Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

1 Роздiл. Cуть і функції грошей

Д. Рікардо багато в чому підтримував позиції свого великого попе-

редника А. Сміта. Він визначав вартість грошей витратами праці, але

на відміну від А. Сміта, дуже багато уваги приділяв проблемі сталос-

ті грошового обігу і зменшенню витрат, пов’я заних з обігом золотих

монет. Д. Рікардо вважав базою грошового обігу золото й виступав

за створення системи паперово-гро шового обігу з вільним розміном

паперових грошей на золото в злитках. Це, на його думку, мало забез-

печити сталість грошового обігу і знизити витрати, пов’язані з обігом

золотих монет. Однак сутність грошей він трактував неправильно.

Як і А. Сміт, він пов’язував її з їх роллю технічного засобу обміну

товарів. Отже, функції грошей він зводив до однієї — до їх функції як

засобу обігу товарів.

Природу грошей та їх походження намагалися з’ясувати й інші

вчені. Але в найбільш повному варіанті це вдалось тільки великому

німецькому економісту К. Марксу (1818—1883 рр.) Маючи на озбро-

єнні метод діалектичного матеріалізму і вперше в історії науки засто-

сувавши його до аналізу економічних процесів і явищ, К. Маркс блис-

куче справився з завданням і, спираючись на творчий доробок своїх

попередників, науково розкрив походження грошей і їх сутність.

В основу своєї теорії походження грошей К. Маркс поклав тезу

про те, що гроші — це продукт товарного виробництва. Отже, появу

грошей він пов’язує з об’єктивним процесом розвитку товарного ви-

робництва товарного обміну, що супроводжує його, оскільки товарне

виробництво неможливе без обміну.

Як великий Арістотель розпочинав аналіз грошей з простої міни,

так і К. Маркс приступаючи до аналізу проблеми походження і суті

грошей, досліджував найпростіші форми обміну, що мали місце в

умовах появи перших ознак товарного виробництва. Спочатку цей

обмін, як і саме товарне виробництво, мав епізодичний характер. У

цьому ще випадковому за своїм характером процесі обміну брало

участь два товари, дві різні споживчі вартості. Наприклад, виловле-

на понад потреби племені риба могла обмінюватися на добуті іншим

плем’ям шкіри звірів. Такий обмін даних товарів завжди здійснював-

ся у певній кількісній пропорції. В абстрактній формі він може бути

виражений у вигляді формули:

Х товару А = Y товару Б.

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Ця рівність характеризує найпростішу форму вартості, що одер-

жала назву простої, випадкової або одиничної форми вартості. Два

товари, що беруть участь у даному обміні, одночасно є його крайніми

полюсами. Один товар (А) знаходиться у відносній формі вартості.

Він виражає свою вартість, його купують. Цей товар грає пасивну

роль. Він завжди має свою кількісну визначеність. Інший товар Б ви-

ступає як вимірювач вартості першого товару. Він своєю споживною

вартістю визначає, вимірює вартість товару А. У цьому відношенні

товар Б грає активну роль, виступає як еквівалент, вимірювач вартос-

ті іншого товару. Свою роль він виконує випадково, епізодично і сам

по собі зовні він ніяк не відрізняється від інших споживних вартос-

тей, але в межах відношення цих двох товарів він значить більше, ніж

просто споживна вартість. Він є еквівалентом, і в цій ще випадковій

формі обміну вже функціонує як гроші, хоча самі гроші тут виступа-

ють у своїй зародковій, ембріональній формі.

Товар, що знаходиться в еквівалентній формі, має свої певні осо-

бливості. Згідно з теорією походження грошей К. Маркса, а вона є

блискучим зразком наукового аналізу, ці особливості зводяться до

такого: споживна вартість стає формою прояву своєї протилежнос-

ті — вартості; конкретна праця стає формою прояву абстрактної пра-

ці; приватна праця виступає формою прояву своєї протилежності —

безпосередньо суспільної праці.

Проста, випадкова, або одинична форма вартості є найпростішою

формою визначення вартості й обміну і відповідає початковому ста-

ну розвитку товарного виробництва, яке ще було випадковим, епізо-

дичним. Недосконалість товарного виробництва знаходить своє ви-

раження в недоліках першої форми вартості. Найбільш істотне з них,

за визначенням К. Маркса, зводиться до того, що в рівнянні Х товару

А = У товару Б, товар А, який знаходиться у відносній формі вартості,

не виявляє своєї якісної тотожності і кількісної визначеності стосов-

но до всіх інших товарів.

Практична незручність даної форми вартості й обміну (a вона,

власне кажучи, — це відомий нам бартер) пов’язана з тим, що в про-

цесі такого обміну необхідно, щоб aкт купівлі-продажу збігався у часі

й просторі. Однак на етапі зародження товарного вироб ництва і то-

варного обміну цей недолік ще не давав про себе знати.

З розвитком товарного виробництва до обміну долучаються вже

не два, а багато товарів, а сам обмін стає більш регулярним. Через

низку причин якийсь товар частіше від інших знаходиться у віднос-

1 Роздiл. Cуть і функції грошей

ній формі вартості. Він стає найбільш бажаним об’єктом обміну, його

прагнуть купити. З’являється нова форма обміну.

В умовах дуже низького рівня розвитку продуктивних сил най-

важливішим завданням було забезпечення фізичного виживання лю-

дини, що ставило продукти харчування в розряд найбільш бажаних.

При цьому особливу цінність набували окремі продукти, наприклад,

худоба як концентроване джерело білкової їжі. Тому на цей товар об-

мінювалися багато інших товарів.

У практиці обміну ця ситуація виникла тоді, коли якийсь про-

дукт праці вже регулярно вироблявся як товар. Історично це збіглося

з першим великим суспільним поділом праці (відокремленням ско-

тарства від землеробства), у результаті чого частина продукції ско-

тарства постійно призначалася для обміну.

Дану форму обміну схематично можна відобразити у вигляді

прикладу:

Ця форма вартості одержала назву повної або розгорнутої форми

вартості. Якщо порівняти її з простою або випадковою формою вар-

тості, то неважко помітити певний прогрес у розвитку форми вартос-

ті. Він знайшов свій відбиток, насамперед, у якісному і кількісному

розвитку товару еквівалента.

Кількісний розвиток еквівалента виявляється в тому, що цю роль

виконує не один товар, а вже декілька. І хоча випадковість висунення

цих товарів на роль еквівалента зберігається, проте ступінь цієї ви-

падковості значно нижче, ніж в умовах простої випадкової форми

вартості. Це пояснюється тим, що роль еквівалента виконують про-

дукти людської праці, які спеціально призначені для продажу, тобто

товари, а не випадково вироблений надлишок продукції, що спора-

дично набував форми товару.

Якісна зміна реалізується в тому, що мінове відношення товару,

який знаходиться у відносній формі вартості, виявляється вже не

стосовно споживної вартості одиничного товару, а стосовно спожив-

них вартостей ряду товарів.

Віддзеркалюючи у своєму розвитку більш високий щабель орга-

нізації товарного виробництва і обміну, повна або розгорнута форма

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

вартості мала, проте, й певні недоліки. К. Маркс визначав їх у такий

спосіб: «По-перше, відносне вираження вартості товару є тут неза-

вершеним, тому що ряд виражень його вартості ніколи не закінчуєть-

ся... По-друге, такий ланцюг утворює строкату мозаїку розрізнених і

різнорідних виражень вартості. По-третє, ...відносна, форма вартості

кожного товару являє собою нескінченний ряд виражень вартості,

відмінний від виражень відносної форми вартості будь-якого іншого

товару». (Маркс К.Капітал. — Т. 1. — С. 73—74).

Виділені на рівні теоретичного аналізу недоліки повної або роз-

горнутої форми вартості в практиці знаходять своє вираження в пев-

ному утрудненні самої техніки обміну. Це виявляється в тому, що не

можна безпосередньо обміняти, наприклад 1 пару чобіт на 1 сокиру.

Але на певному етапі розвитку товарного виробництва, коли перева-

жаючим мотивом обміну було бажання придбати один товар (у на-

шому прикладі — вівцю), цей недолік не був серйозною перепоною

для здійснення обміну.

Зміни, що відбулись у подальшому розвитку суспільного вироб-

ництва, привели до появи нової, більш розвинутої форми вартості,

яка отримала назву загальної форми вартості. Вона може бути по-

дана у вигляді прикладу:

Можливість такої трансформації обумовлена тим, що ті прості

вираження вартості (1 вівця = 2 сокирам, 1 вівця = 1 мішку зерна, 1 ві-

вця = 3 парам чобіт і т. д.), з котрих і складається повна або розгорну-

та форма вартості, припускають і можливість зворотних за формою,

але тотожних за змістом виражень (2 сокири = 1 вівці, 1 мішок зерна

= 1 вівці, 3 пари чобіт = 1 вівці і т. д.). Це й відкриває реальні шляхи

для появи повної або розгорнутої форми вартості.

Дана форма вартості віддзеркалює новий, більш високий щабель

розвитку виробництва й обміну. Загальна форма вартості порівняно

з повною, або розгорнутою формою вартості — це більш високий рі-

вень вираження вартості, ніж раніше.

З боку кількості це знаходить своє відображення в тому, що те-

пер одному еквіваленту протистоїть уся маса товарів, які знаходяться

1 Роздiл. Cуть і функції грошей

тільки у відносній формі вартості. Якісна зміна виявляється в тому,

що відбувається розвиток товару еквівалента. Він виступає не просто

одним із товарів еквівалентів, а єдиним, таким, що протистоїть усім

іншим товарам.

У практиці обміну це знаходить відображення в тому, що «тепер

товари виражають свої вартості: 1) просто, тому що вони виражають

їх в одному-єдиному товарі, і 2) єдиноподібно, тому що вони виража-

ють їх в одному й тому ж товарі». (К. Маркс. — Капітал. Т. 1. — С. 75).

Роль загального еквівалента в різний час у різних народів вико-

нували різні товари. Це була і худоба, і хутро, і зерно, і навіть люди-

раби. Людство начебто пробувало окремі товари для ролі загального

еквівалента. Об’єктивний же бік наявності різних загальних еквіва-

лентів пояснювався тим, що ринок спочатку формувався як регіо-

нальний, а отже, і відносно замкнутий. Тому реальне, тілесне втілен-

ня загального еквівалента на кожному окремому ринку відображало

не тільки його об’єктивну функціональну роль у товарному виробни-

цтві, а й історичні умови, традиції та особливості розвитку кожного

конкретного ринку.

З розвитком товарного виробництва з маси товарів виокремлю-

ється такий товар, який найбільше підходить для ролі загального ек-

вівалента. Поступово (через такі товари, як мідь, бронза, залізо) роль

загального еквівалента закріплюється за дорогоцінними металами —

золотом і сріблом. Виникає остання і найбільш розвинута форма вар-

тості — грошова форма. Вона може бути виражена формулою:

Висунення золота і срібла на роль загального еквівалента обумов-

лено тим, що вони виявилися тими товарами, які через свої фізико-

хімічні властивості найбільш придатні для цієї ролі. Золото і срібло

однорідні за своїм складом, добре діляться, не піддаються корозії, ма-

ють велику вартість за невеликого об’єму і т. ін. Жодний товар не має

такої сукупності властивостей, які роблять ці метали найбільш зруч-

ними для виконання ролі загального еквівалента. Тому можна з по-

вною підставою сказати, що гроші (а їх суть полягає в тому, що вони

виступають загальним еквівалентом) за своєю природою — це золото

й срібло. Проте це абсолютно не дає ніяких підстав стверджувати, що

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

золото за своєю природою — гроші. За дуже влучним, викладеним у

лапідарній формі, виразом К. Маркса, «золото і срібло за своєю при-

родою не гроші, але гроші за своєю природою — золото і срібло». (К.

Маркс. — Капітал. — Т. 1. — С. 99). Гроші — це, насамперед, товар,

грішми міг би стати будь-який інший товар (наприклад, зерно, шкіри,

черепашки тощо), якби сукупність притаманних кожному з них влас-

тивостей, що роблять його придатним для ролі загального еквівалента,

була б більшою, ніж у золота та срібла.

Поява грошової форми вартості привела до певного розвитку за-

гального еквівалента, однак цей розвиток є скоріше зовнішнім.

Справа в тому, що грошова форма вартості, власне кажучи, нічим

не відрізняється від загальної форми вартості. «Прогрес тут полягає

тільки в тому, що форма безпосередньої загальної обмінюваності, або

загальна еквівалентна форма, тепер остаточно зрослась, у силу сус-

пільної звички, з натуральною специфічною формою товару — золо-

том». (К. Маркс. — Капітал. — Т. 1. — С. 80). І все-таки деякі якісні

зміни в загальному еквіваленті мають місце. Вони пов’язані з тим, що

загальний еквівалент, зростаючись у своїй ролі з золотом і сріблом,

остаточно втрачає деяку випадковість надання йому ролі загального

еквівалента. Якщо вона ще властива грошам у загальній формі вар-

тості і знаходить своє вираження в регіональних відмінностях нату-

ральної форми загального еквівалента, то в грошовій формі вона вже

остаточно зникає. Деякий відгомін цієї випадковості ще зберігається

в умовах біметалізму, коли роль грошей виконують два товари — зо-

лото й срібло. Але й він зникає під кінець XIX ст., коли більшість кра-

їн переходить до золотого монометалізму, і роль загального еквіва-

лента закріплюється тільки за одним товаром — золотом.

Із закріпленням ролі загального еквівалента за шляхетними ме-

талами в товарному виробництві відбувається дуже важливий про-

цес, що знаходить своє відображення у відокремленні вартості від

споживчої вартості. Золото і срібло як загальний еквівалент зберіга-

ють свою споживну вартість як товари, але вона поступається місцем

їхній новій споживній вартості — бути загальним еквівалентом. Ці

благородні метали стають утіленням вартості як такої. З остаточ-

ним закріпленням за ними ролі загального еквівалента внутрішнє

протиріччя, що має місце в кожному товарі і знаходить свій вияв у

протиріччі між споживною вартістю і вартістю, посилюється і знахо-

дить свій зовнішній вияв. Увесь товарний світ розколюється на два

протилежних полюси. На одному полюсі знаходиться все розмаїття

1 Роздiл. Cуть і функції грошей

товарів, що виступають як споживні вартості, а на іншому — один

товар — золото, який є загальним еквівалентом, носієм і втіленням

самої вартості.

Вартість товару, виражена в грошах, є його ціна. Ціна — це форма

вартості товару і тому вона, як правило, не збігається з вартістю. Вона

відхиляється від вартості вгору aбо вниз залежно від дії тих чинників,

що впливають на ціну (мода, сезонні коливання попиту, зміна спів-

відношення попиту і пропозиції і ін.), але це відхилення не відкидає

дії об’єктивного закону товарного виробництва: закону вартості. Так

само цей реальний вияв закону вартості не створює ніяких перешкод

з погляду виконання грошима своєї функціональної ролі.

Розвиток товарного виробництва супроводжувався таким чином

певною еволюцією в розвитку форм вартості і становленні загального

еквівалента. З розвитком останнього змінювався і постійно удоско-

налювався й сам обмін. Якщо він спочатку мав форму безпосередньо-

го обміну (бартеру), то нині він здійснюється за допомогою посеред-

ника. Це, у свою чергу, привело до вдосконалення обміну.

По-перше, обмін став менш витратним і більш багатоплановим.

По-друге, зменшився комерційний ризик, пов’язаний з можливістю

нереалізації товару внаслідок відсутності в тому самому місці і в той са-

мий час товару, призначеного для обміну на перший.

По-третє, з’явилась можливість пов’язати між собою сучасні й

майбутні обмінні операції.

Таким чином, гроші у процесі своєї еволюції пройшли складний

шлях розвитку від простої випадкової форми еквівалента до блис-

кучої і загальної форми еквівалента у вигляді дорогоцінних металів,

тобто гроші за своєю природою є товаром і цей висновок — один із

великих наукових внесків, що зробив К. Маркс, досліджуючи похо-

дження і суть грошей.

Розвиток товарного виробництва не припиняється, а це, у свою

чергу, зумовлює зміни як самого обміну, так і посередника цього об-

міну — грошей. Суть цих змін, а історично вони припадають на другу

половину минулого століття, полягає в поступовій втраті ними то-

варної природи і набутті грошима нетоварного характеру.

Втрачаючи свою товарну природу, гроші набувають кредитно-

го характеру. Цей процес трансформації їх природи є об’єк тивним

і закономірним. У його основі лежить об’єктивний процес розвитку

товарного виробництва, який приводить до перетворення товар-

ного виробництва в товарно-кредитне. Останнє являє собою якіс-

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

но повний і більш високий рівень усуспільнення виробництва, що

реалізується в посиленні єдності, взаємозв’язків і, як би це не було

нонсенсом щодо товарного виробництва, плановості суспільного ви-

робництва. База цього посилення така: якщо в умовах товарно-гро-

шового виробництва вирі шальним елементом суспільних зв’язків

виробників є ринок і його товарно-грошові відносини, то товарно-

кредитна форма організації виробництва за допомогою кредитних

відносин забезпечує зв’язок виробників задовго до продажу товару

на ринку. Кредит, що отримує товаровиробник, наприклад від бан-

ку, вже в момент самого виробництва до появи товару на ринку, обу-

мовлює його кількість і якість, а певною мірою і його ціну. Кредит,

а в сучасному виробництві він відіграє вирішальну роль, і пов’язані

з тим кредитні відносини суттєво змінюють саму форму організації

суспільного виробництва, а разом з цим і його найважливіший еле-

мент — гроші. Останні, не втрачаючи своєї ролі загального еквіва-

лента, змінюють свою товарну природу на кредитну.

1.2 Суть і функції грошей

Гроші за своєю сутністю — це загальний еквівалент. Розкриваючи

сутність грошей, К. Маркс у своїй праці «Капітал» дав їм таке визна-

чення: «Специфічний товарний вид, з натуральною формою якого

суспільно зростається еквівалентна форма, стає грошовим товаром,

або функціонує як гроші» (Соч., Т. 23. С.79).

Функціональна сутність грошей мало змінилась у сучасних умо-

вах, але форма вираження її зазнала суттєвих змін. Це, передусім,

знайшло своє виявлення в трансформації товарної природи грошей

у нетоварну, що зробило гроші більш еластичними у виконанні ними

своїх функції і водночас значно ускладнило й посилило роль грошей

як самостійного за своїм впливом на економіку елемента.

Сутність грошей як загального еквівалента виявляється в тому,

що гроші:

– це економічна категорія, яка виражає певні притаманні товар-

ному виробництву виробничі відносини між людьми;

– це загальноприйнятний засіб стихійного врахування кількості і

якості уречевленої в товарі суспільно-необхідної праці;

1 Роздiл. Cуть і функції грошей

– споживна вартість грошей (на тому етапові розвитку, коли

вони були представлені товаром) подвоюється за рахунок задо-

волення потреби в загальному еквіваленті;

– поява грошей (у їх розвиненій формі) розколює увесь світ това-

рів на товар еквівалент як носій вартості та на всі інші товари як

носії споживної вартості.

У процесі реалізації своєї сутності як загального еквівалента гро-

ші виконують певні функції. У сучасній західній економічній літера-

турі виділяють три функції грошей. Це дещо спрощений варіант. К.

Маркс у своєму дослідженні походження і суті грошей виділяв п’ять

функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу

платежу і світові гроші.

Міра вартості — перша і головна функція грошей. Її сутність

полягає в тому, що гроші виступають засобом виміру вартості всіх

інших товарів. Гроші (а в підсумку розвитку форм вартості ця роль

закріплюється за золотом) виконують функцію міри вартості всіх ін-

ших товарів, тому що вони мають свою власну вартість. Саме завдя-

ки цьому вони можуть виражати вартість будь-якого іншого товару і

саме ця властивість є важливою складовою їх ролі як загального ек-

вівалента. Отже, гроші в цій функції — певний еталон, за допомогою

якого вимірюється вартість будь-якого товару. За незмінності вар-

тості товару зміна вартості грошей приводить до зміни ціни як форми

вираження вартості.

Проте з розвитком товарного виробництва гроші втрачають свою

товарну природу. З’являються кредитні гроші у вигляді банкнот, які

деякий час стають певним віддзеркаленням товарних грошей (золота

і срібла), бо вільно і в необмеженій кількості обмінюються на золото.

Функція грошей як міри вартості при цьому дещо ускладнюється, але

істотних змін ще немає. Останні стають реальністю тоді, коли пред-

ставлення банкнотами товарної субстанції грошей припиняється.

Цей процес збігається з остаточним припиненням обміну банкнот на

золото та їх злиттям з нерозмінними на золото паперовими грошима,

які не мають своєї вартості.

Завдяки таким кардинальним змінам у природі грошей виникає

низка складних для розуміння питань. Серед них головним є питан-

ня про сутнісний бік цього еквівалента. Адже еквівалент, еталон по-

винен щось представляти. Не можна визначити вагу якогось товару,

якщо на терезах з одного боку лежатиме товар, а з іншого — папірець,

на якому буде написано 1 кг, 1 тонна чи щось подібне. Еталон пови-

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

нен мати свою вагу, а відносно грошей як загального еквівалента —

свою вартість. У сучасних умовах гроші мають, як зараз часто кажуть,

віртуальну вартість. Вони уособлюють представницьку вартість усієї

маси товарів та послуг, що знаходяться в обігу і обслуговуються від-

повідно масою грошей. Опосередковано вартість загального еквіва-

лента (еталона міри вартості всіх інших товарів) знаходить своє від-

дзеркалення в купівельній спроможності грошової одиниці.

Реалізація функції грошей як міри вартості передбачає певний

механізм. Його першим важливим моментом є те, що цю функцію

гроші виконують як ідеальні, тобто уявні гроші. Щоб визначити вар-

тість товару, а для полегшення розуміння цього візьмемо гроші-то-

вар, людина лише подумки зіставляє вартість товару з визначеною

кількістю (а значить і вартістю) золота. Однак, це лише загальна схе-

ма, що відбиває сутнісний рівень реалізації даної функції грошей. На-

справді ж визначення вартості товару (а формою її виявлення є ціна)

окремим учасником обміну здійснюється суб’єктивно і приблизно на

підставі мільйони разів повторюваних актів купівлі-продажу.

У сучасних умовах, коли золото не застосовується в безпосеред-

ньому товарному обміні, механізм реалізації цієї функції стає ще

складнішим і, головне, непрозорим. Визначення вартості товару здій-

снюється на основі досвіду, якого набуває індивід у процесі постійної

практики обміну. При цьому ціна товару (а вона є зміненою формою

його вартості) виражається в грошових одиницях конкретної країни з

дуже приблизним уявленням індивіда про купівельну спроможність

грошової одиниці на момент обміну.

З функцією грошей як міри вартості, пов’язане поняття масштабу

цін. Справа в тому, що золото, вимірюючи вартість товарів, виражає

цю вартість різною кількістю металу. У практиці ж постійного обігу

товарів з’являється необхідність якось зіставляти між собою ці різні

кількості загального еквівалента. Найпростішою і найбільш зручною

формою порівняння різних кількостей золота є вимірювання його

якоюсь фіксованою ваговою одиницею. Такою одиницею може бути,

наприклад, кілограм, фунт, злотник і т. п. Ці міри ваги з їх кратними

одиницями, наприклад, кілограм, грам, міліграм тощо і являють со-

бою масштаб цін. Як правило, масштаб цін установлюється державою

і закріплюється нею в законодавчому порядку.

Масштаб цін — це фіксована вагова кількість грошового металу і

його кратних частин, прийнята в даній країні як грошова одиниця. За

допомогою масштабу цін вирішується технічна проблема порівняння