244
Для наукового успіху археологічні дані слід “розчинити” у наробках
споріднених дисциплін: етнографії, антропології, лінгвістики, архео
астрономії тощо. Взірці представлено монографіями В. М. Данилен-
ка, Б. О. Рибакова, Ю. О. Шилова, Л. П. Саннікової.
Існує спротив, небажання археологів (Л. Л. Залізняк, В. В. Отро-
щенко, М. Ю. Відейко та ін.) зважати на підлеглість своєї допоміжної
дисципліни науці історія. Це явище міжнародне [Д. Рол, 2002, с. 64]:
“Дуже жаль, що найдосвідченіші археологи не бажають визнати, що
саме цей консервативний підхід до історії, скутий всілякими обме-
женнями, які зумовлені обережністю та спеціалізацією, і є основною
причиною повільного розвитку (як фінансово, так і інтелектуально
відношенні) цієї дисципліни”. (Див.: Міфологія, Термінологія.)
Літ.: Шмаглій М. М., Дудкін В. П., Зиньківський К. В. Про комплексне до-
слідження трипільських поселень // Археологія. — Вип. 10. — К., 1973; Да
ниленко В. Н. Энеолит Украины. — К., 1974; Рыбаков Б. А. Язычество древних
славян. — М., 1981; Черныш Е. К., Массон В. М. Энеолит Правобережной Ук-
раины и Молдавии // Энеолит СССР. — М., 1982; Кифишин А. Г. Генострук-
тура догреческого и древнегреческого мифа // Образ — смысл в античной
культуре. — М., 1990; Чумарна М. І. З початку світу. — Л., 1996; Данилен
ко В. Н., Шилов Ю. А. Начала цивилизации. — М., 1999; Мосенкіс Ю. Л. Три-
пільський прасловник української мови. — К., 2001; Шмаглій М. М. Великі
трипільські поселення і проблема ранніх форм урбанізації. — К., 2001; Ві
дейко М. Ю. Трипільські протоміста. Історія досліджень. — К., 2002; Відей
ко М. Ю. Трипільська цивілізація. — К., 2003; Шилов Ю. А. Истоки славян-
ской цивилизации. — К., 2004; Войтович В. М. Українська міфологія. — К.,
2002; Рол Д. Генезис цивилизации. — М.,2002; Васіна З. Український літопис
вбрання. — К., 2003; — Т. 1. Мицик В. Ф. Священна Країна хліборобів. — К.,
2005 (у друці).
МИСЛИВСТВО (Див.: Собака, Тваринництво, Ящер.)
МІФОЛОГІЯ (грец. ‘переказ, сказання’) — це образно-інтуїтив-
не відображення дійсності, яке не втратило ще загальнолюдського
(архетипового, за К. Г. Юнгом, М. Еліаде, Ф. Б. Кейпером та ін.) сві-
тосприйняття-і-світорозуміння. М. якісно відрізняється від пізніше
піднесеного наукою логіко-аналітичного відображення, яке тяжіє
до надлюдського (всесвітнього, де людина — “господар природи” і
“мірило речей”) світорозуміння-і-світосприйняття. Тому наукове
вивчення міфології вимагає від дослідника насамперед зняття цьо-
го протиріччя. Ця проблема для трипіллязнавців і деяких інших