Решетило В.П. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

341

Для забезпечення стабільного економічного зростання і зміцнення

позицій України у світовому господарстві необхідно розширити джерела

конкурентних переваг за рахунок інвестиційних важелів та іновацій.

Важливою умовою переходу до економічного зростання є створення

привабливого інвестиційного середовища в країні. Україна сьогодні є

потенційно привабливою для іноземних інвесторів. Їх бажання вкладати капітал

в економіку зумовлено метою закріпитися на перспективному ринку збуту,

прагненням отримувати прибутки на довгостроковій основі, доступом до

порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує

конкурентоспроможність продукції за рахунок економії витрат виробництва і

наближеності до джерел сировини, використання відносно дешевої і

кваліфікованої робочої сили як важливого фактора зниження витрат

виробництва.

До основних напрямів формування стратегії економічного зростання

належить також стабілізація фінансово-грошової та банківської системи;

докорінна перебудова податкової системи в напрямі її глибокої лібералізації,

зменшення податкового тягаря та створення ефективних економічних

механізмів стимулювання підприємницької діяльності; радикальні інституційні

зміни, серед яких особливе місце належить відносинам власності,

диверсифікації форм її реалізації; зміни в системі управління економікою,

надання більших повноважень і відповідальності регіонам; перебудова

організаційної структури виробництва з урахуванням пріоритетності

наукомістких і високотехнологічних галузей економіки, що дозволить Україні

ввійти у світовий економічний простір з високим науково-технічним

потенціалом.

Значна роль у відновленні економічного зростання країни належить

аграрній реформі, яка б привела до підвищення економічної ефективності

аграрного сектора, спонукала до ефективнішого господарювання, заснованого

на ринкових принципах (лібералізація ціноутворення на сільськогосподарську

продукцію, надання вигідних умов кредитування сільськогосподарським

342

підприємствам тощо).

У сфері зовнішньоекономічних відносин головним є поступове

входження України у світовий економічний простір. Незважаючи на

економічне зростання на початку ХХІ ст., підстав для оптимістичних оцінок ще

замало, оскільки вони не спираються достатньою мірою на чинники

довготривалої дії. Аналіз позитивних результатів останніх років розвитку

показав, що вихід країни на траєкторію зростання став можливим завдяки

відкритості економіки й активному використанню зовнішньоекономічного

чинника. Разом з тим країні потрібно змінювати нинішню однобічну метало-

сировинну спеціалізацію, яка не може бути надійною основою для стабільності

довгострокового економічного зростання.

Найближчі завдання зовнішньоекономічної діяльності уряду України в

межах стратегії розвитку такі:

- не допускати зниження цінової конкурентоспроможності вітчизняного

експорту;

- на основі створення вільних економічних зон, відповідної монетарної

політики стимулювати експорт, особливо продукції

високотехнологічних галузей і виробництв;

- активно впроваджувати політику гнучкого протекціонізму,

забезпечувати захист галузей і виробництв, які являються потенційно

конкурентоспроможними на внутрішньому й зовнішньому ринках.

Важливим напрямом стратегії економічного зростання є і соціальна

політика, яка повинна спрямовуватись на створення необхідних умов для

підвищення добробуту населення країни, передусім за рахунок ділової

активності, стимулювання трудової і підприємницької діяльності, а на цьому

грунті збільшення платоспроможного попиту. Забезпечення стабільних темпів

розвитку економіки України в середньо- й довгостроковій перспективі

потребують обов’язкового вирішення цих фундаментальних проблем.

343

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Основні поняття: економічне зростання; економічний розвиток; моделі

економічного зростання; фактори економічного зростання; джерела

економічного зростання; стратегія національного економічного розвитку;

стратегічні моделі економічного розвитку; довгострокова економетрична

модель економічного зростання у перехідних економіках

Контрольні запитання:

1. Визначте категорії «економічне зростання» і «економічний розвиток».

2. Назвіть основні фактори економічного зростання.

3. Охарактеризуйте основні показники економічного зростання.

4. Назвіть типи економічного зростання і зробіть їх порівняльний аналіз.

5. Охарактеризуйте джерела економічного зростання.

6. У чому полягає особливість стратегічних моделей економічного

розвитку країн з транзитивною економікою?

7. Яке значення має економічне зростання?

8. Характеризуйте основні моделі динаміки соціально-економічного

розвитку України.

9. Проаналізуйте фактори економічного зростання в Україні.

10. Вирішення яких проблем забезпечить довгострокове економічне

зростання в Україні?

Тести для самоперевірки:

1. Економічне зростання – це:

А. Еволюція економічної системи в цілому.

Б. Характер використання продуктивних сил суспільства.

В. Приріст обсягу виробництва за рахунок збільшення продуктивності

праці, капіталу і технічних нововведень.

Г. Зростання номінального ВВП.

2. Економічне зростання вимірюється:

А. Приростом грошової маси.

Б. Приростом реального ВВП.

344

В. Зниженням загального рівня цін.

Г. Приростом реального ВВП на душу населення.

3. До інтенсивних факторів економічного зростання належать:

А. Якісне удосконалення виробничих потужностей, зменшення часу на

виробництво одиниці продукції.

Б. Збільшення відпрацьованого часу.

В. Використання досягнень НТП у виробництві.

Г. Усі відповіді не вірні.

4. Визначте типи економічного зростання

А. Повторення процесу виробництва у зростаючих масштабах.

Б. Розширення виробництва на основі якісного поліпшення і ефективного

використання факторів його функціонування.

В. Просте кількісне збільшення факторів виробництва на існуючій

технічній базі.

Г. Розширення виробництва внаслідок збільшення кількості використання

факторів виробництва і удосконалення техніки і технології.

5. Назвіть основні чинники економічного зростання:

А. Продуктивність праці.

Б. Кількість і якість природних ресурсів.

В. Рівень безробіття.

Г. Рівень інфляції.

6. Які з наведених нижче положень належать до неокласичних теорій

економічного зростання:

А. Норма валових інвестицій дорівнює схильності до заощадження всього

суспільства ( S = I ).

Б. Капітал, парця і земля винагороджуються на основі відповідних

граничних продуктивностей факторів.

В. Механізм моделі являє собою взаємодію двох схильностей – до

споживання і до заощадження.

Г. Сума схильностей дорівнює одиниці.

345

7. Основною причиною економічного зростання у розвинутих країнах

у наш час є:

А. Збільшення обсягу робочого часу.

Б. Збільшення обсягу використання капіталу.

В. Найновіша технологія у виробництві.

Г. Підвищення кваліфікації робочої сили.

Д. Здійснення грошово-кредитної політики держави, яка сприяє

економічному зростанню.

8. Якщо виробнича функція має зростаючу віддачу від масштабу – це

відповідає:

А. Інтенсивному типу зростання.

Б. Екстенсивному типу зростання.

В. змішаному типу зростання.

Г. Правильні відповіді відсутні.

9. У моделі Р.Солоу стійке зростання обсягу виробництва на одного

зайнятого пояснюється:

А. Технічним прогресом.

Б. Зростанням норми заощаджень.

В. Приростом населення.

Г. Технічним прогресом і приростом населення.

10. Графічною ілюстрацією економічного зростання є:

А. Переміщення точки по кривій виробничих можливостей.

Б. Переміщення кривої виробничих можливостей вліво.

В. Переміщення кривої виробничих можливостей вправо.

Г. Переміщенням точки за межі кривої виробничих можливостей.

Д. Правильна відповідь відсутня.

346

Розділ 13. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ФОРМИ ІНТЕГРАЦІЇ У СВІТОВЕ

ГОСПОДАРСТВО

13.1. Відкритість національної економіки і конвертованість моделей

національних економічних систем.

13.2. Принципи інтеграції національної економіки у світову економічну

систему.

13.2. СОТ як інституціональна основа інтеграції у світову економічну

систему.

13.4. Інституціональні аспекти участі національної економіки у

міжнародних валютно-фінансових відносинах та формування безпеки

національної економіки.

Навчальний тренінг

13.1. ВІДКРИТІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ І

КОНВЕРТОВАНІСТЬ МОДЕЛЕЙ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ

СИСТЕМ

Ефективність функціонування будь-якої національної економіки залежить

не тільки від результатів її внутрішньої діяльності, а й від її участі у світових

економічних відносинах, ступеня її інтеграції у світове господарство. Для

сучасного періоду міжнародного економічного розвитку характерним є широке

залучення країн у міжнародні взаємозв’язки, посилення їх взаємозалежності,

що стало основою формування світового господарства. Економічна інтеграція –

це процес зближення національних економік шляхом утворення єдиного

економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів,

робочої сили через національні кордони.

Світове господарство – це сукупність національних економік, взаємозв'я-

заних і взаємодіючих між собою на основі міжнародного поділу праці. Проте

створення світового господарства не означає автоматичного включення в нього

всіх національних економік. Серед багатьох факторів, що впливають на

входження і рівень інтеграції кожної країни в систему світового господарства,

визначальними є два. По-перше, економічна, а, можливо і політична вигода для

347

країн – учасниць світового інтеграційного процесу. При цьому головним

критерієм повинен бути не тільки поточний національний інтерес, але й

пов’язаний з віддаленим майбутнім. По-друге, участь у світовій економічній

інтеграції для будь-якої країни стає можливою за умови певної адаптації

національного господарства і правової бази держави до уніфікованих норм і

вимог світового господарства.

Рішення щодо інтеграції кожної конкретної країни у світове господарство

завжди є складним процесом, оскільки вимагає всебічного урахування наслідків

і результатів не тільки для національної економіки окремої країни, але й для

світової економічної спільноти в цілому. Серед головних умов інтеграції і

участі країни в міжнародних економічних союзах та інших міжнародних

організаціях на сучасному етапі виділяються: політична стабільність у країні,

відсутність різких коливань у стані національної економіки і, нарешті,

відкритість економіки. Закрита економіка - це економіка, всі товари якої

виробляються і продаються всередині країни. Відкрита економіка - це

економіка, яка бере участь в економічних відносинах між країнами, тобто яка

має експорт та імпорт (товарів, послуг, капіталу робочої сили, інформації та

технології). Відкритість національної економіки означає:

- прозорість, тобто вільний доступ до національних макроекономічних

відомостей;

- економічну свободу всередині країни;

- участь країни та її економічних суб’єктів у світовому інтеграційному

процесі.

Передумовою відкритості економіки є економічна свобода, яка базується

на дотриманні в країні трьох принципів: свободи індивідуального вибору,

свободи приватного обміну і гарантії приватної власності. Залежно від цього

світова спільнота має можливість визначати не тільки стан і можливості

економіки тієї або іншої країни, але й встановлювати ступінь сприятливих умов

для створення в ній іноземних і змішаних підприємств, доцільність розміщення

кредитів у даній країні та ін.

348

До ознак відкритості й конвертованості національної економіки також

відносять:

- відношення зовнішньоторговельного обороту на душу населення (це

приблизно: у маленьких країнах (Голландія, Бельгія, Австрія) - 55-70%; у

середніх країнах (Франція, Англія) - 40-45%; у великих країнах (США,

Китай, Індія, Росія) - 20-25%;

- частка зовнішнього торговельного обороту в загальному обсязі

виробництва;

- частка експорту в загальному обсязі виробництва;

- частка імпорту в загальному обсязі споживання (не більше 30%);

- частка закордонних інвестицій відносно внутрішніх інвестицій.

Лідерами рейтингу відкритості економіки є економічно розвинені й

«нові» промислово розвинені країни, в тому числі Гонконг, Малайзія та ін.

Таким чином, можливості тієї чи іншої країни щодо включення у світове

господарство та міжнародну економічну систему за умов прискорення розвитку

міжнародних інтеграційних процесів все більше залежать від показника

відкритості й конвертованості національної економіки. Однак економічна

відкритість країни повинна мати певні межі, тобто не виходити за рамки

глобальних інтересів держави, оскільки це може мати негативні наслідки.

Кожна сучасна держава, що проводить політику відкритої економіки,

одночасно прагне певною мірою обмежити міжнародне втручання у свою

економічну діяльність. Практично всі країни, економіка яких визнана

відкритою, обмежують вивезення новітніх зразків техніки і передових

технологій, еміграцію з країни вчених і фахівців, стежать за співвідношенням

між експортом та імпортом. Країни, що розвиваються, як правило, обмежують

вивезення стратегічної сировини, валюти, дорогоцінних металів та інших

цінностей.

Висока ефективність моделей відкритих національних економік

пояснюється наступними факторами: інноваційною структурою

капіталовкладень і високим рівнем витрат на НДПКР (науково-дослідницькі і

349

проектно-конструкторські роботи); наявністю висококваліфікованої робочої

сили; комплексом розвинутої інфраструктури; специфічними системами

стимулювання високої якості продукції та оптимальною системою

менеджменту.

Сучасна міжнародна економічна інтеграція відбувається під впливом

низки факторів світового розвитку, серед яких найсуттєвішим є глобалізація.

Глобалізація – це категорія, що відображає процес обміну товарами,

послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних

кордонів. З 60-х років XX ст. вона набуває форми постійного й неухильно

зростаючого міжнародного перетворення національних економік шляхом тісної

взаємодії і сплетіння економічних, політичних, соціальних, правових,

інформаційних, культурних та інших трансакцій на світовому просторі;

поширення безпосередніх і опосередкованих зв’язків між суб’єктами

економічної діяльності всіх країн світу; формування єдиної (глобальної) для

всього світового суспільства системи світогосподарських відносин.

13.2. ПРИНЦИПИ ІНТЕГРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ У

СВІТОВУ ЕКОНОМІЧНУ СИСТЕМУ

Інтеграція України до світової економічної системи в умовах глобалізації

вимагає подальшого розвитку національної економіки і надання їй економічних

рис, характерних для вже інтегрованих у світову економічну систему

національних економік. У зв’язку з цим одним із стратегічних завдань розвитку

національної економіки є визначення нових напрямків, принципів, форм,

засобів та етапів реалізації інтеграції у світову економічну систему. Основними

з них є:

- розвиток власних галузей, які мають конкурентні переваги у світовій

економіці;

- створення ефективного внутрішнього ринку як основи для завоювання

нових позицій та їх закріплення на міжнародних ринках;

350

- забезпечення фінансової стабільності, розвитку підприємництва та

сприятливого інвестиційного клімату;

- досягнення повної конвертованості національної грошової одиниці;

- постійна адаптація національного зовнішньоекономічного законодавства

відповідно до вимог і норм міжнародних організацій, перш за все СОТ;

- формування власних транснаціональних економічних структур з

глобальним менеджментом;

- інтеграційна взаємодія із СНД, Європейським Союзом, центрально- і

східноєвропейськими угрупованнями країн;

- забезпечення належного рівня економічної безпеки з дійовими

механізмами захисту від несприятливих змін міжнародної кон’юнктури і

фінансових криз.

Важливе значення щодо інтеграції України у світову економічну систему

має ресурсний потенціал як основа для розвитку експортного потенціалу

країни. Найбільш прийнятною для вітчизняної економіки є експортно

орієнтована модель розвитку національної економіки. Реалізація такої моделі

передбачає оцінку експортного потенціалу, розробку експортно-імпортної

стратегії, забезпечення адекватного механізму регулювання

зовнішньоекономічної діяльності. У той же час світова практика доводить, що

експорт готових виробів, надання послуг наукового характеру, вивезення «ноу-

хау» інвестицій найбільше сприяє завоюванню провідних позицій на світових

ринках. Вивезення ж сировинних та енергетичних ресурсів завжди ставить

країну в залежність від більш розвинених держав і кон’юнктури міжнародних

ринків, веде до занепаду обробної промисловості й машинобудування.

Яскравим доказом цього є різкий спад економіки України в умовах світової

фінансової кризи. Крім того, на стан національної економіки в цілому також

впливає експортно-імпортний баланс, тобто співвідношення між вивезенням і

ввезенням товарів та їх структурою. Якщо товарів більше вивозиться, ніж

ввозиться, то це сприятливо впливає на загальноекономічну і соціальну