Кубах А.І. Збірник законодавчих актів для підготовки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни Правознавство. Частина І

Подождите немного. Документ загружается.

160

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Конституційний Суд України

від 16 жовтня 1996 року

Витяг

Розділ I

Основи конституційного судоустрою

Глава 1. Загальні положення

Стаття 1. Статус Конституційного Суду України

Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в

Україні.

Конституційний Суд України є юридичною особою, має печатку із

зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Стаття 2. Завдання Конституційного Суду України

Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства

Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Стаття 3. Нормативне регулювання діяльності Конституційного Суду

України

Організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду

України визначаються Конституцією України та цим Законом.

Конституційний Суд України приймає акти, що регламентують

організацію його внутрішньої роботи у відповідності з цим Законом.

Стаття 4. Основні принципи діяльності Конституційного Суду

України

Діяльність Конституційного Суду України грунтується на принципах

верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів,

гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обгрунтованості прийнятих

ним рішень.

Стаття 5. Склад Конституційного Суду України

Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів

Конституційного Суду України.

Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України

призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Глава 2. Повноваження Конституційного Суду України

Стаття 13. Повноваження Конституційного Суду України

Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах

щодо:

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради

161

України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових

актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції України, чинних міжнародних договорів

України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради

України для надання згоди на їх обов'язковість;

3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи

про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах,

визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Стаття 14. Межі повноважень Конституційного Суду України

До повноважень Конституційного Суду України не належать питання

щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної

Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання,

віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Стаття 15. Підстави для визнання правових актів

неконституційними

Підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо

неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є:

невідповідність Конституції України;

порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду,

ухвалення або набрання ними чинності;

перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Розділ II

Конституційне провадження

Глава 6. Звернення до Конституційного Суду України

Стаття 38. Форми звернення до Конституційного Суду України

Формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне

подання та конституційне звернення.

Стаття 39. Конституційне подання

Конституційне подання - це письмове клопотання до Конституційного

Суду України про визнання правового акта (його окремих положень)

неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору

або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів

України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України

про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і

розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку

162

імпічменту.

У конституційному поданні зазначаються:

1) повне найменування органу, посадової особи, які направляють

конституційне подання згідно з правом, наданим Конституцією України та цим

Законом;

2) відомості про представника за законом або уповноваженого за

дорученням;

3) повне найменування, номер, дата прийняття, джерело опублікування (у

разі публікації) правового акта, конституційність якого (окремих його

положень) оспорюється чи який потребує офіційного тлумачення;

4) правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового

акта (його окремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні;

5) дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб'єкти

конституційного подання (копії цих документів і матеріалів додаються);

6) перелік матеріалів та документів, що додаються.

Конституційне подання, документи та інші матеріали до нього подаються

у трьох примірниках.

Стаття 40. Суб'єкти права на конституційне подання з питань

прийняття рішень Конституційним Судом України

Суб'єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень

Конституційним Судом України у випадках, передбачених пунктом 1 статті 13

цього Закону, є Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів

України (підпис депутата не відкликається), Верховний Суд України,

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада

Автономної Республіки Крим.

Стаття 41. Суб'єкти права на конституційне подання з питань дачі

висновків Конституційним Судом України

Суб'єктами права на конституційне подання з питань дачі висновків

Конституційним Судом України у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4

статті 13 цього Закону, є:

за пунктом 2 - Президент України, Кабінет Міністрів України;

за пунктом 3 - Верховна Рада України;

163

за пунктом 4 - Президент України, не менш як сорок п'ять народних

депутатів України (підпис депутата не відкликається), Уповноважений

Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет

Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономної

Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

Стаття 42. Конституційне звернення

Конституційне звернення - це письмове клопотання до Конституційного

Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та

законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних

прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

У конституційному зверненні зазначаються:

1) прізвище, ім'я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи без

громадянства, адреса, за якою особа проживає, або повна назва та

місцезнаходження юридичної особи;

2) відомості про представника особи за законом або уповноваженого за

дорученням;

3) статті (окремі положення) Конституції України або Закону України,

тлумачення яких має бути дано Конституційним Судом України;

4) обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень

Конституції України або законів України;

5) дані щодо інших документів та матеріалів, на які посилаються суб'єкти

конституційного звернення (копії цих документів і матеріалів додаються);

6) перелік документів та матеріалів, що додаються.

Конституційне звернення, документи та матеріали до нього подаються у

трьох примірниках.

Стаття 43. Суб'єкти права на конституційне звернення з питань дачі

висновків Конституційним Судом України

Суб'єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків

Конституційним Судом України у випадку, передбаченому пунктом 4 статті 13

цього Закону, є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та

юридичні особи.

Стаття 57. Строки конституційного провадження

Строк провадження у справах за конституційними поданнями не повинен

перевищувати трьох місяців.

164

У разі провадження за конституційним поданням, яке визнане

Конституційним Судом України невідкладним, строк розгляду такого подання

не повинен перевищувати одного місяця.

Строк провадження у справах за конституційними зверненнями не

повинен перевищувати шести місяців.

Строки конституційного провадження починають обчислювати з дня

прийняття процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження у

справі.

Глава 8. Рішення і висновки Конституційного Суду України

Стаття 61. Рішення Конституційного Суду України

Конституційний Суд України за результатами розгляду справ щодо

конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України,

актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів

Верховної Ради Автономної Республіки Крим приймає рішення.

Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий

акт повністю або в окремій його частині.

Якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи

конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України

інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито

провадження у справі і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у

справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі

положення) неконституційними.

Стаття 62. Висновок Конституційного Суду України

Конституційний Суд України дає висновки у справах з питань:

офіційного тлумачення Конституції України та законів України;

про відповідність Конституції України, чинних міжнародних договорів

України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради

України для надання згоди на їх обов'язковість;

щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду

справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

165

Законодавчі акти України до вивчення теми

«Основи Адміністративного права України»

Кодекс України про адміністративні правопорушення

від 7 грудня 1984 року

Витяг

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Кодексу України про адміністративні

правопорушення

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона

прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і

законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого

правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням,

виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і

законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил

співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед

суспільством

Стаття 2. Законодавство України про адміністративні

правопорушення

Законодавство України про адміністративні правопорушення складається

з цього Кодексу та інших законів України.

Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх

у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні

правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами,

ще не включеними до Кодексу.

Питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних

правил регулюються Митним кодексом України.

166

Стаття 5. Повноваження місцевих рад щодо прийняття рішень,

за порушення яких передбачається адміністративна

відповідальність

Сільські, селищні, міські, обласні ради мають право приймати в межах, що

визначаються законами, рішення з питань боротьби зі стихійним лихом і

епідеміями, які передбачають за їх порушення адміністративну

відповідальність, а також рішення з питань боротьби з епізоотіями, за

порушення яких відповідальність встановлено статтею 107 цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства

правила, за порушення яких адміністративну відповідальність

передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.

Стаття 6. Запобігання адміністративним правопорушенням

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські

організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані

на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення

причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі

високої свідомості і дисципліни, строгого додержання законів України.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації,

забезпечуючи відповідно до Конституції України додержання законів,

охорону державного і громадського порядку, прав громадян, координують

на своїй території роботу всіх державних і громадських органів по

запобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністю

адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних

вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.

Стаття 7. Забезпечення законності при застосуванні

заходів впливу за адміністративні

правопорушення

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з

адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку,

встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення

здійснюється на основі строгого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами

заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у

точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за

адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем

з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом,

правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

167

Стаття 8. Чинність закону про відповідальність за

адміністративні правопорушення

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає

відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення

правопорушення.

Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за

адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто

поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони,

які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні

правопорушення, зворотної сили не мають.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на

підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про

правопорушення.

Розділ II. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

I. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Глава 2

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається

протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає

на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на

встановлений порядок управління і за яку законом передбачено

адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені

цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть

за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Стаття 10. Вчинення адміністративного правопорушення умисно

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли

особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи

бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо

допускала настання цих наслідків.

168

Стаття 11. Вчинення адміністративного правопорушення з

необережності

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з

необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість

настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно

розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання

таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Стаття 12. Вік, після досягнення якого настає

адміністративна відповідальність

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на

момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного

віку.

Стаття 13. Відповідальність неповнолітніх

До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили

адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу,

передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років

адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127,

частинами першою і другою статті 130, частиною другою статті 156, статтями

173, 174, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній

відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру

вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за

винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185)

можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього

Кодексу

Стаття 14. Відповідальність посадових осіб

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за

адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених

правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського

порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення

виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Стаття 15. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на

яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення

адміністративних правопорушень

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи

рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть

169

відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними

статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються

забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-

протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони

рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних діянь та інших

правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення тиші в громадських

місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне придбання

або зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів

зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів

щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу

дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухилення

від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про

державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання

документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію,

що є власністю держави, ці особи несуть адміністративну

відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути

застосовано виправні роботи і адміністративний арешт.

Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких

поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про

дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення

адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших

випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, органи (посадові

особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, можуть

замість накладених стягнень передавати матеріали про правопорушення

відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до

дисциплінарної відповідальності.

При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів

Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України

військових формувань - військовослужбовцями строкової служби штраф як

адміністративне стягнення до них не застосовується. До зазначених осіб як

захід адміністративного стягнення застосовується попередження.

Стаття 16. Відповідальність іноземців і осіб без громадянства

Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території

України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах

з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні

правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з

чинними законами та міжнародними договорами України користуються

імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються

дипломатичним шляхом.