Рижмань Д.І. (ред) Економіка підприємства. Навчальний посібник. Для студентів аграрних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації
Подождите немного. Документ загружается.
463
В кінцевому підсумку розвиток інтегрованих структур на основі
продуктової спеціалізації слід вважати не лише чисто виробничою потребою, а
й тим важливим соціально-економічним фактором, що сприяє досягненню
повної соціальної однорідності в рамках АПК.
11.2. Організаційно-виробнича характеристика головних
продуктових підкомплексів
У конкретно предметній характеристиці продуктових вертикалей є
чимало відмінностей, хоча з методологічної точки зору вони мають спільні
риси та особливості.
Обумовлюються такі відмінності технологічними і біологічними
особливостями сировини, придатністю її та виготовленої з неї продукції до
тривалого зберігання та можливостей транспортування, а відходів і побічної
продукції - до продуктивної утилізації та ін. Значний вплив справляють також
рівень розвитку інтеграційних процесів, наповненість необхідним
інфраструктурним забезпеченням аграрного, переробного і торговельного цик-
лів одержання кінцевого продукту.
З погляду на ці особливості заслуговує на увагу необхідність
детальнішого розгляду та характеристики окремих, найважливіших для України
продуктових підкомплексів.
За природно-економічними умовами Україна належить до країн світового
співтовариства з надзвичайно сприятливими природно-економічними умовами
та потенціалом, насамперед земельним, щодо розвитку основних
сільськогосподарських культур, у тому числі й високоенергетичних, як
біосировини для виробництва біопалив.
Динаміка структури посівних площ і виробництва основних
сільськогосподарських культур у господарствах всіх форм власності наочно
відображає ті структурні зміни функціонування сільського господарства
України щодо забезпечення продовольчої безпеки, які відбулися за 1990-2008
роки (табл. 11.1).
Таблиця 11.1.
Структура посівних площ сільськогосподарських культур у господарствах
усіх форм власності в 1990 і 2008-2010 роках*
Структур
1990 р.
2008 р.
2009 р.
2010-проект*
Га
%
га
%
га
%
га
%
Уся посівна
площа
32406,0
100,0
26987,4
100,0
26876,8
100,0
26631,3
100,0
Зернові-всього
14583,4
45,0
15650,5
58,0
15856,0
59,0
15586,8
58,5
Озимі на зерно
8452,5
26,0
8123,5
30,1
8315,4
30,9
7805,9
29,3
з них:
пшениця і
тритикале
7567,5
23,3
6805,2
25,2
6519,4
24,3
6356,5
23,9
жито
519,1
1,6
466,9
1,7
469,6
1.7
433,7
1,6
464
Структур
1990 р.
2008 р.
2009 р.
2010-проект*
Га
%
га
%
га
%
га
%
ячмінь
365,6
1,1
859,5
3,2
1325,7
4,9
1013,3
6,5
інші озимі на
зерно
0,3
0,0
0,9
0,0
0,7
0,0
2,4
0,0
Ярі зернові та
зернобобові
6130,9
18,9
7517,9
27,8
7540,6
28,0
7880,9
29,6
з них: ячмінь
2363,4
7,3
3357,6
12,4
3783,3
14,1
3822,9
14,4
пшениця
8,7
0,0
314,7
1,2
334,3
1,2
334,8
1,3
Овес
492,0
1,5
458,2
1,7
435,9
1,6
447,1
1,7
кукурудза на
зерно
1223,5
3,8
2539,3
9.,4
2184,3
8,1
2415,3
9,1
Інші ярі зернові
2043,3
6,3
848,1
3,1
802,3
3,0
860,8
3,2
Технічні - всього
3751,3
11,6
6704,0
24,8
6519,3
24,2
6207,9
23,3
з них:
цукрові буряки
1607,2
4,9
389,9
1,4
. 327,3
1,2
353,0
1,3
соняшник
1635,9
5,0
4221,5
15,6
4166,0
15,5
3725,4
14,0
ріпак озимий
84,2
0,3
1366,7
5,1
1075,8
4,0
1040,6
3,9
ріпак ярий
5,5
0,0
46,7
0,2
45,2
0,2
63,2
0,2
Соя
92,6
0,3
557,2
2,1
640,1
2,4
755,9
2,8
Льон-довгунець
172,5
0,5
6,8
0,0
2,3
0,0
3,0
0,0
Інші технічні
153,4
0,5
115,2
0,4
262,4
1,0
266,6
1,0
Картопля і овочі -
всього
2072,5
6,4
1962,2
7,3
1939,1
7,2
1969,5
7,4
з них картопля
1432,7
4,4
1413,1
5,2
1408,1
5,2
1418,7
5,3
Кормові - всього
11998.8
37,0
2670,7
9,9
2562,4
9,5
2767,1
10,4
з них кукурудза
на силос
4730,2
14,6
468,4
1,7
428,5
1,6
498,3
1,9
Джерело: Статистичний щорічник України за 2008 р. - К.: Консультант, 2009.
* Дані Міністерства аграрної політики України.
В Україні, як і в цілому в європейській кліматичній зоні, для виробництва
етанолу можуть бути використані цукро- та крохмалоносні енергетичні
культури (зернові, картопля, цукрові буряки, кукурудза на зерно) та олійні
культури (ріпак, соняшник, соя, олійний льон), з яких виробляють рослинну
олію, що є сировиною для виробництва біодизельного палива.
Крім цукро- та крохмалоносних і олійних сільськогосподарських культур
як біосировина для виробництва біопалива у світовій практиці широко
використовуються багаторічні трави й вторинна сировина, яка включає в себе
біомасу рослинного і тваринного походження.
З огляду на перераховані види енергетичних культур для виробництва
біопалива й аналіз даних таблиці 1 слід відзначити, що за 1990-2009 роки
питома вага енергетичних культур у структурі посівних площ значно зросла,
зокрема: зернових із 45 до 59%, у тому числі кукурудзи на зерно - з 3,8 до 8,1;
соняшнику - відповідно з 5 до 15,5; ріпаку озимого і ярого - з 0,3 до 4,2%. Лише
465
питома вага цукрових буряків у структурі посівних площ знизилася з 4,9 до
1,2%.
Необхідно забезпечити приріст виробництва продукції з тим, щоб
задовольнити внутрішні потреби держави й наростити її експорт.
Затвердженою Кабінетом Міністрів України Державною цільовою
програмою розвитку українського села на період до 2015 року передбачено
значне зростання виробництва, а проектом стратегії розвитку аграрного сектору
АПК та соціальної сфери села на період до 2020 року - подальший його
розвиток (табл. 11.2)
Таблиця 11.2.
Виробництво продукції сільського господарства в Україні, тис. тонн
Продукція
1990
2007
2008
2015
2020
Зерно
51009
29295
53290
50000
80000
Цукрові буряки
44264
16978
13438
25000
25000
Соняшник
2571
4174
6526
4500
5000
Соя
99
722
813
3000
4000
Ріпак
130
1047
2873
6000
9000
Овочі
6666
6835
7965
8000
10000
Картопля
16732
19102
19545
18000
18000
М'ясо (ж. вага)
6428
2770
2728
5100
7000
в т.ч. ВРХ
3235
927
813
1600
2050
Свиней
2067
860
798
1700
2500
Птиці
944
903
1031
1680
2300
Молоко
24509
12264
11762
20000
24000
Яйця, млрд. шт.
16,3
14,1
14,9
17,0
17,2
Плодово-ягідні
2902
1469
1504
3200
6000
Виноград
836
360
415
800
1500
У виробництві сільськогосподарської продукції тривають структурні
зміни. У рослинництві подальший розвиток матиме зернове господарство,
продукція якого користується попитом на міжнародних ринках і
використовується для харчування населення. Посіви зернових культур
зменшаться з 15,4 млн. га до 14 млн. га, валовий збір зросте з 53,3 до 80 млн. т,
а урожайність - з 34,6 зо 57,1 центнерів з гектара.
Стабілізуватиметься виробництво цукрозах буряків. Цукор вітчизняного
виробництва використовуватиметься для внутрішніх потреб, оскільки не має
попиту на світовому ринку.
Виробництво соняшнику дещо зменшилося при скороченні посівних
площ з 4,3 млн. га у 2008 році до 2 млн. га - у 2020-му, і виробництва - з 6,5 до 5
млн. т. Проте збільшаться посівні площі під соєю - від 538 дo 1200 тис. га і
ріпаком від 1380 до 3000 тис. га при значному зростанні обсягів їх
виробництва: сої - з 813 до 4000 тис. т, а різаку - з 2873 до 9000 тис. тонн.
У тваринництві зміниться структура виробництва м'яса. Зважаючи на
значне зменшення поголів'я корів і м'ясного контингенту великої рогатої
худоби, досягти рівня 1990 року не вбачається можливим. Якщо у 1990 році
було вироблено 3235 тис. т живої маси великої рогатої худоби, то у 2008-му -
466
лише 813 тис. т. Тому у 2020 році можливе виробництво лише 2050 тис. тонн за
умови сприятливої економічної ситуації. Виробництво м'яса свиней
збільшиться з 2067 до 2500 тис. т, або на 21 %, а птиці - з 944 до 2300 тис. т, або
у 2,4 раза. Виробництво молока у 2020 р. збільшиться до рівня 1990 року при
65,2% поголів'я корів. При цьому надій на корову зросте з 2863 до 4715 кг, при
3800 кг у 2008 р. і 4000 кг - у 2009 році.
467
Частина 1. Галузі рослинництва
11.3. Економіка зернопродуктового підкломплексу АПК
11.3.1. Зернопродуктовий під комплекс, його суть та ефективність.
11.3.2. Народногосподарське значення виробництва зерна
11.3.3. Розвиток і розміщення виробництва зерна
11.3.4. Економічна ефективність виробництва зерна
11.3.5. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна
11.3.6. Ринок зерна
11.4. Економіка бурякоцукрового виробництва
11.4.1. Бурякоцукровий під комплекс, місце і роль в економіці АПК
11.4.2. Народногосподарське значення цукрових буряків
11.4.3. Економічна ефективність виробництва цукрових буряків та
11.5. Економіка олійного підкломплексу АПК
11.5.1. Народногосподарське значення соняшника
11.5.2. Ефективність, розвиток та розміщення виробництва олійних
культур
11.5.3. Шляхи підвищення ефективності виробництва олійних культур
11.5.4. Ринок насіння соняшнику
11.5.5. Формування ринку українського біопалива: передумови,
перспективи, стратегія
11.6. Економіка картоплепродуктового виробництва та овочепродуктового піп
комплексу АПК
11.6.1. Народногосподарське значення, розвиток та розміщення
виробництва картоплі і овочів
11.6.2. Економічна ефективність виробництва картоплі та напрями її
підвищення
11.6.3. Економічна ефективність виробництва овочів та напрями її
11.6.4. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва
картоплі та овочів
11.7. Економіка виробництва плодів, ягід і винограду.
11.7.1. Народногосподарське значення, розвиток та розміщення
садівництва
11.7.2. Економічна ефективність виробництва плодів і ягід та напрями її
підвищення
11.7.3. Народногосподарське значення, розвиток та розміщення
виноградарства
11.7.4. Економічна ефективність виробництва винограду та напрями її
підвищення
11.7.5. Ринок плодово-овочевої продукції
11.8. Економіка виробництва і використання кормів.
11.8.1. Кормова база та її значення для розвитку тваринництва
11.8.2. Економічна оцінка кормових культур та виробництва кормів
11.8.3. Ефективність використання альтернативних видів кормів у годівлі
468
тварин
11.8.4. Напрями збільшення виробництва кормів та підвищення його
ефективності
469
11.3. Економіка зернопродуктового підкломплексу АПК
11.3.1. Зернопродуктовий під комплекс, його суть та ефективність.
Зернопродуктовий підкомплекс - один із найбільших і найважливіших.
Його кінцево-цільове призначення - задоволення потреб у зерні та продуктах,
одержаних від його переробки.
Це глобальне завдання розчленовується на два конкретних: виробництво
продовольчого зерна для випікання хліба, хлібобулочних виробів, одержання
макаронних і кондитерських виробів, а також круп і виробництво фуражного
зерна для забезпечення тваринництва концентрованими кормами.
Зернопродуктовий підкомплекс складається з різноманітних галузей і
видів діяльності, серед яких слід виділити такі:
- зерновиробництво (в усьому спектрі зернових, зернобобових і
зернофуражних культур);
- заготівлю і зберігання зерна;
- переробку та реалізацію продукції.
Ці галузі формують основне виробництво підкомплексу. До цього рангу
слід віднести також підприємства, що випускають спеціалізовані технічні
засоби для зернового господарства, технологічне обладнання для галузей, що
переробляють зерно. В цьому підкомплексі досить різноманітне
інфраструктурне забезпечення:
- спеціалізований транспорт для перевезення борошна, хліба та інших
продуктів;
- науково-дослідні інститути, селекційні станції, конструкторські бюро,
які забезпечують селекцію зернових культур, насінництво та агротехніку їх
вирощування, технологію зберігання і переробки зерна, борошномельної,
круп'яної, хлібопекарної і пивоварної промисловості.
На обсяг і якість кінцевого продукту підкомплексу впливають різні
факгори:
- в сільському господарстві: урожайність, вміст в зерні клейковини,
скорочення втрат;
- в переробних галузях: своєчасна переробка, збереження якості, і
мінімум втрат;
- в торгівлі: своєчасна і вигідна реалізація, збереження якості,
недопущення втрат.
Зернопродуктовий підкомплекс, на відміну від інших продуктових
вертикалей, одночасно охоплює технологію первинної та вторинної переробки
зерна, вирізняється вищою мобільністю та кращими можливостями щодо
тривалого зберігання більшості видів продукції та їх транспортування на значні
відстані.
Виробничо-технологічна суть цього продуктового підкомплексу
зводиться до такого:
- усі підприємства, що охоплюють первинну і вторинну переробку
470
зерна, зв'язані між собою послідовністю технологічних процесів, а отже,
потребують чіткої збалансованості;
- можливості їх залежать від потужності переробки і потужності
елеваторної промисловості;
- у свою чергу продуктивність елеваторної промисловості визначається
обсягами надходження із сільського господарства продовольчого та фуражного
зерна.
Рис. 11.2. Схема зернопродуктового підкомплексу
В умовах ринку зернопродуктовий підкомплекс реалізує не лише кінцеву
продукцію переробки зерна, а й зерно як сировину. Інфраструктура ринку зерна
може бути представлена так:
471
Рис. 11.3. Схема інфраструктури ринку зерна
Як видно зі схеми, нормальне функціонування зернопродуктового
підкомплексу оцінюється не тільки тим, скільки і яких вироблено
хлібопродуктів, але й тим, як забезпечується єдність інтересів в усій
продуктовій вертикалі.
Однак на особливу позицію в цій структурі виходить ланка виробників
зерна, суть і функціональне призначення якої завершується винятково
проміжним (сировинним) характером виробленої продукції. Тому допускати,
що вартість кінцевої продукції залежить від собівартості виробленого зерна, аж
ніяк не можна. В зернопродуктовій вертикалі економічні відносини склалися
так, що сільське господарство, частка якого в сумарних витратах підкомплексу
найвища, одержує прибутку з розрахунку на 1 грн витрат значно менше, ніж усі
наступні ланки - від проходження зерна як сировини і аж до реалізації хліба і
хлібопродуктів. А між тим, роль сільського господарства тут слід вважати
визначальною.
Соціально-економічна суть зернопродуктового підкомплексу зводиться
до того, що його продукція є одним із визначальних критеріїв економічної
міцності та незалежності країни. Для умов України, де зерно виробляється в
усіх районах, це має особливе значення, оскільки природнокліматичні,
організаційно-економічні, науково-технічні та агротехнічні фактори дають
змогу довести виробництво зерна і хлібопродуктів до обсягів повного
забезпечення внутрішніх потреб і створення потужного експортного
потенціалу. Багатогалузевість аграрних підприємств (за винятком фермерських
господарств) змушує їх 60 - 70 % виробленого зерна залишати на виробничі
потреби (насіння, корми, натуральна оплата). А тому абсолютна товарність
зернового господарства залежить тільки від обсягів виробництва зерна. Ці
фактори зумовлюють необхідність виробляти на душу населення по 1 т зерна як
того обсягу, що гарантує цілковите задоволення внутрішніх потреб і
можливостей експорту.
Щоб повністю забезпечити потреби держави в зерні і відповідність
попиту населення на хлібобулочні, макаронні, кондитерські та інші вироби з
зерна до раціональних норм споживання, в рамках зернопродуктового
підкомплексу необхідно:
472
- підпорядкувати структуру зернового господарства реальним потребам
ринку з повним урахуванням можливостей агрокліматичпого потенціалу;
- відродити в аграрних підприємствах систему сівозмін з оптимальним
насиченням посівів ринковими культурами;
- розширити застосування інтенсивних технологій вирощування зернових
культур, дотримання видової та сортової агротехніки;
- забезпечити впровадження в усіх господарствах системи удобрення
зернових культур органічними і мінеральними добривами з урахуванням їх
біологічних і господарських особливостей, внесення добрив відповідно до фаз
росту і розвитку рослин;
- сконцентрувати виробничий потенціал підкомплексу на збільшенні
обсягів виробництва сильних і твердих пшениць, продовольчого зерна загалом.
Відродження і становлення зернопродуктового підкомплексу до рівня
сучасних вимог потребує твердої державної підтримки і захисту інтересів
товаровиробників. Виробники зерна повинні бути зацікавлені в прибутковій
реалізації (на основі гарантованих мінімальних заставних цін), захищені від
монопольного тиску посередників (особливо на ринку збуту зерна та придбання
матеріально-технічних ресурсів).
Регулюванню ринку зерна має сприяти державшій інтервенційний фонд.
Механізм його створення та функціонування такий:
- через закупівельні організації в урожайні роки з ринку вилучатиметься
частина продовольчого і фуражного зерна;
- за рахунок цього на короткий період забезпечуватиметься стабілізація
пропозиції відразу після збору врожаю,
- у неврожайні роки ця частина постачатиметься на ринок, щоб
підтримати ринкові ціни.
11.3.2. Народногосподарське значення виробництва зерна
Проблема забезпечення населення країни достатньою кількістю
вітчизняних якісних продуктів харчування залежить головним чином від обсягу
виробництва сільськогосподарської продукції і насамперед зерна - важливого
виду продовольчих ресурсів, цінної сировини для ряду галузей переробної
промисловості, незамінного джерела створення повноцінної кормової бази для
розвитку тваринництва. У переважній більшості країн світу виробництво зерна
традиційно належить до провідних галузей сільського господарства. В Україні
зернове господарство має не тільки важливе соціально-економічне, а й
політичне значення для розвитку національної економіки, забезпечення
продовольчої безпеки держави.
Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей. Зерно
використовується людиною у вигляді хліба, крупів, макаронів, кондитерських
виробів та ін. Ці продукти відзначаються високими поживними та смаковими
якостями, містять достатню кількість білків, вуглеводів, вітамінів, амінокислот
й мінеральних солей. Рівень споживання хлібопродуктів на рік населенням
України у розрахунку на особу в 2001 році становив 130 кг за науково-