Тихоненко Д.Г. Геологія з основами мінералогії

Подождите немного. Документ загружается.

130

Найпоширенішими є два мінерали сульфіди заліза — пірит та піро-

тин, на частку яких припадає 3/4 маси усіх мінералів групи.

Більшість сульфідів мають подібні фізичні властивості. Для ба-

гатьох із них характерними є: металічний блиск; незначна твердість

(від 2 до 4) за винятком сульфідів заліза (піриту, піротину), твер-

дість яких становить 6 – 7, і молібденіту твердістю 1 – 2; велика

щільність (понад 3,5 г/см

); непрозорість; електропровідність.

Походження цих мінералів переважно гідротермальне, може бу-

ти магматичним (скарнове) та екзогенним. Гіпергенні сульфіди

утворюються у відновлювальних умовах внаслідок життєдіяльності

мікроорганізмів і за наявності сірководню (Н

S). Вони стійкі тільки

в умовах утворення, тобто на глибині земної кори, в зоні гіпергенезу

піддаються вивітрюванню, легко окиснюються з утворенням окси-

дів, гідроксидів, кислот, солей (карбонатів, сульфатів, силікатів).

Переважна більшість руд кольорових металів представлена їх

сульфідами, тому родовища цих металів мають промислове значен-

ня.

Пірит FeS

(залізний, або сірчаний, колчедан). Назву дістав у

50 р. н.е. від грецького слова πνρίτης — обпалений вогнем (внаслідок

удару по мінералу сталевим предметом він випускає яскраві іскри).

Найпоширеніший мінерал класу сульфідів.

Хімічний склад

, %: Fe — 46,6, S — 53,4, домішки Cu, Zn, Ag, Au

та ін.

Фізичні властивості

Блиск .......................................................металічний

Твердість .................................................6,0 – 6,5

Спайність ................................................відсутня, недосконала

Злам.........................................................нерівний, інколи раковистий

Колір ........................................................солом’яно-жовтий, бура мінливість

Риска........................................................бурувато- або зеленкувато-чорна

Прозорість ...............................................непрозорий, крихкий

Щільність ................................................4,9 – 5,2 г/см

Діагностичні ознаки

: солом’яно-жовте забарвлення, кубічна або

пентадодекаедрична зі штриховкою на гранях форма кристалів, ве-

лика твердість, поганий провідник струму. Від халькопіриту різ-

ниться формою кристалів, більшою твердістю, світлішим забарв-

ленням, від марказиту — формою кристалів. Від удару викидає іск-

ри, має запах сірчистого ангідриду.

Форми виділення

. У земній корі трапляється у вигляді друз,

вкраплень в гірських породах, зернистих мас. В осадових породах

пірит нерідко виявляють у кулеподібних конкреціях із радіально-

променевою будовою жовен.

Походження різноманітне: магматичне, контактно-метасоматич-

не, гідротермальне, метаморфічне, осадове. Утворення піриту в оса-

дових породах пов’язане з виділенням його з поверхневих водних

131

розчинів, які містять різні розчинні солі заліза. Ці солі за наявності

великої кількості органічних речовин у породах під дією вуглецю

органічних речовин піддаються відновленню з утворенням FeS

—

піриту. Тому спостерігаються псевдоморфози піриту на різних орга-

нічних рештках (дерево, кістки, черепашки молюсків тощо). Пірит

може утворюватись на дні різних водойм, боліт, озер, морів, там де

за нестачі кисню відбувається гниття органічних речовин. Спочатку

сульфід заліза виділяється у формі особливої колоїдної односірчис-

тої маси чорного кольору (гідротроіліту FeS

•

O), яка з часом пе-

ретворюється на мельниковіт, а потім на марказит або пірит. Су-

часними методами гідротроіліт не вивчений, тому його конституція

залишається проблематичною.

Схему процесу відновлення сульфатів можна уявити так:

(SO

)

+ H

O + C = 2FeSO

+ H

+ CO;

FeSO

+ H

+ CO + 3C = FeS

+ 4CO

+ H

Ці процеси можуть відбуватися й за участю особливих сіркобак-

терій (Beggiаtoa).

У зоні окиснення пірит малостійкий. Під дією кисню і води пірит,

марказит піддаються вивітрюванню з утворенням гідроксидів залі-

за, здебільшого лимоніту, сірчаної кислоти, сульфатів, карбонатів:

FeS

+ H

O + 7O = FeSO

+ H

;

12FeSO

+ 3H

O + 6O = 4Fe

(SO

)

+ 2Fe

•3H

Виділена внаслідок вивітрювання Н

бере активну участь у

процесах осадового мінералоутворення, наприклад перетворює гли-

нисті породи на алуніти (галунове каміння KAl

(SO

)

(OH)

), зумов-

лює підкислення ґрунтового розчину в ґрунтах.

Великі

родовища

піриту знаходяться на Уралі, Алтаї (Росія), в

Азербайджані, Іспанії, Норвегії. Мінерал досить поширений і в

Україні.

Застосування

. Пірит є важливою сировиною для отримання сір-

чаної кислоти, яку використовують і для виробництва фосфорних

добрив. Після випалювання недогарки застосовують як залізну ру-

ду, у сільському господарстві піритні недогарки, що містять мідь,

використовують як мідні мікродобрива.

Марказит FeS

(променистий колчедан). Марказит — поліморф-

ний різновид FeS

, що кристалізується в ромбічній сингонії.

На відміну від піриту ніколи не трапляється в кубічних криста-

лах. Кристали марказиту таблитчасті, інколи короткостовпчасті,

списоподібні. Чорні порошкоподібні різновиди називають

мельни-

ковітом

Самостійних родовищ не утворює, як і пірит є шкідливою доміш-

кою у вугіллі, глинах.

Фізичні властивості

такі самі, як і у піриту. Трапляється рідше.

132

Діагностичні ознаки

: псевдоморфози на органічних рештках,

конкреції, жовна, велика щільність, дряпає сталь, скло, на відміну

від піриту на свіжому зламі має зеленкуватий відтінок.

Зазнає вивітрювання з утворенням гідроксидів заліза (лимоніту),

сульфатів, карбонатів, сірчаної кислоти.

Халькопірит CuFeS

(мідний колчедан). Назва походить від гре-

цьких слів χαλ́χæός — мідь, πνρίτης — вогонь.

Хімічний склад,

%: Cu — 34,6, Fe — 30,5, S — 34,9. Містить до-

мішки Au, Ag, Sn.

Фізичні властивості

Блиск .......................................................металічний

Твердість .................................................3,5 – 4,0

Спайність ................................................недосконала

Злам.........................................................нерівний, раковистий

Колір ........................................................латунно-жовтий, мінливість строката

Риска........................................................чорна, зеленкувато-чорна

Прозорість ...............................................непрозорий

Щільність ................................................4,2 г/см

Діагностичні ознаки

: латунно-жовте забарвлення, зеленкувато-

чорна риска, строката мінливість. Від піриту різниться темнішим

забарвленням, меншою твердістю, відсутністю кубічних кристалів,

залишається подряпина від ножа.

Форми виділення

. В земній корі трапляється у вигляді суцільних

зернистих мас або вкраплень.

Походження

різноманітне: магматичне, скарнове, екзогенне

(осадове), найчастіше гідротермальне.

На поверхні земної кори нестійкий, піддається вивітрюванню,

в результаті чого утворюються: самородна мідь, халькозин

(Cu

)

, ковелін (CuS), куприт (Cu

O), малахіт (CuCO

•Cu(OH)

азурит (2CuCO

•Cu(OH)

), халькантит (CuSO

•5H

O), хризокола

(Cu

(OH)

[Si

]•

O). Залізо халькопіриту переходить у мелан-

терит (залізний купорос) FeSO

•7H

O і лимоніт Fe

•

Родовища

халькопіриту знаходяться на Уралі, Кавказі, Алтаї, в

Закавказзі, Середній Азії, США. Мінерал поширений в Україні, але

не утворює значних родовищ.

Застосування

. Практичне значення полягає в тому, що цей міне-

рал є найважливішою рудою міді. Мідні препарати (мідний купо-

рос) використовують як засіб захисту рослин (бордоська рідина), у

ветеринарії при захворюванні тварин на лизуху.

Галеніт PbS (свинцевий блиск). Назву дав Пліній у 77 р. н.е. за

латинською назвою «свинцева руда», або «свинцева окалина», яка

залишається після виплавляння свинцю.

Хімічний склад,

%: Pb — 86,6, S — 13,4, домішки Ag, Cu, Zn та ін.

133

Фізичні властивості

Блиск .......................................................металічний

Твердість .................................................2 – 3

Спайність ................................................досить досконала по кубу

в трьох напрямках

Злам.........................................................ступінчастий

Колір ........................................................свинцево-сірий

Риска........................................................сіра

Прозорість ...............................................непрозорий

Щільність ................................................7,4 – 7,6 г/см

Діагностичні ознаки

: невелика твердість, досконала спайність,

велика щільність, легкоплавкий, розчинний у HNO

, слабко елект-

ропровідний.

Форми виділення

. В природі трапляється у вигляді окремих кри-

сталів, друз або утворює зернисті суцільні маси.

Походження

переважно гідротермальне, метасоматичне, осадове.

В осадових породах може бути у вигляді вкраплень, псевдоморфоз

на окремих мінералах і органічних рештках.

У зоні окиснення нестійкий, піддається вивітрюванню з утворенням

церуситу (PbCO

), англезиту (PbSO

), піроморфіту (Pb

Сl(PO

)

) та ін.

Мінерал

поширений

на Алтаї, в Якутії, Забайкаллі, на Кавказі,

в Таджикистані, середньо поширений в Україні (Прикарпаття і За-

карпаття).

Застосування

. Галеніт — головна руда для видобування свинцю і

срібла.

Сфалерит ZnS (цинкова обманка). Назва мінералу походить від

грецького слова σφαλερός — обманливий.

Хімічний склад

, %: Zn — 67,06, S — 32,94 %, як правило містить

домішки Fe (до 20 %), Mn, Cu, Cd, Pb, Mg, Ga, Sn та ін.

Фізичні властивості

Блиск .......................................................алмазний, у темних різновидів

металоподібний

Твердість .................................................3 – 4

Спайність ................................................досконала

Злам.........................................................ступінчастий

Колір ........................................................жовтий, зеленкуватий, червонуватий,

коричневий, безбарвний

Риска........................................................жовта, бура

Прозорість ...............................................непрозорий

Щільність ................................................3,5 – 4,2 г/см

Діагностичні ознаки

: алмазний блиск, досконала спайність, ізо-

метрична форма кристалів.

Форми виділення

. Окремі кристали, двійники, суцільні, зернис-

ті, зрідка прихованокристалічні агрегати.

Походження

: гідротермальне, екзогенне — в осадових породах,

інколи в родовищах вугілля.

У поверхневій частині земної кори піддається вивітрюванню (окис-

ненню) з утворенням вторинних мінералів: смітсоніту (ZnCO

), гемі-

форфіту (Zn

[Si

](OH)

•H

O), гідроцинкіту (Zn

[(OH)

]

та ін.

134

Поширений

у Росії, в Україні (Нагольний кряж Донбасу), у США,

Швеції, Польщі, Іспанії та ін.

Застосування

. Сфалерит — важлива руда цинку, з якої добува-

ють різні метали, що містяться в ній як домішки.

Цинк входить до складу отрутохімікатів (зооцидів); 0,01 – 0,03%-м

розчином сульфату цинку проводять передпосівну обробку насіння

кукурудзи та інших однорічних рослин, обприскують багаторічні

насадження. ZnSO

застосовують як добриво, що містить мікроеле-

мент цинк. ZnSO

та ZnO використовують з лікувальною метою для

людини, тварин.

Арсенопірит FeAsS

(миш’яковий колчедан). Назва походить від

латинського слова arsenium — арсен.

Хімічний склад

, %: Fе — 34,3, As — 46,0, S — 19,7.

Фізичні властивості

Блиск .......................................................металічний

Твердість .................................................6

Спайність ................................................недосконала

Злам.........................................................нерівний, зернистий

Колір ........................................................олов’яно-білий до сталево-сірого

Риска........................................................сірувато-чорна

Прозорість ...............................................непрозорий

Щільність ................................................6,0 г/см

, крихкий

Діагностичні ознаки

: олов’яно-білий, сріблясто-білий колір, висока

твердість, форма кристалів — стовпчасті, голчаті з різкою поздовж-

ньою штриховкою. При ударі сталевим предметом випускає іскри з

характерним синюватим димом і часниковим запахом арсену.

Походження

: гідротермальне, контактово-метасоматичне. В зем-

ній корі окиснюється і переходить у землистий мінерал брудно-

зеленого кольору — скородит Fe[AsO

]•2H

Форми виділення

. Добре виявлені призматичні кристали, зерни-

сті агрегати.

Родовища

відкрито на Уралі, в Казахстані, Таджикистані, За-

байкаллі, Швеції, Україні.

Застосування

. З арсенопіриту добувають арсен, потрібний для

знищення шкідників сільськогосподарських рослин, використову-

ють у медицині і хімічній промисловості.

Аурипігмент As

. Назву дав Ю.Г. Валеріус у 1747 р. від латин-

ського слова аuripigmentum — золота фарба (за забарвленням міне-

ралу і за припущення вмісту золота в ньому).

Хімічний склад

, %: As — 61, S — 39.

Фізичні властивості

Блиск .......................................................перламутровий, алмазний до жирного

Твердість .................................................1,5 – 2,0

Спайність ................................................досить досконала

Злам.........................................................рівний, ступінчастий

Колір ........................................................лимонно-жовтий

Риска........................................................лимонно-жовта, світліша

за забарвлення мінералу

Прозорість ...............................................просвічує в тонких краях

Щільність ................................................3,5 г/см

135

Діагностичні ознаки

: яскравий лимонно-жовтий колір, низька

твердість, досить досконала спайність, сильний алмазний і перла-

мутровий блиск.

Форми виділення

. В природі трапляється у вигляді землистих,

зернистих мас, налетів.

Походження

мінералу гідротермальне.

В земній корі піддається окисненню і переходить в арсеноліт

Родовища

аурипігменту знаходяться в Грузії, Якутії, Греції, Ру-

мунії, Туреччині, Ірані, США.

Застосування

. Всі сполуки арсену отруйні, тому є сировиною для

отримання оксиду арсену, який використовують для боротьби зі

шкідниками (гризунами) сільського господарства. Аурипігмент —

руда арсену. Його також використовують для виготовлення жовтої

фарби, в піротехніці (бенгальські вогні).

Реальгар AsS. Назву дав Ю.Г. Валеріус у 1747 р., походить від

арабських слів Raj al ghar — шахтний пил, або пил копальні.

Хімічний склад

, %: As — 70,1, S — 29,9.

Фізичні властивості

Блиск .......................................................алмазний, смолистий до жирного

Твердість .................................................1,5 – 2,0

Спайність ................................................досконала

Злам.........................................................ступінчастий

Колір ........................................................оранжево-червоний, яскраво-червоний

Риска........................................................світло-оранжева

Прозорість ...............................................свіжі зразки прозорі

Щільність ................................................3,55 г/см

Діагностичні ознаки

: низька твердість, червоний колір, світло-

оранжева риска, асоціює з аурипігментом.

Форми виділення

. В природі трапляється у вигляді друз, наетів,

зернистих, землистих мас.

Походження

гідротермальне. Трапляється як продукт сублімації

при вулканізмі.

За тривалого і сильного освітлення реальгар руйнується і пере-

ходить в аурипігмент:

AsS + O

→ As

+ As

Реальгар Аурипігмент Арсеноліт

Родовища

реальгару знаходяться в Закарпатті, Грузії, Туреччи-

ні, Румунії, Греції, Італії, США.

Застосовують

реальгар як руду арсену.

Кіновар HgS. Назва походить від арабського слова «киннаба-

рис» — драконова кров.

Хімічний склад

, %: Hg — 86,2, S — 13,8. Як домішки іноді міс-

тить глини, бітумінозні органічні речовини, внаслідок чого забарв-

люється у темний колір.

136

Фізичні властивості

Блиск .......................................................алмазний, металоподібний

Твердість .................................................2,0 – 2,5

Спайність ................................................досконала

Злам.........................................................ступінчастий

Колір ........................................................червоний, мінливість свинцево-сіра

Риска........................................................червона

Прозорість ...............................................у тонких краях прозорий

Щільність ................................................8,0 – 8,2 г/см

, крихкий

Діагностичні ознаки

: низька твердість, червоний колір, червона

риска, велика щільність, за нагрівання в пробірці виділяє ртуть.

Форми виділення

. В природі сполуки ртуті трапляються у вигля-

ді вкраплень, порошкоподібних примазок, налетів, зернистих і зем-

листих мас.

Походження

гідротермальне.

У зоні гіпергенезу на відміну від інших сульфідів відносно стій-

ка, тому трапляється в алювіальних пісках (розсипищах).

Найбільше

родовище

кіноварі на Донбасі (Україна), відомі також

родовища в Забайкаллі, Середній Азії, Західному Сибіру, Іспанії,

Італії, Югославії, США, Китаї.

Застосування

. Кіновар є майже єдиною рудою ртуті, а також

природною фарбою. У сільському господарстві використовують для

виробництва бактерицидів для боротьби з бактеріями, що виклика-

ють хвороби рослин.

Молібденіт MoS

(молібденовий блиск). Назву дав Дена у 1837 р.

Хімічний склад

, %: Mo — 60,0, S — 40,0.

Фізичні властивості

Блиск .......................................................металічний, жирний на дотик

Твердість .................................................1,0 – 1,5

Спайність ................................................досконала

Злам.........................................................нерівний

Колір ........................................................свинцево-сірий

Риска........................................................сіра із зеленкуватим, блакитним

відтінком

Прозорість ...............................................непрозорий

Щільність ................................................4,62 – 4,73 г/см

Діагностичні ознаки

: металічний блиск, низька твердість, доско-

нала спайність, на відміну від графіту дає сіру з блакитним відтін-

ком риску.

Форми виділення

. В природі трапляється у вигляді листуватих,

лускуватих, зірчастих агрегатів.

Походження

магматичне, гідротермальне, пневматолітове.

У земній корі піддається окисненню з утворенням молібденової

вохри (феримолібдиту) Fe[MoO

]•7H

O і повеліту Сa[MoO

Родовища

скарбового типу знаходяться на Північному Кавказі,

кварцові жили з молібденітом — у Забайкаллі. Є молібденові руди в

Казахстані, Красноярському краї. Найбільші родовища — в США.

Родовища молібденіту відомі в Китаї, Норвегії та інших країнах.

137

Застосування

. Молібденіт — єдине джерело молібдену. Його

широко застосовують у металургії, для виготовлення реактивів,

у фарбовій промисловості, з молібдену виробляють молібденові

добрива (молібдат амонію (NH

)

MoO

або молібдат натрію

MoO

3.7.3. Клас оксидів і гідроксидів

Оксиди

— сполуки елементів з киснем; до складу гідроксидів

входить також вода. Клас оксидів і гідроксидів об’єднує близько

200 мінералів: кварц, опал, гематит, лимоніт, корунд, боксит, пі-

ролюзит та ін. На частку цих мінералів припадає до 17 % усієї ма-

си земної кори. Загальна маса одного лише кремнезему становить

12,6 % маси земної кори, а загальна маса оксидів і гідроксидів за-

ліза — 3,9 %. Найбільше значення мають оксиди і гідроксиди

алюмінію і мангану.

За хімічним складом вільні оксиди поділяють на прості (

) і складні, для яких характерні подвійні сполуки типу

O•

, та водні і безводні. Серед них поширений ізоморфізм,

який спостерігається між Fe

, Mn

, Fe

, Al

, Cr

, Nb

і Ta

. Гід-

роксиди містять гідроксильні групи (ОН

–

) або воду (Н

О).

Більшість із цих мінералів мають неметалічний блиск, високу

твердість (> 5,5), різноманітний колір, для деяких із них діагности-

чною ознакою є колір риски, щільність пов’язана з хімічним скла-

дом і тому коливається від 2,3 до 8,2.

Походження мінералів цього класу різноманітне — магматичне,

пегматитове, гідротермальне (корунд, гематит, магнетит, кварц та

ін.), метаморфічне (кварц, гематит та ін.). Проте більшість із них

мають екзогенне походження, тобто утворюються внаслідок вивіт-

рювання мінералів ендогенного походження. В умовах кори вивіт-

рювання багато з них стійкі, тому накопичуються в розсипищах (ма-

гнетит, каситерит та ін.).

Оксиди часто трапляються у вигляді окремих кристалів, зернис-

тих, пухких землистих мас, порошкоподібних агрегатів, інколи при-

хованокристалічних або колоїдних мас.

Гідроксиди заліза, мангану, алюмінію (лимоніт, боксит та ін.)

утворюються в корі вивітрювання і мають вигляд прихованокриста-

лічних і колоїдних мас.

Більшість мінералів цього класу є важливими рудами заліза,

хрому, мангану, алюмінію, титану, олова, урану та ін. Вони входять

до складу мінеральної частини ґрунту і впливають на забарвлення і

властивості ґрунтів.

Клас оксидів поділяють на підкласи. Розглянемо найпоширеніші

з них: оксиди силіцію, заліза, алюмінію, мангану.

138

Підклас оксидів і гідроксидів силіцію

До цього підкласу входять такі мінерали:

кварц SiO

— кристалічний;

халцедон SiO

— прихованокристалічний;

опал SiO

•

O — аморфний.

Кварц SiO

. Походження назви цього мінералу точно не відоме:

деякі дослідники вважають, що вона пов’язана з давньо-

слов’янським словом twardy — твердий камінь; інші стверджують,

що вона походить від німецького слова Querklufterz — руда січних

жил.

Хімічний склад

, %: Si — 46,7, O — 53,3. Деякі різновиди кварцу є

майже хімічно чистими, але часто він містить чимало домішок та

окремі вкраплення. Це один з найпоширеніших у земній корі і най-

більш вивчений мінерал. Кварц трапляється в багатьох магматич-

них, метаморфічних і осадових породах. Це породоутворювальний

мінерал.

Фізичні властивості

Блиск .......................................................скляний

Твердість .................................................7

Спайність ................................................цілком недосконала

Злам.........................................................раковистий, нерівний

Колір ........................................................різний: від безбарвного до чорного

Риска........................................................відсутня

Прозорість ...............................................прозорий

Щільність ................................................2,65 г/см

Залежно від кольору і прозорості розрізняють різновиди кварцу:

гірський кришталь

(безбарвний, прозорий),

звичайний

(білий, мо-

лочно-білий, жовтуватий),

аметист

(фіолетовий, рожевий

блідо-

рожевий),

моріон

(чорний),

раухтопаз

(димчастий),

хризопраз

(зеле-

ний),

авантюрин

(дрібнозернистий, золотистий або червоно-бурий із

численними вкрапленнями мікроскопічної луски гідроксидів заліза

та лусочок слюди).

Діагностичні ознаки

: скляний блиск, велика твердість, відсут-

ність спайності, раковистий злам, у кислотах не розчиняється (за

винятком фторидної кислоти HF).

Форми виділення

. В земній корі представлений окремими крис-

талами, друзами, жовнами, зернистими масами.

Походження

різне: магматичне, пегматитове, гідротермальне,

пневматолітове, метасоматичне, гіпергенне.

Кварц — стійкий проти вивітрювання мінерал, тому його зерна у

вигляді уламків накопичуються у великій кількості в пісках різного

походження, пісковиках, лесах, глинах.

За фізичного вивітрювання гірських порід кварц руйнується ме-

ханічно і перетворюється на кутасті, а в разі перенесення вітром чи

водою — на дрібніші округлі уламки.

139

Родовища

кварцу знаходяться на Уралі, Алтаї, Кавказі, у Швей-

царії, Бразилії, на Мадагаскарі. В Україні кварц трапляється в пе-

гматитах на Волині.

Застосовують

кварц в оптиці, радіотехніці, в скляній, керамічній

промисловості, ювелірній справі.

Кварц — найпоширеніший мінерал ґрунтів. Вільний кварц часто

становить 50 – 90 % піщаної фракції. Дрібніші часточки кварцу

знаходяться у фракціях великого, середнього і дрібного пилу.

Халцедон SiO

. Назву дав у 77 р. до н.е. Пліній за назвою старо-

винного міста Халцедон (Калчедон) на березі Мармурового моря. Це

тонкозернистий або прихованокристалічний різновид низькотем-

пературного кварцу, або β-кварцу. На 90 – 99 % складається із SiO

решта — переважно оксиди Fe

, Al

, CaO, вода.

Фізичні властивості

Блиск .......................................................восковий, жирний, матовий

Твердість .................................................6,5 – 7,0

Спайність ................................................відсутня

Злам.........................................................раковистий

Колір ........................................................різний: сірий, блакитно-жовтий,

бурувато-жовтий

Риска........................................................відсутня

Прозорість ...............................................напівпрозорий або просвічує

в тонких краях

Щільність ................................................2,59 – 2,63 г/см

Діагностичні ознаки

: восковий або жирний блиск, висока твер-

дість, прихованокристалічна внутрішня будова, просвічує в тонких

краях.

Форми виділення

. Має вигляд округлих, гроноподібних мас або

скупчень неправильної форми, які заповнюють тріщини і пустоти.

Застосовують

у ювелірній справі як напівкоштовний камінь, для

різьблення по каменю, виготовлення інших художніх виробів. Сму-

гасті різновиди халцедону називають

агатом.

Опал SiO

•

O. Назва походить від давньоіндійського (санск-

рит) слова «ýпалас» — коштовний камінь.

Аморфний різновид кремнезему з несталим вмістом води (від 1

до 4 %), часто містить домішки CaO, MgO, Al

, Fe

Фізичні властивості

Блиск .......................................................матовий, восковий, скляний

до смоляного

Твердість .................................................5,5 – 6,5

Спайність ................................................відсутня

Злам.........................................................нерівний, раковистий

Колір ........................................................від безбарвного до жовтого,

оранжевого, зеленого, чорного

Риска........................................................відсутня

Прозорість ...............................................напівпрозорий або просвічує

в тонких краях

Щільність ................................................1,9 – 2,3 г/см

, крихкий