для гоління і лезо. У цьому випадку стратегія ціноутворення основних товарів (наприклад,
фотоапаратів, станків для гоління) полягає у встановленні на них, як правило, низьких цін, а на
доповнюючі речі (фотоплівка, лезо) — високих. Реалізуючі основний товар за невисокими
цінами, підприємство збільшує свої доходи за рахунок продажу доповнюючих речей, що в ряді
випадків дає змогу успішно протидіяти конкуренції. Так, якщо конкуренти виробляють лише
основний товар, наприклад, фотоапарати, і не виготовляють власну плівку, то вони змушені для
одержання тієї ж величини доходу встановлювати на свою продукцію вищі ціни, що ускладнює
її реалізацію.
Цінова стратегія підприємства не може бути сталою. Підприємство має контролювати
ринкову ситуацію, оцінювати міцність своїх позицій і при необхідності вносити зміни в
стратегію формування цін.
6.3. Система цінових знижок
Ефективним інструментом цінової стратегії підприємства є система цінових знижок. Головна
мета застосування цінових знижок полягає у створенні додаткових стимулів для покупців у
придбанні товарів. Розмір знижок залежить від характеру угод, умов поставок та платежів,
кон’юнктури ринку на момент підписання контрактів, якісних характеристик товару та інших
чинників.
У практиці встановлення цін найбільшого поширення набули такі види цінових знижок: за
кількість придбаної продукції, за швидкість платежів, сезонні, дилерські, знижки за комплексну
закупку товарів, товарообмінний залік та ін.
Знижка за кількість придбаної продукції — це зменшення ціни для покупця, який купує
партію товару, розмір якої перевищує певну величину. Така знижка, як правило,
встановлюється у відсотках зменшення номінальної (прейскурантної) ціни або в натуральних
одиницях товару, який може бути наданий безкоштовно. Надання кількісної знижки
пояснюється тим, що продаж товарів великими партіями веде до зменшення реалізаційних
витрат, які пов’язані з організацією продажу, транспортуванням продукції та її зберіганням.
Тому величина цих знижок має не перевищувати суми економії витрат продавця, яка викликана
реалізацією товару значними партіями.
Знижки за кількість придбаної продукції діляться на звичайні та кумулятивні. Звичайна знижка
встановлюється окремо на кожну партію товару і не залежить від обсягу попередніх або
наступних продажів. Схема звичайної знижки дуже проста і може, наприклад, мати такий
вигляд: при разовій партії товару до 500 шт. знижка покупцю не надається, від 501 до 600 шт.
— знижка становить 10 % ціни, від 601 до 700 шт. — 15 % і т. д.
Визначаючи мінімальну партію товару, при перевищенні якої буде надана знижка, можна
використовувати формулу беззбитковості зміни продажу внаслідок зменшення ціни (6.1). При
цьому межею кількісної знижки по кожній партії товару є сума економії, яка отримана від її
реалізації. Але встановити конкретну величину економії від продажу тієї чи іншої партії товару
досить складно, а в деяких випадках (при значному асортименті) практично неможливо. За цих
умов, спираючись на зазначену формулу, можна визначити величину закупки і відповідну їй
знижку, яка навіть принесе продавцю додатковий прибуток від реалізації такої партії товару.
Одержання прибутку в цьому випадку досягається тим, що падіння доходу від зниження ціни
буде перекриватися прибутком від збільшення обсягу продажу, яке викликане введенням
знижки.
Розглянемо умовний приклад, коли підприємство має намір розробити шкалу звичайних
кількісних знижок. Припустимо, що початкову планується встановити 2 % знижку на партію
товару, розмір якої перевищує 15 тис. виробів. Якщо ціна одиниці продукції становить 40 грн, а