Глава 27
Психогенні хвороби
ють найближчих родичів тощо. Виражені підвищений настрій,
неадекватна безпечність з повним витісненням психотравмів-
ної ситуації, придуркуватість.
Ганзеровський синдром. Першим його описав S. Ganser (1898).
Характеризується глибшим — істеричним, присмерковим роз-
ладом свідомості, повною дезорієнтацією. Продуктивний кон-
такт із хворим неможливий. Поліморфна клінічна картина
містить елементи мимомовлення та мимодії, пуерилізму з три-
вожно-тужним настроєм, що контрастує з придуркувато-без-
печною поведінкою.
Регресивні форми істеричних реактивних психозів. Головні
клінічні прояви — дитяча манера розмови, поведінки та емо-
ційні порушення. Дорослі хворі сюсюкають, шепеляють, ви-
словлюються елементарними словосполученнями з дитячими
інтонаціями, грають у дитячі ігри (в ляльки, ліплять пасочки
і т. ін.). Міміка дитяча; капризують, звертаються до оточення
"дядьку", "тітко", просяться "на ручки" тощо.
Істеричний регрес психіки (синдром "дикунства") характе-
ризується вираженим істеричним присмерковим розладом сві-
домості та супроводжується афектом страху. На цьому тлі хво-
рі оголюються, рачкують, сплять на підлозі у позі ембріона,
їдять просто з миски, не вмиваються, не користуються туале-
том, вискалюють зуби, гарчать, обнюхують усе, втрачають екс-
пресивну мову. Практично повна втрата елементарних людсь-
ких побутових та поведінкових навичок.
Істеричний ступор. Описаний К. Raecke (1926). Може роз-
виватися первинно або як етап інших істеричних розладів (пу-
ерилізму, псевдодеменції та ін.). Характеризується афективно-
звуженою свідомістю та станом рухового гальмування. Хворі
загальмовані, відмовляються від їжі, часто неохайні. Мовний
контакт неможливий, але в разі звертання до них з'являються
вегетативно-рухові реакції: змінюється частота серцевих ско-
рочень, червоніє обличчя, набувають безглуздої пози тощо.
Часті компоненти псевдодементно-пуерильного характеру, сте-
реотипії. Можливий розвиток субступорного стану з брадикі-
незією, брадипсихією, олігомімією.
Синдром маревноподібних станів. Першим описав К. Вігп-
baum (1918). Характеризується появою нестійких, несисте-
матизованих, фантастично-гіперболічних думок про власну
значущість, велич, винахідливість, багатство та ін. Хворі ствер-
джують, буцімто вони знамениті, всесвітньо відомі, займають