Індивідуальна робота - Грошово-кредитна система Китаю

Подождите немного. Документ загружается.

підприємств, що діють у кожній провінції. Найбільші машинобудівні центри

Китаю - Шанхай, Пекін, Тяньцзінь, Шеньян, а також

Харбін, Далянь, Чанчунь, Гуанчжоу, Ухань, Нанкін, Сіань, Чунцін. У

хімічній промисловості особливо вирізняються виробництва воєнної хімії і

мінеральних добрив. За виробництвом добрив (понад 20 млн тонн у перерахун-

ку на вміст корисного компонента) КНР поступається тільки СІЛА. Текстильна

промисловість Китаю за обсягом готової продукції посідає перше місце в світі.

Вона дає близько 1/4 світового виробництва бавовняних тканин і 1/10 - тканин

із хімічних волокон. Китай є також важливим виробником натуральних

шовкових тканин. Основні підприємства текстильної промисловості

зосереджені Східному і Північному Китаї. Найбільший центр текстильної

промисловості - Шанхай, шовкових тканин - Ханчжоу. Значними центрами

текстильної промисловості є також Пекін, Тяньцзінь, Циндао, Нанкін, Усі,

Сіань, Чунцін, Гуанчжоу. Сільське господарство. Китай - велика

сільськогосподарська країна. Тут збирають понад 1/3 світового врожаю рису та

просяних культур, зосереджено 1/10 світового поголів'я великої рогатої худоби

і 2/5 свиней. Китай - один з найбільших у світі виробників кукурудзи, бавовни,

сої, чаю, тютюну, м'яса птиці, коконів шовкопряда.

Для галузевої структури сільського господарства характерне значне

переважання рослинництва (в основному продовольчих культур), частка якого

становить понад 70 % вартості валової продукції галузі. В самому ж

рослинництві спеціалізація того чи іншого району визначається

співвідношенням трьох груп Культур: зернових, технічних і овочевих.

Зернове господарство дає основну частку продовольства країни.

Традиційною Культурою є рис, який займає до 1/4 посівних площ. Щороку в

Китаї збирають близько 180 млн. тонн цієї цінної культури. На півдні та в

районі Сичуань рис - основна зернова культура, в басейні р. Янцзи, крім рису,

вирощують пшеницю та ячмінь, на півночі рис поступається пшениці, гаоляну

(просяна культура) й кукурудзі. В південних районах збирають по два, навіть

по три врожаї рису на рік.

Технічними культурами засіяно близько 1/6 посівної площі. З-поміж

волокнистих культур основними є бавовник (1/4 світового виробництва) і джут.

Важлива цукроносна культура - цукрова тростина. Головними олійними

культурами є соя (близько 20 млн. тонн на рік) й арахіс. Китай посідає друге

місце в світі (після Індії) за виробництвом чаю (580 тис. тонн на рік).

Овочівництво і бульбові культури (особливо бататі картопля) дають

істотну частку продовольства. Вирощують більш як сто видів різних овочів,

зокрема численні сорти капусти, редьки й ріпи, моркви, цибулі.

Тваринництво має різні напрями розвитку в східних і західних районах

країни. У східних районах частка тваринництва незначна в структурі

виробництва, важливе значення мають свинарство і птахівництво. Західна і

почасти північно-східна частини країни - зона екстенсивного тваринництва, яке

використовує великі пасовища. Тут розводять овець, кіз, коней, верблюдів, а у

високогірних районах яків.

У територіальній структурі сільського господарства Китаю виділяються

чотири зони.

1. Зона богарного землеробства і тваринництва північної частини Східного

Китаю (північ Великої Китайської рівнини, Північно-Східний Китай та

Внутрішня Монголія). Тут зосереджена половина орних земель і 1/3 посівних

площ. Зона дає третину зернових і стільки ж тваринницької продукції.

2. Зона рисосіяння, субтропічних і тропічних культур південної частини

Східного Китаю (Східний, Центральний і Південний Китай, улоговини і плато

Південно-Західного Китаю). Це - один з найстаріших районів світового

землеробства, де зосереджено 40 % орних земель Китаю, він дає 3/5 зерна

країни і половину продукції тваринництва.

3. Зона пасовищного скотарства й оазисного землеробства в Північно-

Західному Китаї.

4. Високогірна зона Цінхаю і Тибету.

Нафтохiмiчний комбінат.

Додана вартість держпідприємств, підприємств, контрольний пакет акцій

яких належить державі, і підприємств недержавного сектора, доход реалізації

яких перевищує 5 млн. юанів на рік, склала 2368,5 млрд. юанів (ріст порівняно з

попереднім роком - 11,4%). Додана вартість держпідприємств і підприємств,

контрольний пакет акцій яких належить державі, склала 1,4032 трлн. юанів

(ріст - 10,1%). Додана вартість колективної власності склала 330,1 млрд. юанів

(ріст - 7,4%). Додана вартість підприємств акціонерної системи склала 495,4

млрд. юанів (ріст - 14,5%). Додана вартість підприємств за участю іноземних

капіталів і капіталів підприємців Сянгану, Аоменю і Тайваню склала 533,3

млрд. юанів (ріст - 14,6%). Додана вартість легкої промисловості у 2000 році

склала 950,6 млрд. юанів (ріст - 9,5%). Додана вартість важкої промисловості

дорівнювала 1417,9 млрд. юанів (ріст - 13%). Коефіцієнт реалізації промтоварів

у 2000 році склав 97,71%.

Досягнуто прогресу у врегулюванні структури промисловості. Виробництво

нових видів продукції збільшилося порівняно з попереднім роком на 26,3%;

металорізальних верстатів - на 34,3%; електричних інструментів - на 37,1%;

металоплавильного обладнання - на 9,2%; устаткування хімічної промисловості

- на 4,4%; устаткування для запобігання й упорядкування забруднення

атмосфери - на 6,2%.

У цукроварній промисловості досягнуто переходу від збитковості до

рентабельності завдяки оптимізації структури районів сіяння. У результаті

трирічного врегулювання текстильна галузь підвела риску під періодом

збитковості й у 2000 році значно збільшила свою прибутковість.

В промисловості державного сектора 31 провінції, автономного району і

міста центрального підпорядкування здійснено перехід від збитковості до

рентабельності. 12 з 14 найважливіших галузей промисловості країни, над яким

держава встановила контроль, здійснили перехід від збитковості до

рентабельності чи домоглися збільшення прибутку. Число збиткових великих і

середніх держпідприємств скоротилося більш як на 70% проти 1997 року, коли

їх було 6599.

У будівельній індустрії зберігалися стійкі темпи росту, економічна

ефективність підприємств покращувалася. Усього в галузі додана вартість

склала 591,8 млрд. юанів, що на 6,2% більше порівняно з 1999 роком.

Прибуток, отриманий будівельними підприємствами 4-ої категорії і вище,

склав 16,6 млрд. юанів (ріст на 7,0%), податки склали 35,8 млрд. юанів,

збільшившись на 5,4%.

Усього нараховувалося 680716 будівельних об'єктів, у тому числі 311924

об'єкти виконувалися на підрядних умовах за допомогою тендера. Їхня частка в

загальному числі будівельних об'єктів склала 45,8%. Площа будівельних

об'єктів склала 1551,75 млн. кв. м, що на 79,13 млн. кв. м. більше проти

минулого року. Було здано в експлуатацію 738,35 млн. кв. м приміщень, що на

898 тис. кв. м менше порівняно з 1999 роком. Число збиткових будівельних

підприємств склало 9553, скоротившись порівняно з попереднім роком на 134.

Питома вага збитковості склала 19,2%.

Транспорт.

У Китаї, враховуючи кількість населення та розміри території, транспорт

ще не задовольняє потреб господарства. Половину обсягу всієї його роботи

виконують залізниці, важливе значення в перевезенні вантажів має водний,

особливо морський транспорт, а в перевезеннях пасажирів - автомобільний,

Повітряний транспорт ще недостатньо розвинутий.

Найгустіша мережа залізниць, автошляхів, водних комунікацій склалася на

Великій Китайській рівнині, де зосереджена більшість населення і

господарських об'єктів, та на північному сході. Вона забезпечує вихід до портів

на узбережжі, через які здійснюється більша частина зовнішньоторгових

перевезень. Найважливіші з них - Шанхай - на сході, Далянь, Ціньхуандао,

Тяньцзінь та Циндао - на півночі. Гуанчжоу та Сянгана - на півдні. Внутрішня

частина держави забезпечена шляхами набагато гірше, і континентальні

зовнішні комунікації тут також обмежені - це залізниці на Монголію і на

Казахстан, а також стратегічне Каракорумське шосе на півострів Індостан через

найвищі у світі перевали.

Внутрішні відмінності.

В Китаї склалися такі історико-географічні райони: Північний Схід

(Маньчжурія), Північ (східна частина країни на північ від Хуанхе), Схід

(промислові приморські райони Великої Китайської рівнини), Центр і Південь,

Північний Захід та Південний Захід, їх умовно можна розглядати як економічні

райони.

Північний Схід - один з провідних індустріальних районів Китаю. Його гос-

подарський профіль визначають паливно-енергетичний, металургійний та

лісопромисловий комплекси. Тут розвинуте також багатогалузеве сільське

господарство (пшениця, рис, гаолян, соя). Найважливіші міста в центральній

частині району - Шеньян, Аньшань, Фушунь, на півночі - Харбін, на узбережжі

- Далянь.

Північ - третій, після Східного та Північно-Східного Китаю, за значенням

промисловий район країни. Провідне місце тут посідають трудомісткі і

наукоємні галузі - електроніка, електромашинобудування, приладобудування,

виробництво синтетичних матеріалів тощо. В цьому районі знаходяться

столичні округи Пекіна і Тяньцзіня, які є зосередженням не тільки

адміністративної, фінансово-економічної діяльності, а й осередком науки і

культури. Степові райони Внутрішньої Монголії, що належать до цього району,

залишаються все ще недостатньо освоєними.

Східний Китай - найважливіший у господарському відношенні район

країни, на який припадає 30 % населення, 35 % промислової і 30 %

сільськогосподарської продукції. Тут добре розвинуті текстильна,

суднобудівна, електронна, верстатобудівна, металургійна, хімічна

промисловість. Всебічно розвинуте сільське господарство - постачальник рису,

пшениці, сої, бавовни, чаю, різноманітних овочів, свинини і птиці. В районі

зосереджений значний культурний і науковий потенціал. Найбільші міста -

Шанхай (найбільше місто Китаю), Нанкін (стара столиця країни), Ханчжоу,

Циндао, Фучжоу.

Центр і Південь - аграрно-індустріальні райони. Центральний Китай має

пересічний рівень економічного розвитку. Основне промислове ядро його -

Ухань. Спеціалізація сільського господарства така ж, як і в Східному Китаї.

Південний Китай багатий на сировинні ресурси. Найбільший його промисловий

і торгово-економічний центр - Гуанчжоу. Поряд з Гуанчжоу знаходяться важ-

ливі для Китаю вільні економічні зони. На узбережжі розташований Сянган -

один із найпотужніших промислових вузлів сходу Азії.

Північно-Західний район має несприятливі природні умови, але багатий на

природні ресурси. Це відкриває значні можливості для його розвитку в перспек-

тиві. Головні міста - Сіань, Ланьчжоу, Урумчі.

Південний Захід. Основний осередок господарської діяльності району - Си-

Чуанська улоговина. Тут розвинуте багатогалузеве сільське господарство і

різноманітна промисловість. Головні міста - Чунцін, Ченду. До Південного

Заходу належить також високогірний район Тибету, що має суворі природні

умови. Тут знаходиться Лхаса - важливий релігійний центр ламаїзму, що є

одним з напрямів буддизму.

Внутрішня торгівля

У результаті прискореного розвитку народного господарства і проведення

політики розширення внутрішнього попиту обсяг збуту на внутрішньому ринку

стійко зростав. Роздрібний оборот споживчих товарів у 2000 році склав 3,4153

трлн. юанів, що на 9,7% більше показника 1999 року, з урахуванням цінового

фактора реальне зростання склало 11,4%. У тому числі роздрібний оборот

споживчих товарів у місті склав 2,111 трлн. юанів, роздрібний оборот

споживчих товарів у районах на повітовому рівні і нижче склав 1,3043 трлн.

юанів, ріст відповідно склав 10,6% і 8,3%. Ріст роздрібного й оптового продажу

склав 12,1%, ріст продажу в системі громадського харчування склав17,3%,

обсяг інших галузей знизився на 0,3%.

Продовжували збільшуватися обсяги торгівлі засобами виробництва, розмір

продажу засобів виробництва великими і середніми оптовими організаціями

склав 1,5808 трлн. юанів, що на 23,7% більше проти 1999 року.

Чистий доход від збуту товарів за період з січня по листопад склав 2,3982

трлн. юанів, що на 17,3% більше проти аналогічного періоду минулого року. У

тому числі зростання оптової торгівлі склало 18,5%, роздрібного продажу -

11,6%; обсяг прибутку - 24,8 млрд. юанів. Але через підвищення збутової

вартості підприємств зростання валового прибутку склало лише 7,93%,

знизившись порівняно з 1999 роком на 0,4 відсоткові пункти, прибуток

головного профілю господарювання підприємств збільшився лише на 14,2%.

Зовнішня торгівля

Зовнішня торгівля продовжувала розвиватися швидкими темпами. Обсяг

імпорту й експорту протягом року склав 474,3 млрд. доларів США,

збільшившись порівняно з 1999 роком на 31,5%. У тому числі експорт склав

249,2 млрд. доларів, ріст - 27,8%; імпорт склав 225,1 млрд. доларів США, ріст -

35,8%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі у 2000 році склало 24,1 млрд.

доларів.

Обсяг експорту товарів держпідприємств склав 116,5 млрд. доларів, ріст -

18,2%; обсяг експорту товарів підприємств з іноземною участю - 119,4 доларів,

ріст - 34,8%; обсяг традиційного експорту - 105,2 млрд. доларів, ріст - 32,9%;

експорт оброблених товарів на імпортній сировині склав 96,5 млрд. доларів,

ріст - 28,5%; експорт продукції машинобудівної й електронної промисловості

склав 105,3 млрд. доларів, ріст - 36,9%; експорт продукції високих технологій

склав 37 млрд. доларів, ріст - 50%. Імпорт ресурсної продукції швидко ріс,

помітно збільшився й обсяг імпорту продукції машинобудівної й електронної

промисловості, а також продукції високих технологій, відповідно на 32,6% і

39,7%.

Покращилася ситуація щодо використання іноземних інвестицій. Усього за

рік було затверджено 22347 підприємств з іноземними інвестиціями, на 32,1%

більше, ніж у 1999 році. Обсяг інвестицій, обговорених у контрактах, склав 62,4

млрд. доларів, ріст - 51,3%. За рік реалізовано прямих іноземних інвестицій на

суму 40,7 млрд. доларів, ріст - 1,0%.

Зберігалася тенденція росту зовнішньоекономічного співробітництва у

виконанні підрядних робіт за кордоном, наданні трудових послуг і

консультацій у проектуванні.

За рік вартість укладених контрактів з іноземними державами склала 14,9

млрд. доларів, ріст - 15%; розмір виконаних робіт і операцій склав 11,3 млрд.

доларів, ріст - 1,0%; обсяг додаткового експорту - 900 млн. доларів, ріст - 35%.

(За матеріалами "Китай: факти і цифри. 2001" видавництва "Сіньсін")

2. У Китаї подальше зниження імпорту та експорту

Дата: 15-10-2009 The Epoch Times

The Epoch Times Україна ( Велика Епоха ) - міжнародний інформаційний

проект: www.epochtimes.com.ua

За перші три квартали 2009 року сума експорту в Китаї знизилася на

21,3%.

За даними головного митного управління Китаю, за вересень загальна сума

торгового експорту та імпорту в країні склала 218,94 млрд. доларів США, що на

10,1% нижче, ніж за аналогічний період минулого року. За перші три квартали

ці показники знизилися на 20,9%.

В опублікованих 14 жовтня даних управління говориться, що сума

експорту за вересень в Китаї склала 103,01 млрд. доларів, а імпорту - 115,93

млрд. доларів. У нинішньому році ці показники знизилися відповідно на 3,5% і

15,2%.

Китайська митниця також підрахувала імпорт і експорт за всі 9 місяців. За

перші три квартали 2009 року було завезено і вивезено товару на суму 1 трлн

557 млрд. 820 млн. доларів, що на 20,9% нижче, ніж за аналогічний період

минулого року. Сума експорту знизилася на 21,3%, а імпорту на 20,4%.

У період з січня по вересень 2009 року активне сальдо торговельного

балансу Китаю склало 135, 48 млрд. доларів США.

Згідно з офіційною статистикою, в даний час найбільшим торговим

партнером Китаю є Євросоюз, далі йдуть США і Японія. Однак, зазначає радіо

Бі-бі-сі, середні торговельні показники цих трьох регіонів і Китаю

продовжують падати.

Торгівля Китаю з Японією впала на 20%, з Євросоюзом на 19,4% і з США

на 15,8%.

За ті ж дев'ять місяців у Китаї відзначається збільшення імпорту залізної

руди, неочищеної нафти і прокату сталі.

Джерело: http://www.epochtimes.com.ua/articles/view/4/13928.html

3. Особливості розвитку грошово-кредитної системи Китаю

Сучасна грошово-кредитна система країни сформувалася в період розвитку

економіки на засадах адміністративно-командної моделі з характерною

надцентралізацією фінансових ресурсів державою та їх директивним

розподілом відповідно до плану. Фінансова сфера країни внаслідок цього

характеризувалася нерозвиненістю фінансово-кредитних механізмів, значною

залежністю банківських інститутів від державних фінансів.

Негнучкість планової економіки почала гальмувати розвиток продуктивних

сил, а тому наприкінці 70-х років розпочато процеси поступового

реформування механізмів господарювання соціалістичної економіки за

принципом "центральне планування повинно відігравати основну роль, ринкове

регулювання — допоміжну".

Реформи у кредитно-банківській сфері передбачали утворення кредитної

системи, яка б відповідала потребам ринкової економіки. Основні завдання

реформування кредитної системи:

• утворення системи центрального банку, який під безпосереднім

керівництвом Держради КНР повинен впроваджувати в життя грошову

політику держави;

• утворення системи кредитних інститутів з чітким розмежуванням функції

здійснення політики та комерційної функції, сполучною ланкою між якими

стануть державні комерційні банки;

• створення численних різнопрофільних кредитних установ;

• створення системи єдиного відкритого кредитного ринку, який допускає

конкуренцію;

• впровадження єдиних валютних курсів, які відбивають ринковий попит та

пропозицію, поступове перетворення китайського юаня на вільно конвертовану

валюту.