Сприяння науково-технічному прогресу в Україні та розвитку її
національної культури і освіти.4. Участь у вирішенні глобальних
проблем сучасності.5. Контакти з українською діаспорою.6.
Інформаційна функція.
135. Сучасні євроатлантичні інтеграційні орієнтири України:
дилема оцінок та шляхів реалізації.
У сучасному глобалізованому світі економічні, політичні й військові
проблеми багато країн світу не можуть вирішувати самостійно, а лише
спільними зусиллями з іншими державами. Україна також зіткнулася з
низкою проблем, які вона змогла б вирішити у процесі інтеграції до
європейських та євроатлантичних структур. Протягом останніх років в
українському суспільстві відбуваються політичні суперечки та дискусія
щодо набуття членства в Організації Північноатлантичного договору
(НАТО).
Для більшості європейських та євроатлантичних країн безпека нині
вимірюється не військовими термінами, а загрози безпеці становлять
нелегітимні уряди, корупція, організована злочинність, незахищеність
кордонів, незаконна торгівля (зброєю, наркотиками, людьми),
контрабанда, нелегальна міграція, етнічні та релігійні конфлікти,
виробництво зброї масового знищення, нестача природних ресурсів,
екологічні та техногенні катастрофи, і, звичайно, тероризм.
Нинішній розвиток політичного діалогу між Україною та ЄС
базується на впровадженні Україною Стратегії інтеграції до ЄС,
виконанні сторонами УПС та опрацюванні Плану дій в рамках
Європейської політики сусідства. Україна виходить з того, що реалізація
зазначеного документа має сприяти посиленню співпраці між Україною
та ЄС в умовах розширення, створити необхідні умови для переходу в
майбутньому до якісно нового рівня відносин з ЄС.
Отже, Україна вже в черговий раз стоїть перед доленосним вибором.
Бажання будувати стратегічне партнерство як із Заходом, так із Росією,
яке випробовували на практиці всі попередні уряди України, зрозуміле,
але неприйнятне за нинішніх умов. Яку б модель безпеки не прийняла
Україна, в будь-якому варіанті забезпечення національної безпеки і
пошук відповідей на нові виклики і загрози повинні здійснюватись в
межах коопераційної моделі, власне у системі колективної безпеки з
найбільш могутніми в економічному та військовому плані державами
світу. Визначення зовнішньополітичного курсу, який би цілком
відповідав національним інтересам України, водночас гарантуючи
безпеку і спираючись на підтримку населення, – доленосне завдання, що
стоїть перед нашою державою.
136. Українсько-російські відносини, їх стан та тенденції
розвитку.
Російська Федерація — держава-сусід України, кордон із якою
проходить на північному сході та сході країни. Відносини із нею мають
стратегічне значення для України і значною мірою визначають її
зовнішню, а часом і внутрішню політику. З часу розпаду Радянського
Союзу відносини між двома країнами часто були складними і наразі
перебувають у напруженні. Відносини двох держав за президентства
Леоніда Кучми були найбільш сприятливими і певною мірою
добросусідськими. Певний час урядам двох країн вдавалося домовлятися
із деяких важливих питань двосторонніх відносин: зокрема був
розділений Чорноморський флот, означений державний кордон і
укладений Великий договір 1997 р., за яким Росія відмовилася від
територіальних претензій і визнала існуючі кордони України.
Найгострішим із суперечливих питань останнього часу стало
протистояння в районі півострова Тузла (Крим). Останнім часом досить
часто виникають непорозуміння стосовно російської мови в Україні,
визнання Голодомору. Значне погіршення російсько-українських
відносин відбулося під час і особливо після Помаранчевої революції
2004 р. Офіційна Москва не тільки втручалася в президентські перегони
восени 2004 р., але й розцінила перемогу демократичних сил, як виклик
її впливу на терени України. Це знайшло своє продовження у відвертій
пропагандистській війні особливо під час газової кризи 2005 р. З того
часу за різних урядів України, стосунки між двома державами
залишалися напруженими, зокрема стосовно постачання російських
енергоносіїв через територію України та, визнання Голодомору 33-го
року геноцидом, можливого вступу України до НАТО та статусу
російської мови в Україні. Основним невдоволенням української
сторони залишається дуже часте втручання Росії у внутрішні справи
України.
Незважаючи на складні міждержавні відносини, на неформальному
рівні стосунки між українцями і росіянами залишаються здебільшого
позитивними та добросусідськими.
137. Прийняття України до ВТО (СОТ!) (2008 р). Перспектива та
проблематичність даного чинника для економіки України.
5 лютого 2008 р. на засіданні Генеральної Ради Світової організації
торгівлі прийнято рішення про приєднання України до Марракеської
угоди про заснування СОТ. Того ж дня Президент України Віктор
Ющенко та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до
організації.
У Верховної Ради було 5 місяців для ратифікації цієї угоди. У цей же
день було оприлюднено прес-реліз СОТ стосовно зобов'язань України.
10 квітня 2008 року Верховна Рада ратифікувала протокол про вступ
України до Світової організації торгівлі 411 голосами. 16 квітня МЗС
України направило ноту генеральному секретареві СОТ, в якій
повідомило керівництво СОТ про ратифікацію Протоколу про вступ
України до цієї організації. Також було ухвалено постанову Кабінету
Міністрів. 16 травня Україна стала 152-им офіційним членом СОТ.
На думку експертів, тривалі строки підготовки до вступу до СОТ
призвели до того, що різких змін в економіці приєднання України до цієї
організації не принесе.
Серед галузей, які отримають більше всього зиску, називають
металургію та хімію, які більше інших страждають від антидемпінгових
розслідувань на розвинених ринках.
У той же час аналітики фондового ринку прогнозують, що приєднання
України до СОТ збільшить приплив іноземних інвестицій у країну, які
повинні компенсувати в платіжному балансі можливий ріст імпорту.
138. Президентські і парламентські вибори 2004-2010 рр.: аналіз
політичних подій.
31 жовтня 2004 року відбулися вибори Президента України. 10
листопада були оголошені результати голосування: за Ющенка було
віддано більше 39% голосів, за Януковича – близько 39% голосів
(різниця – декілька десятих). 21 листопада проводився другий тур
виборів. Результати голосування дали підставу говорити про
фальсифікацію виборів.
25 листопада Верховний Суд призупинив процес передачі влади
новообраному президенту.
26 грудня відбулося переголосування другого туру. Підсумки: за
Ющенка – більше половини від кількості виборців, які взяли участь у
голосуванні.
Головний підсумок парламентських дострокових виборів 2007 року
для учасників виборчих кампаній зі стажем полягає у тому, що через ряд
об'єктивних і суб'єктивних чинників удвічі скоротилося число їх
учасників у порівнянні із попередньою кампанією півторарічної
давності.
Юлія Тимошенко за підсумками дострокових виборів опинилася в
найсприятливішій ситуації. Якщо «помаранчева» коаліція не
створюється, Президент втрачає свій електорат, його перебирає Юлія
Тимошенко. Опинившись в опозиції, вона поширює свій вплив, одержує
весь «помаранчевий» сегмент.
Верховна Рада призначила вибори на 17 січня 2010 року.
Підсумок Президентських виборів в Україні 2010, перший тур 17
січня:
Янукович В. Ф. – близько 35%, Тимошенко – 25%, Тігіпко С. Л. –
13%, Яценюк А.П. – 6-7%, Ющенко В. А. – 5%, інші кандидати набрали
менше 5% голосів. Другий тур виборів відбувся 7 лютого. За
результатами обробки 100% протоколів перемагає лідер опозиції Віктор
Янукович – близько 50%, Юлія Тимошенко – трохи більше 45 %. Проти
обох кандидатів проголосувало 4,36% громадян.
25 лютого 2010 р. відбулася інавгурація нового Президента України –
В. Ф. Януковича.
139. Світова економічна криза 2008-2010 рр. та її вплив на
соціально-економічні і політичні процеси в Україні.
Про виникнення глобальної економічної кризи в 2008 році свідчило
падіння показників ряду економічних індикаторів по всьому світу.
Зокрема, про виникнення кризи свідчили високі ціни на нафту, що
викликали як підвищення цін на продукти харчування (через залежність
виробництва харчових продуктів від цін на паливо-мастильні матеріали,
та використання продуктів рослинництва, етанолу та біодизеля для
виготовлення альтернативного палива) та глобальну інфляцію; іпотечна
криза в США що призвела до банкрутства великих інвестиційних та
комерційних банків з гарною репутацією в різних країнах світу;
поширення безробіття; та ймовірність глобальної рецесії. Виникнення
фінансової та економічної кризи в Україні стало очевидним восени 2008
року після погіршення ряду економічних показників та повідомлень про
фінансові проблеми ряду провідних комерційних банків країни. Так, ЗМІ
повідомляли про істотне скорочення попиту на залізо та сталь, що
призвело до зменшення обсягів експорту та надходження валюти до
Української економіки. Восени та на початку зими ціни на нерухомість
впали на 25 %, було призупинено понад 80 % будівельних проектів. За
оцінкою МВФ, обчислений у доларах США ВВП України за 2009 рік
скоротився на 35.6%. В першій половині червня 2009 урядом було
націоналізовано три «проблемні» банки: «Укргазбанк», «Родовід Банк»
та «Київ». Відповідно до загальної тенденції ціни на землю також впали.
Зниження відбулося в середньому на 50 %, подекуди і більше.
140. Політичні і соціально-економічні процеси в Україні після
президентських виборів 2010 р.
Вибори Президента України 2010 — чергові вибори Президента
України. Спочатку були призначені Верховною Радою України на 25
жовтня 2009 року, але ця дата була оскаржена Віктором Ющенком у
Конституційному Суді. Після того, як Конституційний Суд визнав таке
рішення протиправним, Верховна Рада призначила вибори на 17 січня
2010 року. Використовувалася система абсолютної більшості. У разі
відсутності кандидата, що набрав абсолютну більшість від числа тих, що
взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому змагалися двоє,
що набрали найбільше голосів. Але у 2-му турі для перемоги досить
було набрати голосів більше, ніж у суперника.
Підсумок Президентських виборів в Україні 2010, перший тур 17
січня:
Янукович В. Ф. – близько 35%, Тимошенко – 25%, Тігіпко С. Л. –
13%, Яценюк А.П. – 6-7%, Ющенко В. А. – 5%, інші кандидати набрали
менше 5% голосів. Другий тур виборів відбувся 7 лютого. За
результатами обробки 100% протоколів перемагає лідер опозиції Віктор
Янукович – близько 50%, Юлія Тимошенко – трохи більше 45 %. Проти
обох кандидатів проголосувало 4,36% громадян.
25 лютого 2010 р. відбулася інавгурація нового Президента України –
В. Ф. Януковича.
3 червня, президент Віктор Янукович підбив підсумки 100 днів
перебування на посаді глави української держави. Перший же
президентський ювілей Янукович відзначив 4 червня, прес-
конференцією. В палаці "Україна" Янукович оголосив свою концепцію
реформування держави. Разом із тим, напередодні президент вже
оголосив про початок першого етапу реформ в Україні та окреслив
головні з них. Зокрема, глава держави планує підвищити тривалість
життя в Україні, вивести Україну в 20-ку світових держав лідерів тощо.
Серед нинішніх своїх досягнень чинна влада назвала формування стійкої
парламентської коаліції та уряді й обіцяє, що Україна буде
прогнозованою та сильною державою. Водночас Україна фактично
відмовилася від вступу в НАТО, налагодила відносини з РФ і
продовжила перебування Чорноморського флоту Росії на своїй території,
що викликало неоднозначну реакцію в суспільстві.
1. Предмет і завдання курсу «Історія українського суспільства». Його
роль у підготовці фахівців економічного і юридичного профілю.
2. Методологічні засади, джерела вивчення курсу «Історія
українського суспільства».
3. Історичні та етнокультурні витоки формування східнослов’янської
спільноти на території України.
4. Східнослов’янські племінні княжіння на території України в V –
VIII ст. н.е. Започаткування державності.
5. Утворення Київської Русі. Роль в цьому процесі варязького і
слов’янського чинників. Норманська теорія і її сучасні оцінки.
6. Етапи розвитку Київської Русі, їх специфіка та особливості.
7. Перші київські князі: Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав. Їх
внутрішня і зовнішня політика.
8. Політичний устрій Київської Русі за князів Володимира і Ярослава.
Роль князя, дружини. Боярська рада.
9. Економічне життя Київської Русі в ХІ – першій половині ХІІ ст.
10. Соціальна структура суспільства Київської Русі в ХІ – першій
половині ХІІ ст.
11. Юридично-правові засади функціонування суспільства Київської
Русі. «Руська правда». «Правда Ярославичів».
12. Міжнародні зв’язки Київської Русі за князів Володимира і
Ярослава.
13. Формування феодальних соціально-класових відносин, їх вплив на
тенденції розвитку Київської Русі.
14. Релігійне життя Київської Русі. Історичне значення прийняття
християнства. Роль монастирів
15. Суспільно-політичні рухи. Ідеологія правителів Київської Русі.
16. Централізація Київської Русі за часи Володимира Мономаха.
17. Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
18. Зародження передумов формування української народності.
19. Культура, освіта Київської Русі.
20. Історичний вплив держави Київська Русь на формування
європейської цивілізації.
21. Історичні та політичні обставини утворення Галицько-Волинської
держави. Князь Роман Мстиславич.
22. Внутрішня і зовнішня політика князя Данили Галицького.
23. Культура Галицько-Волинської держави.
24. Причини занепаду Галицько-Волинської держави. Роль Галицько-
Волинської держави в історії Європи ХІІ- першій половині ХІV століть.
25. Початок, основні етапи та наслідки захоплення Литвою територій
давньоруських удільних князівств. Роль і місце в Литовській державі
українських земель.
26. Польська експансія на українські землі. Унії. Політичний,
соціально-економічний та правовий статус українських земель у складі
Речі Посполитої.
27. Процес остаточної інкорпорації українських земель до складу Речі
Посполитої. Передумови на наслідки Люблінської (1569 р.) унії.
28. Господарське життя на українських землях під владою Польщі.
Особливості суспільного та економічного життя українських міст.
Магдебурзьке право.
29. Соціально-класова структура українського суспільства у складі
Речі Посполитої. Процес закріпачення селянства. Литовські статути.
30. Берестейська (1596 р.) унія та її вплив на подальший розвиток
українського суспільства. Утворення братств. Їх роль і місце у
збереженні національного етносу.
31. Виникнення козацтва та утворення Запорозької Січі. Життя та
побут запорозьких козаків.
32. Організація реєстрового козацтва. Його роль у суспільно-
політичному житті українського народу.
33. Визрівання кризових відносин між українським суспільством та
польською адміністрацією наприкінці XVI - початку XVII с.
34. Повстання 1591-1596 рр. під проводом К. Косинського та С.
Наливайка.
35. Національно-визвольні повстання українського народу 20-30 рр.
XVII ст.
36. Розвиток культури, освіти, книгодрукування в Україні в ХVI –
першій половині XVII ст.
37. Причини, характер, рушійні сили, періодизація Української
національної революції.
38. Підготовка та початок визвольної війни під проводом
Б.Хмельницького. Воєнні події 1648 р. та їх суспільно-політичні
наслідки.
39. Воєнні та політичні передумови утворення Української
гетьманської держави. Державницька концепція Б.Хмельницького.
40. Політико-адміністративний устрій, органи влади і управління
гетьманської держави Б.Хмельницького.
41. Воєнно-політичні події на українських землях протягом 1651-1653
рр. та їх наслідки.
42. Основні напрями зовнішньої політики Б.Хмельницького.
43. Історичні обставини та хід Переяславської ради. Українсько-
російський договір та його оцінки в сучасній історичній літературі.
44.Суспільно-політичні причини та обставини розгортання
громадянської війни та поділу козацької України на два гетьманства
(вересень 1657р. – червень 1663р.). Українське суспільство в умовах
«великої руїни».
45. Боротьба за возз’єднання Української держави (червень 1663р. –
вересень 1676 р.). Внутрішня і зовнішня політика гетьманів
П.Дорошенка, Д.Многогрішного.
46. Історичні обставини міжнародно-правового поділуУкраїни між
Росією і Польщею. Андрусівське перемир’я (1667 р.). Мирний договір
(1686 р.)
47. Особливості української національної революції. Причини її
поразки та значення в історії України.
48. Українська національна революція в контексті європейського
революційного руху ХVI - XVII ст.
49. Гетьманщина наприкінці ХVII-XVIII ст.; кордони, населення,
адміністративно-територіальний, політичний та соціально-економічний
устрій.
50. Державотворча діяльність І.Мазепи.
51. Діяльність української політичної еміграції на початку XVIIІ ст .
Основні положення Конституції Пилипа Орлика.
52. Процес та наслідки інкорпорації України до складу Російської
імперії в XVIII ст.
53. Централізаторська політика Катерини ІІ до України. Причини та
обставини остаточної ліквідації Росією Гетьманщини.
54. Правобережна Україна в другій половині ХVII-XVIII ст.:
політичний та соціально-економічний розвиток.
55. Соціальні і національно-визвольні рухи на Правобережжі та в
Західній Україні в другій половині ХVII-XVIII ст.
56. Поділи Речі Посполитої. Зміни у політичному становищі
правобережних та західноукраїнських земель.
57. Реформи Марії-Терезії і Йосифа II кінця XVIII ст. та їх вплив на
західноукраїнські землі.
58. Розвиток української культури наприкінці ХVII- XVIII ст.
59. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці XVIII -
першій половині XIX ст.: адміністративно-територіальний устрій,
особливості соціально-економічного і політичного розвитку
60. Характер політичної влади російського уряду. Суспільно-
політичні рухи Наддніпрянської Україні: їх прояви і значення.
61. Національне відродження Наддніпрянської України. Діяльність
перших політичних організацій. Кирило-Мефодіївське братство.
62. Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ
українських земель у складі Австрійської імперії в першій половині ХІХ
ст. Населення західноукраїнських земель. Національне і соціальне
становище українців.
63. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях в
першій половині ХІХ ст. Вплив революції 1848-1849 рр. на соціально-
економічне і політичне становище українців.
64. Національно-політичний рух українців у Галичині і Буковині під
час революції 1848–1849 рр.
65. Розвиток української культури наприкінці XVIII - у першій
половині XIX ст.
66. Ліберальні реформи 1860–70-х рр. в Росії та специфіка їх
реалізації в Україні. Соціально-економічний і політичний розвиток
підросійської України на етапі становлення капіталізму.
67. Соціально-економічний і політичний статус українських земель у
складі імперії Габсбургів. Конституційні реформи 1860-х рр., їх вплив на
українську суспільність.
68. Передумови та тенденції формування української нації у складі
Російської та Австро-Угорської імперій.
69. Формування політичної свідомості українців в системі суспільно-
політичних Росії і Австро-Угорщини (др. пол. ХІХ – початок ХХ ст.).
70. Передумови та специфіка українського національно руху в
Російській імперії на етапі становлення індустріального суспільства.
Хлопомани. Громадівський рух.
71. Розвиток культурно-освітнього і національно-політичного руху у
західноукраїнських землях в др. пол. ХІХ - початку ХХ ст.
72. Суспільно-політична та національна проблематика в програмах
українських та загальноросійських політичних партій на зламі ХІХ-ХХ
ст.
73. Політизація українського національного руху Надднірянської
України наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Студентський рух. Братство
тарасівців.
74. Революція 1905-1907 рр і Україна. Українські громади у І та ІІ
російських Думах.
75. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та
суспільно-політична ситуація.
76. Перша світова війна і Україна. Відношення до війни соціальних і
національних прошарків та політичних організацій українського
суспільства.
77. Політика урядів Австро-Угорщини і Російської імперії в
українському та польському питанні у роки Першої світової війни.
78. Політична ситуація в Україні після Лютневої (1917 р.) буржуазно-
демократичної революції. Суспільно-політичні сили та інститути влади в
Україні на етапі 1917 – початку 1918 рр.
79. Українська Центральна Рада та Генеральний секретаріат – перші
державні структури відродженої України. Склад, політична програма,
універсали УЦР.
80. Українська держава гетьманської доби: зовнішня і внутрішня
політика П.Скоропадського.
81. Політичні обставини утворення ЗУНР. Внутрішня і зовнішня
політика, історичне значення ЗУНР.
82. Утворення Директорії УНР, її реформи і зовнішньополітичні
орієнтації.
83. Причини поразки та історичні уроки української національно-
демократичної революції 1917-1920 рр.
84. Брест-Литовська конференція та українське питання.
85. Встановлення радянської влади в Україні: передумови, причини,
наслідки.
86. Економічна та суспільно політична кризарадянського суспільства
на початку 1920-х рр.: пошуки виходу. Нова економічна політика, її суть
та особливості впровадження в Україні.
87. Кооперативний рух в Україні на етапі 1920-х рр.: особливості в
УСРР і на західноукраїнських територіях.
88. Політика українізації в УСРР. Її зміст і результати.
89. Формування та діяльність інституцій радянської влади в Україні.
Радянська Україна у Конституціях СРСР (1924 і 1936 рр.) й УСРР(УРСР)
1925, 1929 і 1937 рр.
90. Міжнаціональні відносини і релігійне життя в УСРР у 1920-1930-
ті рр.
91. Партійно-політична система Радянської України в 1920-ті рр.,
передумови та шляхи її трансформації у командно-адміністративний
апарат. Сталінські репресивні заходи та їх наслідки для українського
суспільства.
92. Центри української еміграції в Польщі, Чехословаччині й Румунії.
Діяльність української політичної й військової еміграції.
93. Суспільно-політичне життя на західноукраїнських територіях у
1920-ті рр. Політика пацифікації Ю. Пілсудського в Східній Галичині.
94. Суперечливість соціально-економічного розвитку українського
суспільства в умовах сталінізму. Економічні перетворення у
промисловості: індустріалізація, її передумови, хід здійснення, наслідки.
95. Колективізація: мотиви, хід здійснення, результати. Економічні та
соціальні наслідки колективізації в Україні.
96. «Культурна революція», її зміст та шляхи реалзіації в Україні.
97. Діяльність українських політичних партій і рухів на
західноукраїнських територіях у 1930-ті рр. Комуністичний рух.
Особливості функціонування націоналістичних організацій.
98. Карпатська Україна як спроба створення Української держави у
1938-1939 рр.
99. Українське питання в політиці держав Європи напередодні Другої
світової війни.
100. Українські землі у військово-політичних планах Німеччини та
СРСР. Наслідки реалізації німецько-радянських домовленостей стосовно
України.
101. Радянізація західноукраїнських земель (1939-1941 рр.).
102. Напад фашистської Німеччини на СРСР. Причини поразок
Червоної Армії у перші місяці війни. Оборонні бої в Україні 1941-1942
рр.
103. Всенародна боротьба проти німецько-фашистських окупантів на
території України. Партизанський і підпільний рух. Внесок українського
народу у становлення радянського тилу в роки Великої вітчизняної
війни;
104. Створення та діяльність в роки Другої світової війни ОУН-УПА.
105. Україна в дипломатії країн-учасниць антигітлерівської коаліції.
106. Визволення України від фашистських загарбників. Формування
кордонів УРСР під час та по закінченні Другої світової війни.
107. Депортація населення з території України та Криму (1944 р.).
108. Внесок українського народу в перемогу над нацистською
Німеччиною.
109. Повоєнна вiдбудова та соцiально-полiтичний розвиток України
(1945-1952 рр.).
110. «Ждановщина» в Україні: ідеологічний наступ тоталітарного
режиму на суспільство і культуру.
111. Радянiзацiя захiдних областей України у повоєнний період.
Лiквiдацiя повстанського руху.
112. УРСР в перiод десталiнiзацiї (1953-1964рр): напрямки
реформування.
113. Розширення повноважень Української РСР у складі СРСР в
період десталінізації.
114. Культурне життя в Україні (1953-1964рр.). «Шістдесятники»,
причини виникнення, діяльність.
115. Посилення системноi кризи тоталiтарного ладу (серед. 60-х—
початок 80-х рр.).
116. Етносоцiальнi процеси в УРСР у перiод загострення кризи
радянськоi системи 1960-1980-х рр.
117. Полiтична опозицiя другоi пол. 60-х — сер. 80-х рр.в Україні:
програмнi та органiзацiйнi засади.
118. Політика русифікації України в 60-х – 80-х роках. Наслідки цього
процесу для української нації.
119. Концепцiя і шляхи «перебудови» в СРСР i Украiна.
120. Стан української економіки у другій половині 1980-х років та
назрівання економічної кризи.
121. Суспільно-політичні процеси в Україні в період «перебудови».
Розгортання руху за національне відродження. Формування передумов
незалежностi України.
122. Студентський і молодіжний рух в Україні в умовах перебудови.
123. Виникнення Народного Руху України за перебудову. Роль цієї
організації у розвиткові політичних подій в республіці протягом 1989-
1991 рр.
124. Становлення багатопартiйної системи в Українi на етапі
перебудови. Класифiкацiя полiтичних партiй. Характер
багатопартiйностi.
125. Спроби державного заколоту в Москві в серпні 1991 р.
Проголошення державної незалежності в Україні.
126. Декларацiя про державний суверенітет України та Акт
проголошення незалежності України, їх основні положення та сучасні
оцінки.
127. Об’єктивні та суб’єктивні причини руйнації господарського
механізму після проголошення державної незалежності України.
128. Тенденції трансформаційних змін економіки України в умовах
незалежності: від здобутків до прорахунків.
129. Формування інститутів державної влади України після
проголошення незалежності. Прийняття Конституції України, її
значення.
130. Особливості конституційного процесу в Україні 1996-2004 рр.
Причини та шляхи подолання системного протистояння державно-
владних гілок.
131. Політичні партії незалежної України. Проблема взаємодії
суспільства і влади. Особливості та перспективи поглиблення суспільної
демократії в Україні..
132. Етнонаціональний склад населення України. Міжнаціональні
відносини. Проблема громадянських і політичних прав національних
меншин.
133. Міжконфесійні відносини незалежної України.
134. Концептуальні основи і пріоритети зовнішньої політики України.
135. Сучасні євроатлантичні інтеграційні орієнтири України: дилема
оцінок та шляхів реалізації.
136. Українсько-російські відносини, їх стан та тенденції розвитку.
137. Прийняття України до ВТО (2008 р). Перспектива та
проблематичність даного чинника для економіки України.
138. Президентські і парламентські вибори 2004-2010 рр.: аналіз
політичних подій.
139. Світова економічна криза 2008-2010 рр. та її вплив на соціально-
економічні і політичні процеси в Україні.