Москаленко В.В. Соціальна психологія
Подождите немного. Документ загружается.
631
Глава 24. Натовп як соціальнопсихологічний феномен
З цього приводу Г.Блумер зауважує, що у випадку, коли у лю?
дей є імпульси, бажання або схильності, які не можуть бути задово?
леними наявними формами існування, вони опиняються в стані не?
спокою. Вони відчувають прагнення до дії, але одночасно і перешко?
ду, яка заважає її виконанню, в результаті вони відчувають диском?
форт, фрустрацію, невпевненість і, як правило, відчуження і
самітність.
Ця внутрішня напруга, у відсутності засобів її зняття, як пра?
вило, виражається у безладній і некоординованій діяльності. Це оз?
нака неспокою. Зовнішньо ця діяльність імовірніше за все, приймає
форму розстроєної уяви і безладних емоцій. У своїх найбільш гос?
трих формах вона характерна для невротичної поведінки.
Л.Почебут виділяє сім етапів формування натовпу.
– Перший етап – це виникнення приводу, яким часто буває
обмеження людей у чомусь. Натовп утворюється не випадково, по?
трібен зовнішній поштовх. Це може бути дефіцит товару, обме?
женість доступу до інформації, влади, обмеженість у свободі, пра?
вах та ін.
– Другий етап – виникнення сумнівів у правдивості офіційної
інформації, поява тривожних чуток, які провокують людей вийти
на площу і масово та згуртовано вимагати своїх прав.
– Третій етап – збори людей на площі та інтенсивний обмін
інформацією і емоціями.
– Четвертий етап – поява лідера натовпу, його виступ, що дуже
часто супроводжується підвищенням емоційного збудження натов?
пу, повторенням гасел і рухів лідера.
– П’ятий етап – протиставлення лідером когнітивних категорій
«ми – вони», наприклад, «ми» – народ, «вони» – влада, створення
образу ворога.
– Шостий етап – активізація натовпу лідером, визначення на?
прямку дій.
– Сьомий етап – груповий ексцес, активні, часто агресивні дії
натовпу. Груповий ексцес починають зачинателі, найбільш енергій?
но їм наслідують агресори, а потім і послідовники.
Отже, зараження загальним настроєм і характер наслідування
дій складають динаміку натовпу.
632
РОЗДІЛ VІI. НАТОВП ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ ГРУП
Колективне і підсвідоме у натовпу
Натовп є одним із способів формування колективного підсвідо?
мого, змістом якого є почуття, що переживаються сумісно.
Підсвідоме у відношенні до натовпу визначається як характе?
ристика психічних процесів, які відбуваються неявним способом,
поза свідомістю. Підсвідоме охоплює когнітивні, емоційні і/або мо?
тиваційні процеси, які відбуваються без усвідомлення їх людиною.
Колективне підсвідоме відкрив Г.Лебон. Він сформулював за?
кон духовної єдності натовпу, який полягає в тому, що свідома осо?
бистість зникає, підсвідома бере верх над свідомим. Домінування
підсвідомого приводить до того, що відбувається орієнтування по?
чуттів і думок людей в одному напрямку. Утворюється колективна
душа, яка має тимчасовий характер і чітко визначені властивості.
Свідоме життя розуму, – зауважує Лебон, – складає лише дуже
маленьку частку порівняно з його підсвідомим життям. Елементи
підсвідомого утворюють душу натовпу.
Характерною рисою почуттів у натовпу є їх однобокість і пере?
більшення. Однонаправлені почуття розповсюджуються у натовпу
дуже швидко засобами зараження і навіювання, які сприяють пере?
більшенню почуттів. Сила почуттів натовпу ще більше збільшується
відсутністю відповідальності. Почуття відповідальності виникає під
дією вольового зусилля, яке може здійснювати тільки ізольований
індивід. Люди, збираючись у натовп, втрачають волю. Волю концент?
рує у собі вождь, завдяки чому він стає здатним управляти натовпом.
Люди у натовпу свідомо не домовляються про правила, норми
і закони поведінки. У натовпу у людини стають слабкішими такі
механізми, що регулюють поведінку – ролі, статуси, цінності,
ціннісні орієнтації, норми і правила етикету.
Натовп – аморальна маса, де ролі і статуси не розподілено, нор?
ми і правила не обговорено, цінності не усвідомлено.
У той час як у суспільстві закони, правила і норми поведінки є
результатом свідомого договірного процесу, більшість людей у момен?
ти перебування у натовпу підпорядковуються владі інстинктів, які на
деякий термін стають провідними регуляторами соціальної поведін?
ки. Місце свідомої особистості займає колективна підсвідомість.
633
Глава 24. Натовп як соціальнопсихологічний феномен
Колективне підсвідоме базується на чуттєвому способі пізнан?
ня оточуючого світу. Змістом колективного підсвідомого є інстинк?
ти – це його глибинні, істотні мешканці, і почуття, що прийшли зі
сфери свідомості, в якій вони довго існували.
Натовп – це один зі способів формування колективного
підсвідомого в психіці людей. Він (натовп) є каталізатором взаєм?
ного обміну інстинктами і почуттями між підсвідомим і свідомим.
Свідома, цілеспрямована воля окремої людини, яка виконує функ?
цію мембрани між свідомістю і підсвідомим, у натовпу послаблюєть?
ся. Мембрана стає прозорою, подоланою для взаємопроникнення
інстинктів і почуттів.
Ізольований індивід володіє здатністю придушувати свої реф?
лекси, тоді як натовп цієї здатності не має. Імпульси, яким підпо?
рядковується натовп, є достатньо сильними, щоб знищити особисті
інтереси. Натовп ніколи не розмірковує і не вчиняє умисно.
У натовпу у людини втрачається здатність контролювати свої
інстинкти, імпульсивна, емоційна поведінка стає домінуючою.
Як зауважує Лебон, індивід у натовпу набуває, завдяки лише
чисельності, усвідомлення нездоланної сили, і це усвідомлення доз?
воляє йому підкорятися таким інстинктам, яким він ніколи не дає
волі, коли буває наодинці. У натовпу він менш схильний приборку?
вати ці інстинкти.
Питання про те, чому психіка людини так сильно реагує на при?
сутність чисельної кількості людей, є принципово важливим.
Ще З.Фрейд неодноразово підкреслював, що в умовах стресу у
натовпу на перший план висувається та форма свідомості людини,
яка існувала ще у первісної людини, а саме: групова психологія. Кон?
такт свідомості з первинним шаром свідомості випускає на волю енер?
гію, що звичайно дрімає у нормальному стані людини. Енергія, що
вирвалась на волю, визволяє психіку від тих стандартів і обмежень,
які нав’язані їй культурою. В результаті цього людина стає у вищій
мірі емоційною, керованою інстинктами, підвладною навіюванню.
Такої ж думки дотримуються К.Г.Юнг, Г.Лебон. Вони стверд?
жують, що індивід, опинившись у натовпу, впадає в емоційний стан,
який є характерним для людини на примітивній стадії суспільства.
634
РОЗДІЛ VІI. НАТОВП ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ ГРУП
Аналізуючи цей стан людини у натовпу, К.Левін застосовує
термін «регресія». Регресія – це феномен, який виявляється у зміні
життєвого простору в цілому у напрямку, який є протилежним роз?
витку. У натовпу життєвий простір людини дуже звужується і, відпо?
відно, настає регресія. Таким чином, на психіку індивіда у натовпу
сильно впливає ситуація, поведінка стає залежною від «поля».
У стані регресії свідомість кожної людини послаблюється, вона
повертається в той стан, що нагадує стан примітивної людини.
Звільнюється субстрат атавістичних інстинктів і звичок, який скла?
дає основу підсвідомого.
Х.Ортега?і?Гасет у праці «Повстання мас» зауважує, що коли
індивід стає частиною маси, він підпадає під владу певних ірраціо?
нальних пристрастей, темних імпульсивних реакцій. Інтелект, ро?
зум, логічна аргументація в масовій свідомості зникають.
Натовп в інтелектуальному відношенні завжди стоїть нижче ізо?
льованого індивіда, бо в натовпу зникає свідома особистість. На її місці
виникає колективне безсвідоме, яке виявляється в однаковій направ?
леності почуттів, ідей. Ця направленість визначається навіюванням.
Головні риси, що характеризують індивіда у натовпу, – це прагнення
терміново перетворити ідеї, які навіяні, у дії. Індивід уже перестає
бути самим собою і стає автоматом, у якого своєї волі не існує.
Відсутність волі заповнюється інстинктами. Як зазначає Лебон,
людина, стаючи частиною натовпу, спускається на декілька сходи?
нок нижче по сходах цивілізації. В ізольованому стані вона, можли?
во, була б культурною людиною, в натовпу – це варвар, тобто єство
інстинктивне.
Домінуюча роль інстинктів виявляється у схильності до сваві?
лля, буйства, лютості, але також у схильності до ентузіазму і героїз?
му, властивому первісній людині. Людина у натовпу легко підпо?
рядковується словам і умовлянням, які не здійснили б на неї ніяко?
го впливу в ізольованому становищі. Вона здійснює вчинки, які су?
перечать її інтересам і звичкам.
Є.Мартін, розробляючи концепцію натовпу (на принципах
психоаналізу), доводить, що в діях натовпу, особливо насильниць?
ких, знаходять виявлення соціальні прагнення людини, які є при?
душеними.
635
Глава 24. Натовп як соціальнопсихологічний феномен
І.Джаніс застосовуючи психоаналіз до пояснення поведінки
груп, що знаходяться в умовах небезпеки (солдати в бою), відмічає,
що у людей у момент небезпеки різко підвищується почуття залеж?
ності. На його думку, це почуття є у прихованій формі у людини у
нормальному стані. В момент небезпеки воно активізується і про?
ектується на значимих осіб (наприклад, командира в умовах бою,
вождя натовпу та ін.)
А.Фрейд, висунувши концепцію захисних механізмів психіки,
розповсюдила її на поведінку натовпу.
Ірраціональність поведінки людей у натовпу пояснюється тим, що
захисні механізми виявляються в безсвідомій формі. Ці механізми пра?
цюють як наслідок нерозуміння реальних глибинних причин ситуації,
яка склалась, і направляють емоційну реакцію людей на зовнішні, інко?
ли випадкові, об’єкти або як наслідок неможливості виступити проти
тих сил, які є дійсними винуватцями несприятливої ситуації.
С.Московічі у своєму історичному трактаті «Вік натовпу»
(1981) стверджує, що велика таємниця всякої поведінки – це сусп?
ільна поведінка. Детально проаналізувавши погляди на натовп Г.Ле?
бона, Г.Тарда, З.Фрейда він розкриває цю таємницю, формулюючи
новий закон: «Все, що є колективним, – безсвідоме. Все, що безсвідо?
ме, є колективним». Отже, було відкрито закон соціальної психо?
логії. Натовп, як колективна форма поведінки, збуджує у людини
безсвідоме. Прорив безсвідомого у свідоме спонукає людину до ко?
лективних форм поведінки.
Паніка як феномен натовпу
Паніка – це один з видів поведінки натовпу і одночасно це особ?
ливий емоційний стан, що виникає як наслідок або дефіциту інфор?
мації про якусь незрозумілу ситуацію, або її надлишку, який вияв?
ляється в стихійних імпульсивних діях.
Паніку можна визначити як стан жаху, що супроводжується
різким послабленням вольового самоконтролю. Поведінка стає ан?
тивольовою: еволюційно примітивні потреби, що пов’язані з фізич?
ним самозбереженням, придушують потреби, що пов’язані з особи?
стісною самооцінкою.
636
РОЗДІЛ VІI. НАТОВП ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ ГРУП
Л.Почебут відмічає такі передумови виникнення паніки.
– Фізіологічні причини: втома, голод, безсоння, депресія, стрес,
наркотичне сп’яніння, які роблять людей слабкими фізично і псих?
ічно, знижують їх здатність швидко і правильно оцінити ситуацію.
– Психологічні передумови (відчуття болю, здивування, не?
впевненність, страх, жах, почуття ізольованості, безсилля) теж спри?
яють виникненню і посиленню паніки.
– Соціально?психологічні передумови (відсутність групової
солідарності, цілісності, єдності групи, втрата довіри до керівницт?
ва, дефіцит інформації, панічні чутки).
Панічний стан часто буває зумовлено невротичними страхами,
тобто такими, які неадекватні об’єктивній небезпеці і є, скоріше, озна?
ками внутрішнього неблагополуччя. Як зазначає А.П. Назаретян, вир?
ішальним фактором паніки практично завжди є психічний стан суб?
’єкта, але паніка може бути зумовленою також і реальною загрозою.
У результаті аналізу етапів паніки Л.Почебут виявила цікаву
закономірність. Панічна поведінка відрізняється від нормальної
практично повною відсутністю когнітивних елементів психіки. Це
було показано нею через описання етапів паніки, в якому емоції
перемежовувалися з діями без будь?яких когнітивних процесів.
Психологічними факторами запобігання виникненню паніки є
ступінь довіри людей один одному, здатність до співпраці, швидка і
організована розробка рішень виходу з важкої ситуації.
Чутки як феномен натовпу
Чутки – це неточна, недостовірна інформація, що виникає в
результаті багаторазової інтерпретації якогось факту, події чи яви?
ща. У натовпу чутки є найбільш розповсюдженим типом інформації.
Вони надають значення ситуації, яку люди не розумі?ють, і допома?
гають їм підготуватися до дії.
Г.Г. Почепцов, характеризуючи чутки, відмічає наступне:
• чутки подаються як інформація, що відповідає дійсності;
• чутки – емоційно забарвлена інформація, оскільки у натов?
пу тільки такий тип повідомлень є засобом впливу.
637
Глава 24. Натовп як соціальнопсихологічний феномен
Чутки, що розповсюджуються у натовпу, спрямовуються на те,
щоб збуджувати або заспокоювати емоції. Вони не призначені для
роздумів, а необхідні для короткочасного сплеску емоцій.
Чутки є також необхідною формою зв’язку у великій спільноті,
постійним процесом інтерпретації подій, проти якої безсилі як за?
соби масової інформації, так і система ідеологічного тиску.
Своєчасне виявлення емоційної насиченості чуток, визначен?
ня меж їх розповсюдження, їх інтенсивності може допомогти зро?
бити висновки про домінуючі настрої в конкретній соціальній
спільноті.
Сам факт появи чуток є свідченням того, що існує інтерес лю?
дей до даної соціальної проблеми і що цей інтерес не задовольняється
засобами масової інформації.
Г.Олпорт виявив закономірність, згідно з якою інтенсивність
чуток є функцією від ступеня зацікавленості людей в предметі чу?
ток і рівня невизначеності інформації з питання, яке цікавить лю?
дей.
Для виникнення чуток потрібно, щоб дана подія була достат?
ньо важливою, відбувалася в ситуації, що турбує людей, являє заг?
розу для їх безпеки. Інформація, яка передається у вигляді чуток,
повинна бути незрозумілою і не доступною для перевірки.
У процесі передачі чуток використовуються два паралельних
способи викривлення інформації.
1. Чутки стають більш лаконічними, легко сприймаються і пе?
редаються. Інформація стає конкретнішою, емоційнішою, втрачаєть?
ся її точність.
2. Збіднення інформації супроводжується деякими пере?
більшеннями. Фраза стає коротшою, але погроза, що в ній містить?
ся, підсилюється, початкові цифри виростають, термін розвитку
подій збільшується.
Чим безпечніші і простіші чутки, тим більше шансів на їх роз?
повсюдження у натовпу.
Чутки здійснюють сильний вплив на психіку людини і масову
поведінку. За критерієм впливу виділяють такі типи чуток:
• чутки, що збуджують суспільну думку;
• чутки, що провокують асоціальну поведінку;
638
РОЗДІЛ VІI. НАТОВП ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ ГРУП
• чутки, що руйнують соціальні зв’язки, ведуть до масових без?
порядків, агресії, вандалізму.
Для розробки профілактичних заходів А.П.Назаретян пропо?
нує налагодити високу оперативність і систематичність офіційних
повідомлень, високий ступінь достовірності повідомлень, система?
тичний і добре налагоджений зворотний зв’язок між джерелом
інформації і аудиторією.
639
Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовпу
Глава 25. Специфіка поведінки
людини у натовпу
Майже всі дослідники поведінки людини у натовпу відмічають,
що вона не залежить ні від культури, ні від національності, ні від
релігії. Поведінка в натовпу в одній країні є природною і не
відрізняється від поведінки натовпу в інших країнах. Зокрема, Л.По?
чебут перевіряла це експериментально. В результаті свого дослід?
ження вона зробила такий висновок щодо характеристик поведін?
ки «людини з натовпу».
Загальні характеристики поведінки
людини у натовпу
– Зменшення або повне припинення спілкування на міжосо?
бистісному рівні завдяки вербальній комунікації.
– Безцільність рухів і пересувань у натовпу, яка виявляється
у підвищеній агресивності людей; психомоторному збудженні, в
хаотичній, безцільній фізичній активності, низькому контролі і ко?
ординації рухів і дій; схильності до однотипних рухів.
– Висока імпульсивність у діях учасників натовпу, швидкий
відгук на накази і заклики лідера.
– Наслідування рухів і поведінки лідера та більш активних
учасників натовпу.
– Високе емоційне збудження, що виявляється у частих вик?
риках окремих слів, фраз, вигуків, незосередженому погляді, рух?
ливих очах, у нервовості, поривчастості рухів.
– Емоційна лабільність, що виявляється у вигляді частої зміни
настроїв, у легкості появи стану лютості, гніву або захоплення.
– Висока категоричність в оцінках, думках, судженнях.
Відсутність почуття міри.
– Потреба в простих рішеннях, які не потребують тривалої
розумової праці. В натовпу панує категоричний імператив поведін?
ки: «Хай живе!», «Не допустити», «Примусити», «Геть», «Ганьба».
640
РОЗДІЛ VІI. НАТОВП ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ ГРУП
– Нездатність до творчої діяльності.
– Можливість виникнення у деякої частини членів натовпу
слухових, зорових, нюхових галюцинацій. Поведінка людей, які
мають такі ілюзії, змінюється наступним чином: часто оглядаються
навкруги, ухиляються від неіснуючих перешкод, часто перепитують
у людей, що знаходяться поруч, уточнюють своє сприйняття. Це є
одним з механізмів зараження ілюзіями інших.
– В окремих членів натовпу (психічнохворих) можуть виник?
нути напади із судорожним синдромом.
– Схильність учасників натовпу збиватись у більш щільну групу.
Наведені характеристики людини у натовпу стосуються поведі?
нки людини в будь?якому натовпі, незалежно від причин його виник?
нення, соціально?демографічного складу і культурної належності.
Індивіди утворюють натовп незалежно від їх способу життя,
заняття, характеру чи розуму. Одного факту перетворення у натовп
достатньо для того, щоб у людей утворився вид колективної душі,
що примушує їх відчувати, думати і діяти зовсім інакше, ніж відчу?
вав би, думав і діяв кожен з них окремо.
Якщо люди знаходяться у збудженому стані, їх почуття і дум?
ки спрямовано в одному напрямку, одна ідея розділяється всіма. Тоді
расові, етнічні і культурні відмінності стираються, люди демонст?
рують однотипні форми поведінки. Попадаючи у натовп, людина
немовби випадає із культури, приходить до первісного стану, коли
психікою володіли інстинкти.
Зміна психічних процесів людини у натовпу
Дослідники пов’язують зміну психічних процесів у людини в
натовпу з процесом соціальної фасилітації. Е.Аронсон пояснює ви?
никнення цього феномена трьома обставинами.
– Перша полягає в тому, що присутність інших людей робить
людину більш настороженою, що й викликає збудження нервової
системи.
– Друга ситуація пов’язана з тим, що люди стурбовані з при?
воду того, що про них подумають інші. Стурбованість оцінкою зму?
шує людину нервувати і підвищує її збудженість.