Прикро, але доводиться констатувати, що проблема станов6
лення української державності не вичерпується нестачею напо6
легливості в досягненні мети — проблемою є сама МЕТА, яка
виражає, інтелектуалізує і концептуалізує необхідність певного
формату майбутнього, «своєрідно відображає потреби системи,
стимулює її активність, внутрішню спрямованість, є особливою
причиною, котра визначає вибір поведінки системи»
23
.
Це вельми актуально для сучасної України, адже «якщо циві
лізація перебуває в стані динамічних змін, у процесі яких співісну
ють суперечливі цінності, а спосіб життя різних людей відрізняєть
ся дедалі істотніше, то вибір, який доводиться робити людині,
є вкрай непростим»
24
. Тим більше, що «з двох однаково небажаних
варіантів не можна скласти один бажаний — так само, як дві не
сумісні сутності не можуть створити гармонійної єдності»
25
. Отже,
проблем чимало; усвідомлення ж їх наявності — лише перший
крок у напрямі розв’язання, побудови українського суспільства
на принципах ефективного і динамічного розвитку.
Причиною незбігу цілей та результатів може бути як утопізм
мети, так і невідповідність засобів суспільним реаліям. Загалом же
слід зауважити, що саме засоби здійснюють безпосередній вплив
на суспільнополітичні результати. Ця обставина зумовлює при
скіпливу увагу до інструментального забезпечення суспільного
цілепокладання. Як зазначав з цього приводу Микола Бердяєв,
«мета завжди відлітає вдалечінь, і тільки засоби залишаються
безпосередньою реальністю»
26
. Трохи далі він зауважив: «Мета має
смисл лише в тому разі, якщо починає здійснюватися відразу»
27
Соціальна сфера є предметом концептуалізації як дійсного, так
і вірогіднісного ґатунку. Соціальна філософія споконвіку розді
лена на два непримиренні табори щодо доцільності генерування
нової соціальної реальності та регламентації суспільством інди
відуального буття. Одні (послідовники Платона) наполягають на
необхідності «підтягування» людини до ідеальних уявлень, інші
(прихильники лінії Аристотеля) пропонують якомога повніше
враховувати, якою є людина на рівні тутітепер у дійсності. Попри
те, що протиріччя між сторонами цієї філософської полеміки зда
ються непримиренними, всетаки ми маємо справу не з мимобіж
ними прямими, оскільки спільною площиною для обох позицій
є фактичне визнання можливості й доцільності, поперше, ціле
покладаючого перетворення соціальної дійсності, а подруге, пев
ної суспільної регламентації індивідуального буття. Розбіжності
60
Сучасна українська політика