Осокін В.В., Селезньова Ю.А. Охорона праці у торгівлі

Подождите немного. Документ загружается.

машин здійснюються навантаженнями, що перевищують

вантажопідіймальність відповідно на 25 % і 10%.

Для переміщення і укладання тарноштучних вантажів у стелажі або

штабелі на великих складах підприємств торгівлі використовуються

електричні мостові крани – штабелери опорного типу і електроталі.

Електроталі переміщуються монорельсами – підвісними шляхами, які міцно

прикріплюються до перекриття або до колон. Мінімальна відстань від

підлоги до крюка електроталі, що знаходиться у верхньому положенні,

повинна бути не менше 3м. Кожна вантажопідіймальна машина з

електричним приводом оснащена кінцевим вимикачем для автоматичної

зупинки механізму підйому вантажозахоплюючого органу. Кінцевий

вимикач встановлюють так, щоб після автоматичної зупинки

вантажозахоплюючого органу при підйомі без вантажу щілина між ним та

упором була в електроталях не менше 50мм, у всіх інших

вантажопідіймальних машинах – не менше 200мм. Для виключення

перевантаження (як правило, не більше ніж на 25%) вантажопідіймальні

машини обладнані обмежувачами вантажопідйомності. Вантажопідіймальні

машини оснащені обмежувачами нижнього положення крюкової підвіски,

гальмами, а деякі з них – кінцевими вимикачами автоматичної зупинки

механізмів горизонтального пересування вантажу при підході до упорів,

блокуваннями, аварійними вимикачами, засобами сигналізації, іншими

пристроями та приладами безпеки.

Лебідки встановлюють і закріплюють на фундаменті або рамі, при

цьому для забезпечення їх стійкості на раму вкладають баласт з

урахуванням подвійного робочого навантаження. Зовнішні частини лебідки,

що обертаються, окрім барабана, закривають знімними кожухами. Лебідки з

електричним приводом обладнуються електромагнітним гальмом,

автоматично діючим при відключенні електродвигуна, а лебідки з ручним

приводом - храповим пристроєм і ручним стрічковим гальмом.

До експлуатації вантажопідіймальних машин, якими керують з

підлоги, допускаються працівники, що залучаються до вантажо-

розвантажувальних робіт та транспортних операцій.

3.5.3 Заходи безпеки при експлуатації внутрішньовиробничих

транспортних засобів

Навантажувачі, електрокари (автокари) та штабелери

використовуються для транспортування вантажів на базах і складах. До

управління самохідними засобами транспорту допускаються особи, не

молодші 18 років, що пройшли спеціальне навчання і досконало знають

обладнання та правила експлуатаційних машин.

Навантажувачі з механічною системою підйому вантажу повинні

мати кінцеві вимикачі. Електронавантажувачі та електроштабелери

обладнують пристосуваннями, які запобігають перевантаженню механізмів

підйому. При висоті підйому вантажу більше 2м над їх кабіною

влаштовується огорожа. Не допускається експлуатація цих машин із

зіпсованим робочим освітленням, а також із зіпсованими гальмами і

засобами сигналізації.

При навантаженні та розвантаженні тарноштучних вантажів

механізмами слід здійснювати їх пакетування з використанням піддонів,

контейнерів та інших пакетоутворюючих засобів. Вантажі у пакетах

повинні бути скріплені. Вилками навантажувача допускається піднімати

вантаж при наявності щілини між ним і підлогою (майданчиком). При

переміщенні тари машинами або механізмами з вилковими або

телескопічними захоплювачами опорна поверхня тари повинна

розміщуватись на вантажозахоплюючих пристроях стійко, без переваги на

бік. Зміщення тари за межі довжини опорної поверхні захоплення не

повинне перевищувати однієї третини довжини опорної поверхні тари.

Транспортування тари на вилках навантажувача повинне бути на висоті не

більше 300мм від рівня поверхні, якою він переміщується.

Ширина проїздів між штабелями повинна бути не менше

максимальної ширини навантаженого транспортного засобу плюс 0,8м, а

при двостороньому русі – не менше подвійної максимальної ширини

навантаженого транспортного засобу плюс 1,5м. Шляхи руху транспортних

засобів повинні бути освітлені. У виробничих приміщеннях максимальна

швидкість руху транспортних засобів не повинна перевищувати 5 км/год.

Вантажні візочки призначені для транспортування невеликих

вантажів. Вони повинні мати знімні або жорсткі пристосування, що

забезпечують стійкість вантажів, і поручні для зручності їх переміщення.

При експлуатації візочків з підйомними платформами перед установкою

вантажу необхідно переконатись у справності підйомного механізму. Під

час перевезення вантажів платформа візочків повинна бути повністю

опущена.

Конвеєри підрозділяються на стрічкові, пластинчаті, скребкові та ін.

Конструкція конвеєрів повинна передбачати установку

навантажувального і розвантажувального пристроїв для рівномірної і

центрированої подачі вантажу у напрямку його руху. Швидкість руху

стрічки конвеєрів при ручному розбиранні вантажу повинна бути не більше

0,5м/с – при масі вантажу, що відбирається, до 5кг; 0,3 м/с - при масі

найбільшого вантажу більше 5кг. Привідні і натяжні пристрої, ремінні та

інші передачі, шківи і муфти конвеєрів огороджують. У зоні, де можуть

знаходитись працюючі, також огороджують: навантажувальні пристрої для

сипких вантажів; приймальні пристрої, встановлені у місцях скидання

вантажів з конвеєрів; ділянки траси конвеєрів, на які незаборонений прохід

людей. Якщо конвеєри встановлені нижче рівня підлоги, то за всією

довжиною їх огороджують поручнями висотою не менше 0,9м і0з

зашивкою знизу бортів висотою 0,15м.

Конвеєри слід встановлювати так, щоб відстань по вертикалі від

найбільш виступаючих частин вантажу, що транспортується, до нижньої

поверхні виступаючих будівельних конструкцій або комунікаційних систем

була не менше 0,6м.

Ширина проходів для обслуговування конвеєрів повинна бути не

менше 0,7м – для конвеєру, що обслуговується з одного боку; 1,0м – для

пластинчатого конвеєра, що обслуговується з двох боків, і між паралельно

встановленими конвеєрами; 1,2м – між паралельно встановленими

пластинчатими конвеєрами, що обслуговуються робітниками з двох боків.

Відстань між конвеєром і колоною повинна бути не менше 0,6м.

Конвеєри у головній та хвостовій частинах обладнуються аварійними

кнопками “Стоп”. Конвеєри з відкритою трасою довжиною більше 30м

додатково обладнуються вимикаючими пристроями, які дозволяють

зупиняти привід в окремих місцях проходу для обслуговування.

Рольганги для переміщення вантажів у тарі бувають горизонтальними

і похилими. Відстань між роликами рольганга повинна бути такою, щоб

вантаж при переміщенні опирався не менше ніж на три ролики. Кут нахилу

рольганга повинен бути таким (3…5°), щоб швидкість руху вантажу не

перевищувала 3 м/с. На кінцях похилих рольгангів встановлюють гасителі

швидкості. У місцях поворотів рольгангів необхідні запобіжні борти

висотою 120…130мм. Рольганги, розташовані на висоті більше 1м, повинні

мати огорожі за всією довжиною. Стіл рольганга при ручному завантаженні

повинен мати нахил 2...3° у бік руху вантажів і висоту від підлоги не

більше 0,9м.

Спуски і похилі площини застосовують для переміщення вантажів під

дією власної ваги. Нахил роблять до 30° при висоті бортів 400мм. У кінці

спуску, на приймальному майданчику встановлюють упори з пружинними

амортизаторами. При нахилі менше 30° на приймальному майданчику

встановлюють приймальний столик висотою 0,7…0,9 м. Для

транспортування вантажів з висоти використовують гвинтові спуски.

Висота бортів повинна бути не менше 450мм. Швидкість руху вантажу не

повинна перевищувати 0,75 м/с.

Прорізи у підлогах для завантаження похилих транспортних засобів

повинні мати міцні огорожі висотою не менше 0,9м. На підприємствах

передбачають замкнений механізований цикл товароруху з використанням

піддонів і тари – устаткування. Установка піддонів з товарами на яруси

стелажів здійснюється навантажувачами, а також візками з підйомними

вилками або з підйомною платформою.

При ручному розбиранні вантажів використовують зрівнювальні

майданчики (підйомні платформи), які виконують функцію проміжного

настилу між рампою і платформою транспортного засобу, а також

забезпечують розташування навантажувального ярусу контейнера і

вантажної гілки конвеєра на одному рівні. Навантаження контейнерів у

автомашини здійснюється за допомогою вантажопідіймального борту. Для

виключення розкочування контейнерів у кузові при транспортуванні їх

розчалюють.

Для торгівельних складів та баз випускається комплексне

устаткування, яке дозволяє максимально механізувати і забезпечити

безпеку підйомно-транспортних робіт, наприклад, механізований

комплектуючий склад.

Безпеку робіт при використанні комплексів і комплектного

транспортного і вантажо-розвантажувального устаткування визначають

інструкції та правила з їх експлуатації.

3.6 Техніка безпеки при експлуатації обладнання для обробки

продуктів та обслуговування торгівельних процесів

3.6.1 Загальні вимоги техніки безпеки до обладнання для обробки продуктів

На підприємствах торгівлі та харчування для обробки продуктів

використовують електромеханічне і електронагрівальне обладнання.

Безпечну експлуатацію його визначають такі нормативні документи: ГОСТ

12.2.003-91. ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования

безопасности, ГОСТ 12.2.124-90. ССБТ. Оборудование продовольственное.

Общие требования безопасности, Правила охорони праці для об'єктів

роздрібної торгівлі, Правила охорони праці для підприємств громадського

харчування.

До експлуатації цього обладнання допускаються особи, навчені за

програмою технічного мінімуму, які пройшли інструктаж на робочому місці

і стажування. Вони повинні бути забезпечені інструкціями з безпечної

експлуатації обладнання і ознайомлені під розписку з їхнім змістом.

Небезпека електромеханічного обладнання для обслуговуючого

персоналу зумовлена наявністю в ньому електропривода і робочих органів,

що рухаються з великою швидкістю, а також можливістю розльоту частин

сировини і продуктів, що обробляються.

Перед включенням машин у роботу необхідно перевіряти стан

заземлення (занулення), цілісність ізоляції кабеля і елементів штепсельного

розйому, надійність кріплення змінних механізмів, наявність та справність

огорож, відсутність будь-яких предметів у завантажувальних пристроях і

робочих камерах.

Подачу продукту до робочого органу слід здійснювати, як правило,

після випробування машини на холостому ході. Для проштовхування

продукту всередину бункера або робочої камери застосовують спеціальні

пристосування (штовхачі, пестики, лопатки, скребки). Вилучення

заклинюючих продуктів або їх залишків здійснюється після повної зупинки

двигуна і робочих органів машини. При виникненні стороннього шуму,

підвищенні температури поверхні електроприводу і кабеля живлення

необхідно вимкнути машину.

Після закінчення роботи машину вимикають кнопкою “Стоп” або

перемикачем на її корпусі, вимикають з електричної мережі кнопкою

“Стоп” електромагнітного пускача або витягненням вилки з розетки і

очищають від залишків продуктів.

Для теплової обробки харчової сировини і продуктів, одержання

гарячої води і приготування напоїв на підприємствах використовують

електронагрівальні апарати. Небезпека цих апаратів для обслуговуючого

персоналу зумовлена наявністю пристроїв, що знаходяться під напругою, і

джерел високої температури, а деяких з них – ще і можливістю руйнування

робочої камери надмірним тиском пари. В конструкції електронагрівальних

апаратів передбачені запобіжні захисні засоби для автоматичного

відключення їх при відхиленні параметрів роботи від допустимих значень, а

також сигналізуючи пристрої. Для видалення теплонадлишків, пар та газів

деякі апарати повинні мати місцеві вентиляційні відсоси.

Перед включенням будь-якого апарату в роботу необхідно перевірити

наявність і стан запобіжних захисних засобів та сигналізуючих пристроїв,

заземлення (занулення) корпусу, а також цілісність ізоляції кабелю і

елементів штепсельного роз’єднання. Для кожного виду

електронагрівальних апаратів розроблені особливі вимоги безпеки при

експлуатації.

Експлуатація таких апаратів повинна бути припинена при відмові у

роботі запобіжних захисних засобів і сигналізуючих пристроїв,

неконтрольованому підвищенні температури електронагрівачів, а деяких з

них – при зниженні рівня води нижче допустимого значення, надмірному

підвищенні тиску пари.

Після закінчення роботи електронагрівальний апарат вимикають

наявним на його корпусі перемикачем і вимикають з електричної мережі.

Потім вилучають з нього залишки води або продукту.

Технічне обслуговування та ремонт електромеханічного і

електронагрівального обладнання здійснюють за договором механіки

ремонтно-монтажних комбінатів, сервісних організацій.

3.6.2 Заходи безпечної експлуатації окремих видів електромеханічного

устаткування для обробки продуктів

Машини для нарізання гастрономічних продуктів розрізняються

конструктивно за способом подачі продукту до дискового ножа: під дією

сили тяжіння і примусово.

Для нарізання гастрономічних продуктів використовуються машини –

вітчизняні аналоги МРГ – 300А, МРГУ – 370, МРГУ – 370М.

Для забезпечення безпечної експлуатації машини МРГ – 300А

необхідно стежити за міцністю кріплення дискового ножа у корпусі і

завантажувального лотка на важелі. Забороняється експлуатація машини

при відсутності або пошкодженні захисного кожуха, що огороджує

дисковий ніж. Завантаження машини продуктами слід здійснювати тільки

при зупиненому електродвигуні.

У машині МРГУ – 370 дисковий ніж і передавальний механізм закриті

захисним кожухом. Для заточення дискового ножа є заточувальне

пристосування, яке встановлене у верхній частині корпусу і закрите

огорожею.

Безпечна експлуатація машини МРГУ – 370 забезпечується при

виконанні таких вимог: необхідно надійно закріпляти продукти, що

нарізаються, затискним пристроєм, не можна втручатись у процес різання

при працюючому електродвигуні, не можна тримати руки у зоні роботи

знімача і скидача – укладача, слід здійснювати завантаження машини

продуктами при зупиненому електродвигуні, не допускається

використовувати машину при відсутності захисного кожуха. Очищення

ножа здійснюють при знятій огорожі за допомогою спеціального

очищувача. Дисковий ніж можна знімати тільки спеціальним знімником.

Небезпечними елементами хліборізки наприклад, типу МРХ-200 є

дисковий ніж і каретка з зігнутими голками. Для забезпечення безпечної

експлуатації хліборізки у конструкції її передбачені: кожух захисту ножа і

противаги, захисна решітка – на завантажувальному лотку, огорожа – на

розвантажувальному лотці, електроблокування для вимикання

електродвигуна при піднятій захисній решітці і (або) незафіксованій засувці

приймального лотка у правому крайньому положенні, конічне фрикційне

гальмо для гасіння кінетичної енергії частин, що обертаються. В машині у

зібраному вигляді виключається доступ до ножа, противаги,

клиноремінцевої і ланцюгової передачам. При експлуатації хліборізки

необхідно дотримуватись визначених правил. Перед включенням

електродвигуна треба переконатись у тому, що приймальний лоток

знаходиться у крайньому правому положенні і закріплений засувкою, а

стопорний гвинт не утримує противаги, на якій встановлений дисковий ніж.

Потім перевіряють роботу машини на холостому ходу: противага повинна

обертатися за годинниковою стрілкою, якщо дивитись на неї з боку подачі

хліба. Забороняється вмикати машину зі знятим заточним пристосуванням

або верхньою кришкою. При вимкненому електродвигуні необхідно

перевірити фіксацію рухомих частин фрикційним гальмом. Під час роботи

машини не дозволяється виймати кусочки хліба, що застряли. Після

закінчення нарізання хліба електродвигун автоматично відключається.

Вивантаження нарізаного хліба слід здійснювати тільки при відсунутому

від корпусу машини розвантажувальному лотку. При очищенні та

заточуванні ножа противага повинна бути зафіксована нерухомо відносно

корпусу стопорним гвинтом. Дисковий ніж при цьому обертають

рукояткою. При очищенні до ножа підводять скребки, при заточці –

абразивні диски заточувального пристосування. Після очищення або

заточування ножа противагу знімають зі стопора, а рукоятку закріплюють.

Машини для різання заморожених продуктів мають як виконавчий

орган пилку або гільйотину. Найбільш небезпечні машини зі стрічковими

пилками. Для запобігання розриву полотна пилки його не слід надмірно

натягувати. Полотно необхідно встановлювати у середній частині ободів

шківів. Заради уникнення розлітання шматочків розпилюваного продукту

рух робочої частини пилки повинен бути направлений зверху вниз. Захист

працівників від рухомих частин машин досягається використанням огорож.

При роботі продукт до полотна необхідно подавати рівномірно, без

надмірних зусиль. Заради уникнення нещасних випадків не можна

наближати руки до робочого органа ближче ніж на 0,1м.

Небезпечним елементом у машині МРЗП, призначеній для різання

стандартних заморожених безкісткових блоків рибного філе, субпродуктів і

м’яса, є гільйотина з тонким консольно встановленим ножем. У цій машині

для здійснення різання необхідно натиснути одночасно дві пускові кнопки.

При цьому ніж з верхнього положення переміщається вниз, розрізаючи

продукт, і потім знову повертається у вихідне положення. Завдяки

двокнопочному управлінню машиною виключається знаходження рук

оператора у зоні роботи ножа. При експлуатації машини забороняється

працювати без огорожі, із знятими щитками і кожухами.

Для різання сортових розрубів м'яса (з кістками) і птахів

використовуються машини типу МРСР. Ріжучі інструменти - гладкі леза

(для різання м’яса) і пилки (для різання кісток). Зміна ріжучого інструмента

здійснюється за допомогою ножної педалі.

М’ясорубки випускають у вигляді машин з індивідуальним приводом

(вітчизняні аналоги МР-250, МИМ-82) і у вигляді змінних механізмів

(вітчизняні аналоги МС2-70, УММ-2, ММП-1) до універсального приводу.

М’ясорубки різних видів мають однаковий принцип дії і

розрізняються за конструкцією незначно. Найбільш небезпечним елементом

м’ясорубки є шнек. Для того, щоб при завантаженні продукту пальці

працівника не діставали до шнека, завантажувальному пристрою надається

форма воронки або лотка. Над горловинами м’ясорубок з діаметром

завантажувальних отворів більше 45мм повинні бути встановлені запобіжні

кільця. Для проштовхування продукту у горловину завантажувальної

тарілки повинні використовуватись дерев’яні пести. Витягнення шнека і

ріжучого інструменту (ножів, решіток) із корпусу після вимикання

м’ясорубки повинне здійснюватись виштовхувачем або спеціальним

гачком.

Універсальний привід – це пристрій, у якому конструктивно об’єднані

електродвигун і редуктор. Призначення його – приводити у дію змінні

робочі механізми: м’ясорубки, овочерізки та ін. Універсальні приводи

бувають стаціонарні та пересувні. Перед початком роботи необхідно

перевірити технічний стан приводу та надійність його кріплення до кришки

стола або станини-підставки. Якщо привід встановлений на візку, то

необхідно зафіксувати наявний на його колесах гальмовий пристрій. Потім

перевіряється справність заземлення приводу та правильність обертання

його робочого валу (напрям вказано стрілкою на кожусі редуктора). Потім

встановлюють потрібний виконавчий механізм і міцно закріплюють його у

гнізді (горловині) приводу зажимом або гвинтами. Після випробування

роботи машини на холостому ході вмикають привід і завантажують у неї

підготовлені продукти. Встановлювати і знімати виконавчий механізм

дозволяється тільки при вимкнутому електродвигуні.

Дискова машина наприклад, МИК-60 для розмелювання кофе

безпечна в експлуатації. Проте при роботі на цій машині необхідно вживати

додаткові заходи по зниженню шуму і вібрації. Для виключення утворення

пилу на робочому місці необхідно щільно надівати пакети на

вивантажувальну трубу.

Необхідно дотримуватись правил безпеки при експлуатації машин

для перемішування і збивання продуктів, обробки їх тиском.

У фаршомішалках найбільш небезпечним елементом є вал з

лопатями. Для запобігання травмуванню рук персоналу при завантаженні

продукту фаршомішалка наприклад МС8-150 має у верхній частині

завантажувальної воронки запобіжну хрестовину. Перед початком роботи

перевіряють технічний стан універсального приводу і приєднаної до нього

за допомогою хвостовика фаршомішалки. Розвантажувальний отвір

робочого циліндра повинен бути щільно закритий. Завантаження змінного

механізму продуктом здійснюється після перевірки роботи його на

холостому ході.

При експлуатації тістомісильної машини наприклад, ТММ-1М захист

працівників від місильного важеля, що рухається, забезпечує корпус діжі.

Положення візка з діжею на фундаментній плиті машини фіксується трьома

циліндричними штирями. Заради уникнення викидання тіста з діжі при його

замішуванні передбачені спеціальні огороджуючі щити. У момент замісу

щити опускаються вниз і щільно охоплюють діжу. При піднятті огорожі

система блокування відключає електропривід.

У змішувальних машинах типу КВ для приготування коктейлів

робочий інструмент обертається усередині легкознімного стакана, що

виключає небезпеку травмування рук працівників. Автоматичне вмикання

та вимикання електродвигуна машини відбувається за допомогою

мікровимикача при установці і зніманні стакана.

У кремозбивальних машинах огорожею збивача є місильний бачок.

Під час роботи збивальних машин забороняється змінювати частоту

обертання збивача (виняток складають машини МВ-35М та МВ-6).

Машина, наприклад, МВ-60 оснащена вимикачем, який у момент

перемикання швидкостей відключає електродвигун.

У тісторозкочувальній машині, наприклад, МРТ-60М для запобігання

попаданню рук оператора до валів, що обертаються, встановлена над

завантажувальним лотком запобіжна решітка, яка діє на мікровимикач.

Перед розкачуванням тіста машину включають у роботу на холостому ході і

перевіряють спрацювання електроблокування: поворот запобіжної решітки

на кут більше 5° повинен викликати зупинку електродвигуна. При

опусканні решітки на місце контакти мікровимикача замикаються і

електродвигун може бути знову ввімкнений кнопкою “Пуск”.

3.6.3 Забезпечення безпечної експлуатації окремих видів

електронагрівального обладнання

На підприємствах торгівлі та харчування використовують

електронагрівальне обладнання різного функціонального призначення.

Безпека цього обладнання при роботі забезпечується в основному його

конструкцією.

Електричні харчоварильні котли оснащені контрольно-вимірю-

вальною та запобіжною арматурою. На котлах встановлені:

електроконтактний манометр, подвійний запобіжний клапан, наповнююча

воронка і клапан-турбінка. За допомогою електроконтактного манометра

автоматично підтримується у заданих межах тиск пари у пароводяній

рубашці котла і здійснюється управління тепловим режимом його роботи.

Нижні та верхні граничні значення робочого тиску пари задаються

установкою у відповідні положення двох стрілок електроконтактного

манометра, що переміщаються спеціальним ключем. Рухома стрілка у

кожний момент часу показує фактичний тиск пари у паровій рубашці котла.

При співпадінні рухомої стрілки з стрілками верхнього або нижнього

граничних значень тиску пари відбувається замикання електричних

контактів, що супроводжується, відповідно, зниженням або збільшенням

потужності трубчастих електронагрівачів у парогенераторі. Таким чином,

тиск пари у пароводяній рубашці котла підтримується у заданих межах. Для

скидання надмірного тиску пари (більше 150 кПа) з пароводяної рубашки і

пропускання в неї атмосферного повітря при охолодженні апарата

передбачений подвійний запобіжний клапан. У конструкції цього клапана

передбачений важіль підриву парового клапана, який у процесі експлуатації

може “прикипати” до сідла. За допомогою цього важеля паровий клапан

слід періодично піднімати над сідлом. У подвійному запобіжному клапані є

також повітряний клапан для видалення повітря з пароводяної рубашки

котла в період його розігрівання. Цей клапан відкривають і закривають

вручну. У початковій стадії розігрівання котла цей клапан повинен

знаходитися у відкритому положенні. Для контролю кількості води у

парогенераторі служить кран рівня, встановлений у пароводяній рубашці

котла на лінії гранично допустимого рівня води. На кришці котлів, що не

перекидаються, встановлюється клапан – турбінка, що охороняє варильну

посудину від утворення в ній надмірного тиску понад 2,5кПа. Кришка

котлів, що не перекидаються, врівноважується противагою, яка дозволяє

фіксувати її у будь-якому положенні.

У котлі, що не перекидається, наприклад, КПЕ-100 елементи

автоматичного управління тепловим режимом роботи і захисту трубчастих

електронагрівачів від “сухого ходу”, за винятком електроконтактного

манометра, змонтовані на станції управління. На передній панелі є кнопки

“Пуск”, “Стоп” та дві сигнальні лампи: “Ввімкнено” і “Немає води”.

Автоматичний захист від “сухого ходу” захищає котел від вмикання, якщо

трубчасті електронагрівачі не повністю покриті водою, а також відключає

його від електричної мережі при зниженні рівня води у пароводяній

рубашці нижче допустимої позначки. В обох випадках загоряється

сигнальна лампа “Немає води”.

Для заземлення (занулення) металевого корпусу харчоварильного

котла використовують окремий провідник, перетин якого повинен бути не

менше перетину фазного провідника. Як окремий провідник заземлення

(занулення) корпусу котла допускається використовувати сталеву трубу, у

якій прокладений живлячий його електричний кабель.

У апараті пароварильному електричному секційному модульованому

АПЕСМ-2 нагрівання води у парогенераторі здійснюється трубчастими

електронагрівачами, потужність яких регулюється за допомогою пакетного

перемикача. Захист трубчастих електронагрівачів від “сухого ходу” і

надмірного підвищення у парогенераторі тиску пари здійснюється за

допомогою реле тиску РД-4. Подача пари у варильні камери регулюється

шибером. Конденсат, що утворюється в процесі варіння, відводиться по

трубопроводу у каналізацію. Є сигнальні лампи: “Немає води” і

“Нагрівання”. Передбачено захисне заземлення (занулення) корпусу

апарата. Заради уникнення опіків парою не допускається відчиняти двері та

верхню кришку апарата до його вимикання.

На підприємствах використовуються електричні кип¢ятильники різної

продуктивності. Вони мають однакові засоби забезпечення їх безпечної

експлуатації. Електричний кип¢ятильник, наприклад, КНЕ-25 оснащений

блоком автоматики. Автоматика забезпечує захист від “сухого ходу”, тобто

неможливість включення трубчастих електронагрівачів при відсутності або

дуже низькому рівні води у коробці живлення і кип’ятильній посудині.

Автоматика забезпечує також відключення трубчастих електронагрівачів

при надмірному зниженні рівня води під час роботи кип’ятильника. Крім

автоматики захисту, у кип’ятильниках застосовується автоматика

регулювання, що забезпечує відключення трубчастих електронагрівачів при

наповненні збірника кип’ятку до верхньої заданої межі та включення їх

після розбору кип’ятку і зниження його рівня до нижньої заданої межі.

Роботу автоматики забезпечують: електрод “сухого ходу” на дні коробки

живлення і електроди нижнього та верхнього рівнів у збірнику кип’ятку.

При переповненні збірника кип’ятку, порушенні нормальної роботи

клапана живлення або несправності автоматики регулювання кип’яток

видаляється з апарата по сигнальній трубці у трап. Постійний рівень води у

коробці живлення підтримується поплавковим пристроєм, який складається

з поплавка, важеля та клапана, керуючого подачею води з живлячого

трубопроводу. Кип’ятильник закритий зверху кришкою. Сигнальні лампи

на корпусі кип’ятильника сповіщають про наявність напруги і роботу

електронагрівальних елементів. Кип’ятильник має електромагнітний

пускач. Заземляючий провідник приєднують до заземляючого болта на

корпусі апарата.

У експрес-кавоварках для запобігання підвищенню тиску пари у

водогрійному котлі понад гранично допустимого значення передбачений

запобіжний клапан. Тиск пари у котлі контролюється за манометром, рівень

води – через водомірне скло. Водогрійний котел з’єднаний з водопровідною