Курсова робота - Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича

Подождите немного. Документ загружается.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації уроку історії на тему: «Внутрішня

та зовнішня політика князя Данила Романовича»

1.1 Поняття про форми навчання. Урок - основна форма організації навчання

1.2 Типи і структура уроків

Розділ 2. Методи і засоби навчання на уроці історії на тему: «Внутрішня та

зовнішня політика князя Данила Романовича»

2.1 Поняття про методи навчання.

2.2 Засоби навчання на уроці історії на тему: «Внутрішня та зовнішня політика

князя Данила Романовича»

Висновок

Список літератури

Вступ

Сучасна історична шкільна освіта базується на загальнометодологічних і

історико-філософських засадах, які знаходять своє відображення на рівні

принципів історичної освіти. Вони багато в чому є проявом та розвитком так

званого антропологічного повороту, тобто людинознавчої спрямованості

науково-філософської думки і виходять на основні положення нової освітньої

парадигми. Отже, до принципів історичної освіти відносять:

- принцип антропологічності та антропософійності (суб`єкт - суб`єктне

сприйняття людини в історії та історії в людині; уявлення про людину як про

світового співтворця; подолання стереотипів протиставлення в історії

суб`єктивного і об`єктивного; матеріального і духовного; підхід до історичного

пізнання як і до самопізнання людини на основі сполучення раціонального і

інтуїтивного; поняття про значення самосвідомості та рефлексії у житті сучасної

та історичної людини, про зв`язок її інтеріоризованого та екстеріоризованого

світу; уявлення про буття людини як співбуття, яке передбачає безумовну

присутність іншого, про буття історичної і сучасної людини з точки зору сенсу її

життя;

- принцип особистісно-орієнтованого спрямування (історія має

розглядатися як історія людини в історичному просторі - часі в аспектах її

становлення (антропосоціокультуроетногенезі), розширення меж ідентичності з

іншими людьми на планеті. Отже вивчення історії як історії людини та людства

допоможе сучасній людині відчути себе людиною в історії та відчути і

осмислити історію в собі;

- принцип гуманізації та гуманітаризації (виховання учнів засобами історії

на гуманістичних цінностях та традиціях різних народів світу, сприяння

усвідомленню учнями багатовимірності їхнього буття в сучасному світі,

розвитку особистого погляду на історичну реальність; становлення цілісної

гуманітарно-історичної картини світу в учнів на підставі та за допомогою

різноманітних історичних знань);

- принцип інтегративності (викладання курсів історії в широкому

історичному та історико-культурному синтезі із суміжними соціально-

гуманітарними предметами, тісний зв`язок між окремими курсами всесвітньої

історії та курсом історії України; відмова від панування суто наукового бачення

історичного процесу на підставі його частковості та базуванні на значній

кількості донаукових форм світосприйняття (релігійних, міфологічних),

обумовленості певною соціокультурною традицією та архетипами мислення;

розвиток в учнях чуттєво-емоційних, поліраціонально-логічних інформаційних

здібностей як підстави цілісного сприйняття людини у світі та світу в людині;

- принцип інтерсуб`єктності та інтерсуб`єктивності (розвиток в учнів

діалогічного ставлення до оточуючого світу; уявлення про те, що історичний та

сучасний світ є розмаїтим та багатовимірним);

- принцип культуродоцільності та аксіологічності (формування у школяра

вміння ставитися до процесів всесвітньої історії як до таких, що мають певне

сенсово-ціннісне підгрунтя);

- принцип поєднання загальнонаціонального і загальнолюдського (розвиток

уміння учнів відтворювати історичні події з точки зору громадянина України,

розуміти історію України у контексті світової історії).

Вивчення історії України починається в 5 класі. Використовуються такі

підручники. В.Власов, О.Донченко. Вступ до історії України. - К., 2001 рік. У

цьому навчальному посібнику поєднано традиційний науково-популярний

виклад з художньо-образним. Книга містить чимало історичних оповідань у

жанрі дитячої літератури, які покликані донести певну історичну інформацію й

викликати емоційне ставлення до прочитаного.

Мисан О. Оповідання з історії України для 5 класу. - К., 1997 рік. У

підручнику у формі невеликих оповідань розглядається історія України від

найдавніших часів до сьогодення. Ілюстрації до кожного розділу допомагають

учням краще засвоїти навчальний матеріал.

Мисан О. Джерело / Навчальна книга-хрестоматія з початкового курсу

історії України для 5 класу. - К., 1997.

У 6-7 класах використовується підручник таких авторів: Коляда І.А.,

Крилач К.І., Юренко С.П. Історія України. - К., 1998 рік. У цьому підручнику

подаються історичні події в історії України від найдавніших часів до середини

XIY століття. Матеріал підручника охоплює два великих періоди: первісну

історію, зародження перших державних утворень на території України -

грецьких колоній у Північному Причорномор`ї й ранньослов`янських племінних

об`єднань і князівську державу за часів Київської Русі до загарбання Галичини

Польщею.

Крім вищеназваного у 7 класі використовується ще один підручник: Лях

Р.Д., Темірова Н.Р. Історія України з найдавніших часів до середини XIY

століття. - К., 1996 рік. Відповідно до навчального плану сьомого класу

підручник розрахований на 17 уроків. Один урок займає “Вступ до історії

України”. Для восьмої теми: “Роздріблення Київської держави” доцільно

виділити два уроки. На решту тем відводиться по одному уроку.

Актуальність теми. Однією з проблем викладання історії є комплексний

підхід до засвоєння історичного матеріалу. Як правило, більшість учнів в цілому

володіють історичними фактами, можуть викладати їх у хронологічній

послідовності та знають найважливіші історичні дати. У той же час проблемою

залишається формування у школяра загального історичного світогляду.

Враховуючи сучасний стан розвитку педагогічної науки і стан практики

викладання історії та місце у цьому процесі навчальної книжки, вважаємо, що

сучасний шкільний підручник історії стародавнього світу – це друкований засіб

навчання, який репрезентує знання і види діяльності з цього предмета відповідно

до Державного стандарту освіти (освітня галузь “Суспільствознавство”) та вимог

навчальної програми з історії для учнів 6-го класу, з урахуванням їх вікових

особливостей, типу школи і створюється на засадах домінуючої концепції

навчання.

Методичні засади підручника – це система компонентів, що охоплює його

функції, структуру та розроблені педагогічною наукою принципи відбору

програмного матеріалу, які допомагають учневі організовувати процес

самонавчання, підвищують його пізнавальну активність.

Мета: підготувати науково-методичний комплекс до уроку історії на

тему: «Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича» для 7 класу.

Предметом даної роботи є урок історії на тему: «Внутрішня та зовнішня

політика князя Данила Романовича» для 7 класу.

Об’єктом курсової роботи виступають сучасні технології навчання,

методи та форми навчання.

Завдання роботи:

- розкрити основні вимоги до викладання уроку з історії;

- визначити основні поняття про форми навчання;

-проаналізувати типи та структуру уроків, організацію навчальної

діяльності учнів на уроці;

- розкрити методи навчання та їх класифікація;

- познайомитися з засобами навчання;

- навести приклади проблемного навчання на уроці історії;

Дана курсова робота складається з двох розділів, які розкривають

особливості викладання історії в школі. Ми проаналізували основні вимоги

викладання уроку з історії, розкрили методи та засоби навчання, навели

приклади проблемного навчання. Розробили Навчально-методичний комплекс до

уроку з історії на тему: Внутрішня та зовнішня політика князя Данила

Романовича» для 7 класу.

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації уроку історії

1.1. Поняття про форми навчання. Урок - основна форма організації

навчання

Ефективність засвоєння знань учнями залежить не лише від методів і

прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи.

Форма організації навчання — зовнішнє вираження узгодженої

діяльності вчителя та учнів.

Головними особливостями організаційних форм навчання є:

по-перше, певний зовнішній вияв функцій учителя й учнів відповідно до

розпорядку (фронтальне прослуховування розповіді, пояснення, групове або

індивідуальне виконання завдання вчителя та ін.);

по-друге, діяльність учителя й учнів здійснюється в певних часових межах

— урок може тривати 45 чи 30 хв., бути спареним (для читання лекції чи

проведення екскурсії);

по-третє, склад учнів може бути постійним (клас на уроці) або змінним

(групова робота за диференційованого навчання або при виконанні лабораторних

робіт);

по-четверте, в організаційній формі навчання існує певний порядок

спілкування вчителя з учнями (на уроці вчитель безпосередньо дає учням

навчальну інформацію, під час екскурсії цю функцію може виконувати

екскурсовод, проінструктований вчителем);

по-п'яте, організаційна форма навчання безпосередньо не пов'язана з

характеристикою процесу навчання, його основними закономірностями.

Вона впливає на конкретний процес навчання, зумовлюючи, наприклад,

можливість вияву індивідуального темпу навчальної роботи, на загальний

перебіг і результат навчального процесу.

Форми організації навчання класифікуються за різними критеріями:

1) за кількістю учнів - індивідуальні форми навчання, мікрогрупові,

групові, колективні, масові форми навчання;

2) за місцем навчання - шкільні форми: урок, робота в майстерні, на

пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми:

екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;

3) за часом навчання - урочні і позаурочні: факультативні, предметні

гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори та інші;

4) за дидактичною метою - форми теоретичного навчання (лекція,

факультатив, гурток, конференція), комбінованого, або змішаного

навчання(урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного

(практикуми) і трудового навчання (праця в майстернях, у спеціальних класах,

на пришкільних ділянках тощо);

5) за тривалістю часу навчання - класичний урок (45 хв.), спарені заняття

(90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), а також уроки «без дзвінків» [11, с.

116].

У сучасній школі класно-урочна форма є головною (основною), її

ключовим компонентом є урок.

Урок — логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-

виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з

постійним складом учнів.

Тривалість уроків у загальноосвітньому навчальному закладі становить: у

1 класі — 35 хв., у 2 — 40 хв., у 5—12 — 45 хв. Зміна тривалості уроків

допускається за погодженням з відповідними органами управління освітою та

державної санітарно-епідеміологічної служби. Тривалість перерв між уроками

визначають з урахуванням потреб в організації активного відпочинку і

харчування учнів, але не менше 10 хв., великої перерви (після другого або

третього уроку) — 20 хв.

У сучасній дидактиці існують різні класифікації уроків, залежно від взятих

за основу ознак.

За способами їх проведення виділяють: урок-лекція, кіноурок, урок-бесіда,

урок-практичне заняття, урок-екскурсія, урок самостійної роботи учнів у класі,

урок лабораторної роботи, за загальнопедагогічною метою організації занять:

урок вивчення нового матеріалу; удосконалення знань, умінь і навичок;

контролю та корекції знань, умінь і навичок.

Залежно від дидактичної мети: спеціалізований урок (переважає одна

мета), комбінований (дві або більше рівнозначні мети). Різновидами

спеціалізованого уроку є: урок засвоєння нових знань; урок засвоєння умінь та

навичок; урок застосування знань, умінь та навичок; урок контролю та корекції

знань, умінь та навичок; урок узагальнення та систематизації знань.

Елементи уроку

Зумовлюються завданнями, які належить вирішувати на уроках певного

типу, для успішного досягнення певних дидактичних цілей. Тому кожний тип

уроку має властиву тільки йому структуру, яку створює набір конкретних

елементів.

Розглянемо елементи уроку на прикладі уроку історії на тему: «Внутрішня

та зовнішня політика князя Данила Романовича».

1. Організаційна частина. До неї належать привітання, перевірка

підготовленості учнів до уроку, виявлення відсутніх, повідомлення плану

роботи. Мета її — мобілізувати дітей до праці, активізувати їх увагу, створити

робочу атмосферу на уроці.

2. Мотивація навчальної діяльності. Передбачає формування в учнів

потреби вивчення конкретного навчального матеріалу. Містить повідомлення

теми, мети та завдань уроку. Виникненню мотивів для навчання сприяє чітке

усвідомлення його мети — кінцевого, запланованого результату спільної

діяльності викладача й учнів.

На уроці історії на тему: «Внутрішня та зовнішня політика князя Данила

Романовича» вчитель пропонує дітям прослухати повідомлення одного з учнів

про початок князювання Данила Галицького, після чого вчитель проводить із

ними бесіду за запитаннями.

Бесіда за запитаннями.

1) Яку роль у становленні Галицько-Волинської держави відіграв батько

Данила Галицького — Роман Мстиславич?

2) Хто успадкував князівський престол після смерті князя Романа? Яким у

цей час було внутрішнє становище в державі?

3) Чи мав Данило законне право на престол у Галицьких землях?

4) Чому сини Романа Мстиславича — Данило і Василько — не змогли відразу

посісти галицький престол?

5) Як і за яких обставин Данилу вдалося повернути князівський престол? У

якому році це відбулося?

6) Покажіть на карті «Галицько-Волинська держава XII— XIII ст.» кордони

Галицько-Волинської держави за Романа Мстиславича.

3. Перевірка знань учнів. Означає перевірку письмового домашнього

завдання, яку проводять різними методами контролю залежно від поставленої

мети: усна перевірка (опитування), вибіркова письмова перевірка за допомогою

карток-завдань.

На уроці історії на тему: «Внутрішня та зовнішня політика князя Данила

Романовича» вчитель може переверити домашнє завдання поставивши

запитання: Пригадайте, як відбувалося становлення Галицько-Волинської

держави.

4. Стимулювання навчальної діяльності. Необхідне для розвитку в учнів

зацікавленості до вивчення нової теми. Може здійснюватися за допомогою

введення додаткової (вторинної) навчальної інформації, після чого буде

викладатись основна, а також завдяки створенню викладачем проблемних,

імітаційних або ігрових ситуацій.

На уроці історії на тему: «Внутрішня та зовнішня політика князя Данила

Романовича» вчитель об'єднує учнів у сім груп, кожна з яких опрацьовує

уривок з історичного джерела, після чого виконує завдання до нього. Робота в

групах може супроводжуватися розповіддю вчителя.

Наприклад перша група після опрацьовування документу відповідає на

питання: Які корисні справи князь Данило зробив для зміцнення своєї держави?;

друга група - На основі документа визначте, із якими зовнішніми ворогя ми

довелося воювати Данилові Романовичу? Чому?; третя група - Чому «честь

татарська» була для князя «лихіша від лиха»? ; четверта група - — Данило

закладав нові міста Львів та Холм, будував оборонні споруди, церкви,

споруджував городи-замки Кременець, Данилів та інші, куди «запрошували

сідлярів і лучників, і тільників, і ковалів заліза і міді, і срібла, і життя

наповнювало двори навколо замку, поля і села». Як ви гадаєте, із якою метою

він усе це робив? ; п’ята група - Як ви гадаєте, із якою метою Данило Галицький

прийняп титул короля і корону з рук Папи Римського? ; шоста група - Чим

закінчилася боротьба Данила Галицького з татарами? ; сьома група - Порівняйте

територію Галицько-Волинської держави за Данила Романовича: а) із

територією Київської Русі за Ярослава Мудрого; б) із сучасними кордонами

України.

Як бачимо, опрацьовування таким чином нового матеріалу дає можливість

закріпити та проаналізувати більше документів на уроці.

5. Актуалізація опорних знань. Покликана забезпечити узгодження між

викладеною вчителем інформацією та сприйняттям, засвоєнням, осмисленням її

учнями. Щоб пояснення було зрозумілим, учням необхідно нагадати попередній

вивчений матеріал, на базі якого засвоюватимуться нові знання.

На уроці історії на тему: «Внутрішня та зовнішня політика князя Данила

Романовича» вчитель пропонує учням скласти таблицю.

Галицько-Волинська держава за князювання Данила Галицького

Кордони

держави

Військові походи

князя

Внутрішня

політика

Зовнішня

політика

6. Пояснення нового матеріалу. Полягає не тільки у викладанні, а й у

керуванні процесом засвоєння учнями нових знань. Для успішного засвоєння

учнями нових знань викладачеві необхідно подбати про їх сприймання,

розуміння, закріплення і застосування. Бажано щоб під час пояснення нового

матеріалу між учнями і вчителем існував зворотний зв'язок для з'ясування

незрозумілих моментів.