164 165
і пересвідчилися, наскільки ці політики є корисними для співробітництва
між нашими державами і особливо для наших прикордонних територій.
Ми погоджуємось реалізовувати і далі розвивати на національному
рівні політики і дії, які дають можливість місцевим та регіональним владам
співпрацювати через кордони у межах своїх повноважень.
Ми будемо прагнути, як на національному, так і на європейському рів-
нях, забезпечувати, щоб положення законодавчих і нормативних актів та
державна політика не перешкоджали транскордонному співробітництву між
територіальними громадами або владами, і будемо підтримувати або розви-
вати відповідні механізми та процедури для підвищення обізнаності у цій
сфері як всередині своїх країн, так і серед усіх зацікавлених європейських
інституцій.
ІІ.
Для ефективної імплементації наших національних політик, спрямо-
ваних на сприяння і заохочення транскордонного співробітництва та ініціа-
тив, необхідно переглядати чинне законодавство та практику, виявляти пра-
вові та неправові перешкоди, а також змінювати або призупиняти ті проце-
дури, вимоги та умови, які прямо чи опосередковано заважають, гальмують
або де-факто дуже ускладнюють для місцевих влад, компаній і мешканців
перспективи транскордонного співробітництва.
Ми усвідомлюємо, що на національному рівні все ще потрібно вживати
заходів з тим, щоб зменшити або усунути ті перешкоди, і Рекомендація (2005)
2 Комітету міністрів Ради Європи є належним керівництвом для цього.
Втім, інколи труднощі виникають внаслідок внутрішнього дублюван-
ня компетенцій і повноважень державних адміністрацій або рівнів вряду-
вання. Ми із зацікавленістю дізналися про досвід приймаючої країни з її
«grensmakelaar» або «транскордонним медіатором», який відіграє роль по-
середника між різними рівнями врядування, залученими до розробки тран-
скордонних ініціатив.
Стосовно спроможностей місцевої та регіональної влади планувати,
розробляти та впроваджувати проекти транскордонного співробітництва,
ми усвідомлюємо, що вони можуть бути обмеженими через брак ресурсів,
персоналу або необхідних знань. У деяких країнах існують спеціалізова-
ні агентства, які допомагають місцевим і регіональним органам влади. На
європейському рівні є асоціації, котрі також мають достатній досвід, який,
якщо його поширити і зробити доступним через створення відповідних ме-
реж, міг би задовольнити потреби місцевої влади.
Ми погоджуємось, ґрунтуючись на Рекомендації Комітету міністрів
(2005)2 щодо гарних практик та усунення перешкод для транскордонного
та міжтериторіального співробітництва між територіальними громадами або
владами та Рекомендації (2005)3 щодо вивчення мов сусідніх країн, зробити
аналіз усіх практичних і правових перешкод для транскордонного співробіт-
ництва на внутрішньому рівні та доповісти, за сприяння CDLR, на наступ-
да 2009 р. на 16-й сесії нашої Конференції,
Звертаючи увагу на те, що метою Ради Європи є досягнення більшої
єдності між державами-членами,
Засвідчуючи великий внесок транскордонного та міжтериторіального
співробітництва між місцевими та регіональними владами наших країн у до-
сягнення цієї мети,
Пригадуючи важливість Мадридської рамкової конвенції та її прото-
колів для створення умов, за яких місцеві та регіональні органи влади мо-
жуть налагоджувати та поглиблювати співробітництво,
Висловлюючи вдячність учасникам Маастрихтської конференції, яка
відбулась 6-7 липня 2009 р., за великий обсяг інформації, досвіду та пропо-
зицій, який вони зібрали та передали на наш розгляд,
Поділившись інформацією про нещодавній досвід та інноваційні рі-
шення, запроваджені в окремих державах-членах з метою усунення право-
вих і практичних перешкод щодо транскордонного співробітництва, а також
прагнучи сприяти їх поширенню,
Прагнучи надалі сприяти перетворенню прикордонних територій на-
ших країн на місця для контактів, діалогу та можливостей шляхом посилен-
ня спроможності наших місцевих і регіональних органів влади розробляти
відповідні політики та стратегії,
Відзначаючи 60-ту річницю Ради Європи, прийняттям зобов’язання
посилити використання її доробку у галузі транскордонного співробітни-
цтва і шляхом його подальшого розвитку у тих пріоритетних сферах, які ви-
значені в Утрехтському плані дій на 2010-2013 рр.,
Вітаючи схвалення Комітетом міністрів Ради Європи Третього додат-
кового протоколу до Європейської рамкової конвенції про транскордон-
не співробітництво між територіальними громадами або владами стосовно
Об’єднань єврорегіонального співробітництва та відкриття його до підпи-
сання на цій Конференції,
Обговоривши ініціативи двостороннього та багатостороннього спів-
робітництва, такі як створення Адріатичного і Чорноморського єврорегі-
онів, висунуті Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи, ко-
трі можуть розглядатись і використовуватись відповідним чином іншими
державами-членами Ради Європи,
ПРОГОЛОШУЄМО ТА ПОГОДЖУЄМО ТАКЕ:
Транскордонне та міжтериторіальне співробітництво між територіаль-
ними громадами або владами відіграє суттєву роль як у стимулюванні діалогу,
взаєморозумінні, так і соціального, економічного та людського розвитку між
сусідніми територіями наших держав, створюючи тим самим стабільність і
процвітання для наших націй. Ми, міністри відповідальні за місцеве та регі-
ональне врядування у своїх державах, маємо високе зобов’язання забезпечу-
вати в наших країнах ухвалення та реалізацію політик, що переслідують цю
мету. На цій конференції ми обмінялися досвідом вироблення таких політик