лізується цитоплазма та утворюються клітини, які є га-
метами. Невикористана цитоплазма з частиною ядер фор-
мує велике залишкове тіло, що згодом гине.
Всередині гамонтоцисти гамети одного гамонта злива-
ються попарно з гаметами іншого гамонта — має місце
ізо- або гетерогамія. Утворені зиготи вкриваються товстою
щільною оболонкою, перетворюючись на ооцисти всереди-
ні гамонтоцисти. В кожній ооцисті спочатку відбувається
мейоз, потім — мітоз і утворюються кілька спорозоїтів.
Це явище називається спорогонією. З екскрементами або
продуктами виділення хазяїна гамонтоциста потрапляє в
зовнішнє середовище, заковтується новим хазяїном і цикл
повторюється.
У деяких грегарин, що паразитують у морських бага-
тощетинкових червів і комах, відоме розмноження з чер-
гуванням статевого та нестатевого (шизогонія) процесів.
Останнім часом грегарин досліджують з метою вико-
ристання для біологічної боротьби з шкідливими кома-
хами.
Підклас Кокцидії (Coccidia)
Кокцидії - внутрішньоклітинні паразити переважно
хребетних, зокрема й людини. Статевий процес у них від-
бувається в формі гетерогамії чи оогамії, причому з жі-
ночого гамонту (макрогамонту) розвивається макрогамета,
а з чоловічого гамонту (мікрогамонту) — кілька мікрога-
мет. Кокцидії викликають важкі захворювання. Описано
близько 400 видів кокцидій.
Ряд Власне кокцидії (Coccidiida)
Представниками ряду є переважно паразити птахів і
ссавців. Проте вони трапляються також у інших хребет-
них і деяких безхребетних (кільчаки, м'якуни, члени-
стоногі) .
Майже всі кокцидії — вузькоспецифічні паразити, що
живуть у організмі лише одного виду хазяїна, де локалі-
зуються в певних органах. Більшість кокцидіозів — хво-
роб, викликаних кокцидіями,— уражують тварин у моло-
дому віці. Будова спорозоїтів і мерозоїтів кокцидій є ха-
рактерною для представників типу Apicomplexa.
Життєвий цикл кокцидій, як правило, складається із
нестатевого розмноження, статевого процесу та спорого-
нії, що закономірно чергуються. Весь цикл, крім спорого-
нії, може проходити в організмі одного або двох хазяїв.
56
Тоді хазяїн, у організмі якого відбувається нестатеве роз-
множення паразита, є проміжним, а хазяїн, в організмі
якого має місце статевий процес,— основним, або дефіні-
тивним. Типовий для кокцидій життєвий .цикл мають пред-
ставники роду Еітегіа.
Види роду Еітегіа — паразити клітин кишкового трак-
ту чи печінки кролів, великої рогатої худоби, свійських
птахів, риб тощо. Більшість видів локалізується в цито-
плазмі клітин і лише деякі — в ядрі або на поверхні клі-
тини. Близько десяти видів роду викликають смертельні
захворювання овець і кіз, E.bovis — телят, Е. stiedae —
кролів, Е. tenella.— курчат, Е. truncata — гусенят.
Розглянемо життєвий цикл Е. stiedae, що паразитує у
організмі кролів (рис. 32). Кролик інвазується під час за-
ковтування ооцисти разом із їжею. В ооцисті є чотири
спори, кожна з яких містить два .спорозоїти. Трипсин і
жовч у кишечнику хазяїна збільшують проникність обо-
лонок ооцисти та спор, спорозоїти виходять в просвіт ки-
шечника, а звідти мігрують у епітелій тонких кишок і пе-
чінки, де перетворюються на трофозоїти. Внаслідок шизо-
гонії утворюються мерозоїти, що виходять у просвіт киш-
ки й знову проникають в епітеліальні клітини, де цикл пов-
торюється.
Результати електронно-мікроскопічних досліджень
свідчать, що навколо трофозоїта виникає паразитофорна
(тобто та, що містить паразита) вакуоля, яка відокремлює
його від цитоплазми хазяїна — своєрідний патологічний
органоїд. Трофозоїт всередині вакуолі оточений дуже тон-
кою мембраною, в 'якій утворюється спочатку один, а по-
тім — кілька отворів — мікропор, або ультрсщитостомів,
Від кожної мікропори трофозоїта до його цитоплазми про-
ходить канадець, через який здійснюється піноцитоз по-
живних речовин із порожнини паразитофорної вакуолі.
Шизогонія у кокцидій — досить складний процес. Спо-
чатку ядро дорослого трофозоїта (шизонта) багаторазово
мітотично ділиться й він стає поліенергідним. Навколо
ядер локалізуються ділянки цитоплазми, утворюючи ви-
пини на поверхні шизонта — бруньки. Ядро кожної брунь-
ки ділиться навпіл усередині ядерної оболонки (ендоген-
ний поділ), потім ділиться й цитоплазма. Так, всередині
кожної бруньки виникає пара одноядерних тілець, .із яких
формуються мерозоїти, тобто відбувається ендодіогенія.
Деякий час мерозоїти залишаються сполученими з цен-
тральною частиною цитоплазми (залишкове тіло), а зго-
дом відокремлюються від неї й знову виходять у просвіт
кишки.
57,