Більшість видів суспільних відносин — економічні,
політичні, ідеологічні, правові, моральні, побутові тощо —
виокремлюються на основі їх об'єктів. Так, економічні
відносини — це відносини, які складаються з приводу
власності на засоби виробництва, у процесі самого вироб-
ництва, а також розподілу, обміну та споживання матеріаль-
них благ. Політичні відносини складаються з приводу влади
в суспільстві та у процесі її здійснення. Ідеологічними є
відносини з приводу ідей і поглядів, які відображають певні
суспільні інтереси. Правові відносини складаються з
приводу правових норм, моральні — з приводу норм моралі
тощо. Суб'єктами цих суспільних відносин можуть бути
індивіди, соціальні спільності, різноманітні організації тощо.
На відміну від інших видів суспільних відносин головною
особливістю соціальних відносин є те, що вони виокремлю-
ються на основі їхніх суб'єктів — індивідів і соціальних
спільностей людей як таких, що сформувалися об'єктивно в
процесі історичного розвитку. Різновидами соціальних
відносин є класові, національні, демографічні та інші відно-
сини. Складатися вони можуть з приводу різних об'єктів —
власності, влади, ідей, норм права тощо.
У сукупності суспільних відносин найважливіші ті, які
складають головний зміст основних сфер суспільного
життя, — економічної, соціальної, політичної і духовної. Це
економічні, соціальні, політичні й соціокультурні (ідеологіч-
ні, моральні, естетичні, релігійні) відносини. Вони тісно
пов'язані між собою і перебувають у певній залежності, яка
у філософії трактується по-різному.
Матеріалістичне марксистське розуміння суспільних від-
носин полягає в тому, що вони поділяються на первинні —
матеріальні, базисні і вторинні — ідеологічні, надбудовчі.
Головними, визначальними визнаються матеріальні —
економічні, виробничі відносини. Характер їх визначається
продуктивними силами суспільства й не залежить від волі і
свідомості людей. Ідеологічні суспільні відносини — полі-
тичні, правові, моральні тощо — виникають на базі мате-
ріальних суспільних відносин і складаються як надбудова
над ними, проходячи попередньо через свідомість людей.
Економічні відносини визначають політичні не безпо-
середньо, а через соціальні, передусім класові, відносини.
Соціальні відносини є найближчими до політичних, оскільки
політика має головним своїм призначенням узгодження
—х——— 162
соціальних інтересів. Політичні відносини, у свою чергу, є
визначальними щодо соціокультурних — ідеологічних,
моральних тощо. Економічні — соціальні — політичні —
соціокультурні відносини — у такій послідовності вони
визначають одні одних у марксистському трактуванні.
Водночас марксизм визнає і зворотний вплив суспільних
відносин, який, проте, не є визначальним, а також тісний
взаємозв'язок усіх їх різновидів.
Опоненти марксизму заперечують таку залежність
суспільних відносин і наголошують на особливій ролі полі-
тичних і моральних відносин. М. Вебер, наприклад, у праці
«Протестантська етика і дух капіталізму» (1905) виводив
характерні риси капіталістичних виробничих відносин із
особливостей протестантської етики.
Марксистське трактування взаємодії суспільних відносин
переконливе, зокрема, в тому, що наголошує на особливій,
визначальній ролі економічних відносин. Очевидною є,
наприклад, залежність демократизму суспільства від рівня
його економічного розвитку. Представники так званого
девелопменталістського (від франц. сібуеіорретепї, англ.
(іеуеіортепі — розвиток) напряму вважають, що слабкороз-
винена економіка об'єктивно зумовлює централізацію влади,
посилює авторитарні тенденції, тоді як економічне зростан-
ня сприяє плюралістичній демократії.
Навіть у разі негативного ставлення до марксизму слід
визнати, що відносини власності на засоби виробництва, які
є визначальними в системі економічних відносин, висту-
пають основою поділу суспільства на класи, а класовий
поділ, у свою чергу, справляє значний вплив на політику.
Так, в абсолютній більшості капіталістичних країн головне
політичне протистояння відбувається між буржуазними і
робітничими партіями. Потреби цього протистояння обслу-
говують відповідні різновиди ідеологи.
Проте класовий чинник не завжди є визначальним у
політиці. Не меншу роль у ній можуть відігравати етнічний,
Демографічний, професійний, регіональний, релігійний та
інші чинники. Політика — це взаємодія багатьох різних
чинників. Перебуваючи в залежності від економіки, де
створюються матеріальні засоби здійснення влади, політика
справляє відчутний зворотний вплив на неї. Причому якщо
вплив економіки на політику певною мірою опосередкову-
163