Підпала Т.В. Скотарство і технологія виробницва молока та яловичини

Подождите немного. Документ загружается.

Підпала Т.В.

3. Роль рекордисток і їхній вплив на поліпшення стад,

порід істотно підвищилися. Це пов’язано з розроб-

кою і впорвадженням у виробництво сучасного біо-

технічного методу трансплантації ембріонів. Цей

метод і розроблено з метою прискоренного розмно-

ження потомства корів-рекордисток.

При використанні розведення за лініями та родинами

племінні якості тварин з індивідуальних перетворюються

на групові властивості, що звичайно сприяє прогресивно-

му розвитку молочного скотарства.

4.8. Вплив факторів на рівень молочної

продуктивності

Фактори, що зумовлюють рівень молочної продуктив-

ності у корів, умовно можна поділити на дві групи:

1. Спадкові фактори: спадковість, порода, породність

та індивідуальні особливості.

2. Фактори зовнішнього середовища (паратипові умо-

ви): до них, в основному відносять годівлю, умови

утримання, стан здоров’я, сезон, вік тварин і т.д.

Спадковість – це розвиток організму за його генети-

чними задатками. Максимально можлива продуктивність

тварин, зумовлена їх генотипом, оцінюється як генетичний

потенціал продуктивності, а повна його реалізація відбува-

ється тільки при оптимальних умовах годівлі та утримання.

Визначити вплив генотипу на молочну продуктивність

можна через коефіцієнт успадкування, який для різних

ознак має певне значення (табл.4).

Порода. Рівень надоїв у худоби залежить від напрям-

ку продуктивності породи. Найбільшою величиною надоїв

характеризуються тварини сучасних спеціалізованих порід

молочного напрямку. Для корів молочно-м’ясних порід рі-

вень продуктивності нижчий і становить у середньому 3500

-3800 кг молока. Що стосується тварин м’ясних порід, то

їх надій у середньому – 1500-2200 кг.

Розділ 4

Назва ознаки

Надій молока 0,20-0,40 Вміст жиру в молоці 0,60-0,78

Тривалість лактації 0,2 Вміст білка в молоці 0,45-0,70

Стабілізація лактаційної

кривої

0,20-0,30 Вміст лактози в молоці 0,36

Тривалість сухостійного

періоду

0,39 Вищий добовий надій 0,40-0,58

Оплата корму молоком 0,20-0,48 Швидкість молоковіддачі 0,36-0,60

Маса дорослих корів 0,37 Вік при І отеленні 0,34

Таблиця 4

Коефіцієнт успадкування ознак у молочної худоби

Породи також відрізняються за вмістом жиру і білка в

молоці. Так у голштинів вони відповідно становлять –

3,68%, і 3,3%; чорно-рябої – 3,7 і 3,24; сименталів – 3,73 і

3,32; джерсеїв – 5,0-65 і 3,9-4,3%.

Індивідуальні особливості також проявляються у

різному рівні продуктивності, особливо це стосується ре-

кордисток. З генетичної точки зору – це унікальні твари-

ни з вдалою комбінацією багатьох генів і домінуючим ефе-

ктом, які позитивно впливають на діяльність ендокринної

та нервової систем. Їх взаємодія і зумовлює високу молоч-

ну продуктивність.

Одним із головних факторів зовнішнього середовища,

що істотно впливає на рівень та якість молочної продукти-

вності є повноцінна годівля і утримання за зоогігієнічни-

ми нормами. Можна тривалий час підтримувати повноці-

ною годівлею високий рівень лактації. Це впливає не лише

на рівень, а й на склад молока та його якість.

Недостатня кількість енергії в раціоні спричиняє спо-

чатку зниження надоїв, а потім і вмісту жиру в молоці.

Особливо негативно впливає на жирність молока нестача

в кормах білка. Найбільш різко на неповноцінну годівлю

реагують первістки і високопродуктивні корови.

Склад і цінність молока погіршується при згодовуванні

худобі недоброякісних, зіпсованих кормів, а саме:

Підпала Т.В.

•неприємний смак, запах виникає при згодовуванні у ве-

ликих кількостях брюкви турнепсу, кормової капусти;

•молоко непридатне для виготовлення сиру за умов

випасання корів на болотистих лугах або годівлі кис-

лим жомом і силосом;

•недоброякісне масло одержують при згодуванні ве-

ликої кількості концентрованих кормів, при цьому

також молочні продукти не зберігаються;

•зниження вмісту жиру в молоці спостерігається за

умови згодування коровам рапсового та конопляного

жмихів.

Умови утримання корів певною мірою зумовлюють

величину продуктивності. В холодних і сирих приміщен-

нях надої у корів знижуються. Висока відносна вологість

повітря погіршує стан тварин, продуктивність їх зменшу-

ється. Негативно впливає і підвищенний вміст у примі-

щенні вуглекислоти, аміаку та сірководню.

Позитивний вплив на продуктивність має раціон, якість

та різноманітність кормів, що згодовуються, а також до-

тримання розпорядку дня.

Жива маса та інтенсивність вирощування тварин пе-

вною мірою зумовлюють майбутню продуктивність і відо-

бражають їх загальний розвиток, тому існує позитивний

взаємозв’язок між ними. Бажано, щоб надій корови за ла-

ктацію перевищував її живу масу в 8-10 разів.

Значний вплив на молочну продуктивність тварин має

інтенсивність вирощування, їх вік та жива маса при першо-

му отеленні. Підготовка нетелей до отелення сприяє прояву

високої продуктивності. Оптимум розвитку нетелей до пер-

шого отелення є для чорно-рябої породи – 500-525, червоної

степової – 475-500, сименталів, червоно-рябої, чорно-рябої

молочної – 550-575 кг. Вгодованість корів перед отеленням

також зумовлює майбутню продуктивність тварин.

Вік корів. З кожною лактацією відбувається підви-

щення рівня продуктивності відповідно на: І л – 75-80%,

ІІ л – 85-90%, ІІІ л – 93-97%, ІV л – 100-105%, V л – 105-

Розділ 4

110%. Тому корів слід утримувати в господарстві на про-

тязі 8-12 років, а найбільш продуктивних 11-12 років, а

корів-рекордисток навіть 14-18 років.

Певним чином на рівень молочної продуктивності впли-

вають і такі фактори: вік першого парування; тривалість

сухостійного, сервіс та лактаційного періодів; організація

роздоювання та кратність доїння. Разом з тим фізіологічний

стан і здоров’я тварин можуть змінити величину надою та

його склад і навіть технологічні властивості. Тож, отриман-

ня великої кількості якісного молока залежить від багатьох

факторів, які слід враховувати в процесі виробництва.

4.9. Загальна характеристика м’ясної продуктивності

Поряд з молочною продукцією від великої рогатої ху-

доби одержують ще й м’ясну – яловичину і телятину. Тому

м’ясна продуктивність великої рогатої худоби є її другою

важливою властивістю.

У господарствах України за 1993 р. питома вага ялови-

чини в загальній реалізації м’яса становила 73%. У найпро-

дуктивнішому 1988 р. в усіх господарствах України було

вироблено 2,02 млн. т яловичини у забійній вазі, тобто з

розрахунку на душу населення це становило 39,6 кг, або

46,5% від загальної потреби у м’ясних продуктах (85 кг за

даними Інституту харчування).

Висока питома вага яловичини в загальному обсязі ви-

робництва зумовлена тим, що на неї завжди є великий

попит як на повноцінний, багатий на білок продукт. Виро-

бництво його найдешевше, оскільки яловичину можна оде-

ржувати навіть тільки на об’ємистих кормах.

Велика рогата худоба здатна перетворювати багато гру-

бих і соковитих кормів на приріст живої маси з великим

коефіцієнтом корисної дії. Тому її питома вага в м’ясному ба-

лансі становить 35-40% і посідає друге місце після свиней.

Яловичина – високоякісний і легкоперетравний про-

дукт, біологічна цінність якого вища, ніж свинини і бара-

Підпала Т.В.

нини. У складі яловичини є білки, жири, мінеральні речо-

вини, а також вітаміни групи А, Д і С. Перетравність яло-

вичини організмом людини досягає 95%, а введення до ра-

ціону 100 г вареної яловичини забезпечує 50% необхідної

кількості білка і дає 200 кілокалорій.

Залежно від віку тварин при забої розрізняють: ялови-

чину – м’ясо великої рогатої худоби у віці старше трьох

місяців; телятину – м’ясо, одержане від тварин 14-90-ден-

ного віку. Основну поживну цінність яловичини становлять

білки і жири, що входять до складу м’яса в кількості від-

повідно 10-20 і 15-45%.

Смакові й поживні якості яловичини залежать від її

сорту та співвідношення окремих тканин, що входять до

складу туші. Різні частини туші не однорідні за морфологі-

чним та хімічним складом, тому також різняться за сма-

ком і калорійністю.

4.10. Морфологічний склад туші

М’ясом називають сукупність тканин, що входять до

складу туші чи напівтуші, одержаних від забою тварин. М’я-

со великої рогатої худоби складається із таких тканин: м’я-

зова, сполучна, жирова, кісткова, хрящова. Співвідношення

цих тканин у туші залежить від віку й вгодованості худоби.

М’язова тканина – основна частина м’яса. Вона має

найбільшу поживну цінність. Кількість м’язів у туші вели-

кої рогатої худоби становить 55-65%. Структурним і функ-

ціональним елементом м’язової тканини є м’язові волокна,

що утворюють окремі м’язи. Доведено, що новоутворення

м’язових волокон відбувається тільки в ембріональний пе-

ріод, а після народження тварин спостерігається збільшен-

ня розмірів клітин, а не їх кількісний ріст. За даними вче-

них, величина м’язів у худоби різних порід залежить в

основному від кількості м’язових волокон, а діаметр їх змі-

нюється від рівня годівлі та розвитку окремих м’язів у пе-

ріод росту худоби.

Розділ 4

Мускулатура – важлива складова частина туші худо-

би. До м’язової тканини входять білки, в яких містяться

незамінні амінокислоти (аргінін, лізин, метіонін, триптофан,

цистин) і визначають якість яловичини. Білкова якість яло-

вичини визначається співвідношенням двох амінокислот –

триптофану та оксипроліну, які характеризують повноцінні

й неповноцінні білки. Це співвідношення є білково-якісним

показником яловичини, і чим воно більше показників 4,8-

5,0, тим біологічно якісніша м’язова тканина.

Червоний колір яловичини зумовлений білком міогло-

біном, кількість якого в м’язах із віком тварин, а також

під впливом годівлі й активної роботи м’язів збільшується.

Тому колір телятини більш світліший, а яловичини – яск-

раво-червоний. Кількість м’язової тканини в туші худоби

різних порід коливається в широких межах, від 56 до 77%.

Сполучна тканина в туші великої рогатої худоби ста-

новить 10-14%. До неї відносяться сухожилля, фасції, зв’я-

зки, внутрішній і зовнішній ендомізії та перемізій м’язової

тканини. В основному ця тканина виконує опорно-трофіч-

ну функцію. До її складу входять колагенові та еластичні

волокна, що надають яловичині жорсткості й жилавості.

Хімічний склад сполучної тканини залежить в основному

від співвідношення колагенових та еластичних волокон,

білки яких належать до неповноцінних.

Жирова тканина складається з кліток, заповнених у ви-

гляді крапель жиру і розділених між собою в’ялою сполуч-

ною тканиною. Загальна кількість жирової тканини колива-

ється від 1 до 55% і залежить від багатьох факторів. У тварин

м’ясних порід жир відкладається між м’язами, що додає йому

”мармуровості”. Розрізняють жир підшкірний і внутрішній,

виділяючи такі депо жиру в туші тварин: підшкірний, між-

м’язовий і внутрішньом’язовий. Від ступеня розвитку підшкі-

рної, міжм’язової і внутрішньом’язової жирових тканин, а та-

кож м’язової залежить вгодованість худоби, яку визначають

при зовнішньому огляді тварин методом прощупування. Для

визначення вгодованості у тварин є ”щупи”.

Підпала Т.В.

Кісткова тканина складається із щільної речовини і

утворює два відділи скелета худоби: осьовий і периферич-

ний, які ростуть нерівномірно. Найбільш висока питома

вага кісток у телят, але з віком їх частка в туші знижуєть-

ся. Вміст кісток у туші враховують при якісній оцінці м’я-

сної продуктивності тварин. Питома вага їх коливається в

межах 14-27%.

Найбільш цінною вважається туша із співвідношенням

м’якоті й кісток 4-4,5:1.

Хрящова тканина за своїми якостями наближається

до колагенових. Залежно від складу міжклітинної речови-

ни виділяють гіалінові та волокнисті хрящі. Гіаліновий

хрящ покриває суглобні поверхні кісток, з них складають-

ся реберні хрящі та трахея. Волокнисті хрящі знаходяться

між хребцем, а також сухожиллями і зв’язками на місці

прикріплення до кісток. Тому м’ясну продуктивність оці-

нюють, враховуючи як кількісні, так і якісні показники.

За цими даними і роблять висновки щодо продуктивності

окремих порід м’ясної худоби.

4.11. Методи обліку м’ясної продуктивності

Облік м’ясної продуктивності худоби здійснюють для

вирішення ряду зоотехнічних і економічних питань, а саме:

•контролю росту і розвитку тварин;

•організації повноцінної годівлі;

•поліпшення існуючих м’ясних порід та створення но-

вих;

•визначення витрат кормів при відгодівлі тварин;

•визначення економічних показників виробництва яло-

вичини.

До кількісних показників оцінки м’ясної продуктивності

відносяться: жива маса, середньодобові прирости, забійна

маса і забійний вихід.

До якісних показників м’ясної продуктивності худоби

відносяться: склад туші тварин за відрубами, співвідношен-

Розділ 4

ня в туші м’язової, кісткової, жирової та сполучної ткани-

ни, а також хімічний склад і калорійність яловичини.

Оцінку і облік м’ясної продуктивності худоби здійс-

нюють при житті тварини та після її забою.

При житті тварини оцінка проводиться шляхом її зва-

жування і визначення середньодобового приросту і при-

росту за місяць або період відгодівлі. Розвиток м’ясних

форм тварин визначають також за промірами: вимірюють

висоту, довжину тіла, ширину і обхват грудей, напівобх-

ват заду.

Ступінь вгодованості оцінюють зовнішнім оглядом та

прощупуванням біля кореня хвоста, на сідничних буграх,

на маклоках, крижах, ребрах, підгрудді. Для добре відго-

дованої тварини характерні округлі форми тіла, згладені

нерівності, товста рихла шкіра, блискучий волосяний по-

крив.

Визначення вгодованості великої рогатої худоби прово-

дять згідно з ДСТ 5110-87.

Велика рогата худоба, що підлягає забою поділяється

на групи:

•доросла худоба (корови, бики, воли і телиці у віці ста-

рше 3-х років);

•корови-первістки (корови у віці до 3-х років, що те-

лились один раз);

•молодняк (бички, бички-кастрати і телиці у віці від 3-

х місяців до 3-х років);

•телята (бички і телички у віці від 14-ти днів до 3-х

місяців).

Корови, воли, телиці у віці 3-х років мають дві кате-

горії вгодованості:

•перша (мускулатура розвинена задовільно);

•друга (мускулатура розвинена менш задовільно).

Бугаї поділяються також на першу (форми тулуба

округлі) і другу (форми дещо кутоподібні) категорії.

Корови-первістки у віці до 3-х років живою масою не

менше 350 кг теж мають першу і другу категорії.

Підпала Т.В.

Молодняк великої рогатої худоби поділяють на 4 класи,

але за вгодованістю розрізняють першу і другу категорії.

Телят поділяють на першу (молочники, живою масою

не менше 30 кг.) і другу (що отримували підгодівлю) кате-

горії.

Жива маса – це кількісний показник, що характе-

ризує величину всіх органів та інших компонентів тіла тва-

рин і визначається шляхом зважування.

Предзабійна жива маса – це маса худоби після 24-

годиної голодної витримки.

Забійна маса – маса туші з внутрішнім жиром, без

голови, хвоста, шкури, внутрішніх органів і кінцівок.

Забійний вихід – це відношення забійної маси до

предзабійної живої маси, виражене у відсотках.

Отже, використовуючи зазначені показники можна

оцінити худобу за м’ясною продуктивністю. Причому м’ясні

якості визначаються попередньо при житті тварини. А вже

остаточно оцінюють їх після забою.

4.12. Вплив факторів на формування м’ясної

продуктивності

На м’ясну продуктивність впливають спадкові факто-

ри й умови зовнішнього середовища.

До спадкових факторів відносяться: порода, породність,

індивідуальні особливості тварин, тип худоби.

Порода і тип худоби відіграють важливу роль в оде-

ржані від тварин яловичини визначеної кількості та якості.

Спеціалізовані м’ясні породи великої рогатої худоби (ша-

роле, кіанська, українська м’ясна та ін.) відзначаються

хорошими середньодобовими приростами, а при забої –

високою забійною масою і виходом. Крім того, вони ви-

трачають на 1 кг приросту менше кормів, ніж худоба мо-

лочного і комбінованого напрямку продуктивності. Деякі

комбіновані породи, зокрема симентальська, за властиво-

стями наближаються до м’ясних спеціалізованих порід.

Завдяки кращому розвитку м’язової і жирової тканини від-

Розділ 4

носна маса сполучної тканини і кісток у туші м’ясної ху-

доби менші. Молочні породи при середній вгодованості ма-

ють забійний вихід 45-50%, комбіновані – 50-55%, а м’ясні

– 55-60% і навіть більше – 68-70%.

Худоба м’ясних і комбінованих порід має відносно

короткі трубчасті кості й добре розвинені частини тулу-

ба (спина, поперек, зад), що дають при забої вищі сор-

ти м’яса.

Рекордистом по забійному виходу вважається шортго-

рнський віл Крикун 556, з дослідного господарства Всесо-

юзного нуково-дослідного інституту м’ясного скотарства.

Його жива маса становила 1086 кг, маса туші – 766 кг,

внутрішнього жиру – 106 кг. Забійний вихід – 80,3%.

Багато авторів надають великого значення не тільки

породі, але й типу тварин для одержання високоцінної яло-

вичини. Генетичний вплив на відносний ріст мускулатури,

жирової тканини і кістяка можна прослідкувати як між

породами і типами, так і між лініями всередині порід, і між

окремими тваринами.

Нині змінилися вимоги споживачів до м’ясної продукції,

тому на зміну британським скороспілим породам прийш-

ли тварини м’ясних порід франко-італійської селекції (дуже

великі тварини з невеликими відкладеннями внутрішнього

жиру).

Спеціалізована м’ясна худоба має суттєву перевагу за

якістю яловичини перед тваринами молочного і молочно-

м’ясного напрямів продуктивності. Тому для поліпшення

насамперед якісних показників яловичини застосовують

промислове схрещування зазначених порід із плідниками

спеціалізованих м’ясних порід.

Помісі, одержані від схрещування чорно-рябої, симен-

тальської та білоголової української порід з абердин- ангу-

сами і герефордами, відзначалися значно вищим виходом

туші, меншою часткою кісток, підвищеним вмістом у туші

підшкірного і міжм’язового жиру, а також мали кращий

індекс м’ясності. Помісні тварини порівняно з чистопород-