Крикунов В.Г. Грунтознавство

Подождите немного. Документ загружается.

Глибина ґрунтового профілю

При польовому дослідженні ґрунту необхідно зазначати загальну

глибину (товщину) профілю або глибину найнижчого горизонту. Глибина

профілю - це сумарна товшина всіх горизонтів до материнської породи, яка

не зазнала впливу процесу ґрунтоутворення.

Встановлена така класифікація ґрунтових профілів за їх глибиною:

неглибокі (< 50 см), середньоглибокі (50 - 100), глибокі (100 - 150),

надглибокі (150 - 200 см). Проте такий поділ всіх ґрунтів не дає повної уяви

про інтенсивність ґрунтоутворення для окремих зон. Тому враховується ще

глибина гумусового, торфового, підзолистого горизонтів. Так, за глибиною

гумусового горизонту чорноземи поділяють на неглибокі скорочені (< 25см),

неглибокі (25 - 40), середньоглибокі (40 - 80), глибокі (80 - 120), надглибокі

(> 120 см). Каштанові ґрунти поділяють на неглибокі скорочені (< 20 см),

неглибокі (20 - 30), середньоглибокі (30-50), глибокі (> 50 см).

Отже, для кожного типу ґрунту встановлюється своя відносна

класифікація за глибиною профілю і гумусового горизонту, якою необхідно

користуватись з врахуванням конкретних умов усього процесу

ґрунтоутворення.

Важливим показником характеру утворення ґрунтового профілю є

ступінь його диференціації, тобто кількість генетичних горизонтів. Це досить

складне явище залежить від багатьох факторів.

Молодий ґрунт буде менш диференційований на горизонти, бо тут

наявні процеси діяли незначний час і не встигли завершити утворення

ґрунту, характерного для даної ґрунтово-кліматичної зони і напряму

ґрунтоутворювального процесу.

Велике значения в розподілі профілю ґрунту на генетичні горизонти має

особливість ґрунтоутворювальної породи. Пухка, нещільна материнська

порода легко пропускає ґрунтовий розчин, тут швидше відбувається

подальше вивітрювання і перерозподіл його продуктів. Таким чином, ступінь

диференціації профілю на горизонти залежить від гранулометричного складу

материнської породи і наявності в ній мінералів, що легко вивітрюються.

Грунтовий горизонт

Генетичним горизонтом ґрунту називають відносно однорідні шари,

відособлені в процесі ґрунтоутворення, розміщені більш паралельно його

поверхні. Вирізняються вони один від одного і від материнської породи

забарвленням, структурою, складом, характером новоутворень та іншими

ознаками. Грунтові генетичні горизонти виникають в результаті внесения,

міграції, виносу і перетворення речовин в ґрунті. Сукупність генетичних

горизонтів утворює грунтовий профіль.

Номенклатура і символи генетичних горизонтів

Для зручності розроблено номенклатуру генетичних горизонтів і

кожному присвоено певні символи.

Перша розробка символів належить В. В. Докучаеву. Спочатку було

прийнято символи трьох генетичних горизонтів: поверхневого, гумусово-

акумулятивного (А); перехідного до материнської породи (В); материнської

ґрунтоутворювальної породи (С).

3 часом концепція АВС стала недостатньою, бо не відповідала

різноманітності грунтового покриву, особливостям процесу ґрунтоутворення

в різних географічних зонах. Тому дана номенклатура постійно

удосконалюється, вводяться символи перехідних та проміжних горизонтів.

Досконалою визначена система символів ґрунтів академіка О. Н.

Соколовського, яку доопрацював професор М. К. Крупський. Символи

генетичних горизонтів несуть певні функціональні ознаки, пов'язані з

основними ґрунтоутворювальними процесами.

Наведемо умовні позначення основних генетичних горизонтів: Т -

торфовий; Т

- торфово-перегнійний; Т

- торфово-мінералізований; Н -

гумусовий; Н

- степова підстилка; Н

- лісова підстилка; Е - елювіальний

горизонт; I - ілювіальний горизонт;. Р

- псевдофібровий; R

- ортзандовий; R

- ортштейновий; S1 - солонцевий; G1 - глейовий; М - мергелевий; Р -

ґрунтоутворювальна порода.

Перехідні горизонти позначаються змішаними символами, що

складаються з символів відповідних горизонтів: HE - гумусово-елювіальний;

НІ - гумусово-ілювіальний; НS1 - гумусово-солонцевий; ЕС1 - елювіально-

глейовий; ІG1 - ілювіально-глейовий.

Ознаки основних горизонтів позначають малими літерами, наприклад:

Не, Іh, Ні і т. д.

Для визначення окремих властивостей введено додаткові символи: к -

карбонати; д - кристали гіпсу; а - орний; Z - копроліти, червоточини,

кротовини; е - горизонт, що зазнав ерозії; mо - зрошуваний; m - осушений.

Поховані горизонти виділяються квадратними дужками [Н]. Наведена

символіка генетичних горизонтів широко використовується ґрунтознавцями

України.

Органогенні горизонти. Торфовий горизонт (Т) формується на поверхні,

але іноді зустрічається в ґрунтовій товщі при поліциклічному

ґрунтоутворенні. Характеризується специфічним консервуванням рослинної

органічної маси без подальшого перетворення в гумус. За походженням торф

може бути деревним, трав'яним, моховим, листяним або перехідним. У

верховому сфагновому міститься від 70 до 90 %, в низинному - до 70 %

органічних речовин. Торфовий горизонт поділяється на торфовий

нерозкладений (Т

), торфовий середньорозкладений (Т

), торфовий

розкладений (Т

) і сухоторфовий (Т

Підстилка - порівняно тонкий поверхневий шар органічної речовини,

яка розкладається і знизу частково перемішана з мінеральними

компонентами. Залежно від походження підстилка поділяється на степову і

лісову.

Степова підстилка (Н

) формується в степу, складається з

нерозкладених трав'яних решток, густо переплетених живими рослинами і в

нижній частині перемішується з мінеральними компонентами.

Лісова підстилка (Н

) являє собою суцільний, часом товстий килим з

опалого листя та дрібних гілок. За ступенем мінералізації іноді можна

розділити пошарово, виділивши при цьому верхній свіжий опад і нижній

напівмінералізований.

Перегнійний горизонт (Нт) - поверхневий, органогенний, чорного

кольору з вмістом до 30 - 70% органічної речовини. Складається з

перегнилих органічних речовин, гумусу, мінеральних компонентів,

безструктурний, мажеться, а при висиханні розтріскується. Утворює

перехідні форми у вигляді торфово-перегнійного і перегнійово-гумусного

горизонтів.

Дернина (Нd) - гумусно-акумулятивний поверхневий горизонт

формується під трав'яною рослинністю, наполовину складається з живих

коренів.

Гумусний горизонт (Н) - мінеральний, гумусово-акумулятивний,

темнобарвний, містить до 30% органічної речовини. Розміщений у верхній

частині, а може бути похований іншими підземними горизонтами, добре

перемішаний з мінеральною частиною ґрунту.

Орний горизонт (На) утворився з верхніх горизонтів внаслідок

постійного обробітку ґрунту. Властивості його визначаються материнською

породою, характером ґрунто-утворювального процесу, давністю обробітку та

рівнем культури землеробства.

Елювіальні горизонти. Підзолистий горизонт (Е) знаходиться у верхній

частині профілю під торфовим, підстилкою, гумусним або орним і

формується під впливом підзолистого ґрунтоутворювального процесу,

кислотного розкладу мінеральної и органічної частини з наступним їх

винесенням в нижчі горизонти. Тому з нього виносяться також дрібні

мулисті частинки. Структурні агрегати частіше плямистої форми, вкриті

крем'янкою, а тому весь горизонт освітлений, білястий.

Опідзолений горизонт (НЕ) - сірий, білястий, грудкувато-горіхуватої

структури з крем'янковою присипкою і ознаками вимивання колоїдів та

дрібної механічної фракції.

Осолоділий горизонт (Е2

) залягає на поверхні або під гумусним

горизонтом у верхній частині профілю і формується під впливом осолодіння.

Відбувається лужний розклад мінеральної частини, в результаті обмінний

натрій насичує вбирний комплекс, а потім вимивається з нього. Виносяться

також мулисті частники грунту, а тому горизонт освітлений, білястий.

Елювіально-глейовий горизонт (ЕС1) формується під впливом оглеєння у

верхній або середній частині профілю за умов промивного режиму, де

відбувається кислотний відновний гідроліз мінеральної частини грунту з

винесенням продуктів цього горизонту, має світлий, білястий колір.

Ілювіальні горизонти. Ілювіально-акумулятивний горизонт (I) -

ущільнений, важкий, залягає, як правило, під елювіальним горизонтом в

середній частині профілю. Характеризується накопиченням колоїдних,

глинистих і аморфних продуктів, полуторний оксид алюмінію і заліза. Йому

властива висока щільність, підвищена ємкість катіонного обміну. Структура

горі-хувата, горіхувато-призматична, призматична, призматично-стовпчаста.

На поверхні структурних агрегатів помітно глинисто-залізисту плівку з

характерною полірованою поверхнею.

Ілювіально-глинистий горизонт (Нt). Утворився там, де материнською

породою є глини. Цей горизонт щільний, важкий, багатий ілювіальним

накопиченням, на структурних окремостях помітні глинисті плівки.

Ілювіально-гумусний горизонт (Іh) розміщений під елювіальним

горизонтом в середній частині профілю, коричнево-бурого або палево-бурого

забарвлення. Горизонт акумулятивний, а тому щільний, структура переважає

горіхувата, горіхувато-призматична. На поверхні структурних окремостей

помітно блискучу плівку колоїдів.

Ілювіально-залізистий горизонт (ІFе) також знаходиться під

елювіальним горизонтом, характеризується акумуляцією заліза у вигляді

звивистих прошарків ясно-жовтого кольору.

Солонцевий горизонт (S1) - сильноущільнений, залягає під елювіальним

чи гумусово-елювіальним горизонтом солонцевих ґрунтів,темного

забарвлення, стовпчастої або призматичної структури, має помітну глянцеву

плівку на гранях структурних окремостей, вбирний комплекс насичений

обмінним натрієм.

Підорний горизонт (Іаа) утворюється безпосередньо під орним шаром,

якщо ґрунт тривалий час ореться на однакову глибину. Характеризується

значним ущільненням, ілювіальним накопиченням гумусу, нестійкою

грудкуватою структурою. Такий горизонт виникає в профілі ґрунтів

підзолистого типу, де залишається кисле середовище і промивний режим.

Акумулятивні горизонти. Агроіригаційний горизонт (Н

) формується з

поверхні ґрунту внаслідок багаторічного систематичного зрошення і сягає від

0,4 до 2,0 м. Складається з суміші первинного ґрунту, іригаційного намулу, а

також різних включень, що вносяться з мінеральними і органічними

добривами (шматки цегли, каміння тощо). Цей горизонт пористий, переритий

грунтовою фауною. Макро- і мікроагрегатований, темно-сірого кольору,

дещо важчий від ґрунтоутворювальної породи. У верхній частині може

виділятись орний горизонт сучасного постійного обробітку.

Сольовий горизонт (S) може утворюватись в будь-якій частині профілю

залежно від ступеня засоления ґрунту, а тому може суміщатися з якимось

іншим горизонтом, в якому накопичуються солі. На поверхні структурних

агрегатів помітні водорозчинні солі у вигляді присипки, прожилків,

псевдоміцелію.

Гіпсовий горизонт (С) переважно розмішений в нижній частині

профілю, часто поєднується з іншими горизонтами, містить скупчення гіпсу

в вигляді окремо розкиданих кристалів і друз різного розміру.

Карбонатний горизонт (К) представлений вторинним біологічним

накопиченням карбонатів внаслідок підняття їх з нижчих горизонтів,

материнської породи стеновою трав'яною рослинністю і висхідною течією

води. Карбонати мають вигляд прожилків, псевдоміцелію, білозірки та різних

конкрецій.

Озалізнений горизонт (SF

) знаходиться в різній частині профілю.

Утворився в результаті гідрогенної акумуляції з ґрунтових вод.

Глейові горизонти .Вівіанітово-глейовий горизонт, або болотний глей

(GL) формується при сильному накопиченні органічної речовини за умов

надмірного зволоження в грунтах болотного типу. Безструктурний, ма-

жеться, мае строкаті плями ясно-синього або блакитного кольору, яке на

атмосферному повітрі тьмяніє і стає бурим.

Атмосферний глей, стагноглей (GL

) зустрічається під лісовою

підстилкою в ґрунтах підзолистого типу. Поверхневий мінеральний горизонт

строкато забарвлений в сизуваті або білясто-сизі тони, часто суміщається з

гумусовим або елювіальним горизонтом. Утворюється внаслідок надмірного

атмосферного зволоження, великої вологоємкості ґрунту і підстилки, слабкої

водопроникності, незначного випаровування.

Рисовий глей (GL

) — своєрідний поверхневий глей багаторічних

рисових плантацій. Иого ознаки і властивості значною мірою залежать від

ґрунту, на якому він утворився. Горизонт ділиться на поверхневу частину —

вохристу окислену плівку товщиною кілька міліметрів і нижню — темну

відновлену масу білясто-сизого, сіро- або чорно-сизого кольору з багатьма

вохристими плямами і прожилками по ходах коренів.

Глеюватий горизонт (gl) може суміщатись з різними горизонтами

профілю багатьох типів ґрунтів і виявляється у вигляді сизуватих та іржавих

плям, що чергуються з прожилками. ґрунтотворної породи становить

глибину (товщину) профілю даного грунту.

Глибина кожного горизонту однієї і тієї самої відміни грунту може бути

Таблиця 19

Система індексів, або символів, для позначення горизонтів грунту

Назва горизонту

Індекси,прийняті

в Україні

Індекси за В.В.Докучаєвим

Лісова або степова підстилка Но А

Гумусовий (суцільний) Н А

Елювіальний (вимитий) Е А

Ілювіальний (вмитий) І В

Материнська порода Р С (змінена порода)

Карбонати

Незмінена або підстилаюча

порода

Глейовий GL -

Гіпсовий G -

Горизонт, в якому є розчинні солі S -

Торф Т -

Мал.1Схематична будова ґрунтового профілю

різною. Так, глибина гумусного горизонту (Н) в чорноземах становить від 25

до 125 см і більше.

Глибина профілю різних грунтів залежно від процесу ґрунтоутворення і

стадії розвитку грунту становить від 20 см (грунти пустель) до 200 - 250 см

(чорноземи).

Глибина грунту, будова і колір його генетичних горизонтів дають певне

уявлення про ґрунтотворні процеси, вміст у грунті різних речовин (оксидів,

карбонатів та інших сполук) і гумусу.

Верхні горизонти, які містять найбільше гумусу, мають сірий з різними

відтінками колір. Наприклад, якщо гумусу в грунті менше 1 %, колір його

світло-сірий, 1 - 2 % - сірий, 3-5 % - темнувато-сірий, 5 - 10 % і більше -

темно-сірий або чорний. Оксиди заліза надають грунту різних відтінків -

жовтого, палевого, оранжевого, червоного і бурого, а закисні сполуки заліза -

сизуватого чи навіть голубуватого; кремнезем, карбонати кальцію, каолініт і

гідрооксид глинозему - білого кольору або світлих відтінків. Чорні і бурі

плямочки в породі чи грунті зумовлюються наявністю в ньому сполук

марганцю.

Інтенсивність забарвлення горизонту або грунту значною мірою

залежить від ступеня його зволоження: вологіший грунт завжди має

темніший відтінок.

Будова грунту. Різні типи грунтів мають неоднакову будову окремих

горизонтів, тобто різну пористість і щільність. Будова горизонту залежить

від того, як щільно прилягають один до одного структурні агрегати і окремі

механічні частинки грунту, тобто визначається механічним складом і

структурою грунту. Особливості будови грунту залежать також від

діяльності ґрунтової фауни, кореневих систем рослин і обробітку.

За ступенем щільності розрізняють розсипчасті (не-зцементовані й

піщані, без перегною), пухкі (структурні суглинкові грунти, а також піщані й

супіщані, в яких є органічна речовина), щільні (важкі глинисті) грунти. Дуже

щільні ілювіальні горизонти, в яких багато колоїдів (грудочки майже не

розсипаються). Дуже щільні або злиті важкі глинисті і безструктурні грунти,

а також їх ілювіальні горизонти.

Будова грунту дає певне уявлення про його аерацію, водопроникність,

легкість щодо обробітку сільськогосподарськими знаряддями тощо.

Структура грунту. Мінеральна частина будь-якого грунту складається з

механічних елементів, частинок - різних за розміром уламків мінералів і

порід. У процесі ґрунтоутворення ці частинки можуть склеюватися в

грудочки, утворюючи структурні агрегати. Сукупність усіх агрегатів,

різних за формою, розмірами, міцністю, водопроникністю і пористістю,

властивих даному грунту та його окремим генетичним горизонтам,

називають структурою грунту. Форма, розмір, а також стійкість проти

розмивання структурних агрегатів водою залежать від генезису і способів

обробітку грунту. У процесі ґрунтоутворення формується структура,,

властива кожному типу грунту і його генетичним горизонтам. Наприклад,

зерниста і горіхоподібна структури характерні для чорноземів, призматична -

для перехідних горизонтів сірих опідзолених грунтів Лісостепу,

плиткоподібна - для верхніх горизонтів підзолистих грунтів.

Властивість грунту утворювати різні за розмірами та формою агрегати

називають агрегацією, а здатність грунту розпадатися на грудочки, або

агрегати, - структурністю. За пропозицією К. К. Гедройца, структурні

агрегати діаметром, меншим за 0,25 мм, називають мікроагрегатами, а

більшим за 0,25 мм - макроагрегатами.

Новоутворення. В горизонтах грунту трапляються різні утворення, які

певною мірою визначають напрям ґрунтотворного процесу, його умови тощо.

В окремих горизонтах дуже багато новоутворень у вигляді різних хімічних

сполук, зокрема вуглекислого кальцію в чорноземах, гіпсу у нижніх

горизонтах південних чорноземів і каштанових грунтів, гідрооксидів заліза і

оксидів марганцю в підзолистих і дерново-підзолистих грунтах,

легкорозчинних солей (NаСІ, МgС1

, Nа

SО

•10Н

О) у солончаках і

солонцях. У підзолистих, дерново-підзолистих і сірих опідзолених грунтах

Лісостепу нагромаджується багато кремнезему і колоїдів перегнійних та

мінеральних речовин.