Москаленко В.В. Соціальна психологія

Подождите немного. Документ загружается.

531

Глава 20. Проблема групи в соціальній психології

Групи

умовніреальні

лабораторні природні

великі малі

стихійні стійкі

ті, що

утворюються

розвинуті

Умовні (номінальні) групи – це групи, які виокремлені за

певною формальною ознакою (освіта, вік, стать, професія, етніч?

на, політична чи релігійна належність). Члени такої групи мо?

жуть не перебувати в безпосередньому контакті. Такі групи час?

то називають статистичними.

Соціальна психологія зосереджує увагу на реальних групах,

основою яких є об’єктивний процес обміну діяльністю та її резуль?

татами. Реальні групи – це об’єднання людей, що взаємодіють між

собою. Такі групи утворюються для досягнення спільних цілей, які

об’єднують людей на основі їх потреб та інтересів.

Серед реальних груп існує і такий їх вид, як лабораторні гру?

пи, які здебільше фігурують в загально?психологічних досліджен?

нях. На відміну від них існують природні групи. Соціально?пси?

хологічний аналіз здійснюється в обох різновидах реальних груп.

Природні групи можуть бути великими і малими. Кри?

терієм такого розподілу є безпосередність та опосередкованість

спілкування. Ще однією суттєвою ознакою цих груп є їх чи?

сельність. Кількісний склад групи – важлива її характеристи?

ка. Її нижня та верхня межі – важливий чинник взаємодії, прий?

няття рішення, керівництва, а також її динамічних процесів. З

приводу нижньої та верхньої меж психологами висловлюють?

532

РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП

ся різні думки. Вважається, що група може мати двох осіб (діа?

ди). Деякі дослідники висловлюють думку, що нижньою ме?

жею малої групи є 3 особи (тріади). Існують також різні думки

щодо верхньої межі малої групи (від 7?10 до 45 і більше її

членів). Деякі психологи, посилаються на магічне число 7±2.

Досвід людства показує, що різні функціональні первинні уг?

рупування (дитячі, виробничі, наукові, військові) коливають?

ся десь у цих межах.

У малій групі спілкування відбувається як безпосереднє, ве?

лика група характеризується опосередкованим, здебільшого анон?

імічним характером спілкування, що зумовлено неможливістю пря?

мого контакту членів групи через численність її членів. До великих

груп належать нації та етнічні спільності, класи, соціальні рухи,

вікові групи. В окремих випадках (вікові, статеві) великі групи

збігаються з номінальними групами. В соціальній психології ве?

ликі групи досліджені неоднаково. Одні з них мають солідну тра?

дицію дослідження (масові явища і рухи), інші (класи, нації) –

представлені менше в якості об’єкта соціальної психології. Великі

групи поділяються на організовані і неорганізовані. Перші мають

певні структурно?формальні, організаційні (склад групи, система

комунікацій та ін.) та відповідні соціально?психологічні (групові

цінності, норми та ін.) характеристики. Неорганізовані групи ха?

рактеризуються стихійністю виникнення (натовп).

В соціальній психології деякі дослідники висловлюють дум?

ку щодо доцільності виокремлення поряд з малими та велики?

ми середніх груп. Критеріями їх виділення є наявність єдиного

простору, в якому відбувається взаємодіяльність, наявність пев?

них повноважень координуючих і керівних осіб, з якими періо?

дично контактують члени середніх груп, а також наявність ма?

лих груп, які входять до складу середніх груп (клас в школі, ви?

робничий колектив на підприємстві). У середніх групах порівня?

но з малими безпосередній контакт здійснюється з певними

уповноваженими представниками групи. У великих групах кон?

такти з уповноваженими особами набувають багатощаблевого

опосередкованого характеру.

533

Глава 20. Проблема групи в соціальній психології

Психологічний вплив групи на особистість може бути різним (по?

зитивним або негативним) в залежності від кількості членів цієї групи.

Позитивні наслідки збільшення кількості членів групи.

1. Зі збільшенням групи в ній з’являється більше людей із яск?

раво вираженою індивідуальністю. Це створює сприятливі умови

для широкого і різнобічного обговорення різних питань

2. Чим більше група, тим легше розподілити обов’язки між її

членами у відповідності з їх можливостями і здібностями в інтере?

сах загальної цілі.

3. Більша за чисельністю група може зібрати і переробити за

той самий час більшу кількість інформації.

4. В більшій групі більша кількість людей може приймати участь

у виробітці і прийнятті рішення.

5. З ростом групи підвищується її “ресурс талантів”. Це

збільшує імовірність прийняття оптимальних рішень. Для задач,

що мають багато альтернативних варіантів рішення, ця обставина

є вельми суттєвою.

Негативні наслідки збільшення кількості членів групи.

1. Зі збільшенням числа членів групи може зменшуватись її

згуртованість, зростає імовірність утворення і розпаду на маленькі

угрупування. Це суттєво утруднює досягнення єдності в обговоренні

в групі питань.

2. Великою групою важко управляти, організовувати взаємо?

дію її членів, налагоджувати між ними нормальні ділові і особисті

взаємостосунки.

3. Ріст групи може привести до збільшення розходжень у дум?

ках і загострення взаємовідносин.

4. Зі збільшенням групи статус і авторитет одних її членів зро?

стає, інших – зменшується, збільшується психологічна дистанція

між ними. Можливості для розвитку і використання своїх здібнос?

тей, задоволення потреб у спілкуванні, самовираженні, визнанні у

одних членів групи зростає, у інших – зменшується, що створює

несприятливі умови для розвитку особистості.

5. Зі збільшенням групи середній внесок кожного учасника в

результаті сумісної діяльності здебільше знижується.

534

РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП

Висновки

1. Соціальна група – це об’єднання двох або більше людей,

які взаємодіють один з одним і залежать один від одного в тому

розумінні, що загальні потреби і цілі заставляють їх розрахову?

вати один на одного.

Група – це така реальність, завдяки якій людина задовольняє

багато потреб, а саме: потребу у виживанні, у функціонуванні осо?

бистості, у засвоєнні людського досвіду, у самооцінці, у самоіден?

тичності, у позитивних емоціях і т.ін.

2. До елементарних параметрів групи належать: композиція

(склад), структура групи, групові процеси, групові норми і цінності,

система санкцій. Ці параметри можна класифікувати за двома озна?

ками: тими, що характеризують групу як ціле, і тими, що стосують?

ся характеристик людини як члена групи.

Композиція групи визначається в залежності від того, яка ре?

альна група досліджується і які ставляться цілі в досліджені. Зна?

чимі характеристики (стать, вік, професійні чи моральні якості

задаються дослідником). Теж саме можна сказати відносно гру?

пових структур. Визначають горизонтальні структури (лідерсь?

ка структура, структура статусів, структура комунікацій та ін) та

вертикальні структури (неофіційні відносини, офіційні відноси?

ни, неофіційні ділові та ін.).

До групових процесів відносяться процеси розвитку, згуртова?

ності, нормативного тиску, прийняття рішення.

До другої групи параметрів відносяться характеристики гру?

пи, що стосуються місця індивіда в групі в якості її члена. Для цього

використовуються такі поняття: групові очікування (експектації),

цінності, норми, санкції, статус, позиція, роль.

3. Існують різні класифікації соціальних груп в залежності

від принципів, на основі яких вони побудовані. В залежності від

кількості членів групи поділяються на великі і малі. За мірою

безпосереднього впливу на особистість виділяються первинні і

вторинні групи: за мірою зв’язку з іншими групами виділяють?

ся закриті і відкриті групи. В залежності від сили впливу на осо?

бистість розрізняють групи членства і референтні групи. За

535

Глава 20. Проблема групи в соціальній психології

мірою організації розрізняють неорганізовані, випадкові групи

і цільові організовані. В залежності від тривалості існування

виділяються короткочасні і довготривалі (сталі) групи. За мірою

міцності і стійкості внутрішніх зв’язків розрізняють згуртовані,

малозгуртовані і роз’єднані групи.

Основою класифікації можуть бути й інші критерії. Амери?

канський дослідник Юбенк виділив сім різних принципів, які мо?

жуть бути основою класифікації: рівень культурного розвитку, тип

структури, задачі і функції, тип контактів в групі та ін. Так чи іна?

кше, загальною ознакою всіх існуючих класифікацій групи є фор?

ма життєдіяльності групи.

Основні терміни та поняття

Соціальна група, несоціальна група, сумісна діяльність, само?

категоризація, композиція групи, склад групи, структура групи, гру?

пові процеси, групові норми, санкції, інструментальна діяльність,

експресивна діяльність, вертикальна структура групи, горизонталь?

на структура групи, групові експектації, групові норми, групові пра?

вила, групові атрибути, групові санкції, статус особистості, позиція

особистості, соціальна роль, типологія групових ролей, класифіка?

ція груп, критерії класифікації, номінальні групи, реальні групи,

лабораторні групи, природні групи, великі групи, малі групи, групи

членства, референтні групи, первинні і вторинні групи, довготри?

валі і короткочасні групи, закриті і відкриті групи, організовані і

неорганізовані групи.

Питання для обговорення

та закріплення матеріалу

1. Чим відрізняються соціальні групи від несоціальних груп?

Що є основною характеристикою соціальних груп?

2. Дайте визначення поняттю “соціальна група”.

3. Співвіднесіть історію розвитку соціальної психології з ево?

люцією поняття “група”. Чи згодні Ви з думкою про те, що саме ви?

ділення групи в якості предмета дослідження сприяло тому, що со?

ціальна психологія виділилась в окрему дисципліну?

536

РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП

4. Покажіть зв’язок основних характеристик сумісної групо?

вої діяльності з основними параметрами соціальної групи.

5. Чому сам факт присутності людей в одному місці не може

визначити соціальну групу? Аргументуйте свою відповідь.

6. Назвіть причини об’єднання людей в групи. Які потреби

людини можуть задовольнятись тільки в групі і чому?

7. Назвіть елементарні параметри групи. За якими двома оз?

наками можна їх класифікувати?

8. Дайте характеристику композиції (складу) групи.

9. Охарактеризуйте групу за її структурою, розкрийте верти?

кальну і горизонтальну структуру групи. Дайте характеристику

моделі групової структури, розробленої А.В. Петровським.

10. Який зміст Ви вкладаєте в поняття “групові процеси”?

11. Яке значення для функціонування групи має система гру?

пових очікувань (експектацій)? Аргументуйте свою відповідь.

12. Як пов’язані групові норми і групові санкції? Розкрийте

зміст взаємозалежності цих феноменів.

13. Який зміст вкладається в поняття “статус особистості”?

Чому особистий статус людини є великою індивідуальною цінністю?

Аргументуйте свою відповідь.

14. Дайте визначення поняттю “соціальна роль”. Як соціальна

роль пов’язана з виконанням функцій людиною?

15. Покажіть, які існують потенційно небезпечні ситуації, що

пов’язані з соціальними ролями. Що означає поняття “увійти в

роль”? Прокоментуйте експеримент Ф. Зімбардо з приводу впливу

соціальної ролі на ідентичність особистості.

16. Скільки класифікацій груп Ви знаєте? Що покладено в

основу класифікацій груп? Наведіть приклади відомих Вам кла?

сифікацій груп.

17. Чи може кількість членів групи впливати на характеристи?

ки самої групи? Якщо так, то яким чином?

18. Покажіть позитивні і негативні наслідки збільшення

кількості членів групи.

537

Глава 20. Проблема групи в соціальній психології

Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для вузов. –

М.: Наука, 1995. – 324 с.

2. Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе. –

М.: Просвещение, 1989. – 224 с.

3. Аронсон Э. Общественное животное. – М., 1998. – 517 с.

4. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология.

Психологические законы поведения человека в социуме. – СПб:

Еврознак, 2002. – 560 с.

5. Донцов А.И. Психология коллектива. Методологические

проблемы исследования. – М.: Изд?во МГУ, 1984. – 208 с.

6. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підруч?

ник. – К.: Либідь, 1995. – 304 с.

7. Левин К. Разрешение социальных конфликтов. – СПб, 2000.

8. Орбан?Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навч. посібник. –

К.: Академвидав, 2003.

9. Парыгин Б.Д. Социальная психология. – СПб, 1999.

10. Перспективы социальной психологии: Пер. с англ. – М.:

ЭКСМ?Пресс, 2001. – 688 с.

11. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. – М.:

Политиздат, 1982.

12. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая

психология. – СПб, 2000.

13. Обер М.А., Гильман Ф. Психология индивида и группы:

Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1988.

14. Смелзер М. Социология. – М., 1994.

15. Шибутани Г. Социальная психология: Пер. с англ. – Рос?

тов на дону: Феникс, 1998. – 544 с.

16. Шихирев П. Современная социальная психология. – М.:

ИП РАМ, 2000. – 448 с.

538

21. Соціальна психологія малих груп

Вже понад 100 років мала група залишається предметом дослі?

дження численної кількості соціально?психологічних шкіл і на?

прямків. Інтерес соціальної психології до малих груп настільки ве?

ликий, що всю традиційну соціальну психологію можна розглядати

як соціальну психологію малих груп.

Мала група – це безпосереднє соціальне оточення індивіда. В

цьому розумінні вона виконує функції зв’язуючого кільця в системі

“особистість – суспільство”. Людина усвідомлює свою належність до

суспільства і свої суспільні інтереси через належність до певних соц?

іальних груп і організацій, завдяки яким вона приймає участь у житті

суспільства. Мала група відіграє важливу роль у вихованні і станов?

ленні особистості, її соціалізації, являючись провідником тих ідей,

установок, цінностей і норм поведінки, які існують в даному

суспільстві як цілісній системі. Малі групи є відносно самостійними

суб’єктами суспільних відносин. З одного боку, вони відображають в

собі ті суспільні відносини, в які вони органічно включені, і транс?

формують їх у своєрідні внутрішньогрупові відносини, з іншого – на

основі особистих контактів між членами групи виникає мережа емо?

ційних, психологічних відносин. Обидві системи відносин – об’єктив?

них (суспільних) і суб’єктивних (психологічних) зливаються в єдину

систему міжособистісних групових відносин, що надає малим групам

особливої якості, яка відрізняє їх від інших соціальних груп.

Родовою ознакою малої групи є належність саме до груп соц?

іальних, видовою – безпосередній стійкий особистісний контакт

(спілкування, взаємодія). Прикладами малих груп є сім’я, виробнича

бригада, шкільний клас, науковий, військовий та інший колективи.

Мала група стала фокусом інтересу соціальної психології з де?

кількох причин. По?перше, ускладнення самого суспільного життя,

що було зумовлено посиленням диференціації видів людської діяль?

ності і включенням людей у чисельні утворення за цими видами

діяльності, посилило роль малих груп в житті людини і вимагало

уваги дослідників до цих груп, бо саме в них приймаються групові

рішення, від яких залежить успіх всього виробництва. По?друге,

539

Глава 21. Соціальна психологія малих груп

важливою причиною інтересу дослідників до малих груп був також

і той факт, що проблема малих груп з’явилась немов би на перехресті

психології і соціології, на стику яких і формувалась соціальна пси?

хологія. Малі групи стають тим предметом дослідження, в якому

віддзеркалюється специфіка самої соціальної психології. Третя при?

чина полягає в тім, що мала група виявилась тією одиницею аналі?

зу, де був можливий соціально?психологічний експеримент. Як відо?

мо, метод лабораторного експерименту стає на перехресті ХІХ?ХХ

ст. критерієм науковості психології, зокрема й соціальної психології.

Отже, мала група немов би “допомогла” соціальній психології укрі?

питись в якості експериментальної дисципліни.

Будь?який дослідник, що приступає до аналізу об’єднань людей,

яке є чимось “надіндивідуальним”, інтуїтивно розуміє, що це надінди?

відуальне утворення є малою групою, з якою людина пов’язана з пер?

ших днів свого життя, і не просто відчуває на собі її вплив, але через

цю групу (групи) отримує першу інформацію про зовнішній світ і

надалі організує свою діяльність. В цьому розумінні феномен малої

групи немов би лежить на поверхні і зрозумілий на основі здорового

глузду. Проте з факту очевидності існування малих груп не випливає

зрозумілості їх глибинних сутнісних характеристик, механізмів зв’яз?

ку між членами групи та їх впливів на особистість. Перш за все зали?

шається проблемою саме визначення поняття “малих груп”.

Головні підходи до вивчення

малих соціальних груп

Оскільки проблема малих груп як основна проблема соціаль?

ної психології заявила про себе на Заході, то цікаво хоча б в загаль?

них рисах нагадати початок історії її дослідження. Г.М. Андреєва

виділяє три етапи в дослідженні малих груп, кожен з яких вніс щось

нове в саму трактовку сутності малої групи, її ролі для особистості.

Найбільш ранні дослідження малих груп було проведено в США

в 20?хрр. ХХ ст. Це були дослідження так званих “коактних” груп, тоб?

то груп, які трактувались як “факт присутності інших”. Ці досліджен?

ня виявили феномен фасилітації. Другий етап – це переходу від вив?

чення коактних груп до вивчення взаємодіяльності індивідів в малій

540

РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП

групі. Було виявлено, що найважливішим параметром групової взає?

модіяльності є не просто “факт присутності”, а сумісна діяльність. Було

доведено, що ті ж самі проблеми в умовах сумісної взаємодії вирішу?

ються в групі більш коректно, ніж в умовах їх індивідуального вирі?

шення. У більш детальних дослідженнях було встановлено також, що

результати вирішення задач в групі залежать також і від характеру самої

діяльності, але ця ідея на цьому етапі дослідження не отримала роз?

витку. Третій етап дослідження малих груп характеризується їх

більшою розгалуженістю. Дослідження малих груп було спрямовано

не тільки на виявлення впливу групи на індивіда, але й характеристи?

ки групи як малої групи: її структуру, типи взаємодій індивідів в групі.

Було удосконалено також і методи вимірювання різних групових ха?

рактеристик. В галузі дослідження малих груп поставлено багато важ?

ливих питань, проведено сотні цікавих і витончених у технічному відно?

шенні експериментів, вивчено в деталях чисельні процеси і ефекти

малих груп. Ці питання вирішувались в рамках різних теоретичних

схем, з точки зору різних методологічних підходів, а тому і відповіді на

них отримано неоднозначні. До сих пір залишаються дискусійними такі

питання, як визначення поняття “мала група”, принципи виділення

малих груп, кількісні їх характеристики, зокрема її нижня і верхня межі.

Отже, проблема малої групи рівною мірою цікавить представ?

ників різних теоретичних орієнтацій. Серед їх строкатості найбіль?

ше виділяються три напрямки: соціометричний, соціологічний і

школа “групової динаміки”.

Соціометричний напрямок

вивчення малих соціальних груп

Соціометричний напрямок вивчення малих груп пов’язано з

ім’ям Якоба (Джекоба) Леві Морено (1892?1974) американського

психіатра, соціального психолога. Він закінчив Віденський універ?

ситет за двома спеціальностями: філософії і медицини. В період на?

вчання у Відні захоплювався поглядами Фрейда, а пізніше – соціо?

логічною теорією Ч. Кулі (автор теорії “дзеркального Я” і один з

засновників теорії малих груп). З 1925 р. Дж. Морено працював у