. Якщо спеціалізація діючої закор
донної фірми відповідає тому виду продукції (послуг),
що передається за кордон, то нове виробництво буде ос
воюватися власними силами, а якщо не відповідає, то
159
Ðîçä³ë 5. ̳ñöå òà ðîëü ï³äïðèºìñòâà ó çîâí³øíüîåêîíîì³÷í³é ä³ÿëüíîñò³
продукцію легше випускати за допомогою досвідченої
сторонньої фірми;
ризики. У міжнародному підприємництві політичні та
економічні зміни найбільше впливають на зниження
активів підприємства та одержування прибутків. Засо
бами зменшення ступеня ризиків є: мінімізація їх за
кордоном, укладення угод, заснованих на поділі активів
з іншими фірмами, розміщення зовнішньоекономічних
операцій у декількох країнах.
Організаційнофункціональна структура ЗЕД підприєм
ства залежить і від методів виходу на зовнішні ринки — через
власну фірму (прямий метод) або за допомогою посередників
(непрямий метод). Створення власних зовнішньоекономічних
служб на підприємстві виправдано, якщо продукція фірми
відзначається високою конкурентоспроможністю, частка екс
порту в загальному обороті значна, рівень конкуренції на рин
ку невисокий, на підприємстві є фахівці із зовнішньоеко
номічної діяльності.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства може
здійснюватися зовнішньоторговельною фірмою, яка є звичай
но самостійним підрозділом підприємства, або відділом
зовнішньоекономічних зв’язків підприємства.
Зовнішньоекономічна фірма, що обслуговує
підприємство, може мати таку структуру [67, с.76]:
блок загальних питань включає відділи: протокольно
візовий, бухгалтерію, правовий, канцелярію, відділ
кадрів;
блок маркетингу складається з відділів: вивчення
кон’юнктури і цін, реклами і виставок, аналізу рекла
мацій і пропозицій, післяпродажного обслуговування;
блок економіки має відділи: плановоекономічний, ва
лютнофінансовий, технічний, патентів і ліцензій;
комерційний блок включає відділи: експорту, імпорту,
транспортний.
160
Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ