Рудик С.К., Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. та ін. Анатомія свійських тварин

Подождите немного. Документ загружается.

520

Роз

іл 1

волокна.

Вони виходять з дорсального рухового ядра вагуса — núcleus

motórus nérvi vági. Ці волокна прямують в інтрамуральні сплетення страво-

ходу, шлунка, кишок (до cólon transvérsus), у нервові вузлики й нервові клі-

тини, розміщені в нервових сплетеннях трахеї і бронхів, щитоподібної та

прищитоподібної залоз, нирок і надниркових залоз, а також у вузли серця.

Частина рухових волокон вагуса входить у м’язи м’якого піднебіння, глотки

й гортані.

Еферентні симпатичні нервові волокна

виходять з клітин краніального

шийного симпатичного вузла. Вони утворюють яремний нерв — n. juguláris,

який входить у вагус через його проксимальний вузол. У ділянці шиї вагус

віддає кілька великих гілок у глотку, краніальний гортанний нерв, поворот-

ний гортанний нерв, а також серцеві нерви.

Глотковий нерв

— n. pharýngeus — дорсальну гілку віддає в констрикто-

ри та слизову оболонку глотки, а вентральну — в глоткове сплетення —

pléxus pharýngeus. В утворенні цього сплетення беруть участь також гілки

від ІХ і ХІІ пар черепномозкових нервів, краніального й поворотного гор-

танних нервів, першого шийного нерва і симпатикуса.

Краніальний гортанний нерв

— n. larýngeus craniális — виходить із

сітчастого вузла й вентрального рухового ядра вагуса. Він прямує в гортань

і розгалужується в слизовій оболонці присінка гортані як чутливий нерв.

На своєму шляху він віддає гілки в глоткове сплетення, персне-щито-

подібний м’яз та щитоподібну залозу (див. рис. 13.32; кольорову вклейку,

рис. ХХІ).

Серцеві гілки

— rámi cardíaci — у грудній порожнині відходять від вагуса

і прямують у

серцеве сплетення

— pléxus cardíacus — та стінку дуги аорти.

По серцевих гілках проходять імпульси в провідну систему серця. Вони упо-

вільнюють роботу серця і регулюють кров’яний тиск. У зв’язку з цим серцеві

гілки вагуса називають n. depréssor, тобто нервами, що уповільнюють ритм

роботи серця. У грудній порожнині блукаючий нерв віддає стравохідні й

бронхіальні гілки і бере участь у формуванні

легеневого сплетення

— pléxus

pulmonális. Лівий вагус проходить над основою серця, правий — по дорса-

льній поверхні трахеї. Позаду серця кожний вагус поділяється на дорсальну

й вентральну гілки. Дорсальні гілки правого і лівого нервів, як і вентральні,

з’єднуючись над і під стравоходом, утворюють дорсальний і вентральний стов-

бури блукаючого нерва, з яких утворюється

стравохідне сплетення

— pléxus

oesophágeus.

Дорсальний блукаючий стовбур

у черевній порожнині утворює

каудальне

шлункове сплетення

— pléxus gástricus caudális.

Вентральний блукаючий

стовбур

у черевній порожнині на меншій кривині шлунка утворює

краніа-

льне шлункове сплетення

— pléxus gástricus craniális, від якого відходять

нервові гілки в печінку, підшлункову залозу, дванадцятипалу кишку, нирки

та надниркові залози. Від дорсального блукаючого стовбура в черевній по-

рожнині відходить товста гілка в сонячне сплетення, через яке вагус досягає

інтрамуральних нервових сплетень тонкої й товстої кишок. З інтрамураль-

521

НЕРВОВА СИСТЕМА

них сплетень до м’язів і залоз кишок ідуть парасимпатичні завузлові волок-

на.

великої рогатої худоби

дорсальний блукаючий стовбур прямує на праву

поверхню рубця й ліву поверхню сичуга, віддаючи одночасно гілки в печін-

ку й сонячне сплетення. Вентральний блукаючий стовбур прямує на ліву

поверхню рубця, книжку, сичуг і в сонячне сплетення.

Поворотний гортанний нерв

— n. larýngeus recúrrens — відходить від

довгастого мозку позаду вагуса, з’єднується з додатковим нервом (ХІ пара).

Виходячи з черепної порожнини, вступає у вагус і прямує з останнім у груд-

ну порожнину, де знову відокремлюється від вагуса. При цьому лівий пово-

ротний нерв огинає позаду дугу аорти, а правий — підключичну артерію.

Після цього кожний поворотний нерв виходить на вентральну поверхню

трахеї, по ній доходить до гортані під персне-щитоподібний м’яз і як кауда-

льний гортанний нерв — n. larýngeus caudális — розгалужується в м’язах

гортані, за винятком персне-щитоподібного. За функцією це руховий нерв.

На своєму шляху він віддає гілки в трахейне й стравохідне сплетення, а та-

кож до краніального гортанного нерва.

Крижова частина парасимпатичної нервової системи включає рухові й

секреторні волокна для задньої частини товстої кишки, статевих органів і

сечового міхура (рис. 13.38). Довузлові волокна виходять з бічних стовпів

спинного мозку в ділянці II–IV крижових сегментів. Вони йдуть у вентраль-

ні корінці крижових нервів і потім, відділяючись від них, утворюють 1–2

та-

зових нерви

— nn. pelvíni, що входять у

підчеревне сплетення.

Частина до-

вузлових волокон (див. рис. 13.36) закінчується у вузлах підчеревного спле-

тення, а частина прямує в інтрамуральні нервові сплетення в стінці товстої

кишки — від кінця низхідного коліна ободової кишки до відхідникового сфі-

нктера, в м’язову оболонку сечового міхура, уретри, матку, піхву, простату

та ін.

Слід зазначити, що підчеревне сплетення складається як з парасим-

патичних, так і з симпатичних нервових волокон. Нервові гілки іннервують

внутрішні органи тазової порожнини, утворюють інтраорганні нервові спле-

тення, в яких поряд з нервовими

волокнами є значна кількість нер-

вових клітин у вигляді вузликів рі-

зного розміру. Через підчеревний

нерв підчеревне сплетення морфо-

логічно й функціонально

об’єднується з каудальним брижо-

Рис. 13.38. Схема іннервації сечового міху-

ра:

— симпатичний стовбур;

— чутливі і рухові

провідні шляхи спинного мозку;

— білі сполучні

гілки;

— тазові нерви;

— чутливі і рухові воло-

кна крижових нутрощевих нервів;

— каудальне

брижове сплетення;

— підчеревний нерв;

′ — тазовий ганглій;

— сечовий міхур;

— сфі-

нктери;

— поперековий відділ спинного мозку;

SIII, SIV —

крижові сегменти спинного мозку

522

Роз

іл 1

вим сплетенням і за участю сполучних гілок — зі спинномозковими нерва-

ми, що поширюються в ділянці промежини, відхідника й статевих органів.

Подвійна (симпатична й парасимпатична) іннервація органів тазової по-

рожнини зумовлює їх тісну морфофункціональну залежність, що дає змогу

проявлятись таким рефлексам, як сечовиділення, дефекація, ерекція та

еякуляція. З іншого боку, морфологічний взаємозв’язок підчеревного спле-

тення з каудальним брижовим сплетенням (через підчеревний нерв), а

останнього — з краніальним брижовим об’єднує всі відділи травного каналу

як між собою, так і з органами сечостатевого апарату.