Ліфарева Н.В. Психологія особистості

Подождите немного. Документ загружается.

мотив, мету, предмет, структуру і засоби. Мотивом діяль-

ності називається те, що спонукає її, заради чого вона

здійснюється. Як мотив звичайно виступає конкретна по-

треба, що у ході і за допомогою даної діяльності задоволь-

няється.

Мотиви людської діяльності можуть бути найрізноманіт-

нішими: органічними, функціональними, матеріальними,

соціальними, духовними. Органічні мотиви спрямовують на

задоволення природних потреб організму (у людини - на

створення умов, найбільшою мірою цьому сприятливих).

Такі мотиви пов'язані зі зростанням, самозбереженням і

розвитком організму. Це - виробництво продуктів харчу-

вання, одягу, будівництво житла тощо. Функціональні мо-

тиви спонукають до різного роду культурних форм актив-

ності, наприклад до ігор і занять спортом. Матеріальні мо-

тиви - до діяльності, спрямованої на створення предметів

домашнього вжитку, різноманітних речей та інструментів,

безпосередньо у вигляді продуктів, що обслуговують при-

родні потреби. Соціальні мотиви породжують різні види

діяльності, спрямовані на те, щоб зайняти певне місце в

суспільстві, одержати визнання і повагу оточуючих. Ду-

ховні мотиви лежать в основі тих видів діяльності, що пов'я-

зані із самовдосконаленням людини.

Тип діяльності звичайно визначається за її доміную-

чим мотивом (домінуючим тому, що всяка людська

діяльність полімотивована, тобто спонукається декількома

різноманітними мотивами).

Метою діяльності є її продукт. Він може являти собою

реальний фізичний предмет, створюваний людиною, певні

знання, вміння та навички, що одержуються в ході діяль-

ності, творчий результат (думка, ідея, теорія, витвір мис-

тецтва).

Мета діяльності не рівнозначна її мотиву, хоча іноді

мотив і мета діяльності можуть збігатися. Різноманітні види

діяльності, що мають ту саму мету (кінцевий результат),

можуть спонукуватися і підтримуватися різноманітними

мотивами. Навпаки, в основі деяких видів діяльностей з

210

різними кінцевими цілями можуть ті ж самі мотиви. На-

приклад, читання книги для людини може бути засобом

задоволення матеріальних (продемонструвати знання і за

це одержати високооплачувану роботу), соціальних (блис-

нути пізнаннями в колі значущих людей, домогтися їхньої

прихильності), духовних (розширити свій кругозір, підня-

тися на більш високий рівень морального розвитку) потреб.

Такі різні види діяльності, як придбання модних, престиж-

них речей, читання літератури, турбота про зовнішній виг-

ляд, вироблення вміння поводитися, можуть у кінцевому

підсумку переслідувати ту ж саму мету: домогтися будь-що

чиєїсь прихильності.

Предметом діяльності називається те, з чим вона безпо-

середньо має справу. Так, наприклад, предметом пізнаваль-

ної діяльності є веякого роду інформація, предметом навчаль-

ної діяльності - знання, вміння та навички, предметом тру-

дової діяльності - створюваний матеріальний продукт.

Усяка діяльність має певну структуру. У ній зазвичай

виділяють дії й операції як основні складові діяльності.

Дією називають частину діяльності, що має цілком само-

стійну, усвідомлену людиною мету. Наприклад, дією, вклю-

ченою у структуру пізнавальної діяльності, можна назвати

одержання книги, її читання; діями, що входять до складу

трудової діяльності, можна вважати ознайомлення із зав-

данням, пошук необхідних інструментів і матеріалів, роз-

робку проекту, технології виготовлення предмета тощо; дія-

ми, пов'язаними з творчістю, є формулювання задуму, по-

етапна його реалізація.

Операцією іменують спосіб здійснення дії. Скільки є

різноманітних способів виконання дії, стільки можна ви-

ділити різних операцій. Характер операції залежить від

умов виконання дії, наявних у людини вмінь і навичок,

інструментів і засобів виконання дії. Наприклад, різні люди

запам'ятовують інформацію і пишуть по-різному. Це зна-

чить, що дію щодо написання тексту або запам'ятовування

матеріалу вони здійснюють за допомогою різних операцій.

14*

211

шш

Операції, яким людина віддає перевагу, характеризують

індивідуальний стиль її діяльності.

Засобами здійснення діяльності є інструменти, якими

людина користується, виконуючи ті або інші дії й операції.

Розвиток засобів діяльності веде до її удосконалювання, у

результаті чого діяльність стає більш продуктивною та якіс-

ною. Мотивація діяльності у перебігу її розвитку не зали-

шається незмінною. Так, наприклад, у трудової або творчої

діяльності згодом можуть з'явитися інші мотиви, а старі -

відійти на другий план. Іноді дія, раніше включена до скла-

ду діяльності, може виділитися з неї і набути самостійного

статусу, перетворитися в діяльність з власним мотивом. У

такому разі ми відзначаємо факт появи нової діяльності.

У міру розвитку людини, з віком, відбувається зміна

мотивації її діяльності. Якщо людина змінюється як осо-

бистість, то мотиви її діяльності перетворюються. Прогре-

сивний розвиток людини характеризується рухом мотивів

у бік зростаючого одухотворення (від органічних - до мате-

ріальних, від матеріальних - до соціальних, від соціаль-

них - до творчих, від творчих - до моральних).

9.2. Види і розвиток людської діяльності

Спробуємо узагальнити і виділити основні види діяль-

ності, властиві всім людям. Вони будуть відповідати загаль-

ним потребам, що можна виявити практично в усіх без ви-

нятку людей, а точніше - видам соціальної людської актив-

ності, в які неминуче включається кожна людина в процесі

індивідуального розвитку. Це - спілкування, гра, навчання

і праця. їх варто розглядати як основні види діяльності.

Спілкування - перший вид діяльності, що виникає в

процесі індивідуального розвитку людини, за ним йдуть

гра, навчання і праця. Всі ці види діяльності носять харак-

тер, що розвиває, тобто при включенні й активній участі в

них дитини відбувається її інтелектуальний та особистіс-

ний розвиток.

Спілкування розглядається як вид діяльності, спря-

мованої на обмін інформацією між людьми, які спілку-

212

іоться. Воно також переслідує цілі встановлення порозум-

іння, добрих особистих і ділових відносин, надання допо-

моги та навчально-виховного взаємовпливу людей. Спілку-

вання може бути безпосереднім і опосередкованим, вер-

бальним і невербальним. При безпосередньому спілкуванні

люди знаходяться в прямих контактах, знають і бачать

один одного, прямо обмінюються вербальною і невербаль-

ною інформацією, не користуючись для цього жодними

допоміжними засобами. При опосередкованому спілку-

ванні прямих контактів між людьми немає. Вони здійсню-

ють обмін інформацією або через інших людей, або через

засоби запису і відтворення інформації (книги, газети,

радіо, телебачення, телефон, телефакс тощо).

Гра - це вид діяльності, результатом якої не стає ви-

робництво якогось матеріального або ідеального продукту

(за винятком ділових і конструкторських ігор дорослих і

дітей). Ігри часто мають характер розваги, відпочинку. Іноді

ігри служать засобом символічної розрядки напруженос-

тей, що виникли під впливом актуальних потреб людини,

які вона не в змозі послабити іншим шляхом.

Навчання - вид діяльності, метою якої є набуття лю-

диною знань, вмінь і навичок. Навчання може бути орга-

нізованим (здійснюватися в спеціальних освітніх закладах)

і неорганізованим (бути побічним, додатковим результатом

інших видів діяльності). У дорослих людей навчання може

набувати характеру самоосвіти. Особливість навчальної

діяльності полягає в тому, що вона прямо служить засобом

психологічного розвитку індивіда.

Особливе місце в системі людської діяльності посідає

праця. Саме завдяки праці людина побудувала сучасне сус-

пільство, створила предмети матеріальної і духовної куль-

тури, перетворила умови свого життя таким чином, що

відкрила для себе перспективи подальшого, практично не-

обмеженого розвитку. З працею насамперед пов'язані ство-

рення й удосконалення знарядь праці. Вони, у свою чер-

гу, стали чинниками підвищення продуктивності праці,

213

розвитку науки, промислового виробництва, технічної і

художньої творчості.

"У процесі розвитку діяльності відбуваються її

внутрішні перетворення. По-перше, діяльність збагачуєть-

ся новим предметним змістом. її об'єктом і, відповідно,

засобом задоволення пов'язаних з нею потреб стають нові

предмети матеріальної і духовної культури. По-друге, у

діяльності з'являються нові засоби реалізації, що при-

скорюють її перебіг і удосконалюють результати. Так, на-

приклад, опанування нової мови розширює можливості

для запису і відтворення інформації; знання вищої мате-

матики покращує здатність до кількісних розрахунків. По-

третє, у процесі розвитку діяльності відбувається автома-

тизація окремих операцій та інших компонентів діяль-

ності, вони перетворюються на вміння і навички. По-чет-

верте, у результаті розвитку діяльності з неї можуть виді-

лятися, виособлюватися і далі самостійно розвиватися нові

види діяльності. Цей механізм розвитку діяльності, опи-

саний О.М. Леонтьєвим, одержав назву зсуву мотиву на

мету.

9.3. Діяльність і психічні процеси

Психічні процеси - сприйняття, уявлення, увага, уява,

пам'ять, мислення, мова - є найважливішими компонента-

ми будь-якої людської діяльності. Для того, щоб задоволь-

няти свої потреби, спілкуватися, грати, учитися і працю-

вати, людина повинна сприймати світ, звертати увагу на ті

або інші моменти або компоненти діяльності, уявляти те,

що їй потрібно зробити або запам'ятати, обміркувати, вис-

ловлювати судження. Отже, без участі психічних про-

цесів людська діяльність неможлива, вони виступають як

її невід'ємні внутрішні моменти.

Але виявляється, що психічні процеси не просто бе-

руть участь у діяльності, вони в ній розвиваються і самі

являють особливі види діяльності.

Сприйняття в процесі практичної діяльності набуває

своїх найважливіших якостей, формуються його основні

види: сприйняття глибини, напрямку і швидкості руху,

часу і простору. Практичне маніпулювання дитини з об-

'ємними, близькими і віддаленими предметами відкриває

їй той факт, що предмети і простір мають певні виміри:

ширину, висоту, глибину. У результаті людина навчається

сприймати й оцінювати форми. Слідкуючі рухи рук і

очей, супроводжувані синергічними, координованими ско-

роченнями певних м'язів, сприяють становленню сприй-

няття руху та його напрямку. Зміни швидкості об'єктів,

що рухаються, автоматично відтворюються в прискорен-

нях і уповільненнях скороченнях деяких м'язів, і це на-

вчає органи почуттів сприйняттю швидкості.

Уява теж пов'язана з діяльністю. По-перше, людина

не в змозі уявити таке, що коли-небудь не було в досвіді,

не було елементом, предметом, умовою або моментом якоїсь

діяльності. Фактура уяви є відбитком, хоча й не букваль-

ним, досвіду практичної діяльності.

Ще більшою мірою це стосується пам'яті, причому до

двох її основних процесів - до запам'ятовування та відтво-

рення. Одночасно запам'ятовування здійснюється в діяль-

ності і саме являє особливого роду мнемонічну діяльність,

що містить дії й операції, спрямовані на підготовку мате-

ріалу до кращого його запам'ятовування. Це - структуру-

вання, осмислення, асоціювання матеріалу з відомими фак-

тами, включення різних предметів і рухів у процес запа-

м'ятовування тощо.

Пригадування також припускає виконання певних дій,

спрямованих на те, щоб вчасно і точно пригадати закарбо-

ваний у пам'яті матеріал. Відомо, що свідоме відтворення

діяльності, в перебігу котрої якийсь матеріал запам'ятали,

сприяє тому, що він легше пригадується.

Мислення-в ряді своїх форм ідентичне практичній діяль-

ності (так зване «ручне», або практичне, мислення). У більш

розвинутих формах - образній і логічній - діяльнісний мо-

мент виступає в ньому у вигляді внутрішніх, розумових дій

і операцій. Мова також являє собою особливого роду

215

діяльність, і часто, характеризуючи її, користуються сло-

восполученням «мовна діяльність».

З іншого боку, жодний з названих психічних процесів

не протікає як чисто внутрішній і обов'язково включає які-

небудь зовнішні, зазвичай рухові, ланки. Зорове сприйнят-

тя, наприклад, нерозривно пов'язане з рухами очей, дотик

- з рухами рук, увага - з м'язовими скороченнями, що

визначають зосередженість, переключення та розсіяність.

При вирішенні людиною завдань майже завжди працює

артикуляційний апарат; мовна діяльність без рухів гор-

тані й лицьових м'язів - не можлива. Отже, усяка

діяльність - це поєднання внутрішніх і зовнішніх, психі-

чних і поведінкових дій та операцій.

9.4. Уміння, навички і звички

Автоматизовані, свідомо, напівсвідомо і несвідомо кон-

трольовані компоненти діяльності називаються відповідно

уміннями, навичками і звичками.

Уміння - це елементи діяльності, що дозволяють що-

небудь робити з високою якістю, наприклад точно і пра-

вильно виконувати якусь дію, операцію, серію дій або опе-

рацій. Уміння звичайно містять автоматично виконувані

частини, називані навичками, але в цілому являють собою

свідомо контрольовані частини діяльності, принаймні в ос-

новних проміжних пунктах і кінцевій меті.

Навички — це цілком автоматизовані, інстинкто-

подібні компоненти вмінь, реалізовані на рівні несвідо-

мого контролю. Якщо під дією розуміти частину діяль-

ності, що має чітко поставлену свідому мету, то навичкою

також можна назвати автоматизований компонент дії. При

автоматизації дій і операцій, перетворенні в навички у

структурі діяльності відбувається ряд перетворень. По-пер-

ше, автоматизовані дії й операції зливаються в єдиний

цілісно виконуваний акт, іменований умінням (наприклад,

складна система рухів людини, яка пише або робить

спортивну вправу, яка проводить хірургічну операцію або

яка виготовляє тонку деталь, яка читає лекцію тощо). При

216

цьому зайві, непотрібні рухи зникають, а кількість помилко-

вих різко зменшується.

Важливе значення для розуміння процесу формування

навичок має їх перенесення, тобто поширення і викорис-

тання навичок, сформованих у результаті виконання од-

них дій і видів діяльності, на інші. Для того, щоб таке

перенесення відбулося нормально, необхідно, щоб навич-

ка стала узагальненою, універсальною, узгодженою з інши-

ми навичками, діями і видами діяльності, доведеною до

автоматизму.

"Уміння утворюються в результаті координації навичок,

їх поєднання в системи за допомогою дій, що перебувають

під свідомим контролем. Через регуляцію таких дій

здійснюється оптимальне керування уміннями. Воно поля-

гає в тому, щоб забезпечити безпомилковість і гнучкість

виконання дії, тобто одержання насамкінець надійного ре-

зультату дії.

Велике значення у формуванні всіх типів умінь і нави-

чок мають вправи. Завдяки їм відбувається автоматизація

навичок, удосконалення вмінь, діяльності в цілому. Впра-

ви необхідні як на етапі вироблення умінь і навичок, так і

в процесі їх збереження. Без постійних, систематичних

вправ уміння і навички зазвичай зникають, втрачають свої

якості.

Ще один елемент діяльності - звичка. Від уміння і

навичок вона відрізняється тим, що являє собою так зва-

ний непродуктивний елемент діяльності. Якщо уміння і

навички пов'язані з вирішенням якогось завдання, при-

пускають одержання якогось продукту і досить гнучкі (у

структурі складних умінь), то звички є негнучкою (часто і

нерозумною) частиною діяльності, виконуваною механіч-

но, і не мають свідомої мети або явно вираженого продук-

тивного завершення. На відміну від простої навички, звич-

ка може деякою мірою свідомо контролюватися. Але від

уміння вона відрізняється тим, що не завжди є розумною і

корисною (погані звички). Звички як елементи діяльності

являють собою найменш гнучкі її частини.

217