Галаганів [1137, 318–322]; Лубенського [1119, 34–203] — Свічок
[1127, 253–258], Гамалій [1138, 439–448], ГоголівЯновських
[1139, 451–455]; Ніжинського [1132] — Золотаренків [1113]. О.Ла
заревський розпочав дослідження Полтавського полку [1150,
357–374; 1120, 97–107], вперше подав родовідні місцевих стар
шиських родів Іскр [1147, 300–302; 1152, 1566], Кочубеїв [1112,
438–455], Герциків [1146, 448–450], Жученків–Жуковських [1143,
406–409], Левенців [1110, 445–451].
Розпочаті родовідні пошуки знайшли продовження у працях
неперевершеного генеалога козацької старшини В.Модзалевсь
кого. Намагання довести актуальність генеалогічної проблема
тики змусило дослідника підготувати і опублікувати чотири томи
«Малоросійського родословника», низку інших праць, які станов
лять фундамент генеалогії української козацької старшини [1240;
1241; 1242; 1243]. За підрахунками Г.Стрельського, в ці книги
включено родоводи 234 сімей [1413, 126]. Продовження видання
неопублікованих матеріалів п’ятого тому «Малоросійського ро
дословника» В.Модзалевського розширює наші знання щодо його
наукової спадщини [1246; 1247; 1248]. Крім зазначених у чотири
томній праці родоводів, до інтересів вченого потрапили досліджен
ня родів Ігнатовичів [1249, 77–83], Чарнишів [1234; 315–347,
1–35, 193–230], ШиманШимановських [1235, 38–42], Апостолів
[1236, 140–142], Черняків [1238, 173–185], РакушокРомановсь
ких [1245]. Продовжуючи традиції написання полкових історій
О.Лазаревського, В.Модзалевський одну зі своїх робіт присвятив
вивченню родоводів старшини частини сотень Лубенського пол
ку [1244].
У своїх працях він згадав багатьох представників генеральної
старшини, уточнивши періоди їх перебування на урядах (перший
період обозництва Івана Волевача [1240, 217], обозництво Петра За
біли (1669–1685), Івана Ломиковського (1707–1709), Семена Ко
чубея (1751–1779) [1241, 74, 533; 1242, 187]). Серед генеральних
суддів названі Антін Жданович (1656–1657), Григорій Лісницький
(1657), Іван Самойлович (1669–1672), Василь Кочубей (1699–1708),
Іван Ніс (1714–1715), Іван Чарниш (1715–1725), Михайло Забіла
(1728–1740), Андронник Кандиба (1728–1730), Федір Лисенко
(1741–1751), Яким Горленко (1741–1751), Ілля Журман (1756–1782),
Олександр Дублянський (1762–1781) [1240, 153, 191, 305, 474; 1241,
31, 61, 78, 524; 1242, 99, 132, 244; 1243, 477], Іван Домонтович
(1672–1681), Сава Прокопович (1687–1700) [1162, 46, 158].
33
Козацька еліта Гетьманщини