Індивідуальна робота - Грошово-кредитна система Китаю

Подождите немного. Документ загружается.

Україна для КНР є зоною значних політичних та економічних інтересів.

Китай враховує зростаючу роль України у сучасному світовому розвитку. Він

виходить з того, що Україна має чималий економічний потенціал, світові

досягнення в деяких галузях науки й техніки, і вважає, що розвиток відносин з

молодою українською державою відповідає національним інтересам держави і

має неабияку перспективу. Взаємне розуміння цих реалій і стало головним з

передумов становлення та розвитку українсько-китайських відносин.

Перспективи співробітництва між Україною та Китаєм дуже великі і їх

реалізація можлива при деяких умовах. Вже той факт, що уряд України дуже

зацікавився реформаційною діяльністю, яка проводилась у Китаї для виводу

країни з кризи, говорить про дуже великий потенціал, який криється у

взаємовигідних відносинах між двох держав.

Дуже велику цікавість українська сторона приділяє існуванню вільних

економічних зон у Китаї. Цю зацікавленість дуже легко пояснити, так як

завдяки відкриттю цих зон, з пільговим оподаткуванням, вирішує проблему

притоку іноземних інвестицій в економіку держави.

Відкриття вільних економічних зон в Україні по прикладу китайських

СЕЗів, дозволяє ще тісніше розвивати співробітництво між обома країнами.

На даний час всі визнають, що Китайська Народна Республіка є одним зі

світових економічних лідерів, значення якого швидкими темпами росте у

багатьох сферах міжнародного життя.

Еволюція міждержавних відносин України, перехід від романтизму перших

років незалежності до орієнтації на реальне економічне будування потребує

переорієнтувати зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні зусилля нашої

країни у напрямку азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР).

Ця ситуація потребує від України забезпечення як політичних так і

економічних інтересів в АТР завдяки поширенню співробітництва з Китаєм.

Пріоритетність китайського вектора для зовнішньої політики нашої держави

визначається вагою КНР у світі та крім того в АТР; можливість впливу КНР на

глобальному та регіональному рівнях; схожість економік та технічних

стандартів двох країн у багатьох галузях народного господарства;

перспективністю китайського ринку для широкого асортименту вітчизняної

продукції.

У свою чергу, великому інтересу китайської сторони до Україні, сприяє

незалежна зовнішня політика, що робить можливим двосторонню координацію

дій у міжнародних організаціях.

На користь цього свідчать деякі факти. Вже з 27 грудня 1991-го року

Китайська Народна Республіка визнала незалежність України, а вже 4 січня

1992-го року були встановлені дипломатичні відносини між двома країнами. З

цієї миті почалась дуже кропітка праця між міністерствами та відомствами обох

країн. До цього часу між урядами Китаю та України підписані десятки

документів, які де-факто створили правову базу для поглиблення та поширення

двосторонніх відносин у різноманітних напрямках. Але як раз на цьому етапі

коли відносини між двома країнами почали стрімко розвиватися виникла пауза.

Причина в тому, що реалізація широких намірів ще далека від сучасної

ситуації. Внутрішня ситуація в Україні не дуже сприяє розвитку гідних

взаємовідносин між Китаєм та Україною, так як в Україні ще не відпрацьована

правова база щодо прозорості роботи іноземних інвесторів на внутрішньому

ринку України. До умов які також негативно впливають на розвиток

українсько-китайських відносин є абсолютно протилежна орієнтація

українського уряду у зовнішній політиці, та дуже невелика кількість

китаєзнавців які сприяли би розвитку “китайського вектору” в зовнішній

політиці України.

Якщо уважно придивитись до ситуації яка склалась в Україні, та порівняти

її з ситуацією яка склалась у Китаї перед початком реформування, ми побачимо

як багато український уряд може взяти корисного для себе на шляху виведення

держави з кризи.

Спроби уряду України залучити інвестиції китайських бізнесменів

стикаються з деякими проблемами, тому що український уряд у інвестиційній

політиці робить ставку на важку промисловість та енергетику, що погано діє на

залучення інвестицій з Китаю. Для покращення цієї ситуації потрібно відкрити

для східних інвесторів не тільки важку промисловість та енергетику, а дати

можливість вкладати інвестиції у сільське господарство, легку промисловість,

та галузі високих технологій.

Що стосується торгівельних відносин, то на цьому етапі потрібно

розширити спектр товарів які надходять до Китаю, так як у цей час товарна

структура носить напівсировинний характер. Ще гірше те, що в останній час

китайська сторона значно зменшила закупівлю основних груп товарів які

становили більшу частину українського експорту в Китай.

Крім цього потрібно не зациклюватися лише на господарських відносинах

з Китаєм. Як було згадано вище, з Китаєм потрібно розвивати різноманітне

співробітництво, особливо у політичній сфері, використовуючи вигідне

геополітичне положення України, тобто на перехресті сходу - заходу та півдня -

півночі. Розумне використання цих умов дозволить не тільки витягти країну з

кризи та ще стати дуже впливовою державою на Євразійському континенті, в

чому зацікавлений і уряд Китаю.

Східні вектори у зовнішній політиці потрібно розвивати з неменшим

рвінням ніж європейський чи американський.

Переорієнтація на східний вектор зовнішньої політики дозволить Україні

скоріше зайняти гідне місце у світовому співтоваристві, та підняти свій статус у

міжнародному рейтингу.

Висновки

Китай сьогодні – єдина країна світу, що має дві валюти: юань і

гонконгський долар, курсова різниця між якими – шість копійок (феней). Банк

Китаю тепер друкує і синюватий папірець у 100 «народних юанів» і

червонуватий папірець у 100 «гонконгських доларів». При цьому обидві вони

досить ефективно захищені. Управління курсом юаню ззовні виключено,

гонконгського долара – практично виключено. Курс юаню визначається не

«попитом ринку» (тобто не тими, хто хоче вивозити капітал чи обмінювати

юані на долари), а внутрішніми цінами на основні види сировини і

напівфабрикатів, виробництво яких майже цілком знаходиться в руках держави.

Гонконгський долар, що виступає дублером юаню на зовнішньому ринку, –

надміцна валюта.

Ідея і практика стабільного юаню розрахована не на стимулювання

експорту (тут, навпроти, результатом є збитки у формі усвідомлено упущеного

прибутку від зниження поточної конкурентноздатності). Вони спрямовані на

збереження в китайській економіці стійко кращих умов для росту капіталу, чим

у навколишньому світі нестабільності, і на формування стійких стереотипів

малої ризикованості для припливу іноземних інвестицій. Тобто кон'юнктурні

жертви, викликувані цією стабільністю, носять абсолютно виправданий

характер і є по суті справи не жертвою, а геройською сверхрентабельною

інвестицією в національне майбутнє. |

Список використаної літератури

1. Артемов Н. М. Валютные рынки. – М.: ООО «Профобразование», 2001. – 96 с.

2. Валютный рынок и валютное регулирование. Под ред. Платоновой И.Н. — М.,

1999. – 225 с.

3. Волинський Г. Економічна реформа в Китаї: характерні риси, результати, нові

завдання // Економіка України. –1999. – № 9. – С. 62-66.

4. Гельбарс В., Кузнецова В. КНР: год суровых испытаний // Мировая экономика

и международные отношения. – 2000. – № 8. – С. 114-120.

5. Гончарук А. Поднебесная в экономическом измерении: [Экономика Китая] //

Підтекст. – 1998. – 27-28 (9-15 верес.). – С. 23-28.

6. Е. Авдокушин. Китайский валютный рынок // Проблемы Дальнего Востока. –

1991. – № 6. – С. 70-78.

7. Китайський рынок в оценке иностранных бизнесменов.– [Пекин]: Синьсин,

1999. – 36 с.

8. Ковальчук Н. С. Регіональні ринки Азії: Конспект лекцій / Киів. держ. торг.-

екон. ун-т; [Ред. Л. П. Покотилюк]. – К., 1998. – 18 с.

9. Ли Вэй, Цао Лю. Как вложить капитал в Китай. – [Пекин]: Синьсин, 1998. – 54

с.

10. Маккарти Т. Китай в ожидании девальвации // Столичные новости. – 1998. – 17-

24 нояб. (№45). – С. 9.

11. Мороз Д. А. Ринкова трансформація економічної системи: Гонконг. - К.: Лібра,

1998. – 143 с.

12. Новоселова Л. Реформа и экономический рост в КНР: чудес не бывает //Рос.

экон. журнал. – 1999. – № 1. – С. 76-80.

13. Центральный и Западный регионы Китая: новый инвестиционный бум. –

[Пекин]: Синьсин, 1998. – 34 с.

14. Цыганов Ю. КНР: борьба с перегревом экономики // Мировая экономика и

международные отношения. – 1998. – № 8. – С. 127-131.