Мельник Л.Г., Гуржій О. І., Демченко М.В. та ін. Історія України. Кн.1

Подождите немного. Документ загружается.

ІСТОРІ

ІЄурс аещіії

удшкпиш

Затверджено Міністерством

вищої і середньої спеціальної

освіти УРСР

як навчальний посібник

для студентів вузів

Під

тйдшішш

^асі&допінщ

- ТЖстпіття

І ~.г; •/ * «

' У з \ )

$0^

«Либідь» І, *ч і'.'

ББК 63.3(2Ук)я73

1-90

Автори: Л. Г. Мельник (керівник), В.Д. Баран, О. І. Гуржій, М. В. Дем^

ченко, А. М. Катренко, Т. І. Лазанська, В. В. Панашенко, В. Г. Сарбей,

В.

1. Сергійчук, Г. Я. Сергієнко, Ф. І. Стеблій, П. П. Толочно,

С.

М. Трусевич, 3. І. Хижняк, Н. А. Шип, В. О. Щербак

Рецензенти: чл.-кор. АН УРСР Я. Д. Ісаєвич; кафедра історії України,

кафедра історіографії та джерелознавства Донецького держуніверситету

Редактори: С. О. Васильченко, Ю. Г. Медюк

Курс лекцій з історії України, підготовлений провідними істориками

республіки, є першою спробою видання такого типу. З урахуванням

сучасних наукових поглядів автори уточнюють ряд концептуальних по-

ложень, оцінок історичних подій та осіб.

Курс складається з двох книг, перша з яких охоплює період від

найдавніших часів до кінця XIX століття.

Для студентів вузів.

Курс лекций по истории Украинн, подготовленньїй ведущими исто-

риками республики, представляет собой первую попьітку издания такого

типа. С учетом современньїх научньїх взглядов автори уточняют ряд

концептуальних положений, оценок исторических собьітий и личностей.

Курс состоит из двух книг, первая из которьіх охватмвает период

с древнейших времен до конца XIX столетия.

Для студентов вузов.

, 0503020902-072

І -— 19.01

А%224(04)-91

М. В. Демченко та ін.,

І8ВІЧ 5-і 1-001693-3 1991

І'

ЛЕКЦІЯ 1

ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК

ПЕРВІСНООБЩИННОГО ЛАДУ

НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

О Первісна палеолітична община ф Мезоліт: виникнення

родової общини ф Розквіт родового ладу в неоліті та ене-

оліті ф Племінна структура суспільства епохи бронзи ф

Становлення і розвиток державотворчої традиції на тери-

торії України: кіммерійці, скіфи, сармати ф Античні міс-

та-держави Північного Причорномор'я

Первісна палеолітична община. Первинною суспільно-

економічною формацією в історії людства була первіснооб-

щинна. Суть її полягала в колективному виробництві та

споживанні, а також у колективній власності на природні

ресурси й знаряддя праці. Протягом тривалого часу свого

існування первіснообщинна формація (або, як її ще нази-

вають, суперформація) пройшла кілька стадій (епох) роз-

витку, які вирізнялись характером продуктивних сил і ви-

робничих відносин. Чітко визначаються дві стадії — при-

власнюючого та відтворюючого господарства. Основними

соціально-економічними осередками їхніх соціальних струк-

тур були відповідно первісна община і рід. Окремі дослід-

ники (наприклад, В. Ф. Генінг) виділяють і третю стадію,

пов'язану з виникненням в економіці металургії, а в су-

спільній організації — племінного ладу.

Основна мета первісного виробництва полягала у ство-

ренні необхідного продукту для забезпечення фізичного

існування людини й розширеного відтворення населення.

На певному етапі розвитку первіснообщинної суспільно-

економічної формації з'являється і додатковий продукт.

Набувши споживчо-вартісної форми, він свідчить про за-

родження нових — станово-класових — відносин. «Ні одна

суспільна формація,— наголошував К. Маркс,— не гине

раніше, ніж розвинуться всі продуктивні сили, для яких

вона дає досить простору, і нові більш високі виробничі

відносини ніколи не появляються раніше, ніж дозріють

матеріальні умови їх існування в надрах самого старого

суспільства»

У межах первіснообщинної формації мали місце два

великих суспільних поділи праці. Перший характеризував-

ся виділенням пастуших племен, що зумовило значне під-

вищення продуктивності праці, появу додаткового продук-

ту й натурального обміну, другий, пов'язаний з виникнен-

ням металургії як самостійної галузі виробництва, спри-

чинився до корінних змін в економічній та суспільній

структурі.

Розвиток продуктивних сил у первісному суспільстві

відбувався загалом по висхідній лінії, але нерівномірно:

в одних регіонах історичний поступ ішов швидше, в ін-

ших— повільніше. Отже, на певних етапах і в певних су-

спільствах співіснували історично послідовні явища.

Відповідно до провідної ролі жінки й чоловіка в су-

спільстві родовий лад набирав форм матріархату і патрі-

архату. Матріархальний рід більшою мірою характерний

для суспільств з привласнюючою економікою та розумін-

ням суспільної ролі жінки як продовжувачки людського

роду, патріархат же притаманний суспільствам з відтво-

рюючою економікою, в якій головне місце посідав чоло-

вік,— не тільки основний виробник, але й господар сімей-

ного добра. Говоримо зараз лише про певну закономірність

розвитку форм роду, бо ж у реальному житті ці форми не

завжди безпосередньо відповідали рівневі продуктивних

сил. Відомо, наприклад, що суспільства з рисами матріар-

хату існували навіть в епоху класоутворення.

Первіснообщинний лад у межах території нинішньої

України співвідноситься з такими археологічними періода-

ми,

як палеоліт (стародавній кам'яний вік), мезоліт (серед-

ній кам'яний вік), неоліт (новий кам'яний вік), енеоліт

(мідно-кам'яний вік), бронзовий вік.

Найдавніша людина сучасного типу з'явилась на тери-

торії України в палеоліті, а саме — в ашельський час

(близько 1 млн років тому). Це доводиться розкопками ба-

гатошарового поселення епохи палеоліту біля с. Королево

на Закарпатті. Тут у багатометровій товщі суглинкових від-

кладів простежено вісім культурних горизонтів, датованих

періодом від 1 млн до 35 тис. років до н. е. Крім Короле-

ва, залишки палеолітичних поселень відомі ще у 20 пунк-

тах Закарпаття, переважно у Південних і Південно-Схід-

ннх Карпатах, уздовж течії Тиси та її притоків.

Маркс К. До критики політичної економії // Маркс Енгельс Ф,

Твори. Т. 13. С. 7. •

За розкопками минулих років, стоянки людини ашель-

ської доби відомі також у Донбасі (в районі м. Амвросієв- '

ка),

на Дністрі в с. Лука-Врублівецька, на Житомирщині. '"

Археологами виявлені тут ручні рубила та велика кіль-"

кість крем'яних відщепів, уживаних як знаряддя праці. '

Аналіз місцезнаходжень найдавніших людей на тери-,'

торії України дає змогу твердити, що найвірогіднішими на-

}

прямами їх початкового розселення були західний (з боку

Західної Європи) та південно-східний (з боку Кавказу).

Ашельці трималися невеликими гуртами, користувалися вогнем, по-

лювали на дрібних тварин та займалися збиральництвом. Колективне

виробництво і колективне споживання становили суть їхнього суспіль-

ного життя. Шлюбні зв'язки мали парно-груповий характер, а община

була не стільки родовою, скільки соціально-економічною одиницею.

Ф. Енгельс вважав, що виробники тут стихійно об'єднувалися в общину.

Клімат тоді був теплий, але мали місце періодичні по-

холодання—передвісники Дніпровського зледеніння.

Наступний етап історичного розвитку репрезентує так

звана мустьєрська епоха, яка датується періодом з 150 по

35 тис. років до н. е. В цей час людина інтенсивно заселяє

Східну Європу й досягає басейну Десни. На території су-

часної України відомо понад 80 мустьєрських пам'яток у

Донбасі, Криму, Подністров'ї, Подніпров'ї,-на Десні, в За-

хідному та Східному Прикарпатті. Слід особливо відзна-

чити багатошарові стоянки Молодове І, Молодове V (на

Дністрі), Кормань IV. На основі знахідок з цих стоянок

археологи дослідили найдавніше житло з кісток мамонта

і дійшли висновку про виникнення родового ладу.

Багатими на матеріал виявилися мустьєрські поселення

в Криму — в гроті Кіїк-Коба, навісі Заскельному (Схід-

ний Крим), у скелястому сховищі Старосілля (поблизу

Бахчисараю). Тут відкриті останки шести палеантропів. За

підрахунками С. М. Бібікова, в Криму в середньому палео-

літі проживало до 250 чоловік — близько однієї людини

на 60 км

Середньопалеолітичні колективи складалися з двох — чотирьох сі-

мей.

Соціальна організація базувалася на кровно-споріднених відноси-

нах. Життя общини визначалося природним розподілом праці: чоловік

займався полюванням, тобто добуванням їжі, жінка — збереженням до-

машнього вогнища, продовженням роду.

Типологічно мустьєрські пам'ятки України розподіляються на посе-

лення просто неба, печерні сховища, короткочасні стійбища, місця до-

бування кременю й майстерні з його обробки. Оснозними об'єктами

полювання мустьєрського населення були мамонт, зубр, сайгак, веле-

тенський і благородний олені, шерстистий носоріг, дикий кінь, кабан

та ін. ......

У середньому палеоліті значно поліпшилася техніка виготовлення

знарядь праці, а самі вони урізноманітнювалися за формою й призна-

ченням. Йдеться про скребла, знаряддя ударної дії, гостроконечники,

виготовлені з кременю, андезіту та інших порід каменю.

Заключний етап епохи палеоліту датується періодом

від 35 до 10 тис. років до н. е. Він характеризувався різ-

ким похолоданням, пов'язаним з останнім великим зледе-

нінням (Валдайським). Змінилися рослинність, тваринний

світ. Поряд з формами помірних широт (дикими кіньми,

сайгаками, ослами) холодні степи України населяли ма-

монти, шерстисті носороги, північні олені, вівцебики, песці.

Порівняно з попередніми епохами населення пізнього палеоліту знач-

но зросло. На Україні відомо близько 500 поселень цієї доби. Палеоде-

мографічні розрахунки С. М. Бібікова дають приблизну цифру 20 тис.

чоловік, або одна людина на 3 км

. Тодішні людські колективи тримали-

ся берегів річок. Дослідники вирізняють окремі локальні етнокультурні

зони,

близькі за рівнем розвитку і соціальною структурою. На цей час

припадає завершення фізичного і розумового формування людини су-

часного типу (Ното Заріепз), яку за місцем першої знахідки її кісток

у печері Кроманьйон (Франція) називають кроманьйонцем.

Характерною особливістю епохи пізнього палеоліту була відносна

осілість населення. Селища кроманьйонців складались з п'яти-воеьми

житлових споруд типу яранг, у яких мешкало до 50 чоловік. Спостері-

гаються якісні зміни в знаряддях праці: вони вдосконалюються за фор-

мою й урізноманітнюються за призначенням. Це — скребки, скребла, різ-

ці, які вживались при обробці та розкроюванні шкір, проколки, свердла,

кремінні мікропластинки. Вперше в історії почали широко використову-

ватися знаряддя праці з кості.

Зазнало великих змін і ускладнилося духовне життя кроманьйон-

ців.

У пізньопалеолітичних поселеннях, розкопаних на Україні, знайдено

стилізовані жіночі статуетки, фігурки птахів. На стоянках у селах Ме-

жиріч на Канівщині та Мізин на Чернігівщині виявлені зображення на

кістках мамонта, виконані червоною фарбою. Деякі з цих розмальова-

них кісток С. М. Бібіков інтерпретував як музичні ударні інструменти.

На стоянці Моодове V знайдено музичний інстумент типу флейти.

Наприкінці пізнього палеоліту, як вважають дослідники,

визначилася криза полювання на великих тварин, зумов-

лена різними антропогенними й природними факторами.

Подолати її вдалося, запровадивши та розвинувши мікро-

літизацію знарядь праці, а також змінивши форми мислив-

ського господарства. Отже, кроманьйонці продемонстру-

вали вміння пристосовуватися до скрутних обставин і за-

безпечити свою стійку життєдіяльність.

Мезоліт: виникнення родової общини. В епоху мезо-

літу сталися істотні зміни в природному середовищі.

Останній льодовик у Європі зник приблизно 11 тис. років

тому. Клімат пом'якшав, а ландшафтно-географічні зони

набули сучасних характеристик. Сформувалися русла рі-

чок. Близьким до нинішнього став тваринний світ, найтипо-

вішими представниками якого були бико-тур, косуля, олень,

У межах України виявлено сотні мезолітичних посе-

лень і стійбищ — біля сіл Білолісся, Гиржеве, Мирне на

Одещині, Осокорівка в Надпоріжжі, в Криму. Населення

було відносно осілим. Поряд з великими відкрито чимало

малих стоянок, які виникли внаслідок розпаду общин на

невеликі мисливські колективи.

У мезоліті відбулися кардинальні зміни в сфері вироб-

ництва знарядь праці. Були винайдені лук і стріла, що в

свою чергу спричинилося до важливих зрушень в організа-

ції мисливського господарства. На цей час припадає поча-

ток приручення диких тварин, насамперед собаки, по-

тім—

свині. Нестача м'ясної їжі стимулювала розвиток-

рибальства, а також збиральництва, яке поклало початок

рослинництву.

Як свідчать наявні археологічні дані, в мезоліті стала-

ся друга велика криза мисливського господарства і виник-

ли перші форми відтворюючого.

Зміни у господарській діяльності мезолітичної людини

зумовили відповідну перебудову і соціального життя. Інди-

відуалізація виробництва і споживання піднесла роль пар-

ної сім'ї, хоч вона ще й не стала економічним осередком

суспільства. Ф. Енгельс вважав, що «за родового ладу сі-

м'я ніколи не була і не могла бути осередком суспільної

системи, бо чоловік і жінка неминуче належали до двох

різних родів»

. Таким осередком лишалася община, яку

називають кланом, або ранньородовою общиною. Деякі

дослідники (наприклад, М. О. Бутинов) вважають за мож-

ливе говорити про початок у мезоліті процесу формування

племінної етнічної спільності.

Розквіт родового ладу в неоліті та енеоліті. Завершаль-

ною стадією кам'яного віку стала епоха неоліту, котра три-

вала з VI по III тис. до н. е. й характеризувалася великими

змінами в економіці. Поряд з традиційними її форма-

ми—

мисливством, рибальством і збиральництвом — за-

роджуються й поширюються нові — скотарство і землероб-

ство.

Відтворююче господарство заклало підвалини даль-

шого поступального розвитку стародавнього населення

України, чисельність якого в неоліті значно зросла. Пере-

хід до свідомого виробництва продуктів харчування — якіс-

но новий етап в історії людства. Сучасні вчені називають

цей етап «неолітичною революцією».

Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави //

Маркс К., Енгельс Ф. Твори.Т. 21. С. 98.

Спричинений новими знаряддями праці, прогрес еконо-

міки неолітичного суспільства, в свою чергу, стимулював

удосконалення цих знарядь і розширення їхнього асорти-

менту. З'явилися нові типи кам'яних сокир, ножів, тесел.

Виникли й невідомі раніше способи обробки каменю —

шліфування, розпилювання, свердління. Велика подія нео-

літичного часу—початок виготовлення керамічного по-

суду.

Наприкінці досліджуваної епохи визначається певна те-

риторіально-господарська спеціалізація. Так, у басейні Сі-

верського Дінця й на Волині виявлені залишки майстерень

з обробки каменю. Неолітичні майстри Надпорожжя нала-

годили виробництво кам'яних шліфованих сокир і тесел.

Все це підштовхувало до речового обміну, й не лише між

населенням різних районів території України, а й суміж-

них регіонів. У Маріупільському і Микільському могильни-

ках знайдені кам'яні навершя булав, виготовлені на За-

кавказзі й Стародавньому Сході. На думку фахівців, Бал-

кано-Дунайський басейн, Кавказ, Передня Азія — це ті ре-

гіони, звідки древнє населення України могло запозичити

окультурені види зернових, одомашнену велику й дрібну

рогату худобу.

На сьогодні на Україні в долинах Дніпра, Сіверського

Дінця, Південного Бугу, Дністра, Десни, Прип'яті, Ворск-

ли,

Псла, Сули та інших рік і річок виявлено близько

500 неолітичних поселень. Господарський та культурний

розвиток племен того часу відбувався нерівномірно. В ме-

жах України виділяються дві культурно-господарські зони:

південно-західна (землеробсько-скотарська) і північно-

східна (мисливсько-риболовецька). Перша охоплювала лі-

состепове Правобережжя, Західну Волинь, Подністров'я,

Закарпаття, друга — лісостепове Лівобережжя, Полісся.

В кожній зоні існувало кілька археологічних культур: буго-

дністровська, лінійно-стрічкової кераміки, дунайська, тись-

ка (перша зона), сурсько-дніпровська, ямково-гребінцевої

кераміки, дніпро-донецька (друга зона).

У соціальному аспекті неолітична епоха була часом роз-

квіту родового ладу, що засвідчено, зокрема, матеріалами

могильників. Основу виробничих відносин становила спіль-

на власність роду на знаряддя та продукти праці, а в зоні

відтворюючого господарства — і на певну територію, тобто

землю. Різко зросла в цей період і роль сім'ї — генеоло-

гічної основи роду.

Власність на землю зумовила значний розвиток проце-

су складання територіальних зв'язків (про початок цього

процесу йшлося вище), що, в свою чергу, вело до ВІШИК-

иення сусідської общини, а згодом і племені. Ці нові ін-

ститути суспільної структури повною мірою виявлять себе

в рамках відтворюючої економіки.

Археологічні дані дають змогу твердити про складний світогляд

людей неолітичної епохи. їхні релігійні уявлення включали в себе еле-

менти анімізму, фетишизму, первісної магії. Своєрідним відображенням

цього є пам'ятки образотворчого й декоративного мистецтва — орна-

ментально оздоблені кераміка, знаряддя праці з кістки та ін. У числен-

них гротах Кам'яної Могили — мальовничого пагорба з величезних

пісковикових брил, розташованого поблизу Мелітополя, археологи від-

найшли безліч орнаментальних та скульптурних зображень тварин, лю-

дей,

цілих сюжетних композицій неолітичного часу.

У IV—III тис. до н. е. на території сучасної України від-

бувся перехід до енеоліту (мідно-кам'яного віку), який ха-

рактеризувався не лише опануванням технології виробниц-

тва й обробки міді, але й подальшим прогресом відтворю-

ючих форм господарства — землеробства та скотарства.

Найяскравішою археологічною культурою нової епохи була

трипільська, пам'ятки якої виявлені в лісостеповій зоні на

величезних обширах від Пруту і Дунаю до Дніпра. Крім

неї, дослідники виділяють на території нинішньої України

й інші землеробсько-скотарські культури: гумельницьку,

середньостогівську, лійчастої кераміки, кулястих амфор,

кемі-обинську. Поліські райони, як і до цього, населяли

мисливсько-риболовецькі племена дніпро-донецької куль-

тури та культури ямково-гребінцевої кераміки. Зберігала-

ся нерівномірність соціально-економічного й духовного роз-

витку згадуваних вище двох культурно-господарських зон.

Трипільські пам'ятки вперше були виявлені В. В. Хвой-

кою біля с. Трипілля на Київщині наприкінці минулого

століття. Вважається, що витоки цієї культури слід шукати

в регіонах Східного Середземномор'я і Балкан, звідки бу-

ли привнесені передові форми ведення землеробства та

скотарства. Активне формування трипільської спільності

відбувалося на сучасній території України на базі синтезу

місцевих і прийшлих елементів. Уже в IV тис. до н. е. осі-

лі трипільці населяли Середнє Подністров'я й басейн Пів-

денного Бугу, протягом же другої половини IV—III тис.

до н. е. просунулися на Верхнє Подністров'я, Волинь, у ба-

сейн Середнього Дніпра й на частину території Лівобе-

режжя.

Проживали трипільці в поселеннях, розташованих поблизу рік на

першій і другій надзаплавних терасах. На ранньому етапі існування

цієї культури поселення мали з кілька десятків житлових та господар-

ських будівель, розміщених рядами або по колу. Число мешканців до-

сягало кількасот. Найтиповішим житлом був наземний глинобитний

будинок прямокутної форми з кількома приміщеннями. У кожному бу-

динку проживали, як правило, дві-три споріднені парні сім'ї. На серед-

ньому етапі історичного розвитку племен трипільської культури розміри

поселень значно побільшали. Так, у селищі, виявленому поблизу^;. Во-

лодимирівна на Південному Бузі, налічувалося понад 200 глинобитних

будинків, в котрих могли проживати до 2 тис. чоловік. На пізньому

етапі істотно зросла чисельність трипільців, і знову ж таки ще біль-

шими стали розміри їхніх поселень. З'являються поселення-«гіганти»

площею 280—400 га з кількістю будинків від 1 до 1,5 тис. Вони відкриті

у Південному Побужжі біля сіл Доброводи, Талянки, Майданецьке

та ін.

Провідними галузями господарства трипільців були ор-

не землеробство й скотарство. Вирощувалися пшениця, яч-

мінь,

просо, бобові, льон. Рало із застосуванням тяглової

сили великої рогатої худоби різко підвищило загальну

культуру землеробства; виникла можливість переходу до

перелогової системи землекористування.

Хоча трипільці й почали вживати металеві вироби, їхні

знаряддя праці в цілому зберігали неолітичний характер.

Крем'яна індустрія, як і раніше, мала велике значення.

В ряді районів мешкання трипільців виявлені числен-

ні копальні, пов'язані з добуванням кременю, а також

спеціальні майданчики на поселеннях, де працювали

майстри.

Високого технічного й художнього рівня досягло кера-

мічне виробництво. Досліджені гончарні печі (під с. Жва-

нець на Дністрі), вишуканість форм посуду, багатокольоро-

ве розмальовування тощо — все це свідчить про те, що

гончарною справою займалися майстри-професіонали, об-

щинні ремісники. Спеціалізованою галуззю було й виготов-

лення антропоморфної та зооморфної пластики. Особливого

поширення набули жіночі статуетки.

Характер господарської діяльності трипільців зумовив

дальший розвиток територіальних зв'язків, відбитих у фор-

мах соціального життя. На основі територіальних общин

формуються племена, зароджуються міжплемінні об'єднан-

ня,

складається ієрархічна структура родів, виділяються

найзнатніші з них на чолі з визнаними главами — патріар-

хами.

Із синхронних трипільській особливий інтерес становить

кемі-обинська археологічна культура, поширена в Криму,

Нижньому Подніпров'ї та Приазов'ї. Кемі-обинці були ско-

тарями й землеробами. Як і інші енеолітичні племена, во-

ни користувалися різноманітними знаряддями праці з кре-

меню, інших порід каменю, рогу, металу. Проживали в не-

великих поселеннях, розташованих на підвищеннях і остро-

вах рік. Померлих ховали в підкурганних дерев'яних або