Рижмань Д.І. (ред) Економіка підприємства. Навчальний посібник. Для студентів аграрних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

Подождите немного. Документ загружается.

453

продажу названого майна (склад, умови і строки придбання майна).

Реалізація майнових активів банкрута провадиться через викуп у разі

надходження лише однієї пропозиції; якщо пропозицій надходить дві або

більше, то призначається проведення конкурсу чи аукціону.

У світовій практиці загальновживаними способами реалізації є такі:

продаж одному чи кільком покупцям; продаж на аукціоні або з допомогою

тендера; надання в оренду одному чи кільком орендарям усіх або частини

майнових активів банкрута з дальшим розподілом коштів, виручених від

оренди, між кредиторами; передання заставленого майна заставодержателю;

залишення боржникові збиткового майна або такого, що має незначну цінність і

не впливає на збільшення майнових активів. Можна використовувати й будь-які

інші способи реалізації, затверджені в судовому порядку.

У разі, коли суб'єктом банкрутства є унітарне державне підприємство або

господарське товариство, у статутному фонді якого переважна частка майна

належить державі, проведення аукціону (конкурсу) здійснюється органом

приватизації. У разі, коли суб'єктом банкрутства є юридична особа, заснована

на недержавній формі власності, ліквідаційна комісія може або безпосередньо

проводити аукціон, або доручити його проведення спеціалізованому ліцен-

зованому підприємству (установі).

Усі форми продажу майна банкрута (через викуп, на аукціоні, за

конкурсом) оформляються договорами купівлі-продажу, який укладається між

ліквідаційною комісією від імені підприємства-банкрута та покупцем.

Ліквідаційна комісія за погодженням зі зборами (комітетом) кредиторів

визначає послідовність реалізації об'єктів ліквідаційної маси та критерії їхнього

відбору для продажу, оскільки допускається продаж як цілісних майнових

комплексів, так і окремого індивідуально визначеного майна, об'єктів

незавершеного будівництва або законсервованих об'єктів.

Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на

задоволення претензій кредиторів (рис. 10.11). Вимоги кожної наступної черги

задовольняються після повного задоволення вимог попередньої. За браком

майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги претензії

задовольняються пропорційно сумі, належній кожному кредиторові.

Вимоги, не задоволені за браком майна, уважаються погашеними. Не

розглядаються і вважаються погашеними також вимоги, заявлені після

закінчення строку, встановленого для пред'явлення претензій.

Майно (крім коштів державних підприємств-банкрутів), що залишилося

після задоволення вимог кредиторів і членів трудового колективу, передається

власникові або відповідному органу приватизації для реалізації, якщо

арбітражний суд прийняв ухвалу про ліквідацію юридичної особи-боржника.

Кошти, що залишилися після задоволення державним підприємством-

банкрутом вимог кредиторів і членів трудового колективу, зараховуються до

відповідного позабюджетного фонду приватизації.

454

Рис. 10.11. Черговість задоволення претензій кредиторів.

Після завершення реалізації майнових об'єктів, що входять до складу

ліквідаційної маси і є необхідними для повного задоволення всіх вимог

кредиторів, та розподілу виручених сум між кредиторами ліквідаційна комісія

складає й подає в Арбітражний суд ліквідаційний баланс.

У ліквідаційному балансі мають бути відображені показники обсягу

майнових активів (ліквідаційної маси), дані їхньої інвентаризації, відомості про

реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори

купівлі-продажу, а також суми розподілу виручених коштів поміж

кредиторами.

Результати розгляду арбітражним судом ліквідаційного балансу

становлять кінцевий етап ліквідаційної процедури. Арбітражний суд виносить

ухвалу про затвердження ліквідаційного балансу в разі, коли ліквідаційна

комісія належним чином здійснила заходи для виявлення та реалізації всіх

майнових активів, що підлягали включенню до ліквідаційної маси, і в

установленому порядку розподілила одержані суми між кредиторами.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог

кредиторів не залишилося майна і не надійшло будь-яких заперечень,

арбітражний суд виносить ухвалу про ліквідацію цієї юридичної особи.

У разі, коли Арбітражний суд доходить висновку, що ліквідаційна комісія

не виявила або не реалізувала всіх наявних майнових активів, необхідних для

455

повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нових

ліквідаторів.

Нова ліквідаційна комісія знову здійснює всі етапи ліквідації

підприємства.

Комітет кредиторів (за браком такого - збори кредиторів) або будь-який

окремий кредитор можуть опротестувати ліквідаційний баланс.

Після розгляду заперечень Арбітражний суд ухвалює рішення щодо

затвердження (не затвердження) балансу.

Після затвердження ліквідаційного балансу:

1) суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи боржника;

2) оприлюднює цю ухвалу;

3) звільняє ліквідаторів від виконання своїх обов'язків.

У разі незатвердження звіту суд може висунути вимогу про виправлення

виявлених недоліків або, як уже було сказано, призначити нових ліквідаторів.

Отже, справа про банкрутство вважається закритою тільки після

затвердження плану реструктуризації чи санації майна боржника або після

затвердження ліквідаційного балансу.

Згідно з чинним законодавством, якщо майна банкрута вистачило, щоб

задовольнити всі вимоги кредиторів, він уважається вільним від боргів і може

продовжити свою підприємницьку діяльність. Арбітражний суд має право

винести ухвалу про реорганізацію (ліквідацію) юридичної особи тільки тоді,

коли в неї залишилось майнових активів менше, ніж потрібно для його функ-

ціонування згідно із законодавством, або на клопотання власників його майна.

10.12. Практика здійснення та ефективність реструктуризації

підприємств

Порядок, концепція та варіанти реструктуризації. Проведення заходів

із реструктуризації для кожного суб'єкта господарювання потребує

індивідуальних способів розв'язання завдань щодо виходу з кризового стану.

Реструктуризація підприємств (організацій) здійснюється після занесення

їх до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій і проведення

поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності спеціалістами, які

роблять висновки щодо способів оздоровлення та пропонують концепцію

господарської діяльності підприємства.

Порядок реструктуризації підприємства показано на рис. 10.12.

Концепцію розвитку підприємства розробляють залежно від умов його

господарської діяльності за такими проблемами: організаційні, виробничі,

інвестиційні, економічні, зовнішньоекономічної діяльності, управління

персоналом, соціальні та екологічні.

Розробка концепції має грунтуватися на чітко визначеній і

сформульованій меті реструктуризації підприємства і включати такі питання:

• аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на господарську

діяльність підприємства;

• вибір варіанта (виду) реструктуризації підприємства;

456

• обгрунтування стратегічного розвитку підприємства;

• оцінка можливості подолання труднощів у період реструктуризації;

• розробка бізнес-плану для реструктуризованого підприємства.

Рис. 10.12. Порядок реструктуризації підприємства.

Вибір варіанта або виду реструктуризації підприємства полягає у виборі

саме того з кількох поданих варіантів, який повністю відповідатиме вимогам і

пріоритетам розвитку підприємства, високій технологічності виробництва та

конкурентоспроможності продукції.

Основні варіанти проведення реструктуризації підприємств показано на

рис. 10.13.

Отже, концепція розвитку підприємств дає відповідь на питання про те,

як саме буде проведено реструктуризацію: об'єднання, злиття, розподіл,

виділення зі складу об'єднання, реорганізація тощо.

Форми та методи реорганізації структурних підрозділів у складі

підприємства визначаються на підставі аналізу умов їхнього функціонування.

Вибираючи форми та методи реорганізації, особливу увагу необхідно

звертати на збереження підрозділів, які беруть участь у забезпеченні

найважливіших державних потреб або соціально-економічних потреб регіону.

Вибір варіанта реструктуризації здійснюється на підставі критерію оцінки

реальних ринкових можливостей структурних підрозділів підприємства, а саме:

а) ступінь освоєння нових ринків, що відображає, наскільки швидко

підрозділ може змінити структуру збуту продукції та подолати бар'єри вступу

Неплатоспроможне підприємство

Попередній аналіз стану

підприємства

Включення до реестру

неплатоспорможних підпирємств та

організацій

Поглиблений аналіз техніко-

економічного та фінансового стану

підприємства

Обгрунтування концепції реструктуризації

Розробка плану реструктуризації, розробка

бізнес-планів нових реорганізованих

підприємств

Запровадження організаційно-

економічних, правових, технічних

заходів з реструктуризації

Визначення економічної ефективності

реструктуризації

Оцінка результатів створення і

функціонування нових організаційно-

правових структур

457

до нових ринків.

Рис. 10.13. Можливі варіанти проведення реструктуризації суб’єкта

господарювання.

Проте треба враховувати, що олігопольні ринки та ринки з високим

ступенем вкладення капіталу в продукцію освоюються дуже повільно;

б) рівень специфічних виробничих знань і технологій, що

характеризує рівень застосування специфічних науково-технічних знань у

виробничій діяльності підрозділу, який має відмовитись від усього асортименту

продукції, що виготовлялася раніше.

Специфічні виробничі знання й технології включають науково-технічні

знання як у так званому чистому вигляді (технології «ноу-хау», патенти), так і у

вигляді специфічних систематизованих знань, набутих у процесі роботи на

даному виробництві (загальний рівень технічної освіти робітників, інноваційні

процеси). Що вищим є рівень знань, які можуть бути передані, то легше

підрозділ освоюватиме нові технології та види продукції.

За цими критеріями підрозділи відносять до однієї з категорій

підприємств, що реорганізуються або ліквідуються (табл. 10.4). Проект плану

реструктуризації має визначити:

• економічне обґрунтування її проведення;

Варіанти

проведення

реструктуризації

суб’єкта

господарювання

Об’єднання (злиття)

підприємств з

утворенням нової

юридичної особи

Створення державної

холдингової компанії з

дочірніми підприємствами

Перепрофілювання

господарства

Передача виділених

структурних підрозділів у

сферу управління іншого

органу управління

Виділення окремих

структурних підрозділів

для дальшої діяльності

Виділення окремих

структурних підрозділів

для дальшої діяльності

458

• пропозиції щодо форм і методів реструктуризації;

• способи розв'язання фінансових, соціальних та інших проблем,

пов'язаних із реструктуризацією;

Таблиця 10.4

Загальновживана категорійність підприємств, що реорганізуються або

ліквідуються

Категорія

підприємства

Характеристика , умови та критерії оцінки підприємств

Підприємство, яке легко реорганізується

Підрозділ швидко входить на нові ринки (легко збуває свою

продукцію). Частка специфічних виробничих

знань мала. Ці умови полегшують реорганізацію, і підрозділ

можна швидко перетворити на самостійне

підприємство

Підприємства, які потенційно піддаються реорганізації

Підрозділ з великою можливістю освоєння нових ринків, але

рівень специфічних виробничих знань і техно-

логій, для самостійного існування досить значний, що утруднює

зміну асортименту продукції та відповідно

виробничого процесу

Підприємство, яке важко піддається реорганізації

Підрозділ, для якого освоєння нових ринків є важким, але

котрий має високий рівень специфічних виробни-

чих знань і технологїй, що без них неможлива структура

кооперації та збуту в межах об’єднання

Підприємство, яке підлягає ліквідації

Підрозділ з малою можливістю освоєння ринків і малим рівнем

спвцифічних виробничих знань

• витрати на проведення реструктуризації та джерела їхнього

фінансування;

• конкретні заходи, спрямовані на реалізацію проекту. За проведення

реструктуризації способом реорганізації державного підприємства та

перетворення його структурних підрозділі! (одиниць) на самостійні суб'єкти

господарювання необхідно попередньо визначити умови функціонування

підрозділу в складі підприємства, становище підприємства на ринку:

• підрозділ (одиниця) є технологічно відособленим;

• підрозділ (одиниця) є частиною цілісного майнового комплексу;

• підрозділи (одиниці) підприємства самостійно виробляють товари;

• підрозділи (одиниці) займаються діяльністю, яка є непрофільною для

даного підприємства;

• підприємство займає монопольне становище на ринку.

Реалізація та оцінка ефективності проектів реструктуризації. Аналіз

умов функціонування структурних підрозділів у складі підприємства дасть

змогу визначити форми та методи його реорганізації. Реструктуризація

підприємств забезпечується відповідними організаційно-економічними

заходами, а саме: заміною керівництва підприємства; частковою або повною

459

приватизацією; частковим закриттям; проведенням процедури банкрутства;

поділом великих підприємств па частини; відокремленням від підприємств

непрофільних структурних підрозділів; виділенням казенних підприємств або

спецвиробництв; звільненням підприємств від об'єктів соцкультпобуту;

продажем (або наданням в оренду) частини основних фондів підприємства;

конверсією, диверсифікацією; поліпшенням якості продукованих товарів (робіт,

послуг); підвищенням ефективності маркетингу; зменшенням витрат на

виробництво; запровадженням нових прогресивних форм і методів управління;

скороченням чисельності зайнятих на підприємстві із забезпеченням

соціальних пільг у разі звільнення; тимчасовим припиненням капітального

будівництва та продажем об'єктів незавершеного будівництва; продажем

зайвого устаткування, матеріалів і комплектуючих виробів тощо; відстрочкою

або списанням боргів; пошуком інвестицій та інвесторів; залученням кредитів

для фінансової реструктуризації.

Вибір тих чи тих форм і методів виходу підприємства з кризи залежить

від очікуваних результатів (потенційної прибутковості), бажаного строку

досягнення таких результатів, потрібних для цього коштів і можливостей їх

одержати.

Реалізація вибраного заходу має забезпечити задовільний фінансовий

стан підприємства на поточний період і перспективу. При цьому необхідно

враховувати соціальні та екологічні наслідки кожного заходу.

Найважливішою умовою для прийняття рішення є його ретельне техніко-

економічне обґрунтування. Відтак обов'язковою й необхідною складовою

частиною проекту реструктуризації підприємства є бізнес-плани тих нових

підприємств, що виникатимуть унаслідок реалізації цього процесу.

За перетворення структурних підрозділів (одиниць) на самостійні

підприємства складаються окремі баланси нових підприємств (юридичних

осіб), розробляються їхні статути. Крім того, обов'язково розглядаються

питання: закриття окремих виробництв; консервації оборонних потужностей;

забезпечення необхідного рівня мобілізаційної готовності; соціального захисту

працівників підприємства та їхнього працевлаштування; передачі в комунальну

власність об'єктів соціальної інфраструктури; реструктуризації дебіторської та

кредиторської заборгованості підприємства.

Оцінка ефективності проектів реструктуризації ведеться за результатами

поліпшення фінансово-економічного та екологічного стану підприємства за

рахунок збільшення обсягів реалізації конкурентоспроможної продукції,

раціонального використання ресурсного потенціалу підприємства, прискорення

обороту капіталу та підвищення продуктивності системи господарювання

реструктуризованого підприємства з одночасним збереженням гарантій

соціального захисту працівників.

460

Тема 11. Економіка основних галузей сільського

господарства.

11.1. Економічна суть, різновиди та особливості продуктових підкомплексів.

11.2. Організаційно-виробнича характеристика головніших продуктових

підкомплексів

Частина 1. Галузі рослинництва

Частина 2. Галузі тваринництва.

461

11.1. Економічна суть, різновиди та особливості продуктових

підкомплексів

Продуктова структура АПК характеризується як сукупність вертикально

інтегрованих галузей з виробництва конкретних видів кінцевої продукції або як

сукупність продуктових підкомплексів.

Продуктові підкомплекси - це кінцево-цільові агропромислові

структури, що в процесі агропромислової інтеграції трансформуються в

предметні агропромислові формування, які й реалізують на ділі переваги

предметно-технологічного синтезу сільського господарства і переробної

промисловості.

Отже, продуктова вертикаль - це об'єктивно існуюча єдність галузей,

яка потребує своєї логічної завершеності.

Кожна продуктова вертикаль (підкомплекс) становить ланцюг

взаємозв'язаних видів діяльності, які належать до різних сфер АПК, галузей і

підгалузей та організаційно й технологічно об'єднані для здійснення

виробничого процесу, починаючи з виробництва спеціалізованих засобів для

даного продукту і закінчуючи реалізацією цього продукту.

Виробництво продовольства залежить і не тільки від зусиль АПК, то слід

підкреслити, що до розв'язання продовольчого питання однаковою мірою

мають бути залучені й інші міжгалузеві структури.

Загальна принципова схема формування і функціонування продуктового

підкомплексу, отже, як обов'язкові атрибути повинна мати такі розвинуті

спеціалізовані (стосовно специфіки кінцевого продукту) елементи: виробництво

засобів виробництва, галузь сільського господарства, переробна галузь,

транспорт, зберігання, торгівля. Ці атрибути повинні доповнюватись

обов'язковими елементами агропромислового циклу в складі конкретних

предметно-технологічних агропромислових формувань.

Наведені на схемі продуктові вертикалі є властивими для України (навіть

чай виробляється з власної сировини - трав і ягід). Кожен продуктовий

підкомплекс своєю кінцевою метою має забезпечення потреб держави в

продовольчих і непродовольчих товарах сільськогосподарського походження.

На основі цієї методологічної парадигми продуктовий підкомплекс

(вертикаль) можна представити як сукупність конкретних підкомплексів (див.

рис. 11.1).

Продуктові підкомплекси характеризуються певними особливостями.

Зокрема:

- їх функціонування потребує конкретного організаційного оформлення в

певну інтегровану структуру

- основне виробництво підкомплексу має доповнюватися добре

розвинутою виробничою інфраструктурою, насамперед продуктового

призначення

- функціонування вертикалі та її кінцевий результат значною мірою

визначаються дієвістю та взаємовигідністю міжгалузевих відносин

- в основі продуктової вертикалі лежить внутрішньогосподарська чи

462

міжгалузева інтеграція

- виробничий напрям (спеціалізація) продуктового підкомплексу

визначається головним чином аграрним ареалом, тобто профілем

сільськогосподарського виробництва

- народногосподарський (національний) продуктовий комплекс та його

підкомплекси такого ж рівня трансформуються в чіткі агропромислові

структури, обов'язковими елементами яких є продуктовий ланцюг

"виробництво ресурсів - виробництво сировини - переробка сировини -

реалізація кінцевого продукту"

- колена продуктова вертикаль повинна забезпечуватися добре

організованим і налагодженим агропромисловим виробничим циклом

Рис. 11.1. Схема продуктового підкомплексу продовольчих і

непродовольчих товарів

Формування продовольчих підкомплексів дає змогу не лише забезпечити

потребу в продовольчих і непродовольчих товарах, а й на основі його розвитку

вирішувати досить важливі соціально-економічні завдання, а саме:

- сприяти ствердженню продовольчої безпеки і незалежності країни;

- створювати такі інтегровані структури виробництва, які забезпечують

найменші втрати, збільшувати обсяги виробництва і підвищувати якість

продукції;

- досягати вищого розвитку продуктивних сил, зближання фондо- та

енергоозброєності праці в усіх галузях АПВ, тобто аграрній праці надавати

характер індустріальної;

- розвивати інтегроване виробництво на інтенсивній основі;

- сприяти вирішенню соціальних проблем сеча.