Москаленко В.В. Соціальна психологія

Подождите немного. Документ загружается.

561

Глава 21. Соціальна психологія малих груп

23. Що таке соціально?психологічний клімат групи? Яке зна?

чення має цей феномен для соціально?психологічної науки і со?

ціальної реальності?

24. Дайте визначення поняттю “референтна група”. Які функції

в системі “суспільство – особистість” виконує референтна група?

25. Визначте сфери прикладних соціально?психологічних до?

сліджень, де застосовується теорія референтних груп.

Діагностика психологічного

клімату в малій виробничій групі

(В.В. Шпалінський, Е.Г. Шелест)

Інструкція. Перед вами опитувальник з двома колонками з про?

тилежними за смислом судженнями. Кожне з них – своєрідний па?

раметр психологічного клімату первинного колективу. В лівій ко?

лонці – судження, що відповідають ознакам здорового психологіч?

ного клімату, в правій – антипод кожного судження. Між антипода?

ми – п’ятибальна шкала. Чим ближче до лівого або правого суджен?

ня в кожній парі ви зробите відмітину, тим більше виражено дану

ознаку у вашому колективі. Середня відповідь “3” являється про?

міжною, яка свідчить про наявність обох ознак.

Опитувальник

Ознаки здорового

психологічного клімату

Шкала оціB

нки

Ознаки нездорового

психологічного

клімату

1. Я рідко бач

на початк

робочого дня похмурі і піс?

ні обличчя своїх колег.

5?4?3?2?1

1. Більшість членів ко?

лектив

приходять на

роботу з буденним на?

строєм, не відчуваючи

натхнення і підйому.

2. Більшість з нас радіє, ко?

ли з’являється можливість

поспілкуватись один з од?

ним.

5?4?3?2?1

2. Члени нашого коле?

ктиву виявляють бай?

жість до емоційного

спілкування.

Продовження на наступній сторінці

562

РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП

Ознаки здорового

психологічного клімату

Шкала оціB

нки

Ознаки нездорового

психологічного

клімату

3. Доброзичливість і довір?

ливі інтонації переважають

в нашому діловому спілку?

ванні.

5?4?3?2?1

3. Нервозність, явна

або прихована дратів?

ливість забарвлює на?

ші ділові стосунки.

4. Успіхи кожного з нас

щиро рад

ють всіх інших і

майже ні у кого не викли?

кають заздрощів.

5?4?3?2?1

4. Успіх майже кожно?

го з нас може виклика?

ти хворобливу реакцію

оточуючих.

5. В нашому колективі но?

вак скоріше за все з

стріне

доброзичливість і привіт?

ність.

5?4?3?2?1

5. В нашом

колективі

новак ще довго б

де

почуватись чужаком.

6. У випадку неприємнос?

тей ми не спішимо звину?

вачувати один одного, а на?

магаємося спокійно розі?

братись у їх причинах.

5?4?3?2?1

6. У випадку неприєм?

ностей

нас б

ть

намагатись звалити

провину один на одно?

го або знайдуть винно?

го.

7. Коли поряд з нами наш

керівник, ми поч

ваємося

природно і розкуто.

5?4?3?2?1

7. В присутності кері?

вника багато з нас від?

вають себе ск

то і

напружено.

8. У нас прийнято ділитись

своїми сімейними радоща?

ми і турботами.

5?4?3?2?1

8. Багато хто з нас

вважає за краще “своє”

носити “в собі”.

9. Несподіваний виклик до

керівника

більшості з нас

не викликає негативних

емоцій.

5?4?3?2?1

9. Несподіваний ви?

клик до керівника

багатьох з нас супро?

воджується негатив?

ними емоціями.

Продовження таблиці

563

Глава 21. Соціальна психологія малих груп

Ознаки здорового

психологічного клімату

Шкала оціB

нки

Ознаки нездорового

психологічного

клімату

10. Той, хто порушує тру?

дову дисципліну, відпові?

дає у нас не тільки перед

керівником, але й всім

колективом.

5?4?3?2?1

10. Той, хто порушує

трудову дисципліну,

відповідає у нас лише

перед керівником.

11. Більшість критичних

зауважень ми висловлюємо

один одному тактично, ви?

ходячи з найкращих поба?

жань.

5?4?3?2?1

11. У нас критичні за?

уваження частіше за

все носять характер

явних або прихованих

випадів.

12. Поява керівника викли?

кає у нас приємне пожвав?

лення.

5?4?3?2?1 12. Поява керівника у

більшості з нас особ?

ливих радощів не ви?

кликає.

13. В нашому колективі гла?

сність – це норма життя.

5?4?3?2?1 13. До справжньої гла?

сності в нашому коле?

ктиві ще далеко.

Разом балів

Продовження таблиці

Обробка та інтерпретація

Підсумкові результати психологічного клімату за даною шка?

лою знаходяться в діапазоні від 65 до 13 балів.

Високої сприятливості психологічного клімату відповідають

показники в діапазоні 42?65 балів; середньої сприятливості – 31?41

бал; незначної сприятливості – 20?30 балів.

Кількісні показники менш як 20 балів свідчать про несприят?

ливий психологічний клімат.

564

РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП

Література

1. Американская социологическая мысль: Тексты. – М.: МГУ,

1994. – 496 с.

2. Андреева Г.М. Социальная психология. – М: Изд?во МГУ, 1980.

3. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Совре?

менная социальная психология на Западе. – М., 1978.

4. Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе. –

М.: Просвещение, 1989. – 224 с.

5. Аронсон Э. Общественное животное. – М., 1998.

6. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология.

Психологические законы поведения человека в социуме. – СПб:

Еврознак, 2002. – 560 с.

7. Белкин П.Г., Емельянова Е.Н., Иванов М.А. Социальная

психология научного коллектива. – М.: Наука, 1987. – 214 с.

8. Донцов А.И. Психология коллектива. Методологические

проблемы исследования. – М.: Изд?во МГУ, 1984. – 208 с.

9. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых

группах. – М.: Изд?во БГУ, 1976.

10. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підруч?

ник. – К.: Либідь, 1995. – 304 с.

11. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой груп?

пы. – М.: Изд?во МГУ, 1991. – 207 с.

12. Межличностное восприятие в группе / Под ред. Г.М. Лаза?

рева. – М.: МГУ, 1982.

13. Немов Р.С., Кирингнин А.Г. Путь к коллективу. Книга для

учителей о психологии ученического коллектива. – М.: Педагоги?

ка, 1988. – 145 с.

14. Орбан?Лембрик Л.Е Соціальна психологія: Навч. по?

сібник. – Київ: Академвидав, 2003.

15. Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психоло?

гии. – СПб, 2000.

16. Перспективы социальной психологии: Пер. с англ. – М.:

ЭКСМ?Пресс, 2001. – 688 с.

17. Парыгин Б.Д. Социальная психология. – СПб, 1999.

565

Глава 21. Соціальна психологія малих груп

18. Парыгин Б.Д. Социально?психологический климат коллек?

тива. Пути и методы изучения. – Л.: Наука, 1981. – 192 с.

19. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. – М., 1982.

20. Петровский А.В., Шпалинский В.В. Социальная психоло?

гия коллектива. – М.: Просвещение, 1978. – 176 с.

21. Платонов Ю.П. Психология коллективной деятельности.

Теоретико?методологический аспект. – Л.: Изд?во ЛГУ, 1990. – 184 с.

22. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая

психология. – СПб, 2000.

23. Робер М.А., Тильман Ф. Психология индивида и группы:

Пер. с франц. – М.: Прогресс, 1988.

24. Смелзер Н. Социология. – М., 1994.

25. Шапарь В.Б. Методы социальной психологии. – Ростов на

Дону, 2003.

26. Шихирев П. Современная социальная психология. – М.: ИП

РАМ, 2000. – 448 с.

27. Щепанский Я. Элементарные понятия социологии. – М.:

Прогресс, 1970.

566

Глава 22. СоціальноBпсихологічні

дослідження динаміки малих груп

Визначення поняття “групова динаміка”

Проблематика тих явищ, які можна віднести до динамічних

процесів малої групи, досить широка. По?перше, це група проблем в

руслі “особистість – мала група”. Сюди можна віднести ті з них, що

стосуються механізмів трансформації групою загальних норм і

цінностей суспільства і доведення їх до індивідів. Разом з тим важ?

ливим питанням є виявлення способів засвоєння особистістю цих

цінностей, норм і установок. Отже, ці проблеми стосуються такого

ракурсу дослідження, в якому з’ясовується, що відбувається всере?

дині малої групи. По?друге, важливим аспектом дослідження дина?

міки малих груп є розвиток самої групи, особливості групових про?

цесів, їх модифікація на кожному з етапів розвитку.

В широкому розумінні слова групова динаміка, на відміну від

статики є сукупністю тих динамічних процесів, які одночасно відбу?

ваються в групі в якусь одиницю часу і які знаменують рух групи,

тобто її розвиток.

Вперше поняття “групова динаміка” було використано К. Ле?

віном у статті “Експерименти в соціальному просторі”, що була опуб?

лікована в одному з американських наукових журналів в 1939 році.

В 30?х рр. ХХ ст. завдяки роботам К. Левіна і його членів виник

науковий напрямок групової динаміки, який спирався на загальний

системний підхід до груп, розроблений в гештальтпсихології. Ос?

новні теоретичні принципи групової динаміки такі:

– група є ціле, яке існує у великому соціальному “полі” з ба?

гатьма перехресними динамічними зв’язками;

– група є дещо більше, ніж сума її членів, вона має свою влас?

ну структуру і свої цілі;

– критерій визначення групи є взаємозалежність її членів;

– група є “динамічним цілим”, зміна в будь?якій її частині при?

водить до зміни цілого;

– кожен член групи існує в соціальному полі, в якому всі інди?

відуальні проблеми безпосередньо пов’язані з груповими;

567

Глава 22. Соціальнопсихологічні дослідження динаміки малих груп

– кожна група має певні структурні (тип організації, рівень

єдності і диференціації частин) і динамічні властивості (групові цілі,

групова ідеологія, яка представлена системою цінностей).

Особливостями досліджень групової динаміки є широке вико?

ристання лабораторних контрольованих експериментів з групами і

практична направленість отриманих результатів. Найбільш відомі

дослідження групової динаміки пов’язані з вивченням стилей лідер?

ства, мотивації прийняття групового рішення, що були здійснені в

30?40?х роках під безпосереднім керівництвом К. Левіна. Методи?

ки, що розроблено школою “групової динаміки” широко викорис?

товуються і в інших теоретичних схемах, тому поняття “групова

динаміка” не обов’язково прив’язується до школи К. Левіна, а озна?

чає також особливий вид лабораторного експерименту, спеціально

призначений для вивчення групових процесів.

Сучасні дослідження групової динаміки включають практич?

но всі питання, що пов’язані зі структурою і функціонуванням груп

та поведінкою індивідів в груповій ситуації. Найважливішими з

динамічних процесів малої групи є: процес утворення малих груп;

психологічні механізми, які роблять групу групою: феномен гру?

пового тиску на індивіда, розвиток групової згуртованості; проце?

си лідерства і прийняття групового рішення. Інший аспект дина?

мічних процесів може бути представлено явищами групової жит?

тєдіяльності, етапами розвитку групи, один з яких може бути пред?

ставлено такою стадією, як колектив.

Утворення малої групи

Оскільки малі групи існують в різноманітних сферах суспіль?

ного життя, то способи їх утворення є досить різними. Найчастіше

вони диктуються зовнішніми по відношенню до групи факторами,

наприклад, умовами розвитку якоїсь організації, в рамках якої ви?

никає мала група. Можна сказати, що мала група утворюється відпо?

відно з потребою суспільного розподілу праці і взагалі з потребою

функціонування суспільства. Наприклад, виробнича бригада ство?

рюється у зв’язку з виникненням нового виробництва, а шкільний

клас – у зв’язку з приходом дітей у систему освіти і т.ін. У всіх цих

568

РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП

випадках причини утворення малої групи знаходяться поза самою

групи і поза індивідами, які до неї входять, ці причини лежать в більш

широкій соціальній системі, з якої група набирає систему приписів

відносно своєї структури, розподілу ролей і статусів, а також цілі

групової діяльності. Всі ці фактори складають зовнішні обставини,

передумови виникнення і існування групи і не є психологічними

механізмами її утворення, які могли б пояснити, як ззовні задана

група стає групою в психологічному значенні цього слова.

Питання психологічних механізмів утворення групи (психоло?

гічне оформлення групи) можливо досліджувати двома шляхами.

Перший передбачає аналіз механізму прийняття кожним членом гру?

пи уже існуючої групової ціннісно?нормативної системи. Це пробле?

ма, яка стосується не стільки утворення групи, скільки “підключен?

ня” до неї нового члена. В цьому випадку аналіз передбачає дослід?

ження феномену тиску групи на індивіда, підпорядкування його групі.

Другий шлях дослідження механізму утворення групи передба?

чає вивчення процесу створення групових норм та цінностей за умо?

ви одночасного вступу в групу багатьох індивідів та наступне все більш

повне прийняття цих норм, сприйняття всіма членами групи групо?

вих цілей. В цьому випадку аналіз психологічного механізму утво?

рення групи здійснюється в плані вивчення групової згуртованості.

Феномен групового тиску. Конформізм

Феномен групового тиску отримав в соціальній психології на?

зву феномена конформізму. Конформізм (від лат. conformis – под?

ібний, схожий) – це пристосування, пасивне прийняття існуючого

порядку речей, пануючої думки і т.ін.

Як зауважив І. Кон, на рівні побутової свідомості цей феномен

зафіксовано давно в казці Андерсена про голого короля. А тому в по?

всякденній мові поняття “конформізм” набуває негативного відтінку.

Щоб позбавитись цього негативного відтінку, в соціально?психо?

логічній літературі частіше говорять не про конформізм, а про кон?

формність, або конформну поведінку, маючи на увазі чисто психоло?

гічну характеристику позиції індивіда відносно позиції групи, прий?

няття або неприйняття ним певного стандарту думки, яка притаман?

569

Глава 22. Соціальнопсихологічні дослідження динаміки малих груп

на групі, міру підпорядкування індивіда груповому тиску. Протилеж?

ними конформності поняттями є поняття “незалежність”, “са?

мостійність позиції”, стійкість по відношенню до групового тиску.

Конформність полягає не просто в тому, що індивід діє так само,

як всі, але в тім, що він піддається впливові загальної дії, тобто він

поводиться не так, як це було б, коли б він був наодинці. Кон?

формність констатується там і тоді, де і коли фіксується наявність

конфлікту між думкою індивіда і думкою групи та подолання цього

конфлікту на користь групи.

Інформаційний і нормативний соціальний вплив

Людина може підпорядковуватись групі або для того, щоб бути

прийнятою, а не відкинутою нею, або тому, що вона прагне отрима?

ти деяку інформацію. М. Дойч і Х. Джерард назвали ці причини

відповідно нормативним та інформаційним впливом. Три класич?

них експерименти показують, як соціальні психологи вивчають кон?

формізм і те, в якій мірі люди можуть бути конформними: це експе?

рименти М. Шеріфа, С. Аша і С. Мілрама.

В 1936 році американський соціальний психолог Музафер Шеріф

провів експеримент з метою виявлення впливу на індивіда інформації,

яка надходить від інших людей групи. Для цього він використав ав

токінетичний ефект від джерела світла в темній кімнаті. Цей ефект

полягає в тім, що якщо довго дивитись на яскраве світло в абсолютно

темному середовищі (наприклад, на одиноку зірку в безлуння), то

починає здаватись, що світло коливається і переміщується. Це відбу?

вається тому, що у людей немає точки відліку (дефіцит інформації),

до якої можна було б прив’язати положення світла. Відстань, на яку

світло може зсуватись, для різних людей різна, проте коли людина

наодинці, то ця відстань завжди залишається однаковою. Шеріф ви?

рішив скористатись для свого експерименту автокінематичним ефек?

том тому, що хотів, щоб ситуація була дійсно неоднозначною. В екс?

перименті Шеріфа люди оцінювали, як далеко точка світла пересу?

валась в темній кімнаті. Коли вони дивились на світло поодинці, їх

оцінки дуже варіювались від людини до людини. Коли ж вони були

об’єднані в групи і могли чути, як інші вголос виражають свої суд?

570

РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП

ження, то досліджувані погоджувались з загальною думкою групи

відносно того, наскільки переміщується світло. Шерифом було ви?

явлено важливу особливість інформаційних впливів, яка полягає в

тім, що вони можуть приводити до особистого прийняття, тобто згоді

наслідувати поведінці інших людей з причини відвертої впевненості

в тому, що вони думають і діють правильно. Може відбуватись також

так звана публічна поступка, тобто згода публічно копіювати поведі?

нку інших людей без того, щоб обов’язково вважати все, що вони го?

ворять або діють, правильним.

В повсякденному житті існує багато ситуацій, в яких люди покла?

даються на інших, намагаючись визначити, що відбувається. Інфор?

маційні соціальні впливи є частиною нашої життєдіяльності. Особли?

во дієвими ці впливи виявляються в періоди соціальних криз, коли

людина зустрічається з ситуацією, яка її лякає і до якої вона погано

підготовлена. Людина може не розуміти, що насправді відбувається,

або не знає, що їй слід робити. Коли зачіпаються питання особистої

безпеки, потреба в інформації стає особливо гострою, а поведінка інших

– цінним джерелом інформації. Коли ситуація стає кризовою, у люди?

ни немає часу зупинитись і подумати, яким чином потрібно якнайкра?

ще діяти, бо потрібно діяти якнайшвидше. Окрім нестачі інформації є

також інша причина підпорядкування людини чужому впливові, а саме:

люди виявляють конформність, щоб інші люди їх сприймали, визна?

вали. Люди підпорядковуються соціальним нормам групи, тобто пра?

вилам, яким повинна відповідати їх поведінка, цінності і переконання.

У групи є певні очікування (експектації) відносно того, як повинні

поводитись її члени. Члени групи підпорядковуються цим правилам

тому, що не хочуть, щоб їх сприймали як таких, поведінка яких відхи?

ляється від норми. Враховуючи таку важливу потребу людей, як по?

требу в соціальних контактах, не дивно, що вони часто виявляють кон?

формність для того, щоб бути прийнятими іншими. Конформізм з нор?

мативних причин виникає в ситуаціях, коли люди роблять те, що роб?

лять інші люди, не тому, що використовують їх як джерело інформації,

а тому, що не хочуть привернути непотрібної уваги до себе, бути знех?

туваними. Отже, нормативний соціальний вплив виявляється тоді,

коли вплив інших людей спонукає індивіда до конформізму, тому що

він хоче бути ними визнаним.