Москаленко В.В. Соціальна психологія
Подождите немного. Документ загружается.
611
Глава 23. Натовп як форма масової поведінки людей
РОЗДІЛ VІІ.
НАТОВП ЯК РІЗНОВИД
СОЦІАЛЬНИХ ГРУП
Соціальні психологи у загальній класифікації великих соціаль?
них груп виділяють особливу їх різновидність, яку в точному смислі
слова не можна назвати «груповою». Це короткотермінові об’єднан?
ня великої кількості осіб з різними інтересами, які зібралися разом
з якогось певного приводу і демонструють певні сумісні дії.
Членами такого тимчасового об’єднання є представники різних
великих організованих груп: класів, націй, професій тощо. Така група
може бути в якомусь відношенні кимсь організованою, але частіше
вона виникає стихійно, не обов’язково чітко усвідомлюючи свої цілі,
проте може бути дуже активною.
Таке утворення ніяк не можна вважати «суб’єктом сумісної
діяльності», але й недооцінювати його значення теж не можна. Від
дії таких груп у сучасних суспільствах часто залежать політичні і
соціальні рішення, що приймаються.
612
РОЗДІЛ VІI. НАТОВП ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ ГРУП
Глава 23. Натовп як форма масової
поведінки людей
Серед масових форм поведінки найчастіше виділяють натовп,
масу, публіку, аудиторію та ін.
На перший погляд ці об’єднання схожі на звичні спільноти
індивідів, однак вони демонструють форми поведінки, що відрізня?
ються від власне групових форм і відрізняються іншою природою,
ніж уже описані наукою звичні групи.
По?перше, вони виникають немовби випадково, несподівано з
того чи іншого приводу.
По?друге, їх характеризує чітко виражена тимчасовість існування.
А головне – вони являють собою такі чисельності індивідів, що
відносяться до самих різних типів і видів традиційно виділених груп.
Таким є, наприклад, натовп людей, що зібрався десь на вулиці або в
якому?небудь приміщенні. Бурхливі соціальні, економічні, політичні,
культурні процеси, що відбуваються в сьогоденні, приносять все
більше нових прикладів виникнення і існування «некласичних»
спільнот: натовпу, публіки або аудиторії масового видовища.
Передумови масовизації суспільства
Вихідною передумовою і одночасно основною базою масови?
зації, яка розпочалася з появою капіталізму, є певний рівень роз?
витку економіки. Крупне капіталістичне виробництво являє собою
типовий приклад власне масового виробництва. Розпочавшись у
сфері економіки, масовизація на базі розвитку машинної техніки,
особливо новітніх її форм, пов’язаних із сучасним етапом розвитку
суспільства, розповсюджується на всі інші сфери суспільства: на?
уку, мистецтво, виробництво різного роду послуг, управління, спо?
живання, побут, спілкування між людьми. Каталізаторами цих про?
цесів стають форми масової культури, стандарти духовного життя,
що пов’язані з виникненням і функціонуванням у суспільстві різних
видів масової інформації. Потреба у масовій інформації з боку різно?
го роду масовізованої діяльності потребує різних засобів її вироб?
ництва і розповсюдження: сучасну пресу, радіо, телебачення, кіне?
613
Глава 23. Натовп як форма масової поведінки людей
матограф тощо. Не знаючи ніяких меж своєї дії – ні демографічних
і соціальних, ні національних і державних, ці засоби не тільки «об?
слуговують» масові процеси, але й самі породжують, причому в гло?
бальних масштабах – нові види масової діяльності, що пов’язані зі
специфічними механізмами масової комунікації, з багатоманітними
способами оперування масовою інформацією. Процеси масовизації,
подальше розгортаючись, знаходять своє вираження в суттєвому
збільшенні розмірів спільностей людей, які здійснюють одну й ту ж
саму діяльність. Інший важливий факт щодо розширення і поглиб?
лення масовизації – це якісне підсилення неординарності складу
спільнот, що беруть участь у різних масових процесах. Воно зумов?
лене вже самим кількісним зростанням цих спільнот, особливо ви?
ходом процесів масовизації за межі власне виробничої діяльності.
Зростаюча гетерогенність складу учасників масових процесів
стає особливо відчутною, коли масовизація вторгається у сфери
споживання, дозвілля, суспільно?політичної діяльності. Як відмічає
відомий зарубіжний дослідник феномена маси Г.Блумер, кінозал
збирає під одним дахом багато різних індивідів, а біля екранів теле?
візора «поряд» опиняються дуже несхожі один на одного у всіх відно?
шеннях люди.
Відповідно розширюється і сфера міжособистісних відносин,
множиться кількість контактів, в які вступають один з одним інди?
віди, що належать до одних і тих самих, а також до різних спільнот.
Отже, сучасні процеси масовизації, що в першу чергу пов’язані з
урбанізацією і розвитком mass media, зумовлюють виникнення і
функціонування в сучасних суспільствах великої кількості нових
утворень – як різного роду формальних і неформальних груп, так і
особливо, багаточисельних «некласичних» масових спільностей, які
складаються з великої кількості людей.
Отже, сьогодні можна говорити про глобалізацію мас, про ство?
рення маси світового масштабу. Перш за все, це створення наднаці?
ональних спільнот з гігантськими ядрами міст і ринками мільйонів
людей, яких спонукають жити і споживати однотипно. Це також
розширення електронних і телевізійних мереж, які, з одного боку,
зв’язують людей між собою, а з другого, проникають в самі надра
приватного життя кожної людини. Нарешті, це політика у відношенні
614
РОЗДІЛ VІI. НАТОВП ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ ГРУП
цих величезних співтовариств, успіх яких тепер залежить від систем
мультимедіа ще більше, ніж раніше. Бурхливий розвиток систем муль?
тимедіа ще більше прискорить процеси масовізації суспільства.
Основні характеристики масових форм
поведінки
Б.Грушин називає такі загальні ознаки масових явищ:
– статистичний характер спільноти, який виражається в тім, що
дана спільнота, збігаючись із чисельністю її дискретних «одиниць»,
складає самостійне, цілісне утворення, яке відрізняється за своїми
закономірностями і властивостями від елементів, що її складають;
– стохастична (імовірна) природа спільноти, яка знаходить
вираження у тому, що «входження» індивідів у дану спільноту є
«випадковим», неупорядкованим, здійснюється за формулою «може
бути, а може й не бути», розмитими межами, невизначеним
кількісним і якісним складом;
– ситуативний характер існування спільноти, який полягає в
тім, що вона утворюється і функціонує виключно на базі і в межах
тієї або іншої конкретної ситуації, в результаті чого є нестійким ут?
воренням, що змінюється під дією випадковостей;
– виражена гетерогенність (різнорідність) складу спільноти,
яка виявляється в «порушенні» меж між всіма існуючими в
суспільстві соціальними, демографічними, політичними, регіональ?
ними, освітянськими та іншими групами.
Говорячи про основу такої поведінки, західні соціальні психо?
логи підкреслюють, що більшість випадків масової поведінки лю?
дей пояснюється їх загальними експектаціями і розумінням. Хоча
не тільки в історії науки, а і в сучасних дослідженнях поняття «маса»
визначається як конкретно існуюча форма виявлення масової по?
ведінки людей, проте реально не існує маси взагалі, а є конкретні
форми мас.
Наприклад, такі існуючі в будь?якому сучасному суспільстві
чисельності індивідів, як натовп, аудиторія певної телепередачі, гро?
мадськість, що висловлює певну думку, прихильники якого?небудь
естрадного кумира. Без спеціального аналізу можна стверджувати,
615
Глава 23. Натовп як форма масової поведінки людей
що всі вони не збігаються один з одним за своїми характеристика?
ми. Однак, з іншого боку, всі вони є різними виявленнями саме маси
як деякого особливого типу «некласичних» спільнот, які відрізня?
ються від груп у звичному вживанні цього слова. Всі вони мають
дещо спільне, що робить їх різними видами спільного роду – маси.
У соціальній психології ХХ ст.. психологічні характеристики
різних форм масової поведінки досліджуються як «колективна по?
ведінка».
Зокрема, американський соціолог Г.Блумер у роботі «Колек?
тивна поведінка» (1951), визначаючи термін «колективна поведін?
ка», пише, що природа колективної поведінки передбачає розгля?
дання таких явищ, як натовп, зборисько, панічні настрої, манії,
танцювальні божевілля, стихійні масові рухи, масова поведінка, гро?
мадська думка, пропаганда, мода, захоплення, соціальні рухи, рево?
люції і реформи.
Психологія мас (натовпу) базується, перш за все, на різкому
протиставленні індивіда, коли він знаходиться поза натовпом, тому
індивідові в ситуації, коли він у складі натовпу.
Недивно, що одна із значних робіт у світі з соціальної психо?
логії, яка вийшла в останні десятиріччя, називається «Вік натовпу».
Автор цієї роботи, видатний французький соціальний психолог
С.Московічі визначив її тему як перехід від індивідуальної психо?
логії до психології мас. Не можна не погодитися з ним у тому, що
хоча постулатом психології все ще залишається розглядання психі?
чних явищ тільки як індивідуальних, однак на практиці відбуваєть?
ся і використовується психологія мас. Отже, у вік мас найважливі?
шим об’єктом наукового аналізу в психології стають маси.
Ідеї психології мас виражають і спираються на принципи людсь?
кої психіки, зокрема ті, які є прихованими, коли вони наодинці, і
гучно заявляють про себе, коли люди збираються у маси. Як підкрес?
лює С.Московічі, фундаментальний факт полягає в наступному:
«кожен з нас взятий окремо в кінцевому рахунку є розумним; взяті
разом у натовпі, під час політичного мітингу, навіть у колі друзів,
ми готові на найбільш крайні безглуздя».
С.Московічі порівнює натовп, масу з соціальною твариною, яка
зірвалася з ланцюга, що своєю сліпою нездоланною силою може
616
РОЗДІЛ VІI. НАТОВП ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ ГРУП
подолати будь?які перепони, зрушити гори і знищити творіння
століть. У натовпу стираються відмінності між людьми, і люди вип?
ліскують нерідко в жорстоких діях свої пристрасті і мрії – від не?
гідних до героїчних і романтичних.
Отже, такі маси грають «особливу» роль у наш час. «Ерою на?
товпу» назвав цей час французький дослідник Г.Лебон, починаючи
дослідження його особливостей ще в кінці ХІХ ст.
Історія дослідження психології мас
Сто років тому на переломі ХІХ і ХХ ст. в полі зору соціальної
науки опинилися факти сумісної поведінки людей, до яких критерії
«класичного» групового підходу є неспроможними. Цей період мож?
на назвати епохою відкриття психології мас.
Потреба у дослідженні психології мас зумовлювалась особлив?
істю соціальних відносин того часу. Соціально?політичні події, що
пов’язані з революціями у Франції, сколихнули суспільну думку.
То була епоха масових рухів, революційного настрою мас. Саме цей
динамізм суспільства, його бурхливість викликали інтерес до масо?
вих явищ психіки, зумовили появу нових концепцій, в яких розроб?
лялось нове коло проблем, пов’язаних з психологією мас. Ці кон?
цепції визначили цілий етап розвитку соціальної психології.
У 1878 р. М.К.Михайловський у журналі «Отечественные за?
писки» публікує статтю «Сила наслідування», яка була присвячена
психології натовпу. Через шість років, в 1885 р. Г.Тард видав книгу
«Закони наслідування», а в 1892р. – «Думка і натовп». В 1892 році
французький юрист С.Сигеле видає книгу «Злочинний натовп», а в
1895р. Г.Лебон випустив у світ свою знамениту роботу «Психологія
натовпу». Отже, незалежно один від одного в Росії і у Франції ви?
никає нова наука – психологія натовпу.
Масові явища завжди привертали увагу політиків, представ?
ників громадської думки. На зломі ХІХ?ХХ ст. предметом ретель?
ного вивчення багатьох учених різних країн стали явища навіюван?
ня, наслідування, поведінки особистості в натовпу, взаємодії лідера
та маси. Найбільш відомими роботами з цієї проблематики є робо?
ти французьких дослідників Г. Тарда і Г. Лебона.
617
Глава 23. Натовп як форма масової поведінки людей
Інтелектуальні та наукові підґрунтя психології мас не є одно?
рідними. З одного боку, це – прийоми і концепції сугестії. Антон
Месмер (1733?1815), який умів вводити людей в транс, об’явив, що
може управляти універсальною силою («тваринним магнетизмом»),
що зміцнює життєві сили і здоров’я. Гіпнотичне навіювання – як це
було названо потім, повинно було знижувати рівень свідомості па?
цієнта, роблячи його розум більш «примітивним». Гіпнотизм став
однією з важливих моделей соціального навіювання і на ранньому
етапі був запозичений психологією мас для пояснення ірраціональ?
ності, емоційності і «примітивності» натовпу.
Інша медична модель, ще більш «патологічна» за своїм поход?
женням і формою, була взята з епідеміології. Незадовго до цього було
доведено факт передачі інфекції через посередництво вірусу завдяки
дослідженням Луї Пастера (1822?1895) і Роберта Коха (1843?1910).
Аналогічно цьому психічну інфекцію стали вважати відповідальною
за розповсюдження афектів і «анамії» (упадок нравів) в людських
збориськах або в будь?якому збудженому натовпі.
Ще одним науковим обґрунтуванням психології мас стала кри?
міналістика. Те, що в медичній інтерпретації мало статус підсвідо?
мого і афективного, з юридичної точки зору уявлялось як знижена
відповідальність індивіда, який є включеним у натовп. Основним
положенням цього медикоправового підходу було те, що у натовпі
людина стає більш примітивною і інфантильною, а тому – менше
розумною і менше відповідальною.
Психологія мас в концепціях
Г.Лебона та Г. Тарда
Всі ці ідеї було викладено в серії італійських і французьких
публікацій ще до 1895 року, але Г. Лебон (1841?1931) популярно
виклав їх у своєму бестселері «Психологія народів і мас» (1895).
У цій книзі Лебон виокремлює такі чинники, що зумовлюють на?
прямок суспільного руху: душа раси, вплив вожаків, наслідуван?
ня, навіювання і взаємне зараження. «Психічна інфекція» – це
ключове поняття, яким Г. Лебон визначає психологічний механізм
взаємодії мас. Головними ознаками маси, на думку Лебона, є знео?
618
РОЗДІЛ VІI. НАТОВП ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ ГРУП
собленість, втрата інтелекту та особистої відповідальності, домі?
нування почуттів.
Концепція натовпу виходить із ідеї аномальності, яка асоціюєть?
ся або з хворобою, або зі злочинністю і в кращому випадку допуска?
ються пом’якшувальні обставини.
Щоб зрозуміти, чому колективна поведінка трактується як ано?
мальна або навіть «анемічна», потрібно згадати соціальну і політич?
ну ситуацію, в якій створювалися ці концепції, а саме: революції
(1789, 1830, 1848, 1871 у Франції); радикальні економічні і соціальні
зміни, які привели до урбанізації і індустріалізації; підйом «рево?
люційного руху мас»; зростаюча роль профспілок і соціалістів, страй?
ки і першотравневі демонстрації і т.ін. Все це загрожувало стабіль?
ності політичномого, суспільного і етичного порядку. Як стверджує
Берроуз (Barrows, 1981), в ті роки з’явилося загальне відчуття зане?
паду у відсутності бажання нести за це відповідальність. Маси були
«виявлені» (Московічі), їх стали боятись як причину всіх неприєм?
ностей, і наука була зобов’язана проаналізувати випадкові зв’язки
між феноменом мас і суспільними бідами.
І криміналістське, і психіатричне, і епідеміологічне тлумачен?
ня однаково відповідало духові часу. Описуючи банди і присяжних
засідателів, масові демонстрації і парламенти, злочинні і релігійні
організації, Лебон підводив всі ці групи під категорію «натовпу».
Зазначимо, що сьогодні ми зовсім інакше тлумачимо поняття
натовпу, соціальних рухів, аудиторій і суспільних інституцій. Але
вже тоді, в кінці ХІХ ст., французьким соціологом Габрієлем Тар?
дом (1843?1904) була проведена диференціація між натовпом і пуб?
лікою. Якщо перше мало на увазі фізичні контакти і обмеженість
місця у натовпу, то друге означало, що публіка не знаходиться у
просторовій близькості і може створювати «суспільну думку» зав?
дяки сучасним засобам комунікації.
Суспільні процеси Тард пояснював виключно дією механізму на?
слідування, на якому будуються людські взаємовідносини. Завдання
науки полягало у вивченні законів наслідування, завдяки яким сусп?
ільство, з одного боку, підтримує своє існування в якості цілісності, з
другого, розвивається завдяки виникненню і розповсюдженню в різних
галузях життя винаходів. Винаходи – це акт індивідуальної творчості.
619
Глава 23. Натовп як форма масової поведінки людей
Тард зробив значний внесок у розвиток науки про міжосо?
бистісні стосунки та їх механізми, досліджував проблеми суспіль?
ної думки, психології натовпу, механізми психологічного заражен?
ня і навіювання. Тард сприяв також включенню в арсенал соціаль?
но?психологічної науки емпіричних методів дослідження – аналізу
історичних документів і статистичних даних.
Концепція психології мас З. Фрейда
Ідеї І. Тарда, Г. Лебона знайшли розуміння у З. Фрейда, який
виклав свої погляди на соціально?психологічні явища в групах у
роботі «Масова психологія і аналіз людського «Я». З. Фрейд актив?
но використовував положення психології мас Г. Лебона. Для нього
велику роль в соціальному устрої світу відігравало навіювання, на?
слідування, підпорядкування лідерові (вожаку), неусвідомлені ко?
лективні уявлення. Вплив З. Фрейда на розвиток соціальної психо?
логії сьогодні визнається всіма значними науковцями, його звернен?
ня до проблематики групової психології не було випадковим, а ба?
зувалося на нагромадженому ним досвід.
З.Фрейд розмірковує над великими проблемами суспільства,
виникненням світових релігій і суспільних рухів. Він намагається
розв’язати проблему: чому індивід в умовах включення його у на?
товп думає і поводиться зовсім інакше, ніж можна було б від нього
очікувати. Сучасне суспільство придушує і витісняє природні
інстинкти людини. У натовпу ж придушення безсвідомих тенденцій
зменшується. Моральні заборони зникають, панують інстинкти і
емоційність. Все це засвідчує регресію психіки у натовпу. Головне
явище масової психології – несвобода в масі окремої людини. Ко?
жен емоційно пов’язаний у двох напрямках, з одного боку, він по?
в’язаний з вождем, з другого, – з іншими масовими індивідами.
На короткий період у масі зникає нетерпимість людей один до
одного. В масі з’являється обмеженість себелюбства. Сутність маси
полягає у новоутворених прив’язаностях учасників маси один до
одного. Механізм емоційної прив’язаності Фрейд означив терміном
«ідентифікація».
620
РОЗДІЛ VІI. НАТОВП ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ ГРУП
Термін «ідентифікація» перший раз Фрейд ввів у 1921 році,
роздумуючи про взаємовідносини індивіда і маси. Ідентифікація
означає почуття прив’язаності (прихильності, симпатії), спільності
з іншими людьми.
«Кожен індивід – це складова частина багаточисельних мас, він
з різних сторін пов’язаний ідентифікацією і створив свій «Ідеал «Я».
Чисельним способом індивід пов’язаний з масою через іденти?
фікацію. Він побудував свій ідеал «Я» за різними зразками. Окрема
людина – учасниця багатьох масових душ: своєї раси, церковної гро?
мади, стану, державності і т.ін. Але володіючи часткою багаточи?
сельних душ мас, переборюючи їх, індивід може піднятися до рівня
незалежності і оригінальності.
З.Фрейд виділяв два типи ідентифікації: еротичну і міметичну.
Еротична означає ідентифікацію з людьми, якими ми бажаємо
володіти. Міметична – це ідентифікація з людьми, які втілюють те,
якими ми хотіли б бути. Ерос не залежить від Мімесиса, а Мімесис
– від Ероса. В психіці індивіда еротична ідентифікація переважає
над міметичною. В психіці маси – навпаки. Отже, сутність маси і її
здатність впливати на психіку людини Фрейд пояснює через про?
цес ідентифікації.
Фрейд підкреслює, що попадаючи у натовп, окрема людина
відмовляється від свого «Ідеалу «Я» і замінює його масовим ідеа?
лом, який втілено у вожді. В масі виникає подвійний вид зв’язку –
ідентифікація і заміщення «Ідеалу «Я» особистістю вождя.
Отже, основна ідея психоаналітичної концепції в тім, що маса
людей виникає і функціонує через механізм міметичної ідентифікації
людей між собою і вождем. Психічне перетворення людини в масі
полягає в тім, що вона відмовляється від прав на власну особистість,
передає її функції вождеві. В результаті цього контроль свідомості
над безсвідомим слабшає, витіснені раніше елементи психіки і інстин?
кти вириваються на свободу і регулюють поведінку людини.
Розглядаючи питання групової психології, З. Фрейд та його
послідовники виходили з розробленої ними методології психоана?
лізу, екстраполюючи поняття та принципи, розроблені в практиці
лікування неврозів, на сферу соціально?психологічних явищ. За
основу інтерпретації міжособистісних і міжгрупових відносин бра?