Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

1 Роздiл. Cуть і функції грошей

грошового металу. Масштаб цін у законодавчому порядку встановлю-

ється державою, яка може його змінювати, тому що він не пов’язаний зі

зміною вартості грошового товару (золота). Як би не змінювалася вар-

тість золота, 1 грам завжди буде складати 1 тисячну частку кілограма.

Зі зникненням золота зі сфери грошового обігу і переходом до

паперово-грошових систем масштаб цін втрачає свій початковий

економічний зміст і вживається як спосіб вираження вартості товару в

грошовій одиниці країни. З цією метою грошова одиниця поділяється

на певні кратні частини. У більшості країн прийнята десяткова система

розподілу. Так, наприклад, 1 долар США дорівнює 100 центам, 1 фунт

стерлінгів дорівнює 100 пенсам, 1 гривня дорівнює 100 копійкам.

Масштаб цін в умовах паперово-грошового обігу втрачає зв’язок із

грошовим металом і лише в традиції, у назві відбиває його фіксовану

вагу, що реально мала місце. Так, наприклад, фунт стерлінгів при

біметалічному грошовому обігу дорівнював англійському фунту

456,6 грама срібла; гривня в Київській Русі дорівнювала приблизно

півфунта срібла і т. д. Припинення обміну паперових грошей на

золото і скасування їх формального зв’язку з золотом (золотий уміст

рубля в колишньому СРСР уже не встановлювався з 1990 р., а гривня

не має його з моменту свого введення) дещо ускладнюють розуміння

масштабу цін.

Засіб обігу. Сутність цієї функції грошей полягає в тому, що гроші

виступають посередником в обміні товарів. У формулі Т—Г—Т вони є

засобом здійснення цієї метаморфози, засобом обміну однієї споживної

вартості на іншу. Ця функція грошей нерозривно пов’язана з функцією

міри вартості і її зовнішнім виявом. На відміну від функції грошей як

міри вартості тут потрібні вже не ідеальні, а реальні гроші.

У процесі обміну, що здійснюється за допомогою грошей, як за-

значалося раніше, відбувається роздвоєння всього світу товарів на

два протилежних полюси: на споживну вартість і вартість. Внутріш-

ня протилежність, яка властива кожному товару і знаходить своє ви-

раження в протиставленні споживної вартості і вартості в акті обмі-

ну, одержує свій розвиток і породжує роздвоєння товару на товар і

гроші. На одному полюсі тепер знаходяться товари, що виступають

лише як споживні вартості, a на іншому їм протистоять гроші як спо-

сіб існування вартості, в якому стерті всі сліди споживної вартості.

Гроші втрачають природну споживну вартість, і вони набувають

суспільної споживної вартості. Їх роль у тому, щоб бути дзеркалом, у

якому гаснуть усі особливості товару як споживної вартості. У ньому

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

кожний товар виглядає так само як і будь-який інший товар. «Гроші,

за влучним висловом К. Маркса, можуть представляти собою гній,

хоча гній — аж ніяк не гроші» (К. Маркс. — Капітал. — Т. 1. — С. 119).

У процесі історичної еволюції товарного виробництва форма гро-

шей, які виконують функцію засобу обігу, пройшла тривалий шлях сво-

го розвитку. Спочатку цю функцію в різних народів виконували різні

товари. Зерно, шкіри, худоба й інші товари вже в умовах загальної фор-

ми вартості реалізовували функцію грошей як засобу обігу. З перехо-

дом до грошової форми вартості роль загального еквівалента остаточно

закріплюється за золотом та сріблом, що виконували свою функцію за-

собу обігу як певні вагові кількості цих металів. Злитки, виготовлені

з цих металів, одержували свою назву. В Київській Русі такий злиток

називався гривною. Вважається, що ця назва пов’язана з прикрасою,

яку носили на шиї (загривку). В XI—XII ст. у Київській Русі «ходили»

гривні шестигранної форми і важили вони приблизно по 160 грамів.

Злитки грошового металу, що виконували роль грошей, створю-

вали певні перепони при обміні. Тому з розвитком товарного вироб-

ництва й обігу золото і срібло, а спочатку мідь, бронза й інші метали

набувають форми монети. Монета являє собою певну вагову кількість

металу, на якому стоїть знак держави (або правителя чи князя), що

засвідчує кількість і якість грошового металу, що міститься в монеті.

Перші монети було викарбувано на рубежі VIII—VII ст. до н. е. у

малоазійській державі Лідія. Про це сповіщає великий грецький істо-

рик Геродот, який приписує їх появу лідійському царю Гігесу. Майже

одночасно з цим (VII ст. до н. е.) монети з’явля ються і у Древній Гре-

ції на о. Егіна. Загальну назву монета одержала від римського храму

Юнони — Монети (лат. monitio, monitum — застереження), де був від-

критий перший у Римі монетний двір (ІІІ ст. до н. е.).

Технологія карбування монет довгий час була досить примітив-

ною. На монеті спочатку зображався якийсь знак, а згодом з’явилися

портретні зображення правителів. Першим викарбував на монеті

своє профільне відображення Олександр Македонський.

У нашій державі перші монети було викарбувано наприкінці Х

ст. за князя Володимира (помер у 1015 р.) і його синів — Святополка

(980—1019 рр.) та Ярослава Мудрого (978—1054 рр.). Раніше в тор-

говому обороті Київської Русі використовували римські, візантійські

та арабські монети.

Перші монети Київської Русі карбувалися зі срібла (срібники) і

золота (златники). На відміну від монет, що карбувалися у Західній

1 Роздiл. Cуть і функції грошей

Європі (талери), на яких написи зроблено латинською мовою, у той

час уже незрозумілою для широких верств населення, перші монети

нашої держави мали написи старослов’янською мовою. На лицьо-

вому боці перших монет (вона називається аверс), був зображений

князь Володимир, що сидить на престолі, і напис: «Володимир на сто-

лі». На зворотному боці монети (вона називається реверс) зображено

тризуб, нинішній малий герб нашої незалежної держави, а тоді кня-

жий знак Володимира, і зроблено напис: «А се його злато».

Поряд із повноцінними грошима (монети з грошового металу,

яким у багатьох народів аж до кінця ХІХ ст. одночасно було срібло

й золото) функцію засобу обігу виконували і монети з інших мета-

лів. Це неповноцінні гроші. Такими за золотого монометалізму ста-

ють мідні та срібні монети. Ці гроші мають власну вартість, але вона

набагато нижче тієї вартості, яку вони являють. Їх поява обумовлена

двома основними обставинами:

По-перше, мідь і срібло, як відомо, історично раніше від золота

виконували функції грошей.

По-друге, такі гроші були необхідні для обслуговування дрібних

покупок, тому що придбання невеликих кількостей товару вимагало

дуже маленьких порцій золота. Карбування золотих монет такої ма-

лої вартості пов’язано зі значними технічними складнощами.

Функція грошей як засобу обігу призводить до розриву обміну в

часі і просторі. Якщо в простому товарному обміні Т—Т (бартер) акт

обміну в цьому відношенні нерозривний, то в обміні Т—Г—Т той, хто

продав свій товар (перша частина акта Т—Г), не зобов’язаний тут же

і в той же час купувати інший товар, тобто здійснювати акт Г—Т. Це

може викликати кризові явища в суспільному виробництві. Оскіль-

ки кінцевою метою будь-якого суспільного виробництва є задоволен-

ня потреб людини в різних споживних вартостях, то ця можливість

може бути реалізована тільки за умови збігу певної сукупності обста-

вин. Проте дану особливість функції грошей як засобу обігу важливо

враховувати при організації руху товарів і грошей.

Засіб нагромадження. Сутність функції грошей як засобу на-

громадження полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і пере-

творюються в скарб. Цю функцію виконують повноцінні гроші, хоч

у практиці грошового обігу товаровиробники накопичують і їх знаки

у вигляді паперових та неповноцінних грошей. Однак у періоди зне-

цінювання паперових грошей яскраво виявляється фіктивність скар-

бів, накопичених у вигляді таких грошей.

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Нaгромадження грошей у вигляді скарбу спочатку пов’язане

з тим, що гроші стають утіленням багатства і влади. У цьому сенсі,

якісно гроші безмежні, але кожна конкретна сума грошей завжди об-

межена, має свою кількісну межу. За словами К. Маркса, протиріччя

між якісною безмежністю грошей і їх кількісною обмеженістю знову

й знову штовхає збирача скарбів на сизифову працю нагромадження.

(див. К. Маркс. — Капітал. — Т. 1. — С. 144.)

В умовах металевого грошового обігу скарби виконують роль пев-

них резервуарів. При відносному скороченні товарної маси гроші на-

повнюють ці резервуари. Вони перетворюються у скарби через те, що

гроші являють собою не просто реальний товар, а ще й такий товар, що

є загальним еквівалентом і стає втіленням багатства, здатного перетво-

ритися в будь-яку споживну вартість. При збільшенні товарної маси

гроші виймаються зі скарбів. Тому останні виконують роль привідних

і відвідних каналів, завдяки яким регулюється грошовий обіг у країні,

а сфера грошового обігу не переповнюється зайвою кількістю грошей.

З розвитком товарного виробництва і товарного обігу функція

нагромадження зазнає великих змін. Вони полягають у тому, що на-

громадження грошей стає одним із моментів безперервної організа-

ції суспільного відтворення. Так, нагромадження грошей необхідно

для закупівлі товарів сезонного характеру, видачі заробітної плати,

придбання устаткування і т. ін. На відміну від простої форми на-

громадження у вигляді збирання скарбів у розвинутому товарному

виробництві гроші не виходять остаточно зі сфери обігу, не перетво-

рюються в скарб, а на умовах терміновості, платності і повернення

використовуються тими, хто має в них тимчасову потребу.

У той же час трансформація даної форми нагромадження не при-

зводить до її повного зникнення. Утворення скарбів, або тезаврація,

(від грецького thesauros — скарб) відбувається як на приватному рів-

ні (приватна тезаврація), так і на державному (державна тезаврація).

У розвинутому товарному виробництві в ролі тезавранта висту-

пає не тільки золото в злитках, а також і ювелірні вироби, предмети

розкоші, майно тощо. Що ж стосується держави, то вона, як правило,

створює золото — валютні резерви. При цьому її золоті запаси пере-

важно формуються зі злитків золота, золотих монет та ювелірних ви-

робів високої художньої цінності.

Нині все нагромаджене у світі золото (за оцінками фахівців, це

приблизно 91 тис. тонн золота) існує у трьох основних формах. По-

перше, це золото, яке держави зберігають у вигляді централізованих

1 Роздiл. Cуть і функції грошей

запасів у своїх казначействах і центральних банках. Це так зване мо-

нетарне золото, воно зберігається переважно у вигляді високопробних

золотих злитків. Ця форма існування золота охоплює золоті запаси в

35 тис. тонн. Серед країн найбільший запас золота мають США. Він

становить трохи більше 8 тис. тонн. На другому місці Німеччина — 3

тис. тонн, а на третьому — Швейцарія, золоті запаси якої налічують

2,6 тис. тонн. Монетарне золото зберігається в спеціальних сховищах.

США зберігають своє золото у фортеці Форт-Нокс (штат Кентуккі),

а також у Вест-Пойнті (штат Нью-Йорк). Інші країни повністю або

частково зберігають своє золото у США. Для цього в цій країні є ще

одне сховище в надрах Манхеттена. Там знаходиться також золото

МВФ і золото більше, ніж 70 країн. Серед країн, що мають значні запа-

си золота, все своє золото у себе традиційно зберігає тільки Франція.

По-друге, це золото, що належить приватним особам, банкам, фір-

мам. Це золото зберігається як у злитках різної ваги, так і у вигляді

ювелірних виробів та нумізматичних цінностей. Усього, за підрахун-

ками фахівців, на цю форму існування золота припадає приблизно 24

тис. тонн золота.

По-третє, це те золото, що використано в зубопротезній і ювелір-

ній справах, а також в інших галузях промисловості (наприклад, у

військовій техніці, приладах тощо). На цю форму існування золота

припадає приблизно 32 тис. тонн золота.

Наша молода держава нічого не одержала з золотого запасу ко-

лишнього Радянського Союзу. Тому завдання створення такого за-

пасу для України є дуже актуальним. Уже в 1996 році на трьох родо-

вищах розпочато гірничі роботи, а в листопаді 1997 р. прем’єр-міністр

України В. Пустовойтенко продемонстрував перший злиток україн-

ського золота вагою 0,5 кг, відлитий у формі тризуба. Його виплавле-

но із золота, добутого на Кіровоградському родовищі. Золото видобу-

вають також у Закарпатті (Мужиївське родовище). Слід зазначити,

що Україна використовує під час видобутку золота так звані гравіта-

ційні технології. І хоч вони менш ефективні, ніж ті, що передбачають

використання ціанідів, зате екологічно безпечні. Вже на початку но-

вого століття золотий запас України становив близько 5 тонн.

Засіб платежу. Сутність функції грошей як засобу платежу полягає

в тому, що покупець оплачує товар не в момент придбання товару, а че-

рез якийсь час. У цьому русі грошей, що здійснюється після руху товару,

реалізується їх функція як засобу платежу. Вона тісно пов’язана з ін-

шими функціями грошей і насамперед із їх функцією як міри вартості.

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

У функції грошей як засобу платежу особливо чітко виявляється

факт розколу всього товарного світу на два полюси: споживну вар-

тість і вартість. Якщо перший представлений усією різноманітністю

товарів, то другий — грошима, загальним еквіва лентом, що виступає

як реальне буття мінової вартості. Це особливо очевидно, коли ці гро-

ші здійснюють свій самостійний рух як засіб платежу.

Розвиток товарного виробництва сприяє поступовому розширен-

ню кредитних відносин, і в сучасному високорозвиненому товарному

виробництві вони cтають важливою складовою частиною економіч-

них відносин. Реалізація функції грошей як засобу платежу приво-

дить до формування таких зв’язків між виробниками, які ширше і

глибше, ніж ті відносини, що виникають між ними у процесі простого

товарообміну (Т—Т) або товарообміну за допомогою грошей як за-

собу обігу (Т—Г—Т). У цих умовах неплатіж за будь-якими угодами

може призвести до грошово-кредитних криз.

Важливим наслідком функції грошей як засобу платежу є поява

кредитних грошей (вексель, банкнота, чек). З розвитком товарного

виробництва вони стають дуже поширеними.

Світові гроші. Гроші, що є засобом руху товарів і послуг, які ви-

йшли за межі окремої країни, виконують функцію світових грошей. У

цій функції вони виступають як загальний купівельний, загальний

платіжний засіб, як матеріалізація багатства взагалі. Функцію гро-

шей як світових виконують повноцінні гроші. У цій функції вони

скидають свої національні мундири і постають у своїй первісній фор-

мі — у формі злитків.

Слід зазначити, що в умовах стійких світогосподарських зв’язків

у формі світових грошей може виступати одна або декілька націо-

нальних валют. Це обумовлено тим, що здійснювати розрахунки за

товари золотом технічно досить складно і дорого. Необхідно робити

великі витрати на його транспортування, перевірку його якості, збе-

реження і т. ін. Тому розрахунки між країнами золотом можливі, але

становлять певні винятки і здійснюються дуже рідко.

У сучасних умовах у зв’язку з демонетизацією золота і дією як ре-

гіональних, так і світових валютних систем золото, у функції світових

грошей успішно замінюється валютами, що відіграють роль світових

грошей. У якості таких грошей нині виступає долар, спеціальні за-

соби запозичення (СДР), євро і валюти деяких найбільш могутніх в

економічному відношенні країн. Однак це не заперечує того факту,

що за своєю сутністю світові гроші — це повноцінні гроші. Щоразу,

1 Роздiл. Cуть і функції грошей

коли у світі настають часи важких потрясінь (війни, світові кризи

тощо) золото виходить на арену як світові гроші та стає вирішальним

засобом забезпечення руху товарів і послуг між країнами. Непрямим

підтвердженням ролі золота як світових грошей є і прагнення дер-

жави створити і збільшити свої золоті запаси. І той факт, що в разі

потреби воно просто продається як товар, а виручені кошти йдуть на

розрахунки між країнами, аж ніяк не заперечує ролі золота як світо-

вих грошей у кінцевому рахунку. У цій функції процес трансформації

товарної природи грошей у нетоварну ще попереду.

У нинішні часи золото найчастіше використовують як товар.

Воно продається і купується на світових ринках золота. Найбіль-

шими ринками золота є ринки в Лондоні (Великобританія), Цюріху

(Швейцарія), Нью-Йорку (США). На цьому ринку все золото спо-

чатку потрапляє до рук золотих дилерів. Їх кількість трохи більше 20.

Це, як правило, банки або тісно пов’язані з ними фірми. Найстаріша

фірма-дилер існує з ХІІ ст., а наймолодшій уже 150 років. Новачок

сюди потрапити не може, та й гроші тут треба мати величезні. Пер-

ший серед цих дилерів — це заснований ще у 1804 р. дім Ротшильдів.

До великих дилерів належить «велика трійка». Це пул, який утво-

рили 3 швейцарських банки: Швейцарське банківське товариство,

Швейцарський кредитний інститут, Швейцарський банківський

союз. Його учасників називають «цюріхські гноми». Усі ці дилери і

«роблять погоду» на світовому ринку золота.

Гроші в сучасних умовах відіграють надзвичайно велику роль в ор-

ганізації усього суспільного виробництва. Без грошей не можна уявити

собі обмін товарів. Так, він можливий врешті-решт і у вигляді обміну

товару на товар (бартер), але ця примітивна форма обміну вже неадек-

ватна сучасному виробництву і його ефективній організації. Зрештою

і сьогодні, будуючи, скажімо, канал, можна землю носити сапетками,

або возити возами, але це вже абсолютно не тотожно рівню розвитку

сучасного виробництва. Те ж саме стосується і можливості обійтись

без грошей, перейшовши на простий товарообмін, хоч і в цьому ви-

падку гроші не зникнуть. Один з товарів виконуватиме роль грошей,

роль загального еквівалента, але у своїй первинній, зародковій формі.

Гроші — це важливий елемент організації суспільного виробництва,

адже без грошей неможливо уявити собі, наприклад, про цес інвестуван-

ня. Для того щоб здійснити модернізацію виробництва, його розширен-

ня і т. ін., необхідно спочатку накопичити певну кількість вартості як

такої, а її носієм у сучасних умовах саме і є гроші. Взагалі роль грошей

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

у суспільному виробництві настільки велика, що за станом грошового

обігу в країні можна досить упевнено робити висновки про фінансовий

стан країни і про ті чи інші напрямки і тенденції розвитку виробництва.

Сучасне суспільство являє собою складну громадську організа-

цію, і в розв’язанні багатьох соціальних проблем вирішальне значен-

ня як певний механізм для цього мають гроші. Так, наприклад, роз-

робляючи заходи зі зменшення майнової диференціації в суспільстві,

котра є неодмінним атрибутом будь-якої ринкової організації вироб-

ництва, уряд удається до надання допомоги, виплати компенсацій та

інших. заходів щодо певних категорій населення. Здійснити такі за-

ходи без грошей практично неможливо.

Особливого значення гроші і вся сфера їх обігу набувають у су-

часних умовах організації державного регулювання економікою. Як

відомо, найбільш прогресивною формою організації позитивного

втручання держави в суспільне відтворення є втручання через гроші.

Ця теорія отримала назву монетаризму і сьогодні широко застосову-

ється в розвинених країнах світу.

Не менш важливе значення мають гроші і в умовах перехідної

економіки. Саме тому в Україні на сучасному етапі її розвитку так

багато уваги приділяється грошам, грошовому обігу й усім тим про-

цесам, що так чи інакше пов’язані з грошовим середовищем. Така ува-

га є невипадковою, бо, як показує досвід низки країн, які успішно до-

лають, або вже подолали перехідний період у своєму розвитку, саме

монетаризм є досить гнучкою й ефективною системою забезпечення

позитивного і прискореного розвитку ринкових перетворень.

1.3 Походження кредитних грошей та їх форми

Кредитні гроші — це боргові зобов’язання, що набувають функції

засобу платежу і засобу обігу.

Виникнення кредитних грошей пов’язано з функцією грошей як

засобу платежу. Остання, як відомо, реалізується в тому, що рух гро-

шей відбувається після руху товару. Кредитні відносини, що виника-

ють у цьому випадку між позичальником і кредитором, оформляють-

ся певним документом, що спочатку має форму боргової розписки.

Вона і є початковою формою кредитних грошей.

1 Роздiл. Cуть і функції грошей

Поява боргової розписки обумовлена розвитком товарного обмі-

ну і необхідністю прискорення реалізації товарів. Вона виникає на-

самперед у відносинах між безпосередніми товаровиробниками або

продавцями товару і пов’язана з його рухом.

Боргові розписки спочатку були засобом переказу грошей, а вже в

XII ст. в Італії стали використовуватись як засіб платежу. Ці боргові

розписки отримали назву «вексель» (від німецького слова Wechsel —

заміна, розмін) і широко використовувались у середовищі купців як

платіжний засіб, за що їх називали купецькими грошима.

У царській Росії, до складу якої входила Україна, поширення

векселя почалося з XVIII століття. У 1729 р. було прийнято перший

вексельний статут Росії. З розвитком капіталістичних виробничих

відносин вексельний обіг постійно розвивався аж до революції 1917

року, коли його було припинено і відновлено тільки в 1921 р. з по-

чатком непу, але після кредитної реформи 1930—1932 рр. комерцій-

ний кредит було ліквідовано, а з ним відійшов у небуття і вексель.

Подальші роки існування СРСР характеризувалися використанням

(з 1937 року) векселя тільки в зовнішньоторговельних розрахунках

з капіталістичними країнами. В Україні вексель здобув право грома-

дянства в 1991 р. із прийняттям закону «Про цінні папери і фондову

біржу».

Наступною формою кредитних грошей стала банкнота. Її поява

була наслідком розвитку товарного виробництва. Це відбувалось так.

Розвиток товарного обміну спричиняв усе ширше використання зо-

лота як засобу платежу й обігу. При цьому однією з важливих форм

його руху стало збереження золота. Цим спочатку займалися золотих

справ майстри і торговці грошима. Вони брали на збереження золото,

видаючи під нього розписки. Ці своєрідні векселі з’являються в серед-

ньовіччі й відрізняються від товарних векселів відсутністю вказівки

щодо терміну їх можливого обміну на повноцінні гроші (золото і срі-

бло). Золото за такими записками видавалося після їх пред’явлення.

Уже в цій формі дані боргові зобов’язання використовуються як пла-

тіжний засіб, хоча їх обіг у такій якості був обмежений.

Поступово до вексельного обігу залучаються банки, які видають

замість товарного векселя свій. Останній був векселем на банкіра і

одержав назву банкноти. Банкноти включаються в обіг товарів як

платіжний засіб і виступають другою формою кредитних грошей.

Банкноти обмінювалися на золото і срібло за пред’явленням і корис-

тувалися більшою довірою, ніж товарні векселі. Вони мали більш ви-

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

соку надійність порівняно з товарними векселями, тому що банкнота

видавалася замість товарного векселя і одержувала, по суті, подвійне

забезпечення: товаром і золотом банку. Ця якість банкнот і потреби

товарного обміну, що розвивався, привели до їх широкого викорис-

тання як платіжного засобу і як засобу переміщення грошового ка-

піталу з однієї країни в іншу. Випуском кредитних грошей спочатку

займаються комерційні банки, а згодом цю функцію перебирають на

себе центральні банки.

У зв’язку із функцією грошей як засобу платежу й обігу виникає

ще одна форма кредитних грошей — чек. Чек — це письмовий наказ

банку про виплату пред’явнику чека або зазначеній у ньому особі тієї

суми, на яку він виписаний. Чеки з’явились тоді, коли банки були вже

досить розгалуженою мережею кредитних установ і відігравали зна-

чну роль у суспільному виробництві.

Чек спочатку виникає в Англії і в Голландії у XVI—XVII ст. В

Англії він з’явився у вигляді спеціальної книжки з наказними блан-

ками, а в Голландії у вигляді квитанцій на пред’явника. У країнах із

високорозвиненою ринковою економікою чеки нині дуже поширені і

є важливим інструментом у сфері грошового обігу.

1.4 Вексель

Вексель — це боргове зобов’язання чітко визначеної форми, що

дає незаперечне право на одержання зазначеної в ньому суми грошей у

термін, який указано у векселі.

За своїм походженням вексель є знаряддям товарного або комер-

ційного кредиту, який надають один одному суб’єкти господарюван-

ня. Вексель як форма комерційного кредиту має такі особливості: аб-

страктність, незаперечність і обіговість.

Абстрактність векселя означає те, що в ньому вказується тільки

сума боргу і нічого не повідомляється про причини його виникнення.

Незаперечність — це нічим не обумовлене абсолютне зобо-

в’язання боржника або акцептанта про сплату боргу за векселем. У

разі відмови від оплати за векселем він приймається до протесту, а

опротестований вексель є підставою для позову до суду на боржника,

або акцептанта.