88
Нині описано кілька десятків плазмід. Розглянемо деякі з них:
профаг, F-плазміда, плазміди бактеріоциногенності і R-плазміда.
Профаг може служити моделлю плазміди, оскільки здатний
існувати в автономному й інтегрованому стані і не є обов’язко-
вим генетичним елементом бактерій. З інтегруванням профагу в
бактеріальну хромосому і набуттям бактеріями лізогенних влас-
тивостей одночасно у бактерій можуть проявлятися нові влас-
тивості, привнесені профагом. Цей процес називають лізоген-
ною конверсією. Наприклад, дифтерійна паличка є токсигенною
лише тоді, коли вона лізогенна (токсигенна конверсія).
F-плазміда, або статевий фактор (фактор фертильності, пло-
довитості), має молекулярну масу близько 60·10
6
, контролює син-
тез статевих ворсинок. Бактеріальна клітина, яка має F-плазмі-
ду, утворює кон’югативні ворсини, за допомогою яких встанов-
люється зв’язок між F
+
(чоловічими) та F
–
(жіночими) клітинами
і за якими відбувається передача генів під час кон’югативного
процесу (аналог статевого процесу у бактерій). При видаленні
F-плазміди клітини втрачають властивості донорів генів і набу-
вають властивостей реципієнтів — перетворення чоловічої осо-
бини на жіночу. Процес кон’югації забезпечує бактеріям мож-
ливість обміну генами, що є одним із важливих факторів отри-
мання селективних переваг при зміні умов існування.
Бактеріоциногенні плазміди контролюють синтез антибіотич-
них речовин бактеріоцинів. Ці речовини згубно діють на бак-
терії того ж або близьких видів, які не мають фактора бактеріо-
циногенності. Бактеріоцини виявлено у багатьох бактерій — киш-
кових (коліцини), палички чуми (пестицини), стафілококів (ста-
філоцини) та ін. Якщо клітина продукує бактеріоцин, вона гине,
але бактеріоцини, що утворилися, впливають на формування
мікробних асоціацій. Коліцини кишкової палички, наприклад,
мають антагоністичну дію щодо патогенних представників киш-
кової родини.
Вивчення бактеріоциногенності допомагає при типуванні бак-
терій: розрізняють бактеріоциногеновари (варіанти бактерій за
властивістю продукувати певний варіант бактеріоцину) і бакте-
ріоциновари (варіанти бактерій за чутливістю до різних бактеріо-
цинів). Це є інструментом епідеміологічного аналізу, оскільки
дає можливість визначати джерела інфекції.
R-плазміда, фактор лікарської стійкості — визначає стійкість
бактерій до одного або багатьох лікарських препаратів. Пере-
дача R-плазмід від одних бактерій до інших спричинює їх широ-