Становлення та розвиток політичних ідей
С. Дністрянський робить висновок, що Україна має всі
історичні та правові підстави для національного самовизна-
чення, утворення власної державності на своїй етнічній
території. Майбутню незалежну українську державу він
уявляв як народну республіку, влада в якій належить
народові та обраним органам і здійснюється на засадах її
поділу на законодавчу, виконавчу й судову.
Правознавець і політолог Володимир Старосольський
(1878—1942) сформулював концепцію побудови української
державності, засновану на поєднанні національного й
соціально-класового чинників у цьому процесі. Свої погляди
він виклав в основному у працях «Теорія нації» (1922),
«Політичне право», «Держава і політичне право» (1924).
Автор виходив з того, що в розумінні нації існують два
основних підходи: атомістичний і психологічний. Перший
трактує націю як суму якоїсь кількості людських одиниць,
що відрізняються від інших спільними ознаками. Такими
ознаками можуть бути мова, культура, територія тощо. За
такого підходу нації не притаманна вища, об'єднуюча її
цілість, і вона не існує як правовий суб'єкт. За психоло-
гічного підходу націю розуміють як окрему цілість, окремий
суб'єкт із власним життям, волездатністю, долею. На основі
цього підходу В. Старосольський стверджує, що нація є
витвором психології, а не раціонального мислення. Тому
інтерес для неї має інше значення, ніж для доцільно
утворених спілок. Інтерес допомагає створенню нації шляхом
впливу на настрої і почуття людей. Виникнувши, нація стає
до певної міри незалежною від інтересу й сама починає
вирішувати долю притаманних їй інтересів.
Джерелом існування національної спільноти, її життєдай-
ною енергією є прагнення до політичної самостійності, яке
історично проявляється як боротьба за власну державу.
Рушійними силами цієї боротьби є не тільки національні, а
й класові інтереси. Національний і класовий інтереси є
двома взаємодоповнюючими чинниками суспільно-історич-
ного поступу, й недооцінка або ігнорування одного з них,
наголошує В. Старосольський, веде до нерозуміння уроків
історії, а тому й до небезпеки знову повторити помилки
минулого. Він вважає, що поняття держави тісно пов'язане з
пануванням, яке існує у двох формах: поневолення одного
класу іншим і поневолення однією нацією іншої. Відповідно,
: „„.*, .... ~ ....„„,. о .... ~~ .... ....... .-•.•. . ,. .•<.. „„.,..,..•. ...,<. ........... -| Л О
Зародження і розвиток української політичної думки
існують дві форми визвольної боротьби — соціальна й
національна. Перша форма базується на спільності інтересів
і цілей, друга — на чуттєвій основі, на стихійній волі членів
національної спільноти, їхньому прагненні належати до цієї
спільноти та творити одну гуртову цілість.
Детально аналізуючи джерела формування української
національної ідеї в її етнічному, соціальному й геополітич-
ному вимірах, В. Старосольський робить висновок про те,
що ця ідея завжди була пов'язана з синтезом національного
та соціального визволення. Широкі маси народу, які брали
участь у боротьбі за національне визволення, пов'язували з
ним і своє соціальне визволення. Поразки в національно-
визвольній боротьбі траплялися саме тому, що сили, які
очолювали цю боротьбу, у вирішальний момент ігнорували
котрусь із складових української національної ідеї заради
здобуття власних вигод і привілеїв. У результаті вони
втрачали довіру й підтримку всього народу, і чергова
визвольна війна ставала «кінцем великого титанічного
розмаху і початком нової руїни». Через втрату народної
підтримки українські правлячі верстви ставали зденаціона-
лізованими й починали служити загарбникові.
Проте В. Старосольський не абсолютизував значення
класового чинника в суспільному розвиткові, як це робили
марксисти. Він виокремлював три шляхи побудови держави:
на основі економічних інтересів, політичних інтересів і
національної єдності. У першому випадку утворення держа-
ви відбувається шляхом економічного відокремлення її від
метрополії (США). Утворення держави на основі політичних
інтересів передбачає захоплення політичної влади партією,
яка виступає від імені одного суспільного класу (СРСР).
Найкращим і єдино прийнятним для України шляхом
утвердження державності є утворення її на основі національ-
ної єдності (наприклад, як у Чехії на початку XX ст.).
Ідея В. Старосольського про необхідність урахування
соціально-класового чинника, інтересів усіх суспільних
класів і верств у розбудові державності є особливо актуальною
Для сучасної України. Ігнорування цього чинника є однією з
основних причин незначного впливу в Україні політичних
організацій націонал-демократичного і особливо націонал-
Радикального спрямування.
«•««««„^^^ 143