-
бог
грому, Дажбог
(Хоре)
- бог сонця, Стри-
бог - бог вітру, Сварог - бог вогню і т. д. По-
ряд з цим у язичницькому пантеоні були боги,
пов'язані з культом предків - Род і Рожаниця,
домовики і т. ін. Ці вірування були пережит-
ками патріархальної епохи.
З культом язичницьких богів були пов'я-
зані численні обряди: сезонні, наприклад вес-
няні свята, які збігалися з пробудженням при-
роди і початком польових робіт; літні свята,
які ввійшли пізніше до християнського куль-
ту, насамперед свято Івана Купала; зимові свя-
та родючості (колядки) тощо; обряди, пов'я-
зані з тією або
іншою
подією
в
житті
людини
- весільні, похоронні та ін.
З утворенням класового суспільства, відно-
сини, які існували в самому суспільстві, відби-
ваються на язичницькій ідеології. Язичниць-
ка релігія почала набувати іншого характеру.
Перун стає богом князя і дружини. Робиться
спроба поставити його над іншими богами як
верховного бога. Пристосування язичницької
релігії до нових умов знайшло яскравий вияв
у діяльності князя Володимира Великого, який
прагнув створити загальноруський язичниць-
кий пантеон під зверхністю Перуна. Але спро-
ба Володимира реформувати язичницьку ре-
лігію не мала успіху. Як релігія первіснооб-
щинного ладу, вона вже віджила свій вік, і
пристосувати її до ідеології класового сусп-
ільства було не так просто. У зв'язку з цим
постало питання про введення на Русі однієї з
монотеїстичних релігій. В конкретних істо-
ричних умовах того часу найбільш прийнят-
ною релігією для Русі виявилось християнство,
яке почало проникати на Русь задові о до Во-
лодимира.
Дохристиянська культура на Русі була пи-
семною. Принаймні з середини XI ст. слов'-
янські племена користувалися примітивним
піктографічним письмом. Пізніші джерела
згадують "руські письмена", які існували ще
до появи слов'янської азбуки.
Християнський
період
Запровадження християнства сприяло
піднесенню культури українських земель, по-
ширенню писемності, освіти, наукових знань,
розвитку літератури і мистецтва. Християн-
ство об'єднало під своєю егідою майже всі
галузі культури. Саме храми і монастирі
були одночасно осередками літописання, ос-
віти, бібліотеками, центрами творення мис-
тецьких цінностей.
\
Писемність. Література.
Після прийняття християнства в українсь-
ких землях поширюється алфавіт, створений
болгарськими просвітниками Кирилом і Ме-
фодієм ("кирилиця"), що прискорило розви-
ток писемної культури.
Поряд з перекладною (грецькою та східною)
з'являється оригінальна література.
її
пам'ят-
ками, перш за все, є власні історичні твори -
літописи.
Це,
передусім, "Повість минулих
літ", створена на початку XII ст. Величезний
фактичний матеріал, чіткість композиції та
багатство мови дозволяють вважати цей літо-
пис однією з видатних пам'яток світової куль-
тури. "Повість..." пройнята ідеєю єдності Русі
під владою київського князя перед загрозою
половецьких орд, сповнена почуттям любові
до рідної землі. Пізніше, у
ХІІ-ХШ
ст.
літо-
писці зосереджують свою увагу в основному
на місцевих подіях. Кожен літопис набуває
яскравих індивідуальних особливостей, що
виявляються в його політичній спрямованості,
у стилі викладу, мові. Історію південнорусь-
ких князівств XII ст. викладено, зокрема, в
Київському літописі. У Галицько-Волинсько-
му літописі йдеться про політичне життя га-
лицької держави у XIII ст. Йому властиві риси,
характерні для західноукраїнського літопи-
сання: відчутніший вплив європейських
хронік, менша кількість роздумів релігійного
змісту.
Одна з найдавніших пам'яток руської літе-
ратури, що дійшла до нас, - видатний філософ-
ський твір "Слово про закон і благодать" мит-
рополита Київського Іларіона (30-40-х
pp.
XI
ст.) У жанрі проповіді автор обґрунтовує дум-
ку про те, що всі християнські народи рівні
між собою незалежно від того, хто і коли
прийняв християнство, а всесвітня історія є
історією переходу від життя, описаного в Ста-
рому Завіті ("закон"), до християнства ("бла-
годать").
Цікавим зразком повчальної літератури є
"Повчання Володимира Мономаха своїм
дітям" (поч. XII ст.). Це своєрідний заповіт, у