Кубах А.І. Збірник законодавчих актів для підготовки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни Правознавство. Частина І

Подождите немного. Документ загружается.

150

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Уповноваженого Верховної Ради України

з прав людини

від 23 грудня 1997 року

Витяг

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Парламентський контроль за додержанням конституційних

прав і свобод людини і громадянина

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод

людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її

юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради

України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності

керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними

договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 2. Сфера застосування Закону

Сферою застосування Закону є відносини, що виникають при реалізації

прав і свобод людини і громадянина лише між громадянином України,

незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства,

які перебувають на території України, та органами державної влади, органами

місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.

Стаття 3. Мета парламентського контролю за додержанням

конституційних прав і свобод людини і громадянина

Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:

1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених

Конституцією України, законами України та міжнародними договорами

України;

2) додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина

суб'єктами, зазначеними у статті 2 цього Закону;

3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або

сприяння їх поновленню;

4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи

151

людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними

стандартами у цій галузі;

5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в

галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;

6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною

своїх прав і свобод;

7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної

інформації про особу.

Стаття 4. Правовий статус Уповноваженого

Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається

Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про державну

службу".

Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших

державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює

існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не

відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які

забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Повноваження Уповноваженого не можуть бути припинені чи обмежені у

разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску

(саморозпуску), введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в

окремих її місцевостях.

Уповноважений має печатку із зображенням малого Державного Герба

України та своїм найменуванням.

Місцезнаходженням Уповноваженого є столиця України - місто Київ.

Розділ II

ПРИЗНАЧЕННЯ НА ПОСАДУ, ЗВІЛЬНЕННЯ З ПОСАДИ ТА

ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ

РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Стаття 5. Вимоги до кандидата на посаду Уповноваженого та

призначення на посаду Уповноваженого

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади

Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

152

Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на

день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні

якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п'яти років

проживає в Україні.

Не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має судимість за

вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята в установленому

законом порядку.

Уповноважений призначається строком на п'ять років, який починається з

дня складення ним присяги на сесії Верховної Ради України.

Розділ IІІ

ПОВНОВАЖЕННЯ УПОВНОВАЖЕНОГО

Стаття 13. Права Уповноваженого

Уповноважений має право:

1) невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної

Ради України, Прем'єр-міністром України, головами Конституційного Суду

України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України,

Генеральним прокурором України, керівниками інших державних органів,

органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ,

організацій незалежно від форми власності, їх посадовими та службовими

особами;

2) бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, Кабінету

Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України

та вищих спеціалізованих судів України, колегії прокуратури України та інших

колегіальних органів;

3) звертатися до Конституційного Суду України з поданням:

про відповідність Конституції України, законів України та інших

правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів

Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної

Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина;

про офіційне тлумачення Конституції України та законів України;

4) безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого

самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми

власності, бути присутнім на їх засіданнях;

153

5) на ознайомлення з документами, у тому числі секретними (таємними),

та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого

самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах,

організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи

справи, які знаходяться в судах.

Доступ до інформації, пов'язаної із службовою та державною

таємницями, здійснюється в порядку, визначеному законодавчими актами

України;

6) вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади,

органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій

незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності

підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій,

виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання

відповідних висновків;

7) запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців

та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень

щодо обставин, які перевіряються по справі;

8) відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього

ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи

примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб,

які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх тримання;

9) бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на

закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого

судовий розгляд оголошено закритим;

10) звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і

громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть

цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника

брати участь у судовому процесі у випадках та в порядку, встановлених

законом;

11) направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у

разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими

органами заходів;

12) перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і

громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що

здійснюють оперативно-розшукову діяльність;

13) здійснювати контроль за забезпеченням рівних прав та можливостей

154

жінок і чоловіків.

Стаття 14. Обов'язки Уповноваженого

Уповноважений зобов'язаний додержуватися Конституції України і

законів України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом

інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього

функцій та повною мірою використовувати надані йому права.

Уповноважений зобов'язаний зберігати конфіденційну інформацію. Це

зобов'язання діє і після припинення його повноважень.

У разі розголошення таких відомостей Уповноважений несе

відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Уповноважений не має права розголошувати отримані відомості про

особисте життя заявника та інших причетних до заяви осіб без їхньої згоди.

155

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Рахункову палату

від 11 липня 1996 року

Витяг

ГЛАВА I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Статус Рахункової палати

Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який

утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй.

Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-

яких інших органів держави.

Рахункова палата є юридичною особою, має свою печатку із своїм

найменуванням і зображенням Державного Герба України. Місцезнаходженням

Рахункової палати є місто Київ.

Стаття 2. Завдання Рахункової палати

Завданнями Рахункової палати є:

організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової

частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому

числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та

їх цільовим призначенням;

здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і

зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків

державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного,

науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони

довкілля;

контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і

економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям,

передбачених у Державному бюджеті України;

контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного

бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного

банку України та уповноважених банках;

156

аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету

України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення

бюджетного процесу в цілому;

регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід

виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і

зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних

функцій;

виконання інших завдань, передбачених для Рахункової палати чинним

законодавством України.

ГЛАВА II

ФУНКЦІЇ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ

Стаття 6. Функції Рахункової палати

Рахункова палата відповідно до завдань, передбачених статтею 2 цього

Закону:

1) здійснює контроль за виконанням законів України та прийнятих

Верховною Радою України постанов, виконанням Державного бюджету

України, фінансуванням загальнодержавних програм в частині, що стосується

використання коштів Державного бюджету України;

2) здійснює за дорученням Верховної Ради України контроль за

виконанням Державного бюджету України за поквартальним розподілом

доходів і видатків відповідно до показників цього бюджету, в тому числі

видатків по обслуговуванню внутрішнього і зовнішнього боргу України,

витрачанням коштів цільових фондів;

3) перевіряє за дорученням комітетів Верховної Ради України

використання за призначенням органами виконавчої влади коштів

загальнодержавних цільових фондів та коштів позабюджетних фондів і подає за

наслідками перевірки Верховній Раді України висновки щодо можливостей

скорочення видатків по кожному фонду окремо та доцільності спрямування

вилучених коштів на фінансування інших видатків Державного бюджету

України;

4) контролює ефективність управління коштами Державного бюджету

України Державним казначейством України, законність і своєчасність руху

коштів Державного бюджету України, в тому числі коштів загальнодержавних

цільових фондів у Національному банку України, уповноважених банках та

кредитних установах України;

5) надає консультації органам і посадовим особам, які обираються,

157

затверджуються або призначаються Верховною Радою України з питань

витрачання коштів Державного бюджету України. В ході проведення перевірок

і аналізу стану економіки розробляє заходи щодо вишукування можливостей і

нових джерел залучення додаткових надходжень до Державного бюджету

України і вносить відповідні пропозиції Міністерству фінансів України;

6) здійснює за дорученням Верховної Ради України, комітетів Верховної

Ради України контрольні функції щодо фінансування загальнодержавних

програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-

культурного розвитку, охорони довкілля та інших програм, що затверджуються

Верховною Радою України;

7) контролює інвестиційну діяльність органів виконавчої влади, перевіряє

законність та ефективність використання фінансових ресурсів, що виділяються

з Державного бюджету України на виконання загальнодержавних програм;

8) проводить попередній аналіз до розгляду на засіданнях комітетів та

Верховної Ради України звітів Антимонопольного комітету України щодо

здійснення ним державного контролю за дотриманням антимонопольного

законодавства, а також звітів Фонду державного майна України та посадових

осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою

України, щодо ефективного управління майном, що є основним національним

багатством, власністю українського народу;

9) здійснює контроль за виконанням рішень Верховної Ради України про

надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам,

міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України, за

касовим виконанням Державного бюджету України Національним банком

України та уповноваженими банками;

10) перевіряє за дорученням Верховної Ради України відповідно до свого

статусу кошторис витрат, пов'язаних з діяльністю Верховної Ради України та її

апарату, допоміжних органів і служб Президента України та апарату Кабінету

Міністрів України, а також витрачання коштів державними установами та

організаціями, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок Державного

бюджету України;

11) готує і дає висновки та відповіді на звернення органів виконавчої

влади, органів прокуратури і суду з питань, що належать до її відання;

12) здійснює зв'язки з контрольними органами іноземних держав та

відповідними міжнародними організаціями, укладає з ними угоди про

співробітництво;

13) здійснює функції, передбачені Законом України "Про закупівлю

158

товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Стаття 7. Повноваження Рахункової палати

Рахункова палата має такі повноваження:

1) здійснювати експертно-аналітичні, інформаційні та інші види

діяльності, що забезпечують контроль за використанням коштів

загальнодержавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, за

цільовим використанням фінансово-кредитних і валютних ресурсів під час

здійснення загальнодержавних програм;

2) проводити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної Ради

України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді

державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а

також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності в межах,

визначених статтею 16 цього Закону;

3) перевіряти в органах і на об'єктах, зазначених у пункті 2 цієї статті,

грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, плани, кошториси витрат та

іншу документацію щодо фінансово-господарської діяльності, а також

здійснювати перевірку касових операцій з готівкою та цінними паперами,

матеріальних цінностей, їх обліку, зберігання і витрачання;

4) отримувати від керівників установ та організацій, що перевіряються,

всю необхідну документацію та іншу інформацію про фінансово-господарську

діяльність;

5) отримувати від Національного банку України, уповноважених банків

та інших кредитних установ необхідні відомості про здійснювані ними операції

та стан рахунків установ та організацій, що перевіряються, від інших

підприємств і організацій - довідки, копії документів по операціях і рахунках

цих підприємств та організацій;

6) організовувати і проводити оперативний контроль за використанням

коштів Державного бюджету України за звітний період;

7) проводити комплексні ревізії і тематичні перевірки по окремих

розділах і статтях Державного бюджету України, у тому числі бюджетів

загальнодержавних цільових фондів;

8) проводити експертизу проектів Державного бюджету України, а також

проектів законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України,

загальнодержавних програм та інших документів, що стосуються питань

державного бюджету і фінансів України;

159

9) здійснювати аналіз і дослідження порушень і відхилень бюджетного

процесу, підготовку і внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо їх

усунення, а також удосконалення бюджетного законодавства в цілому;

10) готувати і подавати висновки до Верховної Ради України та її

комітетів щодо виконання Державного бюджету України, у тому числі доходів і

видатків загальнодержавних цільових фондів, фінансування загальнодержавних

програм за звітний рік;

11) направляти матеріали перевірок, ревізій та обслідувань Кабінету

Міністрів України, відповідним центральним органам виконавчої влади,

Національному банку України, Фонду державного майна України,

підприємствам, установам і організаціям для розгляду і вжиття необхідних

заходів;

12) порушувати перед Верховною Радою України, Президентом України,

а також органами виконавчої влади клопотання про притягнення до

відповідальності посадових осіб, винних у порушенні вимог чинного

законодавства України, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди державі;

13) залучати до проведення перевірок, ревізій та обслідувань на

договірних засадах кваліфікованих спеціалістів і фахівців-експертів з інших

установ і організацій, а також працівників інших державних контрольних,

податкових і правоохоронних органів з оплатою їх праці в необхідних випадках

за рахунок власних коштів;

14) у разі виявлення під час перевірок, ревізій та обслідувань фактів

привласнення грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань передавати

матеріали перевірок, ревізій та обслідувань до правоохоронних органів з

інформуванням про це Верховної Ради України.